Ухвала суду № 75027241, 21.06.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/3399/17 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.

Провадження № 11-кп/783/313/18 Доповідач: Белена А. В.

Категорія: ст.307 ч.2 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів - Партики І.В., Головатого В.Я.,

секретаря судового засідання - Щербая В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12015140150001650 за апеляційними скаргами процесуального керівника - прокурора Червоноградської місцевої прокуратури ОСОБА_1, захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_2 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29.01.2018 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючої швачкою у ПрАТ «ВАТ Калина», згідно ст.89 КК України не судимої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України

за участю:

прокурора - Яворського С.М.,

захисника-адвоката – ОСОБА_2,

обвинуваченої – ОСОБА_3,

встановила:

Прокурор та захисник обвинуваченої подали апеляційні скарги на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29.01.2018 року,яким ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначено покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою – залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбуття покарання рахується з часу її фактичного затримання – з 03.10.2017 року.

Відповідно до ч. 5 ст.72 КК України зараховано обвинуваченій до загального строку покарання строк її попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь держави 2398,72 грн. витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст.100 КПК України.

Даний вирок оскаржив захисник обвинуваченої, який просить вирок змінити у зв’язку з тяжкістю призначеного покарання та призначити ОСОБА_3, із застосуванням ст.69 КПК України, покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання, якщо засуджена протягом 3 років не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов’язки.

Апелянт покликається, що обвинувачена ОСОБА_3 в суді першої інстанції щиро розкаялася в скоєному та пояснила, що займалася збутом наркотиків лише з метою, щоб частину з них самій вживати, оскільки на той час була наркозалежною. Жодних коштів на цьому вона не заробляла, такі дії вчиняла рідко і лише на прохання знайомих йшла до осіб, які збували наркотики та купували, вподальшому передаючи знайомим, і частину з них вживала сама.

Апелянт вважає, що суд неналежно врахував декілька пом’якшуючих обставин: щире каяття і те, що ОСОБА_3Є є людина середнього віку, по місцю праці характеризується позитивно, має на утриманні 89 річну маму, яка хворіє на глаукому обох очей, і безпідставно при призначені покарання не застосував до ОСОБА_3 ст. 75 КК України звільнивши її від відбування покарання з випробовуванням. На його думку таке покарання було б справедливим, розумним і достатнім для її виправлення та відповідало би нормам матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особи обвинуваченої. Ухвалити новий вирок яким визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначити їй покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Апелянт покликається, що при призначенні обвинуваченій покарання неналежним чином враховано характеризуючі дані особу обвинуваченої, характер і ступінь наслідків вчиненого кримінального правопорушення. Вказане призвело до прийняття невмотивованого рішення та призначення несправедливого покарання обвинуваченій через м’якість.

Апелянт вважає, що судом не наведено жодних підстав які б стверджували про щире розкаяння обвинуваченої у вчиненому, не зазначено її ставлення до скоєного. Не враховано, що злочин ОСОБА_3 вчиняла протягом тривалого часу в період з липня 2015 року по жовтень 2017 року і будь-яких дій спрямованих на припинення такої діяльності не вчиняла аж до моменту її затримання.

Свої вимоги мотивує і тим, що як пом’якшуючу обставину суд врахував, що у ОСОБА_3 на утриманні є хвора мати, однак жодних доказів догляду та утриманні останньої не надано.

Також судом першої інстанції не належно враховано, що злочин вчинений ОСОБА_3 належить до категорії тяжкого злочину.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 28 липня 2015 року близько 10 години 20 хвилин, діючи незаконно і умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір на збут наркотичного засобу, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, за кошти у сумі 100 гривень, незаконно збула громадянину ОСОБА_4 медичний шприц об’ємом 5 мл, що був заповнений коричневою речовиною до позначки 2 мл, котрий у подальшому був добровільно виданий останнім, працівникам міліції. У даному медичному шприці знаходився опій ацетильований, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса опію в перерахунку на суху речовину становить 0,04959 грам.

Окрім цього, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбала особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований та діючи умисно, незаконно стала зберігати його з метою збуту

28 серпня 2015 року близько 14 години 00 хвилин ОСОБА_3 діючи повторно, незаконно і умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір на збут наркотичного засобу, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_1, за кошти у сумі 100 гривень, незаконно збула медичний шприц об’ємом 5 мл, що був заповнений коричневою речовиною до позначки 2 мл, громадянину ОСОБА_4, який в ході проведення працівниками правоохоронних органів оперативної закупівлі наркотичних засобів, виступав у якості оперативного покупця. В подальшому ОСОБА_4 добровільно видав працівникам міліції вказаний медичний шприц і у ньому було виявлено опій ацетильований, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса опію в перерахунку на суху речовину становить 0,0624 грам.

