Ухвала суду № 74984416, 25.06.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/3382/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.06.2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді - Бедьо В.І.

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1

заявника - ОСОБА_2

представника заявника – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду з даною скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області ОСОБА_4 № 51049060 від 27.12. 2017 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 308/11001/14-ц від 04.08.2015 року.

Подану скаргу обґрунтовує тим, що 04.08.2015 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було видано виконавчий лист про примусове виконання заочного рішення по справі №308/11001/14-ц від 05.05.2015 року за позовом Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_5 Аваль" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат.

Відповідно до вказаного виконавчого листа присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" заборгованостів розмірі 227 761, 47 грн. та витрати із сплати судового збору в розмірі 2277, 61 грн.

Державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській областібуло винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №51049060 за виконавчим листом №308/11001/14-ц.

18.12.2017 року Ужгородським міськрайонним судом було скасоване заочне рішення по справі №308/11001/14-ц від 05.05.2015 року та призначено справу до розгляду.

03.01.2018 року ОСОБА_2 направила на адресу МВ ДВС заяву про закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 5 та ч 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв’язку із скасуванням рішення суду

27.12. 2017 року державний виконавець Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області ОСОБА_4 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду.

Скаржник вважає неправомірними дії державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області ОСОБА_4щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду, оскільки на думку заявника підставою для закінчення виконавчого провадження було скасування рішення суду.

Заявник та його представник в судовому засіданні підтримали вимоги скарги та просили її задовольнити з підстав, викладених у її змісті.

Суб’єкт оскарження - державний виконавець Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області ОСОБА_4М в судове засідання не з’явився, хоч був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, причина неявки суду невідома.

Вивчивши зміст скарги, заслухавши пояснення скаржника та її представника, зясувавши обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

В судовому засіданні встановлено, що заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 05.05.2015 року задоволено позов Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_5 Аваль"у справі №308/11001/14-ц та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" заборгованістьв розмірі 227 761, 47 та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2277, 61 грн.

На підставі вказаного рішення було видано виконавчий лист, а 10.05.2016 року червня 2016 року головним державним виконавцем Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області ОСОБА_4було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження №51049060 за виконавчим листом №308/11001/14-ц.

27.12. 2017 року державний виконавець Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області ОСОБА_4 виніс постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду.

Скаржник вважає неправомірними дії державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області ОСОБА_4 з тих підстав, що ним невірно зазначено підставу для закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 308/11001/14-ц від 04.08.2015 року.

Таким чином скаржник вважає, що державний виконавець вказаним рішенням порушив її права та свободи.

Відтак надаючи оцінки доводам скаржника, суд приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що 18.12.2017 року Ужгородським міськрайонним судом було скасоване заочне рішення по справі №308/11001/14-ц від 05.05.2015 року та призначено справу до розгляду

Положеннями ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано підстави закінчення виконавчого провадження

1. Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

{Пункт 2 частини першої статті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017}

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов’язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню тощо.

Ч.ч. 2,3 вказаної норми Закону визначено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

З доданої до матеріалів справи заяви представника ОСОБА_3 вбачається, що 04.01.2018 року нею надіслано державному виконавцю вимогу про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу відповідно до п.5 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засідання скаржник та його представник пояснили, що в телефонному режимі 21.12. 2017 року державного виконавця було повідомлено про скасування заочного рішення суду.

Крім того з матеріалів скарги судом встановлено, що 19.06.2017 року між ПАТ "ОСОБА_5 Аваль" та ТзОВ «Стандарт ОСОБА_6» було укладено Договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/4041/82/37754 від 23.01.2008 року та додатковими угодами до нього. Також 19.06.2017 року між ТзОВ «Стандарт ОСОБА_6» та ОСОБА_2 було укладено Договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором № 014/4041/82/37754 від 23.01.2008 року та додатковими угодами.

Відтак, узагальнюючи викладене вище, суд приходить до висновку, що станом на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження рішення суду було скасоване, тому державний виконавець у відповідності до вимог Закону повинен був вказати підставою закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 308/11001/14-ц від 04.08.2015 року п.5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв’язку із скасуванням або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню тощо.

Крім того всупереч ч. 2. ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавць не виніс вказану постанову про закінчення виконавчого провадження у передбачений законом строк, а саме в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

У відповідності до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах", при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобовязаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобовязані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем всупереч вимог п.5 ч.1 та ч. 2 ст.39.Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для її скасування і задоволення даної скарги.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 353, 354, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського міського відділу ДВС в Закарпатській області ОСОБА_4 № 51049060 від 27.12. 2017 року про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу № 308/11001/14-ц від 04.08.2015 року.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_7