Постанова № 75023539, 05.06.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2935/18 Справа № 185/63/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Боженко Л. В. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

05 січня 2015 року ПАТ «Універсал Банк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року ПАТ «Універсал Банк» надало кредит ОСОБА_2 на споживчі потреби у розмірі 219690,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом у порядку та умовах зазначених у договорі. Також 08.02.2009 року, 01.05.2009 року, 15.05.2009 року, 01.02.2012 року між відповідачем та ВАТ «Універсал Банк» були укладені додаткові угоди б/н до кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року про зміну процентної ставки з графіком платежів. В порушення умов договору ОСОБА_2 зобов'язання за вказаним договором не виконав, тому станом на 01.12.2014 року (відповідно до наданого позивачем розрахунку), утворилася заборгованість на суму 256368,26 швейцарських франків, яка складається з наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 7509,92 швейцарських франків, сума дострокового стягнення кредиту - 199087,39 швейцарських франків, нараховані відсотки - 49651,98 швейцарських франків, підвищенні відсотки - 118,97 швейцарських франків. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану вище заборгованість в загальному розмірі 4009343,27 грн., що є еквівалентним 256368,26 швейцарських франків, а також судові витрати.

Заочним рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» прострочену заборгованість по кредиту - 177447,64 грн., суму дострокового стягнення кредиту - 3113527,69 грн., суму по нарахованих відсотках - 776507,32 грн., підвищенні відсотки - 1860,62 грн., а разом заборгованість за кредитним договором №057-2008-206 від 07.02.2008 року, яка утворилася станом на 23.04.2014 року, в сумі 4009343,27 грн.; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654,00 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст.ст. 128-130 ЦПК України, що стверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ПАТ «Універсал Банк», які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір №057-2008-206 від 07.02.2008 року на споживчі потреби, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти в розмірі 219690,00 швейцарських франків зі сплатою відсотків за користування кредитом 11,45 річних з кінцевим терміном повернення по 01 лютого 2028 року (а.с. 9-14 т.1).

Згідно п. 1.1.1 вказаного вище договору, зокрема, за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 34,35% річних (підвищена процентна ставка). Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовуються до всієї простроченої суми основного боргу позичальника.

За змістом п. 2.7 кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року, зокрема, нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування відсотків 30/360, починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку та зарахування на поточний рахунок позичальника, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості позичальника (а саме: на суму кредиту, що не повернута кредитору), виходячи з кількості 30 днів у місяці й 360 днів у році.

Відповідно до п. 2.12 кредитор може збільшити процентну ставку, зазначену у п. 1.1 договору, у разі зміни НБУ розміру чинної облікової ставки та/або у разі запровадження адміністративних та/або інших заходів, які збільшують вартість коштів на українському ринку та/або у випадку зміни ставок LIBOR, EURIBOR, та/або в інших випадках, якщо кредитор обгрунтовано вважає, що така зміна відповідає ринковим умовам або має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів кредитора.

У пункті 6.2 вказаного вище кредитного договору встановлено, що за ненадання позичальником кредитору у встановлені цим договором строки/терміни будь-яких документів, обов'язок надання яких передбачений цим договором, а також за неповідомлення позичальником кредитора про факти, зазначені у п.п. 5.3.6-5.3.7 договору, кредитор має право стягнути з позичальника штраф у розмірі 10% від загальної суми кредиту, вказаної у п. 1.1 договору. Такий штраф підлягає сплаті у гривні, а в разі якщо кредит надано у іноземній валюті, такий штраф розраховується як гривневий еквівалент за курсом НБУ на дату сплати цього штрафу кредитору.

Додатком №1 від 07.02.2008 року до вказаного вище кредитного договору між сторонами було визначено перелік та вартість супутніх послуг, що надаються кредитором та третім особам і пов'язані з отриманням та обслуговуванням кредиту (а.с. 15-16 т.1).

Також між позивачем та ОСОБА_2 було погоджено додаток №2 до кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року, яким визначено графік платежів. Даним графіком передбачено погашення кредитної заборгованості щомісячними платежами (а.с. 17-19 т.1).

В подальшому, 01 травня 2009 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №б/н до кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року (а.с. 20-21 т.1).

Вказаною вище додатковою угодою від 01.05.2009 року було внесено зміни до пунктів 1.1, 1.1.1, 1.1.2 основного договору та доповнено пунктом 1.1.3, що полягає у зміні відсотків за користування кредитом. Зокрема, пунктом 1.1.3 було погоджено, що з 15.05.2009 року та до 31.10.2009 року позичальник зобов'язується сплачувати кредитору за користування кредитом проценти в розмірі 13,45 річних (базова процентна ставка); згідно пункту 1.1.1. з 01.05.2009 до 14.05.2009 року процентна ставка складає 11, 45% річних.

Додатковою угодою№б/н від 15 травня 2009 року, укладеною між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2, до кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року, його сторони домовилися внести зміни до основного договору, виклавши текст договору у новій редакції (22-31 т.1).

