Постанова № 75055208, 26.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/4985/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Теслюк Д.Ю.

Провадження № 22-ц/783/560/18 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Брикайло М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

В травні 2015 року позивач ПАТ «Універсал Банк» звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 015-2008-1579 від 20.05.2008 року у розмірі 84 232,18 доларів США.

Вимоги обгрунтовані тим, що 20.05.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 015-2008-1579 на загальну суму 94 000 доларів США з терміном повернення до 10.05.2038 року. Зазначений кредит отримано боржником на придбання майна, процентна ставка становить 12,45% річних. Відповідно до п.п. 1.1.1. Договору за користування коштами понад встановлений строк (або термін його погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 37,35 % річних. Позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. В забезпечення виконання вказаного зобов'язання, між позивачем та ОСОБА_3 20.05.2008 року укладено договір поруки № 015-2008-1579-Р, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність у разі невиконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором № 015-2008-1579 від 20.05.2008 року. В порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 07.04.2015р. складає 84232,18 доларів США, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Оскаржуваним заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 015-2008-1579 від 20.05.2008 р. в розмірі 84232,18 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на день ухвалення рішення становить 2 260 393 грн. 38 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 3 654 грн. судового збору.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 29 січня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року залишено без задоволення.

Заочне рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, з оскаржуваним рішенням не погоджується, вважає, що таке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи,

Покликається на те, що банк не предявляв до позичальника жодної досудової вимоги про дострокове повернення кредиту, крім цього на момент подання позову у відповідача ще не виник обовязок із внесення щомісячних обовязкових платежів за період з липня 2015 року по липень 2027 року, тому сума простроченої заборгованості по тілу кредиту та процентах на момент подання позову мала місце за період з листопада 2014 року по червень 2015 року, відтак не перевищувала 4738,08 дол. США.

Звертає увагу на те, що суд не перевірив та не встановив наявність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями на момент укладення кредитного договору та на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог та порушив принцип диспозитивності стягнувши з відповідача на користь банку еквівалент суми заборгованості 84232,18 дол. США станом на день ухвалення рішення складає 2260393,38 грн., оскільки банк просив стягнути еквівалент суми заборгованості 1589039, 34 грн.

Просить скасувати заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Учасники справи представник позивача ПАТ «Універсал Банк», відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток (т. 2 а.с. 112-113), в судове засідання апеляційної інстанції повторно не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із такого.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (надалі ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Універсал Банк» суд першої інстанції виходив з того, що права позивача ПАТ «Універсал Банк» порушені відповідачем ОСОБА_2, оскільки остання не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 07.04.2015 р. становить 84 232,18 доларів США, доказів належного виконання умов договору відповідач не надала, а також не представила докази того, що невиконання зобов`язань за договором сталося не з її вини, тому суд дійшов висновку про те, що з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути в користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 84 232,18 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти станом на день ухвалення рішення становить 2 260 393 грн. 30 коп.

Також суд вирішив питання розподілу судових витрат.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині до відповідача ОСОБА_3, який згідно договору був поручителем, є безпідставними, оскільки дія договору поруки припинена.

Зважаючи на те, що оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а відповідач ОСОБА_2 фактично оскаржує таке в частині задоволення позовних вимог, за правилами статті 367 ЦПК України законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог до поручителя, колегією суддів не перевіряється.

Судом встановлено, що 20.05.2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір №015-2008-1579 на загальну суму 94 000 доларів США з терміном повернення до 10.05.2038 року.

За умовами Кредитного договору відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась погашати кредит та сплачувати проценти за користування ним в розмірі 12,45% річних (п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.1.1.1. договору за користування коштами понад встановлений строк (або термін його погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 37,35 % річних.

Згідно із п. 2.4 Кредитного договору позичальник зобов'язувалася щомісячно в дату погашення щомісячних платежів здійснювати погашення щомісячних платежів, шляхом зарахування до такої дати (включно) відповідної суми коштів на поточний рахунок.

У п.2.5. договору передбачено, що сплата щомісячного платежу та процентів здійснюється позичальником відповідно до Графіка погашення, який є додатком № 2 до кредитного договору (т. 1 а.с. 20).

Крім цього, між банком, як кредитором та боржником - відповідачем ОСОБА_2 були укладені відповідні додаткові угоди, яким внесені зміни до до кредитного договору.

На забезпечення виконання вказаного зобов'язання, між позивачем та ОСОБА_3 20.05.2008 року укладено договір поруки № 015-2008-1579-Р, за умовами якого відповідач ОСОБА_3 зобов'язався перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_2 усіх своїх зобов'язань, що виникають з кредитного договору № 015-2008-1579 від 20.05.2008 року (т. 1 а.с. 56-57).

В подальшому були укладені додаткові угоди до договору поруки, підставою яких були відповідні зміни внесені сторонами у кредитний договір (т. 1 а.с. 59-62).

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.

Банк свої зобов'язання виконав, що підтверджується матеріалами справи, а саме меморіальним ордером від 20.05.2008 року (т.1 а.с. 63-64).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Питання недійсності кредитного договору № 015-2008-1579 від 20.05.2008 року відповідач не ставила, такого спору на розгляді в суді не було.

В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема ст. 559 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зважаючи на те, що зобов'язання за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 належним чином не виконала, в останньої виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 07.04.2015 р. складає 84 232,18 доларів США, з яких 2 611,10 доларів США - прострочена заборгованість по сумі кредиту, 72 588,98 доларів США - сума дострокового стягнення кредиту, 8 789,38 доларів США - відсотки, 242,72 доларів США - підвищені відсотки.

Звертаючись з позовними вимогами представник позивача ПАТ «Універсал банк» покликався на те, що відповідачі (боржник та її поручитель) не здійснюють платежів в рахунок погашення кредиту та нарахованих по ньому процентах, чим порушують взяті на себе договірні зобов»язання, подав розрахунок заборгованості за договором станом на 07.04.2015 року в сумі 84232,18 дол. США.

Заперечень чи спростувань відповідного розрахунку заборгованості сторона відповідача не подала. Іншого розрахунку суду не представлено, доказів належного виконання умов договору не представлено як і не доведено те, що невиконання зобов`язань за договором сталося не з вини боржника ОСОБА_2

В свою чергу, наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст.1050 ЦК. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу (ч.2 ст.1050 ЦК).

Відтак, доводи апелянта про те, що на момент подання позову у відповідача мала місце заборгованість лише за період з листопада 2014 року по червень 2015 року, відтак ще не виник обов»язок із внесення щомісячних обовязкових платежів за період з липня 2015 року по липень 2027 року, є безпідставними, оскільки допустивши прострочення повернення чергової частини у позивача ПАТ «Універсал Банк» виникло право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду в частині того, що в наслідок невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором № 015-2008-1579 від 20.05.2008 року порушено права позивача ПАТ «Універсал Банк», тому висновок суду про необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 84232,18 доларів США є правильним та ґрунтується на матеріалах справи.

Не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима (зазначений правовий висновок міститься в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 р. у справі № 6-190цс15).

Належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та в валюті, визначеними кредитним договором, відтак виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству

Разом з цим, суд першої інстанції, з врахуванням роз'яснень, наведених у п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості в іноземній валюті навівши у мотивувальній частині рішення розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не перевірив наявність у позивача ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями на день укладення кредитного договору, а також на день прийняття рішення, колегія суддів бере до уваги роз"яснення, які викладені у п. 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних у кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", де зазначено, що у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який діяв до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Відтак ВАТ "Універсал Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк"), як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку генеральну ліцензію, в тому числі на здійснення валютних операцій, мав право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 26 червня 2018 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк