Постанова № 74979150, 26.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2018р. справа № 905/3062/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: ОСОБА_5, адвокат, свідоцтво № 1421 від 16.11.2011р.від відповідача: ОСОБА_6, адвокат, свідоцтво № 1314 від 31.08.2012р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м.Васильків, Київська область на рішення господарського суду Донецької області від12.04.2018 року (повний текст складено та підписано 12.04.2018 року у м. Харкові)по справі№905/3062/17 (суддя Матюхін В.І.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м.Васильків, Київська областьдо відповідачаДочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Покровськ Донецька областьпростягнення заборгованості у розмірі 7 283 065,75 грн.

В С Т А Н О В И В:

20.12.2017р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м. Васильків, Київська область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» м.Покровськ, Донецька область про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт на підставі договору №2-222/3 від 30.11.2012р. у розмірі 2 820 175,38 грн., пені розмірі 513 271,92 грн., 375 276,49 грн. 3% річних та інфляційних втрат в сумі 3 574 341,96 грн., а всього 7 283 065,75 грн. (а.с.3-6).

Згідно ухвали суду від 21.12.2017р. справа №905/3062/17 розглянута за правилами загального позовного провадження (а.с.1).

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. у справі №905/3062/17 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі (а.с.134-138).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного:

- роботи з поточного ремонту автомобільної дороги були виконані в червні 2013 року, а позивач в позовній заяві просить стягнути заборгованість за роботи, виконані у грудні 2012 року - травні 2013 року;

- згідно акту приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, роботи були виконані в червні 2013 року і позивач ніяких документів на підтвердження того, що роботи були виконані у грудні 2012 року - травні 2013 року не надав;

- у січні 2014 року сторони обмінялись листами, якими змінили строки оплати виконаних в червні 2013 року робіт і відповідач мав здійснити оплату (погасити заборгованість) не пізніше 31.12.2014 року, у той час як позивач у позовній заяві зазначив, що оплата мала бути здійснена згідно умов договору “не пізніше 20 банківських днів з моменту прийняття робіт за актами встановленої форми”, а в доданому до позову розрахунку позовних вимог вказав строк настання зобов’язання - 09.07.2013 року.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м. Васильків, Київська область, звернувся до суду з апеляційної скаргою, в якій вважає судове рішення незаконним і необгрунтованим, просить суд рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, поклавши витрати зі сплати судового збору на відповідача (а.с.142-148).

Так, зокрема, скаржник зазначає, що акти звіряння б/н станом на 08.06.2015р. та № 646 від 01.11.2016р., які встановлюють розмір заборгованості ДП «Донецький облавтодор» перед ТОВ «Перша дорожьо-будівельна компанія» у розмірі 2 820 175,38 грн., є саме діями, що свідчать про визнання боргу згідно положень п.4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Акт звіряння б/н станом на 08.06.2015р. з боку відповідача підписано головним бухгалтером ОСОБА_7, та скріплено печаткою підприємства саме 08.06.2015р., в той час як 10.06.2015р. вона була переведена на посаду заступника головного бухгалтера, про що свідчать документи, додані відповідачем до відзиву, отже мала усі необхідні повноваження на підписання зазначеного акту.

14.01.2014р. ДП «Донецький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на адресу позивача направило лист про відстрочення сплати боргу за договором субпідряду № 2-222/3 від 30.11.2012р. на суму 2 820 175,38 грн. до 31.12.2014р. В свою чергу ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» листом від 30.01.2014р. погодилося з відстроченням заборгованості за договором субпідряду № 2-222/3 від 30.11.2012р. до 31.12.2014р.

Таким чином, як вважає апелянт, лист відповідача про відстрочення сплати боргу за договором субпідряду № 2-222/3 від 30.11.2012р. до 31.12.2014р., яким встановлено розмір заборгованості у розмірі 2 820 175,38 грн., є саме діями, що свідчать про визнання боргу згідно положень п.4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013р., а тому відповідно до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається та починається заново.

Апелянт наполягає на тому, що відповідні докази, а саме копії зазначених листів від 14.01.2014р. та 30.01.2014р. з відповідними поясненнями були надані позивачем суду до закінчення підготовчого провадження, тобто факт існування зазначених листів не змінює предмет або підстави позову, а лише додатково свідчить про визнання відповідачем свого зобов»язання.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2018р. у справі №905/3062/17 (головуючий суддя (доповідач) Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м.Васильків, Київська область на рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. у справі №905/3062/17, зобов»язано відповідача до 29.05.2018р. включно надати відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику (а.с.141).

21.05.2018р. через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача № 01-24/397 від 16.05.2018р., в якому останній просив суд призначити у даній справі судову технічну експертизу документів, рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, у відзиві відповідач наполягає на пропуску позивачем строку позовної давності щодо всіх позовних вимог позивача, оскільки строк для пред»явлення вимоги про оплату настав 09.07.2013р.

Відповідач заперечує листування між сторонами, оскільки згідно з журналом обліку вихідної кореспонденції підприємства відповідача лист від 14.01.2014р. на адресу ТОВ «ПДБК» не значиться, так само як і згідно з журналом обліку вхідної кореспонденції не значиться лист ТОВ «ПДБК» на адресу відповідача від 30.01.2014р.

У зв»язку із виникненням у відповідача сумнівів щодо справжності листа від імені ДП «Донецький облавтодор» від 14.01.2014р., листа ТОВ «ПДБК» від 30.01.2014р. та часу виконання цих листів, для належної оцінки судом питання, чи дійсно вищезазначені листи виконані у ту дату, якими вони датовані, необхідні спеціальні знання, без застосування яких з»ясування даних обставин є неможливим, відповідач заявляє клопотання про призначення судової експертизи.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що акт звіряння розрахунків за період з 01.01.2011р. до 08.06.2015р. підписаний особою, яка не була наділена таким правом.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу від відповідача надійшло клопотання № 01-24/36 від 16.05.2018р. про призначення судової технічної експертизи документів.

Згідно ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 26.06.2018р. по справі № 905/3062/17 у задоволені клопотання відповідача щодо призначення у справі судової технічної експертизи документів, відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2018р. призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія», м.Васильків, Київська область на рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. по справі №905/3062/17 до розгляду на 26.06.2018р. о 09-45год. ( а.с.165).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями встановлено наступний склад суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

У зв»язку з перебуванням у відпустці на день розгляду справи судді Стойка О.В., склад суду згідно протоколу повторного автоматичного розподілу справи визначено наступним чином: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Попков Д.О., Чернота Л.Ф.

Відповідно до вимог ст.ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального та складено протокол судового засідання.

Апелянт у судове засідання з"явився, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Відповідач в судовому засідання заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

30.11.2012р. між Дочірнім підприємством “Донецький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (за договором - генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Перша дорожньо-будівельна компанія” (за договором - субпідрядник) був укладений договір субпідряду №2-222/3 (а.с.12-15).

У відповідності до п.1.1 договору, субпідрядник зобов’язується протягом 2012 року виконати послуги з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине, км 418+146 – км 418 + 370, км 420+400 – км 420+700, відповідно до розрахунку договірної ціни, що є невід’ємною частиною договору.

Ціна договору становить 2 848 662,00грн., у тому числі ПДВ – 474 777,00грн. (п.3.1 договору).

Згідно п.4.1 договору розрахунки проводяться шляхом оплати генпідрядником протягом 20 банківських днів на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), а також акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін, при умові надходження від замовника – Служби автомобільних доріг в Донецькій області, коштів за надані послуги на рахунок генпідрядника.

Як встановлено п.4.2 договору субпідрядник компенсує генпідряднику витрати, пов’язані з забезпеченням технічною документацією, організацією, коригуванням, прийманням виконаних робіт та ін. у розмірі 1% від вартості наданих послуг.

Строк надання послуг – до 31.12.2012р. (п.5.1 договору).

Місце надання послуг – автомобільна дорога М-04 Знам»янка-Луганськ-Ізварине, км 418+146 – км 418 + 370, км 420+400 – км 420+700 (п.5.2 договору).

Відповідно до п.п.6.1.1, 6.1.2 договору генпідрядник зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги, при умові надходження від замовника - Служби автомобільних доріг в Донецькій області, на рахунок генпідрядника коштів за надані послуги та приймати надані послуги згідно з актом приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в).

