Постанова № 75017771, 25.06.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2018 року м. Дніпро Справа № 904/8960/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018, ухвалене суддею Ліпинським О.В., повний текст складено 22.03.2018, у справі № 904/8960/17

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області

до Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт"

про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт" про:

- розірвання договору від 12.06.2003 (зі змінами) купівлі-продажу на аукціоні об'єкта незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" будівельною готовністю 5,4 %, що розташований за адресою: м. Нікополь, вул. Крупської, 26, укладеного між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт";

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт" повернути об'єкт незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" будівельною готовністю 5,4 %, що розташований за адресою: м. Нікополь, вул. Крупської, 26, до державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області за актом приймання-передачі.

Найменування відповідача у поставові апеляційного господарського суду приведено у відповідність до статутних документів відповідача та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 у справі № 904/8960/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; розірвано договір від 12.06.2003 (зі змінами) купівлі-продажу на аукціоні об'єкта незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" будівельною готовністю 5,4 %, що розташований за адресою: м. Нікополь, вул. Крупської, 26, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт"; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт" повернути об'єкт незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" будівельною готовністю 5,4 %, що розташований за адресою: м. Нікополь, вул. Крупської, 26, до державної власності в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області за актом приймання-передачі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії ПАТ "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області 3 200, 00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з обставин невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу об'єкта незвершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" на аукціоні, розташованого в м. Нікополь, від 12.06.2003, зокрема п. 5.3 договору (не введення об'єкта в експлуатацію у встановлений договором строк), що призвело до порушення умов договору, які тягнуть наслідки, передбачені ст. 611 Цивільного кодексу України, а саме - розірвання договору.

Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт" подало апеляційну скаргу про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 у справі № 904/8960/17 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що обов'язковою умовою, необхідною для прийняття судом рішення про розірвання договору купівлі-продажу (угоди приватизації) є наявність вини сторони за таким договором у порушенні зобов'язання. Однак відповідач вважає, що ним виконувались обумовлені договором зобов'язання щодо приватизації чи оренди земельної ділянки, проте, не вирішення зазначених питань не є провиною відповідача та пов'язано зі змінами в законодавстві і необхідністю отримання нового рішення про надання дозволу на розроблення нового проекту землеустрою. За доводами відповідача, він неодноразово звертався до Управління архітектури та містобудування Нікопольської міської ради з приводу видачі дозволу на будівництво об'єкту "Причал для відвантаження металу", але передбаченого законом дозволу на будівництво не було отримано. Замість зазначеного дозволу Управління архітектури та містобудування Нікопольської міської ради надало лише згоду, що не заперечує про відновлення будівництва відповідного об'єкту. Тобто, не введення причалу для відвантаження металу в експлуатацію, на думку відповідача, пов'язано із перешкоджанням зі сторони Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, а не у зв'язку з умисними або необережними діями відповідача. Відповідач посилається, що зазначені обставини встановлені, зокрема, судовим рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2008 у справі № 6/354д/08, яке є чинним, та відповідні обставини є преюдиціальними при вирішенні даного спору. Необґрунтованим, за твердженням відповідача, є критичне ставлення місцевого господарського суду на надані відповідачем судові рішення, оскільки, не дивлячись на проміжок часу, що сплив з дати їх ухвалення, судом фактично не було досліджено, чи перестали існувати обставини, на які відповідач посилається як на такі, що перешкоджають виконанню умов спірного договору. Відповідач вважає, що до предмета доказування у справі про розірвання договору входить не лише факт невиконання договору, але і встановлення судом істотності зазначених порушень договору, тобто наявності у зазначених порушень характеру таких, що значною мірою позбавили сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Разом з тим, істотність порушень договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" № 39 від 12.06.2003 судом першої інстанції не встановлювалась, відповідних висновків судове рішення у справі не містить (судом не досліджувалось, а позивачем не надавалися докази наявності шкоди, внаслідок якої він позбавлявся того, на що розраховував при укладенні договору або наявності обставин неможливості досягнення мети договору). Відповідач стверджує, що ним фактично виконані всі істотні умови договору, укладеного між сторонами: сплачена ціна майна, що є предметом договору; прийняте відповідне майно за актом приймання-передачі; здійснено 100% добудову майна; забезпечено вимоги екологічної безпеки і охорони навколишнього природного середовища. Виконання усіх істотних умов спірного договору купівлі-продажу свідчить про неможливість застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про приватизацію державного майна", тобто розірвання договору з мотивів порушення його істотних та обов'язкових умов. За доводами відповідача, на момент звернення позивача з даним позовом до суду об'єкт незавершеного будівництва припинив своє існування, оскільки на сьогоднішній день має місце добудований на 100% об'єкт. Зазначені обставини також встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2008 у справі № 6/354д/08 та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2008 у справі № 20/346-07 та не підлягають доказуванню. Відповідач вважає, що оскільки об'єкт незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" будівельною готовністю 5,4% на даний час фактично не існує, то такий об'єкт не може бути повернуто у державну власність. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду з урахуванням викладеного та у світлі прецедентної практики Європейського суду, на думку відповідача, свідчить про покладення на відповідача надмірного тягарю, що порушує справедливий баланс між вимогами суспільного інтересу з одного боку та захистом прав відповідача на мирне володіння своїм майном - з іншого, не відповідає вимогам статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що на виконання наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 14.03.2017 № 48/05-Н "Про проведення перевірки" робочою групою Регіонального відділення була здійснена перевірка виконання умов договору від 12.06.2003 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" будівельною готовністю 5,4%, що розташований за адресою: м. Нікополь, вул. Крупської, 26. За результатами перевірки встановлено, що всі будівельні роботи виконані на 100%, причал може експлуатуватись. Проте, до перевірки відповідачем не надано жодних доказів щодо подання до органу державного архітектурно-будівельного контролю документів, які підтверджують завершення будівництва об'єкта та введення його в експлуатацію. Позивач посилається на ті обставини, що протягом всього періоду дії договору купівлі-продажу, протягом 14 років, питання щодо переоформлення документів на земельну ділянку, відведену під об'єкт незавершеного будівництва, та введення об'єкту в експлуатацію за початковим призначенням, відповідачем так і не вирішене. У разі внесення змін до договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва щодо продовження строків будівництва, заявник повинен надати документи по виконанню умов договору та рішення органу місцевого самоврядування про відповідну згоду. Проте, лише через чотири місяці після закінчення строку на добудову об'єкта та введення його в експлуатацію, відповідачем надано до Регіонального відділення копію рішення органу місцевого самоврядування про відповідну згоду на продовження строків будівництва терміном на один рік. Разом з тим, строк дії цього рішення сплинув 27.01.2018, а нове рішення органом місцевого самоврядування не приймалось. Також, листами від 22.03.2017 відповідач повторно надав до Регіонального відділення пакет документів для внесення змін до договору купівлі-продажу. Проте, до листів відповідача не надано підтверджуючих документів по виконанню основних умов договору, а саме: по переоформленню документів на земельну ділянку, відведену під об'єкт незавершеного будівництва, по проведенню роботи з Департаментом архітектурно-будівельної інспекції щодо завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію, в той час, як усі будівельні роботи були виконані та причал міг експлуатуватися. Враховуючи викладене, на засіданні комісії Регіонального відділення з питань внесення змін до договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації, яке відбулось 30.03.2017, прийнято рішення відмовити покупцю (відповідачу) в наданні згоди на внесення змін до спірного договору купівлі-продажу. Позивач вважає, що невиконання покупцем умов спірного договору призвело до порушення умов договору, які тягнуть наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України - розірвання договору та повернення придбаного об'єкта до державної власності. Посилання відповідача на судові рішення у справах № 6/354д/08 та № 2а-2423/09/0870, якими встановлено факт вжиття відповідачем заходів щодо введення об'єкта в експлуатацію та наявності протиправної бездіяльності відповідних органів щодо надання відповідачу дозволу на виконання будівельних робіт по об'єкту "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)", слід, на думку позивача, оцінювати критично, оскільки з часу прийняття зазначених судових рішень минуло майже дев'ять років, протягом яких позивач так і не вжив заходів, спрямованих на виконання умов спірного договору шляхом введення об'єкта приватизації в експлуатацію.

14.06.2018 до апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких відповідач посилається на ті обставини, що невиконання ним зобов'язань щодо введення об'єкту в експлуатацію пов'язане з об'єктивними обставинами, які були поза волею та впливом відповідача, в той час як ним здійснювалися всі дії, необхідні для виконання умов договору, зокрема: будівництво об'єкту було здійснено на 100%. Для підготовки документів, що мають бути подані до органу державного архітектурно-будівельного контролю з метою введення об'єкту в експлуатацію, необхідно укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)". В пункті 5.6 договору зазначено, що питання приватизації чи оренди земельної ділянки покупець вирішує самостійно з місцевою радою в порядку, встановленому чинним законодавством. Отже, договором не встановлено строки для вирішення питання набуття прав на землю, так само як Договором не встановлений і обов'язок відповідача здійснювати оформлення права користування земельною ділянкою саме під причал, а не на земельну ділянку площею 3,0423 га під Нікопольський річковий порт. Відповідач вважає, що оскільки зазначений причал є за своєю суттю причалом, що функціонує у складі порту, то вбачалось доцільним здійснювати відведення земельної ділянки саме під Нікопольський річковий порт, а не окремо під причал. Однак, набуття у власність земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг було неможливим, а оскільки причал розміщений на земельній ділянці, розташованій уздовж урізу води, то існував значний ризик того, що отримати окрему земельну ділянку під причал буде неможливо. У зв'язку з наведеними вище обставинами вбачалося більш доцільним відводити земельну ділянку у складі земельної ділянки площею 3,0423 га. Той факт, що питання щодо переоформлення документів на земельну ділянку, відведену під об'єкт незавершеного будівництва, не вирішено протягом 14 років, обумовлений, за твердженням відповідача, існуванням об'єктивних обставин. За доводами відповідача, він виконував свої зобов'язання щодо вирішення питання приватизації чи оренди земельної ділянки, проте, не вирішення зазначених питань виникло не з вини відповідача, а пов'язане зі змінами в законодавстві і необхідністю отримання нового рішення про надання дозволу на розроблення нового проекту землеустрою. Відповідач посилається, що вживав дій для узгодження продовження строків будівництва та внесення змін до договору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 23.05.2018.

23.05.2018 судове засідання не відбулось у зв'язку з відрядженням членів колегії суддів - Паруснікова Ю.Б. та Чередка А.Є.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 06.06.2018.

У судовому засіданні 06.06.2018 оголошено перерву у судове засідання на 25.06.2018.

У судовому засіданні 25.06.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги, меж, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, заслухавши виступи представників сторін у судових дебатах, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2003 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (продавець) та Дочірнє підприємство "Запорізький річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", правонаступником якого є відповідач (покупець), уклали договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" (а.с. 21-25, т. 1) на аукціоні, розташованого в м. Нікополь (далі _ Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)", що знаходиться на балансі ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод", будівельною готовністю 5,4 %, земельна ділянка під забудову об'єкта окремо не відводилася, розташований за адресою: м. Нікополь, а покупець зобов'язується прийняти об'єкт незавершеного будівництва і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені у цьому Договорі.

Вказаний Договір 12.06.2003 посвідчено приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Мігуновим С.О., зареєстровано в реєстрі за №1677.

Відповідно до п. 1.3 Договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акту приймання -передачі.

14.07.2003 на виконання умов спірного Договору купівлі-продажу (п. 3.1.) його сторони підписали акт приймання-передачі незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)", що знаходиться за адресою: м. Нікополь (а.с. 29, т. 1).

Згідно п. 2.2 Договору покупець зобов'язаний внести 51 172, 00 грн. за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору.

Розділом 5 Договору купівлі-продажу передбачені обов'язки покупця.

Серед обов'язків покупця, в тому числі: обов'язкове завершення будівництва об'єкта приватизації і введення об'єкта в експлуатацію за початковим призначенням протягом трьох років від дня підписання акта приймання - передачі об'єкта (п.5.3.); питання приватизації чи оренди земельної ділянки покупець вирішує самостійно з місцевою радою в порядку, встановленому чинним законодавством (п. 5.6.).

Згідно п. 5.7. Договору у разі невиконання умов Договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано Договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов Договору, та штрафні санкції, передбачені Договором купівлі-продажу.

На вимогу продавця покупець зобов'язаний надавати продавцю матеріали, відомості, документи тощо про виконання умов цього Договору (п. 5.9.).

03.08.2006 сторонами Договору укладено нотаріально посвідчену додаткову угоду (договір) №1 до Договору купівлі-продажу від 12.06.2003 (а.с. 24-25, т. 1), якою пункт 5.3. розділу 5 "Обов'язки покупця" Договору купівлі-продажу від 12.06.2003 № 1677 по об'єкту незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)", що знаходиться на балансі ВАТ "Нікопольський південнотрубний завод", будівельною готовністю 5,4% , розташований за адресою: м. Нікополь, викладено в наступній редакції:

- отримати дозвіл від інспекції ДАБК на будівництво об'єкта протягом 6 місяців з дня підписання цієї додаткової угоди;

- завершити будівництво об'єкта та ввести об'єкт незавершеного будівництва в експлуатацію строком до 14.07.2007 згідно плану графіку;

- у десятиденний термін після підписання акту державної комісії про введення закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації надати копію акта до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

17.08.2012 сторони спірного Договору купівлі-продажу уклали нотаріально посвідчений договір про внесення змін № 2 до Договору купівлі-продажу від 12.06.2003 (а.с. 32, т. 1).

Відповідно до пункту 1 договору від 17.08.2012 про внесення змін № 2 до Договору купівлі-продажу від 12.06.2003 пункт 5.3 розділу 5 Договору "Обов'язки покупця" викладено у новій редакції, яка, зокрема, передбачає: "Завершити добудову об'єкта і ввести його в експлуатацію за початковим призначенням в порядку, встановленому чинним законодавством, в строк до 17.08.2015. Документи, що посвідчують введення об'єкта в експлуатацію, надати до Регіонального відділення у 10-ти денний термін з дня їх затвердження".

16.06.2016 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (продавець) та Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (покупець) в особі директора Філії Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт" уклали нотаріально посвідчений договір про внесення змін № 3 до Договору купівлі-продажу від 12.06.2003 (а.с. 33-34, т. 1), яким внесли зміни до спірного Договору купівлі-продажу шляхом викладення його в новій редакції.

Договором про внесення змін № 3 до спірного Договору купівлі-продажу від 12.06.2003 внесені зміни до преамбули Договору купівлі-продажу від 12.06.2003, якими замінено найменування покупця на Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот", а також пункт 5.3 розділу 5 Договору "Обов'язки покупця" викладено у наступній редакції: "Завершити добудову об'єкта і ввести його в експлуатацію за початковим призначенням в порядку, встановленому чинним законодавством, в строк до 31.10.2016. Документи, що посвідчують введення об'єкта в експлуатацію, надати до Регіонального відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській області у десятиденний термін з дня їх затвердження".

24.03.2017 представниками органу приватизації (продавця) проведено поточну перевірку виконання умов Договору купівлі-продажу від 12.06.2003, за результатами якої складений акт відповідної перевірки (а.с. 62-65, т. 1).

Згідно зазначеного акту перевірки умови Договору купівлі-продажу від 12.06.2003, зокрема, щодо переоформлення документів на земельну ділянку, відведену під об'єкт незавершеного будівництва, та щодо завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва і введення його в експлуатацію, покупцем станом на 24.03.2017 не виконано.

