Постанова № 74988884, 26.06.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №759/11410/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шум Л.М.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року

у справі №759/11410/17 (розглянутої у відкритому судовому засіданні)

за позовом ОСОБА_2

до відповідача Київського міського центру зайнятості

про зобов'язання привести у відповідність до вимог чинного законодавства рішення про призначення допомоги по безробіттю,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Київського міського центру зайнятості, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив зобов'язати відповідача привести у відповідність до п. 1 розділу VI порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613, рішення про призначення ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, оформленого наказом від 23.11.2016 №НТ1611236 «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування, шляхом внесення до третього абзацу розділу «Призначити допомогу по безробіттю» даного наказу, відповідних змін, а саме: вилучити слова «без урахування страхового стажу….» та зазначити фактичний розмір виплати допомоги по безробіттю з посиланням на правові підстави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.06.2017 він звернувся до відповідача з заявою про здійснення заходів щодо приведення у відповідність до вимог законодавства України Рішення про призначення йому допомоги по безробіттю, оформленого наказом від 23.11.2016 №НТ161123, оскільки у наказі не зазначено розміру призначеної виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, лише зазначено «у розмірі, установленому законодавством». Вказане рішення ґрунтується на неналежних підставах, зазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме, п. 2 ст. 23 Закону, відноситься до внутрішньо переміщеної особи, яким позивач не являється.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що Київським міським центром зайнятості у наказі про призначення ОСОБА_2 допомоги по безробіттю не зазначено розміру призначеної виплати матеріального забезпечення на випадок безробіття, а також вказане рішення ґрунтується на неналежних підставах,

Відзив (заперечення) на апеляційну скаргу відповідачем не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебуває на обліку по безробіттю у Святошинському районному центрі зайнятості м. Києва, що є підрозділом Київського міського центру зайнятості.

23 листопада 2016 року Київським міським центром зайнятості в собі директора Олефір Т.В. видано добовий (зведений) наказ №НТ161123 про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування.

Відповідно до зазначеного зведеного наказу ОСОБА_2 (та іншим особам), як застрахованій особі без урахування страхового стажу відповідно до п.п.2,4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.п. 2.9, 2.9 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», у розмірі, установленому законодавством, призначено допомогу по безробіттю з 23.11.2016 по 17.11.2017 (а.с. 6-9).

12 червня 2017 року ОСОБА_2 подав до Київського міського центру зайнятості заяву про здійснення заходів щодо приведення у відповідність до вимог законодавства України рішення про призначення йому допомоги по безробіттю (а.с. 5).

27 липня 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов'язання відповідача привести у відповідність до вимог чинного законодавства рішення про призначення йому допомоги по безробіттю, шляхом внесення змін в третій абзац розділу «Призначити допомогу по безробіттю» наказу центру зайнятості, відповідних змін, а саме: вилучення слова «без урахування страхового стажу….» та зазначити фактичний розмір виплати допомоги по безробіттю з посиланням на правові підстави.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку про обґрунтованість дій відповідача та правомірність прийняття рішення про призначення ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, оформленого зведеним наказом від 23.11.2016 №НТ1611236.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Правовідносини у сфері зайнятості та страхування на випадок безробіття регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Законом України «Про зайнятість населення» й іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Частиною 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Нормами п. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині другій статті 22 цього Закону, виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Рішення про призначення допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, розмір і строки виплати, відкладення, скорочення та припинення виплати оформлюється наказом директора центру зайнятості, відповідно до п. 1 розділу Порядку, затвердженого наказу Міністерства соціальної політики України від 15.06.2015 №613.

Згідно зі статтею 23 Закону України «Про зайнятість населення» державною службою зайнятості використовується Єдина інформаційно-аналітична система (ЄАІС), яка крім постійної технічної підтримки прикладного програмного забезпечення, потребує супроводження, в тому числі в результаті змін законодавства України у соціальній сфері.

Добові накази по центру зайнятості про прийняття рішень службовою особою зайнятості, передбачені Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Зайнятість населення» та іншими законодавчими актами України, формуються в програмному продукті з використанням Єдиної інформаційно-аналітичної системи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сформований Святошинським районним центром зайнятості добовий наказ від 23.11.2016 про прийняття рішення про призначення допомоги по безробіттю з використанням Єдиної інформаційно-аналітичної системи.

В зазначеному зведеному наказі крім позивача були зазначені й інші особи, яким була призначена допомога по безробіттю центром зайнятості відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організацій безробітними підприємницької діяльності».

З урахуванням вимог Закону України «Про авторське право і суміжні права» Державна служба зайнятості не є власником виключних майнових прав на комп'ютерну програму із супроводження, профілактичного обслуговування, модифікації та відновлення програмного забезпечення ЄАІС.NET.

Зведений наказ центру зайнятості щодо непрацездатних осіб, серед яких й був позивач, № НТ 161123 від 23.11.2016 формувався в програмному продукті бази даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи, водночас самостійне внесення змін до Єдиної інформаційно-аналітичної системи є неможливим. У зв'язку з зазначеними обставинами, центром зайнятості було направлено лист №04-6183 від 21.06.2017 до Державної служби зайнятості (Центрального апарату) з пропозицією внести відповідні зміни до ЄАІС та в подальшому скеровано та додано до плану робіт з модифікації ЄАІС.

Так дійсно в зведеному наказі Святошинського районного центру зайнятості № НТ 161123 від 23.11.2016 було зазначено про призначення допомоги по безробіттю крім іншого і відповідно до норм п. 2 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», які стосуються призначення допомоги по безробіттю внутрішньо переміщеним особам, оскільки зазначений наказ виносився по 8 особам, та стосувався не лише позивача.

З огляду на викладені обставини та норми законодавства права ОСОБА_2 у даному випадку порушені не були, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність прийнятого рішення про призначення ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, оформленого наказом від 23.11.2016 №НТ1611236 «Про прийняття рішень службою зайнятості, передбачених Законами України «Про зайнятість населення» і «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та нормативними актами щодо їх застосування та відповідно відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта щодо відсутності конкретного розміру допомоги по безробіттю в зазначеному наказі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки під час реєстрації в центрі зайнятості виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_2 було призначено як застрахованій особі, яка має право на матеріальні виплати без урахування страхового стажу у розмірі встановленому законодавством, а саме 544 грн. з урахуванням положень законодавства України про соціальне страхування та на випадок безробіття .

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку було виконано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 23 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: Ю.А. Ісаєнко

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2018 року.