Постанова № 74987796, 21.06.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 рокуЛьвів№ 876/3941/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Остап’юк С.В., м. Івано-Франківськ) у справі №809/127/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-12636-25 від 08.11.2017,-

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області в якому просив визнати протиправними дії ГУ Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області щодо зобов'язання сплати єдиного внеску за 2015-2017 роки та скасувати вимогу № Ф12636-25 від 08.11.2017р.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області (індекс 76018, вулиця Незалежності, 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39394463) за №Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату ОСОБА_2 (індекс 76006, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) недоїмки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 20 897, 38 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до п.4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року зі змінами та доповненнями (далі-Закон №2464), платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (ч.4 ст. 4 Закону № 2464).

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст. 8 Закону № 2464).

Платники єдиного внеску, зазначені у п.4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч.8 ст. 9 Закону № 2464).

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивач належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 07.06.2010, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 21190000000022633, взятий на облік платників податків в органах державної податкової служби 08.06.2010 за №62158 та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції м. Івано-Франківська.

Позивач здійснює господарську діяльність за видами економічної діяльності роздрібна торгівля газетами та канцелярськими товарами (код ВЕД 52.47.0) та відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А №133179 від 19.01.2012 обрав спрощену систему оподаткування з 01.01.2012.

З 12.10.1996 позивачу призначена пенсія за вислугу років у відповідності з законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу 11.01.2013 виповнилося 60 років, а 11.01.2017 - 64 роки.

08.11.2017 відповідачем винесено позивачу вимога за №Ф-12636-25 від 08.11.2017 про сплату недоїмки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 20 897, 38 гривень (а.с.31).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Стаття 4 цього Закону визначає платників єдиного внеску, згідно з пунктом 4 частини 1 якої платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за вислугу років - 12.10.1996) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше (пункт а); особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт б).

Відповідно до п. 13 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо особа має право на отримання пенсії, щомісячного грошового утримання, зокрема й відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначається одна пенсія, щомісячне довічне грошове утримання за її вибором.

Суд апеляційної інстанції взявши до уваги наведені вище норми чинного законодавства, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що особи, яким пенсії призначені зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є пенсіонерами за віком, і це відповідає Прикінцевим положенням Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, позивач, будучи фізичною особою підприємцем, який отримує пенсію, досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обрав спрощену систему оподаткування, звільняється від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", проте не позбавлений права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанцій є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновки суду є правильними, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківської області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року у справі №809/127/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді О. О. Большакова І. В. Глушко Повний текст постанови складений 27 червня 2018 року.