Постанова № 74988887, 27.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
27.06.2018
Номер справи
826/13775/17
Номер документу
74988887
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13775/17 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В.,Коротких А.Ю.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

представника відповідача - Мазур І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - відповідач) у якому, з урахуванням уточнень, просить суд визнати протиправними відмови відповідача у наданні інформації на адвокатські запити № 15/09-6 від 15.09.2017 року та № 28/09-5 від 28.09.2017 року, оформлені листами від 22.09.2017 року № 6.4-6037/3-17 та від 06.10.2017 року № 6.4-6374/3-17; зобов'язати відповідача надати позивачу інформацію, а саме: інформацію про дату та підстави припинення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства Республіки Грузія; інформацію про дату та підстави набуття ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України; копії документів, які підтверджують набуття ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України.

Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням від 21 березня 2018 року позов задовольнив.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт посилався на те, що запитувана в адвокатському запиті інформація не є публічною та не може бути надана.

Позивач надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а відтак апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, 15.09.2017 року ОСОБА_3, яка відповідно до договору про надання правової допомоги має право представляти інтереси ОСОБА_5 у Державній міграційній службі України, направила до ДМС України адвокатський запит № 15/09-6 про надання інформації, а саме: інформацію про дату та підстави припинення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства Республіки Грузія; інформацію про дату та підстави набуття ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України; копії документів, які підтверджують набуття ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України (а.с. 17-18).

22.09.2017 року листом від № 6.4-6037/3-17 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для надання запитуваної інформації.

28.09.2017 року позивач повторно надіслала адвокатський запит № 28/09-5, з аналогічним вимогами про надання інформації до ДМС України, проте отримала лист ДМС України від 06.10.2017 року № 6.4-6374/3-17 в якому зазначено, що запитувана інформація без згоди суб'єкта персональних даних може бути надана за умови дотримання вимог частини другої статті 14 Закону України "Про захист персональних даних".

Позивач, не погоджуючись з вказаними діями відповідача, звернулася з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз'яснень положень законодавства.

Частинами 2, 3 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень, викладених в п.3.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації», відносини щодо внесення і розгляду адвокатського запиту врегульовано статтею 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Зокрема, цією статтею Закону детально регламентовано перелік адресатів, до яких може бути направлено адвокатський запит, вимоги до такого запиту, питання строків розгляду адвокатських запитів та порядку відшкодування витрат, а тому відповідні положення Закону України від 13 січня 2011 року №2939-VI «Про доступ до публічної інформації" не поширюються на відносини між адвокатом та розпорядником інформації.

У статті 3 Закону України "Про інформацію" визначено основні напрями державної інформаційної політики, серед яких, зокрема: забезпечення доступу кожного до інформації;

забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Водночас, згідно ч.2 ст.6 Закону України "Про інформацію" право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Також, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (ст.11 Закону України "Про інформацію").

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про захист персональних даних» не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

У п. 3.3. Рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 "У справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України" зазначено, що вирішуючи питання щодо конфіденційності інформації про особу, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім'ї, Конституційний Суд України виходить з такого, що належність інформації про фізичну особу до конфіденційної визначається в кожному конкретному випадку. Перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року N 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6). Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом, зокрема: персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, за винятком інформації, яка відповідно до закону визначена такою, що належить до інформації з обмеженим доступом (частина четверта статті 5 Закону України «Про захист персональних даних»).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, обставина про те, що з 25.04.2015 року ОСОБА_4 обіймає посаду першого заступника директора Національного антикорупційного бюро України та відповідає за набір, навчання та роботу детективів, аналітиків та IT-відділу НАБУ є загальновідомою.

Згідно статті 13 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» особа не може бути призначена на посаду в Національному бюро, якщо вона, зокрема, має громадянство іншої держави.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що персональні дані щодо ОСОБА_4, який обіймає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави, а саме інформація щодо його громадянства, не можуть вважатись конфіденційними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для відмови у наданні повної відповіді та запитуваної інформації на адвокатські запити ОСОБА_3 № 15/09-6 від 15.09.2017 року та № 28/09-5 від 28.09.2017 року.

Твердження відповідача про те, що ДМС України не є володільцем та розпорядником інформації про встановлення кваліфікаційних чи інших обов'язкових для займання посад в Національному антикорупційному бюро України вимог, а тому запит повинен бути направлений до особи, яка є розпорядником запитуваної інформації, колегія суддів вважає необґрунтованим з огляду на наступне.

Як вже було зазначено вище у постанові, позивачем на адресу ДМС України було надіслано адвокатські запити, які містили вимогу щодо надання інформації про дату та підстави припинення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства Республіки Грузія; інформації про дату та підстави набуття ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України.

Колегія суддів зазначає, що Державна міграційна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про громадянство» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, зокрема, щодо: встановлення належності до громадянства України відповідно до статті 3 цього Закону; ведення обліку осіб, які набули громадянство України, та осіб, які припинили громадянство України.

Таким чином, саме ДМС України, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, є розпорядником інформації щодо поставлених у адвокатських запитах питань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 27.06.2018 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

А.Ю.Коротких

Попередній документ : 74988884
Наступний документ : 74988891