Окрім цього, ОСОБА_3 у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбала особливо небезпечний наркотичний засіб опій ацетильований та діючи умисно, незаконно стала зберігати його з метою збуту

15 вересня 2017 року близько 14 години 50 хвилин ОСОБА_3 діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір на збут наркотичного засобу, перебуваючи на території Червоноградського міського автовокзалу, що по вул. Сокальська 3 в м. Червонограді Львівської області, за кошти у сумі 200 гривень, незаконно збула медичний шприц об’ємом 5 мл., що був заповнений коричневою речовиною до позначки 4 мл, громадянину ОСОБА_5, який в ході проведення працівниками правоохоронних органів оперативної закупівлі наркотичних засобів, виступав у якості оперативного покупця. В подальшому ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції цей медичний шприц і у ньому було виявлено опій ацетильований, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Маса опію в перерахунку на суху речовину становить 0,174 грама.

Окрім цього, ОСОБА_3, діючи повторно, у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та у невстановленої досудовим розслідуванням особи, незаконно придбала особливо небезпечний наркотичний засіб бупренорфін та умисно, незаконно стала зберігати при собі з метою збуту.

03 жовтня 2017 року близько 17 години 20 хвилин ОСОБА_3 діючи незаконно, повторно і умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій злочинний намір на збут наркотичного засобу, перебуваючи поблизу будинку №6 по вул. Сокальська в м.Червонограді Львівської області, за грошові кошти у сумі 150 гривень, незаконно збула один згорток із фрагментом таблетки білого кольору, громадянину ОСОБА_5, який в ході проведення працівниками правоохоронних органів оперативної закупівлі наркотичних засобів, виступав у якості оперативного покупця. В подальшому ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції фрагмент таблетки білого кольору і у цьому згортку було виявлено бупренорфін, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких обмежено. Маса бупренорфіну становить 0,00128 грам.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги прокурора та відхилення апеляційних вимог захисника обвинуваченої, міркування захисника - адвоката ОСОБА_2, підтримане обвинуваченою ОСОБА_3, про залишення без задоволення апеляційних вимог прокурора та задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та захисника обвинуваченої не підлягають задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.404 КПК України судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, при вказаних у вироку обставинах, доведена повністю.

Злочин передбачений ч.2 ст.307 КК України, відносяться до категорії тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.

Стаття 69 ч.1 КК України встановлює можливість призначення судом покарання засудженому нижчої від найнижчої межі встановленої санкцією статті Особливої частини КК України чи переходу до іншого більш м'якого виду основного покарання не зазначеного в санкції статті Особливої частини КК України лише при наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного та з умотивуванням рішення про застосування ст.69 КК України.

При призначення покарання обвинувачені ОСОБА_3 вищевказані вимоги судом першої інстанції були враховані, зокрема враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, зокрема те, що обвинувачена є людиною середнього віку, працює, за місцем праці характеризується позитивно (а.с.121), має на утриманні хвору на глаукому обох очей матір – ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5, на обліку у психіатра, нарколога не перебуває, за місцем проживання скарг на неї не надходило, згідно ст.89 КК України - не судима, має постійне місце реєстрації (а.с.116-119). Обставини, що обтяжують покарання по справі відсутні, обвинувачена ОСОБА_3 свою вину в скоєному визнала повністю, розкаялася, а тому суд першої інстанції підставно прийшов до висновку про можливість призначення обвинуваченій покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті за злочин передбачений ст. 307 ч. 2 КК України та застосував ст. 69 КК України, як до основного, так і додаткового покарання, призначивши їй покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Отже при винесені вироку правильно був застосований закон України про кримінальну відповідальність, а тому колегія суддів не вбачає невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

На думку колегії суддів, за наведених обставин, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, підстав для призначення суворішого чи м’якшого покарання обвинуваченій підстав не вбачається, а тому подані прокурором та захисником обвинуваченої апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -

постановила :

Апеляційні скарги захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_2 та процесуального прокурора Марчука Сергія Петровича - залишити без задоволення.

Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 29.01.2018 року відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1– залишити без змін

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженою, яка перебуває під вартою – в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий:

Судді: