Постанова № 75020104, 22.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1236/18 Справа № 175/2919/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шабанов А. М. Доповідач - Красвітна Т.П.Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Попазовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа – ОСОБА_2, про визнання договору про надання споживчого кредиту та графіку погашення кредиту частково недійсним, –

ВСТАНОВИЛА:

29 липня 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_3 укладено договір про наданні споживчого кредиту №11070653000 від 06.11.2006 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) у сумі 30000,00 доларів США шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача, а відповідач зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту не пізніше 05.11.2027 року. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному кредитному договору прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки №11070653000/3 від 06.11.2006 року. Відповідач не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам протягом тривалого часу (з серпня 2015 року), чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання. Позивач направив відповідачам вимоги про необхідність усунення порушень договору, однак відповідачі порушення договору не усунули. Тому позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за кредитним договором №11070653000 від 06.11.2006 року, станом на 18.07.2016 року, за процентами та тілом кредиту у розмірі 17845,34 доларів США та по пені у розмірі 5788,50 грн.; стягнути з відповідачів на користь банку понесені судові витрати у розмірі 6727,22 грн., а саме у рівних частках з кожного по 3363,61 грн.

ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», обґрунтовуючи його тим, що 06.11.2006 року між нею та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений кредитний договір №11070653000 з цільовим призначенням «Іпотечний кредит», на день укладання договору позивач отримала 30000,00 доларів США, що за курсом НБУ становило 151500,00 гривень. На час звернення до суду курс гривні по відношенню до долара зріс більше ніж в п’ять разів, а саме 100 доларів США = 2647,04 гривень. Отже сума кредиту в гривні на сьогоднішній день становить 794114,43 що більше ніж у п'ять разів перебільшує ту суму грошових коштів, яку отримала позивач за зустрічним позовом від банку. Укладений в іноземні валюті кредитний договір суперечить нормам закону «Про захист прав споживачів». Зазначає також, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення. Тому ОСОБА_3 просила визнати недійсними пункт 1.1 договору про надання споживчого кредиту №11070653000 від 06.11.2006 року, укладеного між нею та ПАТ «УкрСиббанк», в частині визначення суми боргу та відсотків в іноземній валюті; визнати недійсним графік погашення кредиту, як додаток до договору про надання споживчого кредиту №11070653000 від 06.11.2006 року та зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» здійснити перерахунок суми боргу та суми процентів за вказаним кредитним договором №11070653000 від 06.11.2006 року у національну валюту станом на день укладання кредитного договору - 06.11.2016 року, з урахуванням сплачених ОСОБА_3 грошових коштів.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11070653000 від 06.11.2006 року по процентах та кредиту у розмірі 17845,34 доларів США та по пені у розмірі 5788,50 грн. солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2; стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» понесені судові витрати у розмірі 6727,22 грн., а саме у рівних частках з кожного відповідача по 3363,61 грн. В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та графіку погашення кредиту частково недійсним відмовлено у повному обсязі (а.с. 130-134).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення первісних позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та ухвалення нового про відмову в задоволенні даної частини позову банку (а.с. 148-151).

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується, зокрема, письмовою розпискою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на аркуші справи 197.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в оскаржуваній частині відсутні, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 06.11.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3, укладено договір про наданні споживчого кредиту №11070653000, за умовами якого позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 30000,00 доларів США шляхом зарахування коштів на поточний рахунок ОСОБА_3, зі сплатою за користування кредитом 10,30% річних (а.с. 17-20).

Пунктом 1.2.2. вказаного вище договору передбачено, зокрема, що позичальник у будь-якому випадку зобов’язується повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 05.11.2027 року.

Згідно п. 1.3.1. за використання кредитних коштів протягом тридцяти календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 10,30% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередній місяць.

За змістом п. 1.5 кредитного договору, кредит надавався шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням.

Пунктом 5.5. кредитного договору №11070653000 від 06.11.2006 року погоджено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору про надання забезпечення виконання зобов’язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому в розділі 11 цього договору.

Відповідно до вимог п.7.1. кредитного договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань, передбачених цим договором, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті; пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360», але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

У пункті 9.1. кредитного договору визначено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за договором, відшкодування заборгованості перед банком за договором проводиться шляхом стягнення з поручителя/гаранта, чи шляхом звернення стягнення на майно, що є забезпеченням за договором та/або активи позичальника на вибір банку.

Згідно п. 10.1 кредитного договору №11070653000 від 06.11.2006 року, сторони домовилися про договірне списання банком із усіх рахунків позичальника в національній і іноземній валюті, відкритих в АКІБ «УкрСиббанк»: нарахованих процентів, комісій, суми заборгованості за кредитом при настанні термінів виконання позичальником зобов’язань в розмірах, визначених цим договором.

У додатку №1 до кредитного договору №11070653000 від 06.11.2006 року міститься графік погашення кредиту, який є невід’ємною частиною зазначеного кредитного договору (а.с. 21-23).

Судом також встановлено, що банком умови вищевказаного кредитного договору виконані у повному обсязі шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника ОСОБА_3 №26200057709700 грошових коштів у загальному розмірі 30000,00 дол. США, що стверджується випискою за кредитним договором, з якої вбачається зарахування 06.11.2006 року на вказаний валютний рахунок 30000,00 дол. (а.с. 201) та меморіальним ордером №НОМЕР_1 від 06.11.2006 року, що також свідчить про зарахування кредитних коштів в розмірі 30000,00 дол.

Для забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному вище кредитному договору, між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_3 та поручителем ОСОБА_2 було укладено договір поруки №11070653000/3 від 06.11.2006 року, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх її зобов'язань в повному обсязі, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених в кредитному договорі (а.с. 24).

У пункті 1.2 договору поруки зазначено, що поручителю добре відомі усі умови основного (кредитного) договору, зокрема, про суму основного договору, яка складає 30000,00 дол. США.

У зв’язку з неналежним виконанням умов кредитного договору №11070653000 від 06.11.2006 року, станом на 18.07.2016 року утворилась заборгованість, а саме: 17545,94 доларів США - заборгованість за кредитом, 299,40 доларів США - заборгованість за процентами, 5512,16 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом з 11.08.2015 року по 18.07.2016 року, 276,34 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами з 11.01.2015 року по 18.07.2016 року (а.с. 29-35).

Також встановлено, що ПАТ «УкрСиббанк» направило ОСОБА_3 та ОСОБА_2 письмові вимоги від 12.03.2016 року про усунення порушень за кредитним договором та сплату простроченої заборгованості (а.с. 25, 26, 27-28).

У зв’язку з укладенням 09 вересня 2009 року шлюбу, відповідач за первісним позовом змінила прізвище на ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище Борсук), що підтверджується копією її паспорта (а.с. 37).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши факт належного виконання банком умов кредитного договору, що також визнається відповідачами за первісним позовом; враховуючи порушення позичальником строків повернення кредиту та наявність, у зв’язку з цим, заборгованості; враховуючи зміст позовних вимог, - місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості, яка виникла станом на 18.07.2016 року, а саме по процентах та кредиту у розмірі 17845,34 доларів США та по пені у розмірі 5788,50 грн.

Наданий банком розрахунок заборгованості за вищевказаним кредитним договором відповідає умовам договору, є правильним арифметично, здійснений з урахуванням платежів, що були внесені відповідачем в порядку виконання умов даного договору.

Твердження апелянта про те, що здійснений банком розрахунок є незрозумілим - спростовуються викладеними вище фактами та змістом самого розрахунку, який здійснений у зручній для дослідження табличній формі, має всю необхідну та доступну для перевірки правильності розрахунку інформацію.

Розмір вказаної вище заборгованості також підтверджується детальною випискою з особового рахунку за даним кредитним договором на а.с. 201 – 283.

Доказів на підтвердження своєї позиції щодо непогодження з представленим банком розрахунком апелянтом не надано, власний розрахунок не представлено, клопотань про витребування доказів судом, зокрема, про призначення судової експертизи не заявлено; викладене стверджується протоколом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Судом не встановлено підстав для застосування положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, де передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, роз’яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У даній справі підстави для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України відсутні, оскільки розмір пені не перевищує розміру збитків.

Доводи апелянта щодо застосування позовної давності та зменшення, у зв»язку з цим, розміру боргу, - є безпідставними. При вирішення питання щодо застосування позовної давності колегія виходить з положень ст.ст. 256 – 267 ЦК України. Встановлено, що відповідачем періодично вносились кошти на виконання умов кредитного договору, що свідчить про визнання боргу; остання оплата була здійснена 12.01.2016 року, що підтверджується випискою з особового рахунку (а.с. 201 – 283). У березні 2016 року кожна з відповідачок отримала письмову вимогу банку від 12.03.2016 року про усунення порушень за кредитним договором та сплату простроченої заборгованості, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 25, 26, 27-28). У даній справі первісний позов пред»явлено банком 29.07.2016 року, що стверджується відбитком поштового штемпелю на відповідному конверті (а.с. 40 – 41). Отже, загальний трирічний та спеціальний річний строки позовної давності позивачем за первісним позовом банку не порушені.

Колегія наголошує, що, згідно змісту апеляційної скарги, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту та графіку погашення кредиту частково недійсними - не оскаржується. Крім того, апеляційна скарга не містить доводів щодо припинення поруки апелянта з будь-яких підстав. Апеляційний суд переглядає дану справу в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв’язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, з ОСОБА_2 в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 7399,94 грн., сплату якого ухвалою судді апеляційного суду від 26.12.2017 року відстрочено апелянту до ухвалення судового рішення у справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення, в оскаржуваній частині, ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2017 року в оскаржуваній частині – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2) в дохід держави судовий збір у розмірі 7399 (сім тисяч триста дев’яносто дев’ять) грн. 94 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді