Постанова № 75023882, 26.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1971/15-ц 22-ц/774/566/К/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м.Кривий Ріг

Справа № 211/1971/15-ц

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 серпня 2017 року, яке ухвалено суддею Ткаченко С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо часу ухваленні рішення суду та дати складання повного судового рішення матеріали справи не містять), -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі - ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 09 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11116467000, відповідно до якого останній отримав кредит в іноземній валюті у розмірі 53 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,3% з терміном повернення не пізніше 08.02.2018 року.

01 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду № 5 до Кредитного договору № 11116467000 від 09.02.2007 року, відповідно до якого суму кредиту було збільшено до 72 700,00 доларів США.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 09 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 11116467000П/1, між банком та ОСОБА_3 - Договір поруки № 11116467000П/2, відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і боржників є солідарною.

Позичальник ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов'язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків. Станом на 20.03.2015 рік заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11116467000 від 09.02.2007 року по поверненню кредитних коштів та сплати процентів складає 33 448,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.03.2015 р. становить 782 483,82 грн., з яких: кредитна заборгованість - 31 233,36 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 730 674 грн. 44 кок., заборгованість за процентами - 2 214,64 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 51 809,37 грн.

Крім того, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредитом, станом на 20.03.2015 року, становить 23 059,74 грн., з яких: пеня за прострочення сплати по кредиту - 20 083,78 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 2 975,96 грн.

Позивач просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №11116467000 від 09.02.2007 року в сумі 33 448,00 доларів США, заборгованість по сплаті пені у розмірі 23 059,74 грн., а також витрати по справі - судовий збір в сумі 3 654,00 грн.

Заочним рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 серпня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11116467000, укладеним 09 лютого 2007 року, по поверненню кредитних коштів та сплати процентів, що виникла станом на 20.03.2015 р., у розмірі: кредитна заборгованість - 31 233 доларів 36 центів США, що згідно курсу НБУ становить 730 674 грн. 44 коп.; заборгованість за процентами - 2 214 доларів 64 центи США, що згідно курсу НБУ становить 51 809 грн. 37 коп.; а всього 33 448 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.03.2015 р. становить 782 483 грн. 82 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту №11116467000, укладеним 09 лютого 2007 року по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит, що виникла станом на 20.03.2015 р. у розмірі: пеня за прострочення сплати по кредиту - 20 083 грн. 78 коп.; пеня за прострочення сплати процентів - 2 975 грн. 96 коп.; а всього 23 059 грн. 74 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судовий збір у розмірі 1 218 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судовий збір у розмірі 1 218 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" судовий збір у розмірі 1 218 грн.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ «УКрСиббанк» просить змінити рішення суду та виключити з його резолютивної частини вказівку на гривнений еквівалент суми заборгованості, що підлягає стягненню у валюті, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права і неврахування того, що стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, якщо саме вона надавалася за договором і банк просить стягнути суму у валюті. Зважаючи на те, що кредитні кошти надавалися в іноземній валюті та банк має індивідуальну ліцензію на здійснення валютних операцій, позивач вважає, що він має право на стягнення заборгованості у валюті кредиту, без зазначення гривневого еквіваленту заборгованості.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ПАТ «УкрСиббанк»» - Кузьменка М.В., який підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, відповідача ОСОБА_1, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року за № 2147-VІІІ, яким викладено в нових редакціях тексти, зокрема, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Враховуючи те, що оскаржуване рішення суду ухвалене судом під час дії Цивільного процесуального кодексу України в редакції від 18.03.2004 року, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення перевіряється відповідно до положень такого кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно положень ст.ст.526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Судом встановлено, що 09 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11116467000 (а.с. 6-11).

Згідно п. 1.1 договору банк зобов'язувався надати, а ОСОБА_1 прийняти належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті у розмірі 53 000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 267 650,00 грн. та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених договором.

Згідно п. 1.2.3. Кредитного договору, позичальник зобов'язується повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені Графіком погашення кредиту, згідно Додатку № 1 до Договору, але в будь-якому випадку не пізніше 08 лютого 2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.3.1. цього Договору, за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,3 % річних.

01 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін № 5 до договору про надання споживчого кредиту № 11116467000 від 09.02.2007 року, відповідно до якого суму кредиту було збільшено до 72 700,00 доларів США (а.с. 15).

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 09 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 11116467000П/1, а між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 11116467000П/2, відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися відповідати перед кредитором за невиконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

01 червня 20017 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 і ОСОБА_3, з кожним окремо, було укладено Договір про внесення змін до Договору поруки № 11116467000П/1 та № 11116467000П/2 відповідно. (а.с. 23-28).

ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов'язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків, у зв'язку з чим станом на 20.03.2015 року заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11116467000 від 09.02.2007 року по поверненню кредитних коштів та сплати процентів складає 33 448,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.03.2015 року становить 782 483,82 грн., з яких: кредитна заборгованість - 31 233,36 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 730 674 грн. 44 коп.: заборгованість за процентами - 2 214,64 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 51 809,37 грн.

Крім того, заборгованість ОСОБА_1 по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит станом на 20.03.2015 року становить 23 059,74 грн., з яких: пеня за прострочення сплати по кредиту - 20 083,78 грн., пеня за прострочення сплати процентів - 2 975,96 грн. (а.с. 29-43).

18 грудня 2014 року ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до відповідачів з вимогою про дострокове виконання зобов'язань, яку вони залишили без відповіді та задоволення, і до теперішнього часу заборгованість не сплатили (а.с. 47-64).

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк»та стягуючи з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором у національній валюті України, суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов'язання за укладеним кредитним договором позичальником ОСОБА_1 в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, та наявність у зв'язку з цим у позивача права вимагати від позичальника повернення заборгованості за кредитним договором. При цьому, суд дійшов висновку про те, що відповідно до ст. 554 ЦК України й умов вищезазначених договорів у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та, оскільки Банком підтверджено належними доказами (договір про надання кредиту, розрахунок заборгованості) розмір заборгованості, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку.

Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець маж право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Право банку достроково вимагати погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним та інших платежів передбачено п. 11.1. Кредитного договору.

Отже, у випадку пред'явлення вимоги про дострокове повне повернення позики та належних кредитору процентів вважається, що строк договору настав і позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти т а інші обумовлені договором платежі.

У зв'язку з порушенням боржником ОСОБА_1 умов кредитного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені договором строки, банк, відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, та умов кредитного договору, використав право достроково вимагати стягнення з позичальника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, пред'явивши позов до суду.

Таким чином, пред'явивши вимогу про повне дострокове повернення всієї суми кредиту і пов'язаних із ним платежів, кредитор ПАТ «УкрСиббанк», змінив строк виконання основного зобов'язання, який вважається таким, що настав для позичальника ОСОБА_1, що зумовило для нього виникнення обов'язку в цей строк повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти та інші платежі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Узгодженням умов п. 1.3., п. 1.4. Договорів поруки № 11116467000П/1 та № 11116467000П/2 від 09 лютого 2007 року, сторони визначили солідарну відповідальність боржника та поручителя.

Отже, встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язання за укладеним кредитним договором щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування відповідно до вищенаведених умов договору, колегія суддів колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обов'язок відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як солідарних боржників, нести відповідальність перед банком щодо погашення заборгованості по кредиту достроково.

Разом з тим, правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України, згідно якої у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Тобто зі змісту вказаної норми вбачається можливим встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб. Однак така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст. 554 ЦК України). Лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителя відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Законом не заборонено укладення й кількох договорів поруки на виконання того самого зобов'язання, але в цьому випадку ч.3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може. Поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, оскільки не можна вважати поруку їхньою спільною. За таких обставин кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору, але поручитель, що виконав зобов'язання, не може висунути вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Отже, стягуючи з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як поручителів, в солідарному порядку суму заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в даному випадку ч.3 ст. 554 ЦК України застосована бути не може і поручителі не несуть солідарної відповідальності між собою, так як відсутня їх спільна порука, оскільки укладено два окремі договори поруки.

Наведене дає підстави суду апеляційної інстанції вийти за межі апеляційної скарги у порядку ч. 4 ст. 267 ЦПК України, оскільки судом першої інстанції невірно застосовано матеріальний закон, який поширюється на дані правовідносини, у зв'язку з чим рішення суду в частині солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором підлягає зміні в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, із зазначенням про те, що заборгованість стягується з боржника ОСОБА_1 солідарно з поручителем ОСОБА_2 та солідарно з поручителем ОСОБА_3

Колегією суддів перевірено розмір заборгованості за кредитним договором та з'ясовано, що він визначений позивачем у відповідності із умовами Кредитного договору № 11116467000 від 09 лютого 2007 року, який підписано сторонами та який є чинним.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ПАТ «УкрСиббанк» щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та безпідставного стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11116467000 від 09 лютого 2007 року у гривні, тобто у валюті, відмінній від валюти договору, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з позовної заяви, прийнятої судом до розгляду, заявлені до стягнення суми визначені позивачем в іноземній валюті без зазначення гривневого еквіваленту (а.с. 4).

Разом з тим, суд, вирішуючи спір, визначив еквівалент у гривнях заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 ст. 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти висновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року по справі № 6-190цс15 і має бути взята до уваги при вирішенні даного спору.

Відповідно до п. 2.3. Положення по порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів на ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджено Постановою Правління НБУ № 275 від 17 липня 2001 р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921), яке було чинним на час укладання сторонами договору, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: неторгівельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюється в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставах укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

З Банківської ліцензії №75 від 24 грудня 2001 року та дозволу Національного Банку України № 75-2 від 24 грудня 2001 року, виданого Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» вбачається, що АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УКрСиббанк», має право здійснювати операції визначені п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції на час видачі зазначеного дозволу) з додатком, тобто банку надано дозвіл на проведення операцій з валютними цінностями (а.с. 70-73), предметом договору між сторонами були суми в іноземній валюті, а тому колегія суддів дійшла виснвоку, що надання відповідачем кредиту в іноземній валюті не суперечить діючому законодавству.

За такого, наявні підстави для стягнення заборгованості з відповідачів за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки саме вона надавалась за договором, і позивач просить стягнути суму у валюті, а тому суд першої інстанції помилково визначив еквівалент розміру заборгованості за договором (за кредитом та процентами) у гривні.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що районним судом невірно застосовано матеріальний закон, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - зміні в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, а саме - без зазначення в резолютивній частині рішення суду гривневого еквіваленту стягнутих сум..

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - задовольнити.

Заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 серпня 2017 року в частині порядку стягнення заборгованості за кредитним договором змінити, виклавши абзац другий та третій його резолютивної частини у наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11116467000 укладеним 09 лютого 2007 року, по поверненню кредитних коштів та сплати процентів, що виникла станом на 20.03.2015 р., у розмірі: кредитна заборгованість - 31 233 (тридцять одна тисяча двісті тридцять три) доларів 36 центів США; заборгованість за процентами - 2 214 (дві тисячі двісті чотирнадцять) доларів 64 центи США; а всього 33 448 (тридцять три тисячі чотириста сорок вісім) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, та солідарно з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН НОМЕР_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11116467000 укладеним 09 лютого 2007 року, по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит, що виникла станом на 20.03.2015 р. у розмірі: пеня за прострочення сплати по кредиту - 20 083 (двадцять тисяч вісімдесят три) грн. 78 коп.; пеня за прострочення сплати процентів - 2 975 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 96 коп.; а всього 23 059 (двадцять три тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 74 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 липня 2018 року.

Головуючий:

Судді: