Постанова № 74987791, 26.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3428/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 819/377/18 (суддя Баранюк А.З., м. Тернопіль) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

01 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання протиправною відмову відповідача щодо не включення до розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 відповідно до Закону України ,,Про судоустрій та статус суддів" матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі довідки Апеляційного суду Тернопільської області №7198/17 від 05.10.2017.

Також позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків грошового утримання судді, з включенням 1/12 суми матеріальної допомоги на оздоровлення виплаченої при наданні щорічної оплачуваної відпустки, починаючи з 04.01.2017 на підставі довідки Апеляційного суду Тернопільської області №7198/17 від 05.10.2017, без обмеження граничного розміру з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням від 02 квітня 2018 року Тернопільський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково.

Зобов'язав Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області включити до розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі Закону України ,,Про судоустрій та статус суддів" 1/12 частини суми матеріальної допомоги на оздоровлення на підставі довідки Апеляційного суду Тернопільської області №15 від 28.03.2018 та здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного грошового утримання з врахуванням цієї суми, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, з 01 січня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровленні. Таким спеціальним законом є Закон України ,,Про судоустрій і статус суддів".

Також є безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року № 21 -430а11 та від 06 листопада 2013 року № 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України ,,Про державну службу", а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відставці. При цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

За таких обставин, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу пенсійного органу.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), відповідно до ч. 1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та з 04.01.2017 отримує щомісячне довічне грошове утримання у відповідності до вимог Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів".

Позивач 11.10.2017 звернуся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з заявою про здійснення перерахунку щомісячного грошового утримання судді з врахуванням отримуваної ним допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу 15950,00 грн., долучивши при цьому довідку Апеляційного суду Тернопільської області №7198/17 від 05.10.2017.

Рішенням Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 25.10.2017 №308/М-11 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії.

Не погодившись з вказаним рішенням Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється грошове забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, та відповідно входить до структури заробітної плати. Так як з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.

Спеціальним законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.

Таким спеціальним законом є Закон України ,,Про судоустрій і статус суддів".

Частиною 1 ст. 133 Закону № 1402 визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України ,,Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 вказаного Закону суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за:

1) вислугу років;

2) перебування на адміністративній посаді в суді;

3) науковий ступінь;

4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Посилання на пункт 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року № 5, згідно якого матеріальна допомога на оздоровлення повинна включатися до складу суддівської винагороди є безпідставним, оскільки спеціальним законом, яким в даному випадку є Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів", визначено, що суддівська винагорода не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, ніж цей Закон.

Також є безпідставним застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 20 лютого 2012 року, № 21-430а11, 6 листопада 2013 року 21-350а13 про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до системи оплати праці, є складовою заробітної плати, з неї нараховується та сплачується страховий внесок або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому її розмір враховується в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії та щомісячного грошового утримання, оскільки предметом позову у зазначених справах є перерахунок пенсії державних службовців, призначених на підставі статті 37 Закону України ,,Про державну службу" № 3723-XII, а в даному випадку предметом позову є перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, при цьому спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Посилання суду першої інстанцій на положення статті 66 Закону України ,,Про пенсійне забезпечення" та статті 41 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати є безпідставним, оскільки застосування цих норм можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом - Законом України ,,Про судоустрій та статус суддів".

Колегія суддів вказує на те, що в даному випадку спеціальним законом визначено склад суддівської винагороди, який застосовується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення, відтак, в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку довічного грошового утримання судді з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, а отже, і підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Такі висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування зазначених норм права узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 592/7834/17.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, а тому вважає правильним скасувати судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 241,308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2018 року у справі № 819/377/18 - скасувати. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Постанова в повному обсязі складена 27 червня 2018 року.