Рішення № 75045663, 02.07.2018, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 р. Справа № 818/1808/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовною заявою (а.с.22-27) до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - відповідач, Глухівське об’єднане УПФУ Сумської області), в якому просив:

1) визнати відмову відповідача у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправною;

2) зобов’язати відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Свої вимоги мотивував тим, що у розумінні ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є дві категорії військовослужбовців, які мають право на отримання пенсії, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного року, зокрема: 1) військовослужбовці, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань та 2) військовослужбовці, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. Зазначає, що він відноситься саме до першої категорії військовослужбовців, для яких не є обов’язковою умовою участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме під час проходження дійсної строкової служби. Тому відмову відповідача на підставі, що він брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не у період проходження дійсної строкової служби, вважає протиправною та незаконною.

Ухвалою від 24.05.2018 було прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

18.06.2018 відповідачем було подано відзив на позовну заяву (а.с.33-45), відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою згідно ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поширюється на осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, лише за наявності у сукупності трьох умов: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби. Наголошує на тому, що вищезазначена норма визначає порядок призначення та перерахунок пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, саме під час проходження дійсної строкової служби. ОСОБА_1 проходив військову службу з 05.05.1974 по 03.05.1976, участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС приймав з 25.07.1988 по 22.09.1988. Тобто, позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи не під час проходження військової служби, а як військовозобов’язаний, тому відповідач вважає, що не підлягають застосуванню положення ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до спірних правовідносин. Крім того, зазначив, що позивач звернувся до управління із заявою-зверненням, на яку було надано відповідь згідно із Законом України «Про звернення громадян», тому у цих відносинах відсутній публічно-правовий спір.

Позивач 20.06.2018 подав до суду відповідь на відзив (а.с.47-54), у якій зазначив, що у розумінні ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» військовозобов’язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є військовослужбовцями та прирівнюються до осіб, які перебувають на дійсній строковій військовій службі.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка відноситься до 1-шої категорії, серії «А» №412018 (а.с.3), та вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи №612568 с, віднесеного до категорії 1, - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.3).

Також позивачу довічно встановлена III група інвалідності з 06 грудня 2007 року внаслідок захворювань, пов’язаних з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на підставі висновку обласної спеціалізованої медико-соціальної експертною комісією, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АС №035298 (а.с.16) та довідкою про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АС №002850 (а.с.15).

Позивач перебуває на обліку у Глухівському об’єднаному УПФУ Сумській області та отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок захворювання пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особа, що віднесена до 1-ої категорії, що підтверджується пенсійним посвідченням серія ААА №829367.

23.03.2018 ОСОБА_1 звернувся до Глухівського об’єднаного УПФУ Сумської області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п.п.2,3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 «Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.36).

Глухівське об’єднане УПФУ Сумської області надало відповідь листом від 03.04.2018 №32/С-1, в якому повідомило, що підстав для перерахунку та збільшення розміру пенсії ОСОБА_1 не має, оскільки її нарахування та виплата здійснювалася у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 №1210. Також у листі відповідач зазначив, що строкову військову службу ОСОБА_1 проходив в період з 05.05.1974 по 03.05.1976, відповідно до записів військового квитка, а участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЧАЕС брав в 1988 року, коли працював в Глухівському ПУВКХ. Тобто, ОСОБА_1 не відноситься до осіб, пенсія яким обчислюється відповідно до п.9-1 Порядку №1210, отже перерахунок пенсії відповідно до Постанови №851 ОСОБА_1 не передбачений.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - ОСОБА_2 №796-XII).

Згідно ст.9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідач обґрунтовуючи свою позицію стверджує, що позивач як військовозобов’язаний не має права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою.

Однак, суд не приймає до уваги вказані доводи, приймаючи до уваги наступне.

Статтею 10 Закону №796-XII визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно примітки до вказаної статті, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Тобто, військовозобов'язані, призвані на військові збори належать до військовослужбовців в розумінні статті 10 Закону №796-XII.

Аналогічні положення викладені в законах України, що регулюють порядок проходження військової служби.

Так, відповідно до ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов’язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За приписами ч.1 ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обов’язки служби у військовому резерві, та військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов’язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов’язків.

