Постанова № 750116, 14.06.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

Справа №22-а-465\2007                                                                             Головуючий 1 інстанції: Мамалуй О.О. Категорія: оскарження повідомлення-рішення                                        Доповідач: Шевцова Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

14 червня 2007 рокум.Харків

           Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

           Головуючого судді –  Філатова Ю.М.

           Суддів                          Шевцової Н.В., Водолажської Н.С.

за участю

секретаря                                 Хоміцької О.О.

представника позивача: Дробот С.І.

представника відповідача: Носова К.В., Сироткіной О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м.Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспенкції у Зміївському районі Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від04.04.2007 року  по справі№АС-27/75-07

за позовом      Казенного підприємства «Зміївський ремонтний енергомеханичний завод»

до                      Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області 

про                 скасування повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

                                   Казенне підприємство «Зміїський ремонтний енергомеханісний завод» (надалі по тексту позивач, КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (надалі по тексту відповідач, ДПІ у Зміївському районі) про скасування повідомлення-рішення відповідача №0002351500\0 від 19 травня 2006 року в часині застосування штрафних санкцій у сумі 31571 гривень 00 копійок.

            Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на матеріали перевірки. Представники відповідача зазначали, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. 

              Постановою господарського суду Харківської області від 04.04.2007 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі №0002351500\0 від 19 травня 2006 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі 31571 гривень 00 копійок. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму судового збору у розмірі 3 гривні 40 копійок.

             Відповідач, не погоджуюсь із зазначеної постановою подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови та її ухвалення при неповному дослідженню матеріалів справи, невірному застосуванню положень п.1.3 ст.1, п.5.1 ст.5, п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами», просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позивачу у позові відмовити.

            Позивач надав  заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, та його ухвалення з урахуванням всіх обставин у справі, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

             Перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

             Судом першої інстанції встановлено, що 19.05.2006 року фахівцями ДПІ у Зміївському районі було проведено документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питання порушення податкового законодавства. За результатами перевірки був складений акт перевірки № 158/15-039/08326540 від 19.05.2006 року.

                     На підставі зазначеного керівником ДПІ у Зміївському районі було прийнято  оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002361500/0 від 19.05.2006 року, згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на  додану вартість у розмірі 50% та в сумі 49852,38 гривень за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі г,.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

По даним перевірки 18.04.2006 року підприємством сплачено 4997,42 гривень податку на додану вартість по податковій декларації за грудень 2005 року, згідно платіжного доручення №384 від 18.04.2006 року на суму 5000,0 гривень - підприємством сплачено до бюджету 5000,0 гривень податку на додану вартість.

Згідно розрахунку штрафних санкцій, доданого до акту перевірки підприємством 17.05.2006 року сплачено по податковій декларації з ПДВ за грудень2005 року суми ПДВ 34397,17 гривень та 65307,58 гривень.

Відповідно доподаткової декларації з ПДВ №22944 від 20.01.2006 р. (декларація за грудень 2005 р.) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 336721,00 гривень. Підприємством частково сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних документів (платіжних доручень):

- №1388 від 27.12.2005 р. на суму 50 000,0 грн.

- №292 від 23.03.2006 р. на суму 7159,0 грн.

- №384 від 18.04.2006 р. на суму 5000,0 грн.

- №507 від 17.05.2006 р. на суму 34423,0 грн.

- №497 від 17.05.2006 р. на суму 2138,0 грн.

Суд першої інстанції встановив, що вказані платіжні документи відповідачем в акті перевірки не досліджувалися. Відповідачем суму сплаченого ПДВ 17.05.2006 року у розмірі 34397,17 гривень та 65307,58 гривень віднесено на сплату по податковій декларації за грудень 2005 року без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях.

Згідно платіжного доручення №507 від 17.05.2006 року на суму 34423,0 гривні підприємством зазначено призначення платежу: ПДВ за грудень 2005 року.

Згідно платіжного доручення №497 від 17.05.2006 року на суму 65577,0 гривень підприємством зазначено наступне призначення платежу: ПДВ за січень 2006 року по уточнюючому розрахунку від 26.04.2006 року - 60000,0 гривень, 5% штраф за самостійно виявлену помилку - 3000,0 гривень, ПДВ за березень 2006 року - 344,0 гривень , ПДВ за квітень2006   року - 95,0 гривень, ПДВ за грудень 2005 року - 2138,0 гривень.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що підприємством по податковій декларації з ПДВ за грудень 2005 року 17.05.2006 року сплачено ПДВ 34423,00 гривень та 2138,00 гривень, а не 34397,17 гривень та 65307,58 гривень, як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому сума штрафної санкції не відповідає дійсності та спростовується платіжними дорученнями №384 від 18.04.2006 року, №507 та 497 від 17.05.2006 року.

Суд першої інстанції обґрунтував свій висновок посилаючись на  п. З ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування" обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період. Згідно п. 2 ст. 12 фінансові установи виконують доручення платників податків та зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків та зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.

Крім того, судом першої інстанції посилався, що застосування п.7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є неправомірним. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що ст. 7 Закону передбачає джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платники податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період,  за який сплачує борг.

                 На підставі зазначених норм законодавства та встановлених обставин суд першої інстанції дійшов до висновку, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідачем було прийнято до уваги призначення платежу згідно платіжних доручень на сплату ПДВ. Сплачені суми ПДВ відповідачем, всупереч зазначеного позивачем призначення платежу, відносились на погашення податкового боргу, що виник раніше, штрафних санкцій, а не проводились як сплата поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.

                        Проте колегія суддів, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не може.

                         Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі по тексту Закону №2181), цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків, зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

                        Таким чином, саме нормативно-правові приписи коментованого закону є первинними до застосування у сфері податкових відносин поряд із іншими законодавчими актами, а крім того застосування окремих норм вказаного закону має відбуватися у поєднанні із метою та цілями останнього таким чином аби при формуванні певного правового механізму застосування його норм були враховані всі нормативно-правові приписи даного закону відносно регульованих правовідносин з уникненням суперечностей між ними.

                       Згідно п.1.2 ст.1 Закону №2181, податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджету або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

                       Підпунктом 1.3 Закону №2181 визначено поняття податкового боргу (недоїмки) – як податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), що самостійно узгоджено платником податків або узгоджено в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

                         За змістом п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю, - протягом 20 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

                       Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №2181, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

                       Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

                       Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковй декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону №2181 для подання податкової декларації.

                       За змістом нормативно-правового припису п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму  податкового зобов’язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 10% погашеної суми – податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

                      Як вбачається з акту №158\15-039\08326540 від 19.05.2006 року про результати документальної невиїзної перевірки з питань порушення податкового законодавства у позивача наявна несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість по декларації №22944 від 20.02.2006 року за грудень 2005 року. (а.с.8)

                     Станом на 18.04.2006 року позивач має недоїмку по податку на додану вартість у сумі 314688,78 гривень.

                   У квітні 2006 року сплачено ПДВ у сумі 5000,00 гривень, за несвоєчасну сплату за період з 30.01.2006 по 18.04.2006 року нараховується штрафна санкція в розмірі 20% в сумі 999,48 гривень.

                   В травні 2006 року сплачено ПДВ у сумі 34423,00 гривень та 65677,00 гривень, за несвоєчасну сплату за період з 30.01.2006 по 17.05.2006 року нараховується штрафна санкція в розмірі 50% у сумі 49852,38 гривень.

                   Всього нараховано за несвоєчасну сплату штрафної санкції у сумі 50851,86 гривень.

                   Відповідно до змісту п.п.7.7 ст.7 Закону №2181, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) – у рівних пропорціях.

                 Виходячи  наведеного, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення Закону України «Про систему оподаткування» та Бюджетного Кодексу України дійшов не вірного висновку щодо неврахування відповідачем призначення платежів зі сплати ПДВ, визначених позивачем у платіжних дорученнях №507 від 17.05.2006 року у розмірі 34423,17 гривень та №497 від 17.05.2006 року в розмірі 65307,58 гривень, при цьому зазначивши, що в платіжному дорученні №497 від 17.05.2006 року позивачем визначено сплату ПДВ за грудень лише у розмірі 2138,00 гривень, а не всієї сплаченої суму, оскільки інша сума сплати ПДВ була здійснена позивачем у цьому платіжному дорученні за січень, березень та квітень 2006 року.

                 Однак, таки висновки не відповідають положенню п.7.7 ст.7 Закону №2181, яка визначає, що податковий борг погашається у порядку календарної черговості його виникнення, при цьому попередньо погашенню податкових зобов’язань платника податків.

                  Отже, суд першої інстанції прийняв постанову з порушенням норм матеріального права, а саме п.п.7.7 ст.7 Закону №2181, що призвело до неправильного вирішення справи.

               Відповідно до ч.3 ст.198 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

               Відповідно до ч.4 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

              Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції  або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

               Враховуючи зазначені положення Кодексу адміністративного судочинства України та встановлене колегією суддів, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду та прийняти нову постанову.

               Приймаючи до уваги, що відповідач приймаючи оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачено Законом  №2181, правильно застосував положення зазначеного Закону до спірних правовідносин, з підстав наведених у цієї постанові, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову КП «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод».

            Керуючись ст.ст. 195, 196, ч. 3 ст. 198, ч. 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області  на постанову господарського суду Харківської області від 04 квітня 2007 року по справі №АС 27\75-07 – задовольнити.

   Скасувати постанову господарського суду Харківської області від 04 квітня 2007 року по справі №АС 27\75-07.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Казенному підприємству «Зміївський ремонтний енергомеханічний завод» про скасування податкового повідомлення-рішення №0002351500\0 від 19.05.2007 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області  – відмовити.

 Постанова набирає чинності негайно з моменту її проголошення.

           Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця після набрання нею законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                           Ю.М.Філатов

                        Судді:                                                                                     Н.В. Шевцова

                                                                                                                         Н.С.Водолажська