Відповідач підписав зазначений акт перевірки із запереченнями (а.с. 53-54, т. 1), суть яких зводилася до того, що виконання зобов'язання щодо переоформлення документів на земельну ділянку, яке закріплено п. 5.6. Договору, перебуває на стадії вирішення. Щодо виконання вимог п. 5.3. Договору купівлі-продажу відповідач зазначив, що незважаючи на 100% фактичне завершення будівництва об'єкта приватизації, він не має можливості надати акт введення об'єкта в експлуатацію через бездіяльність з боку органів, на які покладено функції з утворення державної приймальної комісії для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами частин першої та другої ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, така підстава як "істотне порушення договору другою стороною" не є єдиною, і у договорі або законі можуть бути передбачені підстави, які є істотними для договору даного виду.

Встановлено, що за своєю правовою природою спірний договір є приватизаційною угодою, яка наразі підпадає під правове регулювання норм Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та ст.ст. 655 - 697 Цивільного кодексу України.

Згідно абзацу вісімнадцятого частини другої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, яка була чинна на час звернення позивача з даним позовом до суду, строк виконання зобов'язань, визначених у договорі купівлі-продажу, крім мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п'яти років. Для об'єктів групи Г та інших підприємств і установ, приватизація яких здійснюється на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Кабінет Міністрів України визначає строк виконання зобов'язань та затверджує порядок здійснення контролю за їх виконанням.

За умовами частини 5 статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" в редакції, яка була чинна на час звернення позивача з даним позовом до суду, на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Згідно ч. 9 ст. 27 названого Закону, у разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню у державну власність, включаючи земельну ділянку.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", що набрав чинності на дату прийняття рішення судом першої інстанції у справі, виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є, зокрема, невиконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк.

На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду. У разі розірвання в судовому порядку договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконанням покупцем договірних зобов'язань приватизований об'єкт підлягає поверненню в державну (комунальну) власність (ч.ч. 9, 10 ст. 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач не виконав взяті ним за спірним Договором зобов'язання добудувати об'єкт незавершеного будівництва "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)" і ввести його в експлуатацію за початковим призначенням в строк до 31.10.2016, документальних доказів зворотного відповідачем не подано.

Враховуючи невиконання відповідачем умов п. 5.3 Договору, позивачем не було отримано очікуваного результату при укладенні Договору - введення відповідачем в експлуатацію у визначений Договором строк об'єкта незавершеного будівництва, що є істотним порушенням відповідачем умов спірного Договору, про що свідчить складений 24.03.2017 представниками органу приватизації (продавця) в межах своєї компетенції та оформлений відповідно до вимог чинного законодавства акт поточної перевірки виконання умов Договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, які встановлені ст. 651 Цивільного кодексу України. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно ч. 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 № 750), експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Спірний об'єкт не відноситься до Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об'єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 № 406.

При цьому, слід зазначити, що умовами п. 5.7. Договору визначено, що у разі невиконання умов Договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку; покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі.

Отже, невиконання покупцем умов Договору купівлі-продажу у визначені строки, зокрема, зобов'язань щодо введення приватизованого об'єкта в експлуатацію, є підставою для розірвання договору відповідно до норм спеціального законодавства з питань приватизації майна та умов Договору.

Зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу у визначені строки, і зазначена обставина не спростована покупцем під час розгляду справи в судах як першої, так і апеляційної інстанцій, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про розірвання Договору купівлі-продажу та зобов'язання відповідача повернути об'єкт незавершеного будівництва в державну власність.

Щодо невиконання покупцем умов п. 5.6. Договору (вирішення питання приватизації чи оренди земельної ділянки) апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення спірного Договору не містять умов в частині строків виконання такого обов'язку, у зв'язку із чим не вирішення даного питання на час проведення позивачем перевірки, не може бути кваліфіковано судом як порушення з боку покупця відповідного договірного зобов'язання.

Апеляційний господарський суд відхиляє твердження відповідача про неможливість ввести об'єкт в експлуатацію у встановлені договором строки через відсутність документів на право користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт, як на поважну причину невиконання умов Договору.

Невиконання одного зобов'язання відповідачем за договором не може бути поважною підставою невиконання відповідачем іншого зобов'язання за договором.

Одним з обов'язків, який покладено на відповідача, є самостійне вирішення питання приватизації чи оренди земельної ділянки з місцевою радою в порядку, встановленому чинним законодавством (п. 5.6. Договору).

Окрім того, строк виконання зобов'язань за Договором неодноразово продовжувався. Договір було укладено сторонами 12.06.2003 (об'єкт передано за актом 14.07.2003), строк виконання обов'язків за Договором продовжувався до 31.10.2016, тобто відповідачу для виконання його договірних зобов'язань надано більше 13 років. Докази введення на теперішній час цього об'єкту в експлуатацію також відсутні, незважаючи на сплив з 31.10.2016 ще півтора роки.

Зазначені обставини свідчать про надуманість та необґрунтованість аргументу апеляційної скарги про неможливість завершити будівництво через відсутність документів на право користування земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що наявність вини (як суб'єктивного чиннику) сторони, що припустилася порушення договору, не має значення для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Жодних об'єктивних обставин та підстав, які б не дозволяли здійснити введення об'єкту в експлуатацію, так само як і оформити права на земельну ділянку протягом такого тривалого часу, відповідач не наводить.

Вчинення певних дій, спрямованих на виконання обов'язку, не свідчить про повне та належне виконання зобов'язання. Тоді як одним з критеріїв належного виконання зобов'язання є його виконання у визначений строк. Саме належне виконання зобов'язання означає досягнення тієї мети, яку сторони ставили перед собою, вступаючи у зобов'язання.

За приписами ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" (який був чинний на дату укладення спірного Договору та звернення з позовом до суду), обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань, строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

В матеріалах справи відсутня інформація про те, що строк завершення будівництва був сторонами продовжений понад межі, визначені у додатковому договорі № 3 від 16.06.2016, шляхом укладення ще однієї додаткової угоди, а також відсутні докази того, що відповідач ввів у експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва на день прийняття рішення судом першої інстанції.

Також, суд не погоджується з посиланнями відповідача на судові рішення господарського суду Запорізької області у справі № 6/354д/08 та Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 2а-2423/09/0870, якими встановлено факт вжиття відповідачем заходів щодо введення об'єкта в експлуатацію та наявності протиправної бездіяльності відповідних органів щодо надання відповідачу дозволу на виконання будівельних робіт по об'єкту "Причал для відвантаження металу (річпорт Нікополь)", оскільки з часу прийняття зазначених судових рішень минуло дев'ять років, відповідач не обґрунтовує обставини неможливості виконання договірних зобов'язань на теперішній час підставами, які слугували зверненням до суду у справі № 2а-2423/09/0870.

Окрім того, у справі № 6/354д/08 ще у 2008 році встановлено 100% готовність об'єкту, однак на теперішній час, зі спливом дев'яти років, ситуація не змінилася, об'єкт так і не було введено в експлуатацію.

Суд відхиляє посилання відповідача, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду об'єкт незавершеного будівництва припинив своє існування, а отже такий об'єкт не може бути повернуто у державну власність.

Як встановлено вище, позивачем не надано доказів введення спірного об'єкту нерухомого майна в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації. Водночас, враховуючи положення статей 1, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженоий постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (ч. 3 ст. 331 ЦК України).

Отже, у даному випадку, відсутні підстави стверджувати про припинення існування об'єкту незавершеного будівництва.

Колегія суддів відхиляє решту доводів відповідача як таких, що спростовуються вищенаведеним.

З огляду на зазначене вище, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт" у сумі 4 800, 00 грн., решта суми є надмірно сплаченою та підлягає поверненню з Державного бюджету за відповідною заявою сторони.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 у справі № 904/8960/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2018 у справі № 904/8960/17 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі Філії Приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" "Нікопольський річковий порт".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 02.07.2018

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко