Рішення № 75045883, 19.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 квітня 2018 року 9:43 № 826/746/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

за участю секретаря судового засідання Борсуковської А.О.,

за участю:

представник позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: публічного акціонерного товариства «Сведбанк», публічного акціонерного товариства «Дельта банк»

про визнання протиправними дій, скасування запису, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_2 з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича (далі - відповідач) за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - третя особа-1), публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (далі - третя особа-2), в якому просить визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати скасувати запис в Державному реєстрі іпотек, реєстраційний номер обтяження 7456179, про зміну умов обтяження квартири АДРЕСА_2 внесений 09.11.2012 відповідачем.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалась на те, що відповідач не мав правових підстав для внесення оскаржуваного запису, оскільки не був наділений відповідними владними повноваженнями як державний реєстратор. Також позивач зазначила, що для внесення змін щодо іпотекодержателя, мав бути укладений додатковий договір або додаткова угода про внесення змін до іпотечного договору щодо зміни іпотекодержателя. Оскільки такий договір або угода не укладались, то відповідач протиправно вніс запис до Державного реєстру іпотек про зміну іпотекодержателя.

Відповідач та третя особа-1 явку свого представника в судові засідання не забезпечили, причини неявки суд не повідомили. Письмові заперечення або відзив на позов від відповідача та третьої особи-1 до суду не надходили.

Від ПАТ «Дельта банк» надійшли письмові заперечення проти позову, у яких третя особа-2 вказує на те, що позивач помилково посилається на норми законодавства, які не діли на момент виникнення спірних правовідносин. Зазначив, що відповідач діяв у межах наданих йому законодавством повноважень державного реєстратора та вніс оскаржуваний запис з дотриманням норм законодавства.

Суд зазначає, що позов обґрунтовано незаконністю дій відповідача як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, з тих підстав, що приватний нотаріус не мав повноважень щодо реєстрації права власності на нерухоме майно. Тобто дослідженню в даній справі підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії приватного нотаріуса, яка у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, отже, така справа має публічно-правовий характер та належить до підсудності адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №11-211апп18 №826/9928/15.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

25.06.2008 між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №2008/0608/55-039 (кредитний договір «споживчий кредит» під заставу житлової нерухомості), згідно умов якого позивач отримала у позику грошові кошти на споживчі потреби.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та банком 25.06.2008 було укладено іпотечний договір №2008/0608/55-039-Z-1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №918, згідно умов пункту 2 якого позивач передала у іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме квартиру №54, що складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 32,8 кв.м., житловою площею 16,3 кв.м., яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Олімпійська, буд. 31.

25.05.2012 між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., та зареєстрований за №1306. Згідно умов даного договору ПАТ «Сведбанк» продав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Сведбанк» та позичальниками, в тому числі за іпотечним договором №2008/0608/55-039-Z-1, укладеним з позивачем.

На підставі зазначеного договору відступлення права вимоги, 09.11.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком B.C. прийнято рішення про реєстрацію змін обтяження нерухомого майна іпотекою та внесено запис №7456179 до Державного реєстру іпотек про заміну іпотекодержателя з ПАТ «Сведбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

На думку позивача, даний запис внесено відповідачем протиправно, оскільки нотаріусу не було надано додатковий договір або додаткову угоду про внесення змін до іпотечного договору щодо зміни іпотеко держателя.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач оскаржила їх до суду та просила зобов'язати відповідача скасувати запис №7456179.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За визначенням статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент внесення оскаржуваного запису) державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною 13 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент внесення оскаржуваного запису) порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Станом на дату внесення оскаржуваного запису (09.11.2012) діяв Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 №410, пунктами 4, 5 якого встановлено, що державна реєстрація відомостей про обтяження чи зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором та передачу, анулювання, видачу дубліката заставної та видачу нової заставної здійснюється шляхом внесення запису до Реєстру, а також змін і додаткових відомостей до запису, виключення запису з Реєстру. Державна реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою може здійснюватися будь-яким реєстратором.

Суд відхиляє посилання позивача на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції від 01.01.2013, оскільки оскаржуваний запис внесений 09.11.2012, а тому до цих правовідносин не можуть застосовуватись положення законодавства, які не набрали чинності.

Таким чином, станом на дату внесення до Державного реєстру іпотек оскаржуваного запису №7456179 про зміну іпотекодержателя, відповідач мав право на виконання функцій державного реєстратора, а отже був наділений відповідними владними управлінськими функціями, а тому суд відхиляє доводи позивача про відсутність у відповідача прав на внесення оскаржуваного запису.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний реєстратор, зокрема встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах та наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Частина 1 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно частини 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до частинами 1, 3 статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що відповідач не мав право вносити оскаржуваний запис про зміну іпотекодержателя, оскільки йому не було надано додатковий договір або додаткову угоду про внесення змін до іпотечного договору щодо зміни іпотеко держателя, оскільки укладання такого договору або угоди не передбачені ні положеннями законодавства, ні умовами іпотечного договору №2008/0608/55-039-Z-1.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, дослідивши положення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що при внесенні 09.11.2012 запису в Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер обтяження 7456179, про зміну умов обтяження квартири АДРЕСА_2 відповідач діяв у відповідності до положень законодавства, а тому підстави для визнання його дій протиправними та скасування вказаного запису відсутні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича (адреса: АДРЕСА_3) про визнання протиправними дій, скасування запису відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення виготовлено 26.06.2018.

Суддя Є.В. Аблов