Підпунктом 3) пункту 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII встановлено, що дія цього Закону поширюється, зокрема на військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що громадяни із числа військовозобов’язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Згідно спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства оборони України від 01.12.1997 №24/428 «Про застосування ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на військовослужбовців, із числа військовозобов’язаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов’язків військової служби, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи поширюється дія статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на: г) військовозобов’язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю, внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 згідно довідки Глухівсько-Ямпільського об’єднаного міського військового комісаріату від 20.04.2007 №66 (а.с.18) був призваний на спеціальні збори Глухівським об’єднаним міським військовим комісаріатом Сумської області та приймав участь в роботі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 24.07.1988 по 22.09.1988 та отримав дозу опромінення 4 (чотири), 571 од.вимір. не вказ., що також підтверджується архівною довідкою від 24.09.2007 №36764 (а.с.17).

Отже, суд визнає, що позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону №796-XII.

Матеріалами справи, а саме довідки до акту огляду МСЕК серії АС №035298 (а.с.16) та довідки про результати визначення ступенів втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АС №002850 (а.с.15), підтверджено, що захворювання позивача, пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, втрата працездатності позивача становить 60%, безстроково.

Питання призначення пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульоване статтею 59 Закону №796-XII.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, в частині, що підлягають застосуванню з 01.10.2017, стаття 59, зокрема частина третя Закону №796-ХІІ викладена в наступній редакції: «Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

Пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, позивач, з урахуванням примітки до статті 10 Закону №796-XII, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, що передбачено ст. 59 Закону №796-ХІІ.

Суд при вирішенні справи по суті, враховує також висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі №21-1887а15, а також у постанові Верховного Суду від 17.04.2018 (справа №527/1063/17), згідно яких, громадяни з числа військовозобов’язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями.

Крім того, судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував у своїх рішеннях на тому, що правосуддя не повинно бути ілюзорним і має забезпечувати реальний захист прав особи і гарантії того, що справу буде вирішено остаточно рішенням в судовому провадженні (рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», від 13.02.2011 року у справі «Чуйкіна проти України»).

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).

Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд визнає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії не відповідала ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та є протиправною, а тому позовні вимоги про визнання протиправною відмову Глухівського об'єднаного УПФУ Сумської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 23.11.2011 №1210, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851 та зобов’язати Глухівське об'єднане УПФУ Сумської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796-XII, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законом України на 1 січня відповідного року, з 01.10.2017, з урахуванням проведених виплат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що заява позивача була подана та розглянута у порядку Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393-96-ВР (далі по тексту - ОСОБА_2 «Про звернення громадян»), суд зазначає, що даний закон регулюються питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

ОСОБА_2 забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно зі ст.1 Закону «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону «Про звернення громадян» встановлено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозицією (зауваженням) є звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заявою (клопотанням) є звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

В той же час, приписи ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок №22-1) визначають спеціальний порядок подання заяв для перерахунку пенсій.

Так, відповідно до п.п.1.7, 4.1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видач. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. (п.п.4.1, 4.7 Порядку №22-1).

З системного аналізу вказаних норм, суд робить висновок, що заява позивача, хоча була і подана не за формою, визначеною Порядком №22-1, не є заявою (клопотанням), поданою в рамках Закону «Про звернення громадян», а є заявою, поданою на підставі Порядку №22-1, та мала всі необхідні реквізити, визначені Порядком №22-1, і відповідач повинен був розглянути її саме у відповідності до вказаного Порядку та прийняти відповідне рішення. Більш того, Глухівське об’єднане УПФУ Сумської області, з огляду на подані до відзиву докази (а.с.36-40) володіло достатньою інформацією для прийняття відповідного рішення.

У зв’язку з цим, доводи відповідача з посиланням на ОСОБА_2 України «Про звернення громадян» є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (41400, Сумська область, м.Глухів, пров.Залізничний, буд.2а, РНОКПП НОМЕР_1) до Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (41400, Сумська область, м.Глухів, вул.Спаська, буд.54, код ЄДРПОУ 37437447) про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Глухівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, викладену у листі від 03.04.2018 №32/с-1, у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України 23.11.2011 №1210, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 №851.

Зобов’язати Глухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1, обчисленої з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням проведених виплат.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 02.07.2018.

Суддя І.Г. Шевченко