У зв'язку з укладенням додаткової угоди №б/н від 15 травня 2009 року, сторонами було погоджено новий графік платежів (додаток №2 до кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року в редакції додаткової угоди №б/н від 15.05.2009 року). Дата останнього платежу залишилась незмінною - 01 лютого 2028 року (а.с. 32-34 т.1).

01 лютого 2012 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №б/н до кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року. Даною угодою від 01.02.2012 року було внесено зміни до пунктів 1.1, 1.1.1, 1.1.2 основного договору та доповнено пунктом 1.1.3, що полягає у зміні відсотків за користування кредитом. Зокрема, пунктом 1.1.3 було погоджено, що з 08.02.2012 року по 31.01.2013 року включно позичальник зобов'язується сплачувати кредитору за користування кредитом проценти в розмірі 13,45 річних (базова процентна ставка); згідно пункту 1.1.1 на період з 01.02.1012 року по 07.02.2012 року була встановлена процентна ставка 7,68% річних (а.с. 35-36 т.1).

08 лютого 2012 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №б/н до кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року, якою сторони домовилися внести зміни до основного договору, виклавши текст договору у новій редакції (37-50 т.1).

У зв'язку з укладенням додаткової угоди №б/н від 08 лютого 2012 року, сторонами було погоджено новий графік платежів (а.с. 51-52 т.1).

Факт отримання кредиту відповідачем підтверджується меморіальним ордером №0572902СНF000837 від 07.02.2008 року (а.с. 76 т.1) та випискою з особового рахунку (а.с. 77-78 т.1).

Також отримання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується представленими позивачем копіями заяв на видачу готівки від 07.02.2008 року, 27.02.2008 року, 05.03.2008 року (а.с. 107-109 т.).

Для забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року, між банком та відповідачем ОСОБА_2 (іпотекодавець) 07 лютого 2008 року у письмовій нотаріальній формі був укладений договір іпотеки нерухомого майна, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 53-60 т.1).

У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року, за період з часу укладення договору та станом на 01.12.2014 року утворилася заборгованість в загальному розмірі 4009343,27 грн. (що еквівалентно 256368,26 швейцарських франків), яка складається з наступного: прострочена заборгованість по кредиту - 7509,92 швейцарських франків (що еквівалентно 117447,64 грн.), сума дострокового стягнення кредиту - 199087,39 швейцарських франків (еквівалентно 3113527,69 грн.), нараховані відсотки - 49651,98 швейцарських франків (що еквівалентно 776507,32 грн.), підвищенні відсотки - 118,97 швейцарськихфранків (що еквівалентно 1860,62 грн.) (а.с. 5-8 т.1).

Факт наявності та розмір вказаної заборгованості підтверджується наданим банком детальним розрахунком на аркушах 5-8 у томі 1 із застосуванням курсу швейцарського франка до гривні, згідно позовних вимог, станом на 01.12.2014 року в розмірі 15,639 грн.до 1 швейцарського франка; представлений банком розрахунок боргу є арифметично правильним та відповідає умовам договору (з відповідними змінами і доповненнями).

Також встановлено, що ПАТ «Універсал Банк» 19.02.2014 року направляло ОСОБА_2 вимогу від 13.02.2014 про погашення заборгованості за кредитним договором №057-2008-206 від 07.02.2008 року (а.с. 98).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши факт укладення сторонами кредитного договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року, відповідних змін і доповнень до нього та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 219690,00 швейцарських франків; враховуючи неналежне виконання ОСОБА_2 умов даного договору щодо сплати періодичних платежів, - судом першої інстанції правомірно та обгрунтовано стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість в загальному розмірі сумі 4009343,27 грн., а саме: прострочену заборгованість по кредиту - 177447,64 грн., суму дострокового стягнення кредиту - 3113527,69 грн., суму по нарахованих відсотках - 776507,32 грн., та підвищенні відсотки, що за своєю правовою природою, згідно змісту умов договору, є неустойкою (пенею) - 1860,62 грн.

Однак, місцевим судом в оскаржуваному судовому рішенні неправильно вказано дату нарахування зазначеної вище заборгованості (станом на 23.04.2014 року). Згідно представленого банком розрахунку боргу та змісту позовної заяви, заборгованість нарахована станом на 01.12.2014 року (а.с. 5 - 8)

За таких обставин заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року в частині дати, на яку нараховано заборгованість, що присуджена до стягнення на користь банку за кредитним договором №057-2008-206 від 07.02.2008 року, необхідно змінити з 23.04.2014 року на 01.12.2014 року. В іншій частині заочне рішення необхідно залишити без змін, оскільки позов, у відповідній частині, є доведеним, обґрунтованим.

Наданий банком розрахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором, що сформувалась станом на 01.12.2014 року (а.с. 5 - 8), відповідає умовам договору (з відповідними змінами і доповненнями), являється правильним арифметично, здійснений з урахуванням платежів, що були внесені відповідачем в порядку виконання умов даного договору.

Доводи представника апелянта про те, що наданий банком розрахунок заборгованості не містить даних про розмір процентної ставки - не відповідають дійсності; на першому аркуші розрахунку наведені періоди та розміри процентних ставок, що враховані при здійсненні розрахунку та відповідають умовам наведених вище кредитного договору та доповнень і уточнень до нього.

Посилання відповідача на те, що при здійсненні розрахунку банком не було враховано «всіх квитанцій (платежів), згідно яких ОСОБА_2 здійснював погашення заборгованості» - є необґрунтованими, мають характер припущення. Жодного доказу чи навіть інформації щодо кількості, періоду, розміру неврахованих платежів у будь-якій формі (усній, письмовій, електронній тощо) відповідачем не надано, клопотань про витребування відповідних доказів судом відповідачем не заявлено, що стверджується протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції, а також матеріалами справи.

Посилання апелянта на неправильне застосування у розрахунку показників курсу валют (швейцарського франку до гривні) - спростовується загальновідомою інформацією щодо розміру курсу відповідних валют, який встановлюється НБУ. У розрахунку правильно застосовано курс валют, який діяв по 01.12.2014 року.

Твердження апелянта про те, що здійснений банком розрахунок є незрозумілим - спростовуються викладеними вище фактами та змістом самого розрахунку, який здійснений у зручній для дослідження табличній формі, має всю необхідну та доступну для перевірки правильності розрахунку інформацію.

Отже, твердження апелянта про неналежність представленого банком розрахунку заборгованості та необхідність призначення судово-економічної експертизи для встановлення розміну заборгованості - є необґрунтованими, безпідставними, спростовуються наявними письмовими матеріалами справи, яким судом надано належної оцінки.

Колегія погоджується з доводами апелянта про те, що «підвищені відсотки» за своєю правовою природою є неустойкою (пенею), яка нарахована банком за користування кредитними коштами понад встановлений строк (або терміни погашення), у відповідності до п. 1.1.1 вищевказаного кредитного договору. Крім того, умовами даного договору відсотки за користування грошовими коштами, в розумінні ст.1048 ЦК України, передбачені у іншому розмірі; відсотки за користування кредитом нараховані банком одночасно з «підвищеними відсотками» за порушення умов договору, що також підтверджує наведений висновок про правову природу «підвищених відсотків».

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» N1669-VII від 2 вересня 2014 року встановлено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Згідно ч. 2 вказаної вище статті банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Дослідивши зміст наданого банком розрахунку заборгованості, колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апелянта щодо порушення позивачем вимог статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо заборони нарахування неустойки (пені та/або штрафів). Після 13 квітня 2014 року заборгованість по кредитному договору №057-2008-206 від 07.02.2008 року нараховувалась лише за тілом кредиту та відсоткам за користування кредитом. Останнє нарахування «підвищених відсотків» було здійснене позивачем за даним позовом 13.04.2014 року (а.с. 5-8 т.1).

Доводи апеляційної скарги про порушення банком строків позовної давності спростовуються матеріалами справи та не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з викладеного, встановивши, що відповідач періодично здійснював платежі на погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором; приймаючи до уваги, що останній платіж ОСОБА_2 здійснив 03.02.2014 року на суму 807,14 швейцарських франків; враховуючи, що умовами договору (графіку платежів в редакції додаткової угоди №б/н від 08.02.2012 року) передбачено сплату наступного періодичного платежу 28.02.2014 року (останній робочий день, що передує 01.03.2014 року), - колегія дійшла висновку, що про порушення своїх прав банк дізнався не раніше 01.03.2014 року. Отже, саме з 01.03.2014 року починається перебіг трирічного та річного строків позовної давності.

Апеляційним судом встановлено, що даний позов пред'явлено до суду 05.01.2015 року, що стверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 2). Отже, позивачем не порушено трирічний строк позовної давності щодо нарахування заборгованості за тілом кредиту та відсотками, а також не порушено річний строк позовної давності щодо нарахування «підвищених відсотків» (пені) в розмірі 1860,32 грн., які нараховані по 13 квітня 2014 року включно.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи правильне застосування місцевим судом положень статті 88 ЦПК України, в редакції, що діяла по 14.12.2017 року, враховуючи зміст позовних вимог, колегія приходить до висновку про необхідність частково задоволення апеляційної скарги та часткової зміни оскаржуваного рішення в частині дати, на яку нараховано заборгованість, в іншій частині заочне рішення підлягає залишенню без змін

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2015 року в частині дати, на яку нараховано заборгованість, що стягнута з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» за кредитним договором №057-2008-206 від 07.02.2008 року в загальному розмірі 4009343,27 грн., - змінити з 23.04.2014 року на 01.12.2014 року.

В іншій частині заочне рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді