Постанова № 74979156, 25.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

25.06.2018 справа №905/2203/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників: від позивача: від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 – за довіреністю; не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від08.02.2018р. (повний текст 19.02.2018р.)у справі№905/2203/17 (суддя Кротінова О.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ПЕРША ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ”, м. Васильків, Київська область до про Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область стягнення 2070100,19 грн. В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ПЕРША ДОРОЖНЬО-БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ”, м. Васильків, Київська область (далі – Позивач) із позовом до Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 1091533,20 грн., пені в розмірі 198659,04 грн., 84601,30 грн. – 3% річних та інфляційних втрат в сумі 695306,65 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.02.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1091533,20 грн. – основного боргу, 3% річних у розмірі 6549,20 грн., інфляційні втрати у розмірі 2183,07грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 16503,98 грн. Додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 19.02.2018р. вирішено питання про стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_6 (свідок у справі) судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, у розмірі 767,33 грн. та з Позивача на користь зазначеної особи судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, у розмірі 676,37 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду (з урахуванням додаткового рішення від 19.02.2018р.) скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а також при неповному з’ясуванні обставин справи.

Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо доведеності та обгрунтованості позовних вимог, враховуючи наступне. По–перше, 08 червня 2016 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №373 якою з переліку об’єктів, де здійснювався поточний середній ремонт було виключено автомобільну дорогу а/д Сніжне-Маринівка – (на Куйбишеве), км 1+500 – км 10+600. Відповідач стверджує, що вказаним спростовуються будь-які посилання Позивача на КМУ №498 (як родову), як на якийсь факт, що начебто підтверджує виконання Позивачем робіт на об’єкті. По – друге, апелянт вважав акт та довідку неналежними доказами зважаючи на те, що вищевказані начебто підписані, зокрема, заступником начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області – ОСОБА_7, який на підставі особистої заяви від 27.03.2014р. був звільнений зі Служби автомобільних доріг у Донецькій області 28.03.2014р. за власним бажанням. По–третє, висновок суд про те, що факт початку виконання робіт за спірним Договором встановлено актом від 20.12.2013р. є необгрунтованим, оскільки вказаний акт не стосується саме спірного Договору. Вказане також стосується акту контрольного обміру від 13.05.2014р. який на думку Відповідача має суперечності та елементи невірного трактування фактів. По – п’яте, звертає увагу суду на те, що Відповідачем у відзиві (з додатками) доводилось, що у Служби автомобільних доріг у Донецькій області 04.12.2014р. змінилась печатка, що підтверджується видатковою накладною, а тому, відбиток печатки, наявний на акті–виконаних робіт від 30.12.2014р. не належить Відповідачу.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого він, зокрема, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, оскільки на його думку фактичне виконання робіт, обсяги виконаних робіт за договором підряду №2-63 від 25.06.2013, встановлено, зокрема, актом контрольного обміру, який був складений від 13.05.2014 за результатами перевірки державних закупівель. Позивач стверджував, що спірні роботи виконані ним ще у 2013році, станом на березень 2014року ці роботи вже були прийняті Відповідачем, тоді ж і був підписаий акт з довідкою. Проте дата “30.12.2014р.”, що зазначена в акті, була проставлена Відповідачем пізніше.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги зазначаючи про безпідставність доводів останньої, з підстав, викладених у відзиві.

Відповідач в судове засідання 25.06.2018р. не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим судова колегія вважає за можливе закінчити розгляд справи у його відсутності.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи, встановлені наступні обставини:

- укладення 25.06.2013 р. між сторонами Договору підряду № 2-63 (далі– Договір), за умовами п.1.1 якого Підрядник бере на себе зобов’язання за завданням замовника своїми силами і засобами, на власний ризик виконати послуги з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне-Маринівка-(на Куйбишеве), км 1+500 – км 10+600 (об’єкт) відповідно до затвердженої кошторисної документації та в обумовлений цим договором термін, а замовник – прийняти закінчений поточним середнім ремонтом об’єкт і сплатити вартість виконаних послуг;

- укладення сторонами 06.12.2013р., 25.12.2013р., 11.01.2014р., 30.12.2013р., 31.12.2014р. та 31.12.2015р. додаткових угод до Договору підряду №2-63 від 25.06.2013р., якими, зокрема, продовжувався строк дії Договору та укладався графік фінансування робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Сніжне-Маринівка-(на Куйбишеве), км 1+500 – км 10+600, терміни виконання робіт та вносились зміни до банківських реквізитів.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині своєчасної оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 1091533,20грн., у зв’язку з чим Позивачем на суму заборгованості нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання Відповідачем його зобов'язань за Договором підряду Договору підряду № 2-63 від 25.06.2013р. щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт, зважаючи на відсутність будь–яких заперечень з боку Відповідача стоосовно обсягу та вартості виконаних робіт, які зазначені у актах приймання будівельних робіт.

Проте, Відповідач обґрунтовував свої заперечення тим, що: спірні обсяги робіт не приймались як такі, оскільки об’єкт знаходиться на непідконтрольній українській владі території і на цій території проводиться антитерористична операція, що фактично унеможливлює прийняття будь-яких робіт; у бухгалтерському обліку підприємства кредиторська заборгованість перед позивачем на суму 1 091 533,20грн. відсутня; ставить під сумнів підписання актів заступником начальника Служби з експлуатаційного утримання автомобільних доріг – ОСОБА_7, адже дана особа звільнена за власним бажання 28.03.2014р., з 01.04.2014р. особою, яка має право підпису актів виконаних робіт є ОСОБА_8 За цих підстав ставить під сумнів і підпис іншого підписанта, зазначеного у акті приймання будівельних робіт, внаслідок чого свідчить про невідповідність первинних документів поданих позивачем. Так, вважає, що Позивачем надано суду неналежні та недопустимі письмові докази щодо приймання робіт (ф.КБ-2в та ф.КБ-3), роботи за наданими суду документами не приймалися і з огляду на це в органи Казначейської служби України відповідні документи для здійснення платежів по спірному об’єкту не надавались. Окрім того, зазначав про те, що на означену дату печатка підприємства є іншою, ніж та, що містять означені документи.

За таких обставин, Відповідач вважав, що Позивачем не доведено належними доказами факт прийняття робіт за вказаним об’єктом на суму в розмірі 1091533,20грн., у зв’язку з чим відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Факт виконання Позивачем на користь Відповідача обумовлених умовами Договору робіт та прийняття їх Відповідачем, підписання з боку Відповідача акту приймання будівельних робіт на загальну суму 1091533,20 грн. та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат оспорюється Відповідачем в межах заявленої апеляційної скарги.

Суд не прийняв до уваги наведені заперечення Відповідача, оскільки вважав підписані між сторонами акт приймання будівельних робіт, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт, належними та достатніми доказами факту виконаних робіт. Суд дійшов висновку, що не можна вважати достовірною дату підписання акту приймання виконаних робіт 30.12.2014р. як визначення моменту підписання цих документів, визначивши дату оплати вартості виконаних підрядником робіт не пізніше 19.06.2017р. (на підставі ст.530 Цивільного кодексу України) (сім днів з дати отримання претензії Відповідачем).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання глави 61 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Розглядаючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість встановити момент виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати виконаних позивачем робіт, оскільки п.3.1. договору №31 не передбачено конкретного строку виконання зобов’язання, а тому, у даному випадку, застосуванню підлягає ч.2. ст. 530 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника,– достроково.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).

Наразі, матеріали справи містять підписаний сторонами акт приймання виконаних робіт.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав про звільнення з 28.03.2014 р. заступника начальника відповідача ОСОБА_7, що є особою, яка підписала акт №№1, 2 приймання будівельних робіт (КБ-2в), а також довідки про вартість виконаних робіт з боку Відповідача в підтвердження чого до матеріалів справи надано наказ №117-к від 28.03.2014 р. (а.с. 90 ). враховуючи наведене, вважав, що Позивачем не доведено обсяги виконаних робіт та факт їх виконання.

Наведене також є доводом апеляційної скарги.

З наявного в матеріалах справи акту приймання виконаних будівельних робіт на суму 1 091 533,20грн. (спірний, несплачений акт) вбачається, що датою підписання його сторонами є 30.12.2014р.

Дослідивши наведені докази, колегія суддів погоджується з твердженням апелянта про те, що станом на дату підписання спірного акту приймання будівельних робіт (КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (30.12.2014р.), заступник начальника Відповідача ОСОБА_7, який підписав означені акти, був звільнений наказом №117-к від 28.03.2014 р., однак, в ході перевірки державних закупівель Служби автомобільних доріг у Донецькій області за період з 01.01.2011р. по 01.03.2014р., представниками підрядника та представниками замовника, в присутності начальника відділу інспектування у сфері послуг Держфінінспекції в Донецькій області було проведено вибірково контрольний обмір обсягів виконаних робіт по обєкту: поточний середній ремонт автомобільної дороги Сніжне-Маринівка-(на Куйбишеве), км 1+500 – км 10+600 на загальну суму 1091533,20грн., про що складено та підписано без зауважень відповідний акт контрольного обміру від 13.05.2014 р. (а.с. 134). За даними цього акту розбіжностей не встановлено.

Таким чином, про факт виконання робіт за спірним Договором ще в травні 2014року свідчить акт контрольного обміру від 13.05.2014р., який підтверджує, що на дату його складання, акт приймання виконаних будівельних робіт вартістю 1091533,20грн. на виконання Договору №2-63 від 25.06.2013р. завізовано представниками Служби автомобільних доріг у Донецькій області, період державних закупівель Служби автомобільних доріг у Донецькій області з 01.01.2011р. по 01.03.2014р., тобто у той час, коли заступник начальника Служби автомобільних доріг у Донецькій області ОСОБА_7 та другий підписант - провідний інженер відділу якості, технічного контролю та нових технологій ОСОБА_9, обіймали вказані посади в організації.

При цьому, у акті контрольного обміру від 13.05.2014р. зазначена сума у розмірі 1091533,20грн., яка є сумою за актом приймання будівельних робіт (КБ-2в).

Одночасно, відомості у додатку “Графік фінансування робіт з поточного середнього ремонту автомобільної автомобільної дороги Сніжне-Маринівка-(на Куйбишеве), км 1+500 – км 10+600” до додаткової угоди від 25.12.2013р. до договору №2-63 від 25.06.2013р., а також те, що до обсягу фінансування визначеного постановою Кабінету Міністрів України “Про деякі питання використання коштів, залучених у 2013 році під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг” №782 від 23.10.2013р., включено обсяги фактично виконаних робіт за 2012р., коли спірні роботи розпочато на прикінці 2013р., свідчать про те, що до обсягу фактично виконаних та прийнятих робіт у минулих роках, мова про який йдеться у постанові №805 від 30.09.2015р., включено роботи за договором підряду №2-63 від 25.06.2013р. на суму 1 091 533,20грн.

За таких підстав, судова колегія вважає, що є безумовно підтвердженим факт виконання Позивачем та прийняття Відповідачем спірних робіт за Договором на суму 1 091 533,20грн. вже на травень 2014року.

Отже, є обгрунтованими доводи Позивача, що на зазначений час акт та довідка вже були у розпорядженні Відповідача, проте будь–яких зауважень з приводу неякісності або неповноти виконаних робіт, він не зазначав.

Доводи апелянта про неналежність Відповідачу відбитку печатки, наявної на акті–виконаних робіт від 30.12.2014р. з огляду на її зміну 04.12.2014р. не приймається колегією суддів до уваги, оскільки матеріали справи не містять доказів втрати, викрадення печатки з визначенням найменування “Служба автомобільних доріг у Донецькій області”, підпорядкування “Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор)”, місцезнаходження “Україна м.Донецьк”, код 25946285, або її утилізації, як і доказів підробки документів, відкриття кримінального провадження за наслідками якого встановлено факт їх фіктивності.

В апеляційній скарзі Відповідач також зазначає, що 17.06.2015 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №498 (з наступними змінами). “ОСОБА_9 питання використання у 2015-2017 роках коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг, якою затверджено перелік об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонту автомобільних доріг загального користування державного і місцевого значення, роботи яких виконано у 2010-2014 роках та обсяги їх фінансування у 2015-2017 роках за рахунок коштів, залучених у попередні роки під державні гарантії Державним агентством автомобільних доріг” згідно з додатком 2. Вищевказаною Постановою затверджувався перелік об’єктів і Об’єкт по Договору №2-63 було включено до переліку включено ремонт автомобільної дороги Сніжне-Маринівка – (на Куйбишеве), км 1+500 – км 10+600.

Однак, в подальшому даний об’єкт було виключено з Переліку Постановою КМУ №373 від 08.06.2016 р. При цьому, апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання з боку Відповідача на адресу Кабінету Міністрів України відповідних відомостей.

Дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що виключення у 2016 році об’єктів у додатку 2 до постанови КМУ №498 об’єкту, що є предметом договору №2-63 від 25.06.2013р. не звільняє відповідача від обов’язку виконання зобов’язання, яке виникло раніше.

Довідка з бухгалтерського обліку про відсутність заборгованості перед Позивачем є власним внутрішнім документом Відповідача та не може бути належним доказом у розумінні ст.76 Господарського процессуального кодексу України.

За таких обставин, судова колегія вважає доведеним, факт порушення права Позивача в частині отримання своєчасної оплати за виконані роботи, а отже погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу в сумі 1091533,20 грн., інфляційних втрат у розмірі 2183,07 грн. та 3% річних в сумі 6549,20грн.

Також, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Відповідач просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2018р. з урахуванням додаткового рішення від 19.02.2018р., яким вирішено питання про стягнення з Відповідача на користь ОСОБА_6 (свідок у справі) судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, у розмірі 767,33 грн. та з Позивача на користь зазначеної особи судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, у розмірі 676,37 грн.

Проте, враховуючи наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає, що додаткове рішення господарського суду Донецької області від 19.02.2018р. також підлягає залишенню без змін, оскільки відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецькоїобласті від 08.02.2018 у справі № 905/2203/17 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область –залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 08.02.2018 у справі № 905/2203/17 (з урахуванням додаткового рішення від 19.02.2018р.) – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв’язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції – покласти на Службу автомобільних доріг у Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 27.06.2018р.

Головуючий (суддя-доповідач): О.В. Стойка

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_3