У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань при наданні послуг, субпідрядник сплачує генпідряднику пеню у розмірі 0,1 відсотка за кожен день прострочення від вартості ненаданих послуг за кожний наступний день прострочення, а у разі здійснення попередньої оплати субпідрядник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає генпідряднику кошти з урахуванням індексу інфляції (п.7.2 договору).

За необґрунтовану затримку оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення (п.7.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором. Строк дії договору та виконання зобов’язань щодо виконання послуг можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі (п.10.1 договору в редакції Додаткової угоди від 29.12.2012р.).

Договір та Додаткова угода від 29.12.2012р. підписані сторонами у встановленому порядку та скріплені печатками підприємств (а.с.12-20).

Позивачем були виконані обумовлені договором роботи з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине, км 418+146 – км 418 + 370, км 420+400 – км 420+700, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за червень 2013 року на суму 2 848 662,00грн. з ПДВ і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) за червень 2013 року на таку ж суму. Довідка і акт приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами 10.06.2013 року без будь-яких зауважень (а.с.22-28).

Також сторонами на виконання п.4.2 договору, у якості заліку зустрічної однорідної вимоги на суму 28 486,62грн., підписаний акт приймання-здавання виконаних робіт №40 від 10.06.2013р. з ПДВ.

Заявою б/н від 10.06.2013р. позивач в порядку ст.601 Цивільного кодексу України повідомив відповідача про припинення зобов’язання в розмірі 28486,62грн. заліком однорідної вимоги.

Таким чином, з урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог до сплати позивачеві з боку відповідача підлягала сума 2 820 175,38 грн. Оскільки акт приймання виконаних робіт сторонами підписано 10.06.2013 року, оплата мала бути здійснена не пізніше 09.07.2013 року (з урахуванням святкових та вихідних днів).

Відповідач не виконав свої зобов»язання з оплати вартості виконаних робіт, тому позивач 13.06.2017р. звернувся до останнього з вимогою про сплату, яка була направлена цінним листом із описом вкладення, але залишена без відповіді та реагування. Вимогу відповідач отримав 16.06.2017р. (а.с.35).

За таких підстав позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості з оплати виконаних робіт на підставі договору №2-222/3 від 30.11.2012р. у розмірі 2 820 175,38 грн., пені розмірі 513 271,92 грн. за період з 09.07.2013р. по 06.01.2014р.; 375 276,49 грн. 3% річних за період з 09.07.2013р. по 13.12.2017р. та інфляційних втрат в сумі 3 574 341,96 грн. з 09.07.2013р. по 13.12.2017р.., а всього 7 283 065,75 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмовив у задоволені позову, з чим суд апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Договір субпідряду № 2/222/3 від 30.11.2012р., що укладений між сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфу 3 глави 61 Цивільного кодексу України, глави 33 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх

Відповідно до ч.2 ст.875 Цивільного кодексу України договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпірядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками – як замовник (ч. 2 ст. 319 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Строки виконання робіт або її окремих етапів встановлюються в договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною ( ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов»язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника – достроково (ч.1 ст. 854 ЦК України). Аналогічні положення містяться в ч. 5 ст. 321 ГК України.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.10.1 договору в редакції Додаткової угоди від 29.12.2012р., строк дії договору та виконання зобов’язань щодо виконання послуг можуть бути продовжені у разі виникнення документально підтверджених об’єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі форс-мажорних обставин, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної у договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (субпідрядником) були виконані обумовлені договором роботи з поточного ремонту автомобільної дороги державного значення М-04 Знам’янка – Луганськ – Ізварине, км 418+146 – км 418 + 370, км 420+400 – км 420+700, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за червень 2013 року на суму 2 848 662,00грн. з ПДВ і довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) за червень 2013 року на таку ж суму. Довідка і акт приймання виконаних будівельних робіт підписані сторонами 10.06.2013 року без будь-яких зауважень (а.с.22-28).

З урахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог (п.4.2 договору), до сплати позивачеві з боку відповідача підлягала сума 2 820 175,38 грн., яку останній просить стягнути з відповідача.

Доказів щодо сплати зазначеної суми боргу відповідачем надано не було.

Між тим, згідно ОСОБА_5 звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2011р. – 08.06.2015р. між сторонами за договором субпідряду № 2-222/3 від 30.11.2012р., який підписаний з боку позивача директором ОСОБА_8, з боку відповідача головним бухгалтером ОСОБА_7, вбачається, що на 08.06.2015р. заборгованість на користь ТОВ «Перша дорожньо-будівельна компанія» складає 2 820 175,38 грн. (а.с.34).

Відповідач заперечує підписання акту звіряння уповноваженою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає його організації, однією з яких є введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером.

За приписами ч. 7 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» головний бухгалтер або особа, на яку покладено введення бухгалтерського обліку підприємства (далі – бухгалтер), зокрема, організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях на інших відокремлених підрозділах підприємства.

Згідно посадової інструкції головного бухгалтера, з якою була ознайомлена ОСОБА_7, головний бухгалтер забезпечує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх здійснених господарських операції (гл.11 функції), головний бухгалтер має право діяти від імені бухгалтерської служби установи, представляти її інтереси у взаємовідносинах з іншими структурними підрозділами установи та іншими організаціями з господарсько-фінансових та інших питань (розділ 1V права) (а.с.29-30).

Таким чином, зі змісту наведених законодавчих положень та наданих відповідачем посадових інструкцій головного бухгалтера та його заступника вбачається наявність повноважень у головного бухгалтера та його заступника на підписання актів звірки взаєморозрахунків.

Підпис головного бухгалтера на акті звірки взаємних розрахунків засвідчено печаткою підприємства, якою також скріплено договір, заборгованість за яким становить предмет спору у даній справі.

Згідно актів звіряння взаємних розрахунків за період 01.01.2011р. – 08.06.2015р. та від 01.11.2016р., підписаних сторонами вбачається наявність у відповідача заборгованості за договором № 2-222/3 від 30.11.2012р. у сумі 2 820 175,38 грн.(а.с.34-35).

Таким чином, відповідачем визнана заборгованість за договором субпідряду № 2-222/3 від 30.11.2012р. у розмірі 2 820 175,38 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач просив суд застосувати позовну давність до всіх заявлених позивачем вимог, зазначивши про це письмово у відзиві на позовну заяву (а.с.47-48).

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч.1 ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України)

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України)

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності. До нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Згідно п.п.4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (із змінами, внесеними згідно з постановами ВГСУВ № 13 від 17.12.2013р., № 6 від 10.07.2014р.) у дослідженні обставин, пов»язаних із вчиненням зобов2язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України), господарському суду необхідну у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов»язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Згідно штампу вхідної кореспонденції, позивач із позовом до суду звернувся 20.12.2017р., строк виконання зобов»язання з оплати виконаної роботи згідно умов договору настав 09.07.2013р.(п.4.1 договору), акт звірки розрахунків датований 08.06.2015р.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до позивача із листом від 14.01.2014р., в якому просив, між іншим, відстрочити сплату боргу до 31 грудня 2014 року за договором № 2-222/3 від 30.11.2012р. на суму 2 820 175,38 грн., на який отримав від позивача лист про згоду на відстрочення оплати заборгованості до 31 грудня 2014 року у вказаним договором на суму 2 820 175,38 грн. (а.с.109-110).

Згідно приписів ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладення договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Керуючись зазначеними приписами законодавства та рекомендаціями Пленуму ВГСУ, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач із вимогою щодо стягнення боргу у сумі 2 820 175,38 грн. з відповідача звернувся до суду у межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 257 ЦК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, посилаючись на п.7.3 договору, який передбачав за необґрунтовану затримку оплати виконаних робіт, генпідрядник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка в день від вартості неоплачених робіт за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 п.1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З розрахунку, наведеного до позову вбачається, що період нарахування пені з 09.07.2013р. по 06.01.2014р., кількість днів прострочки 182, а всього до стягнення 513 271,92 грн.(а.с.10).

Згідно абзацу 5 п.п.4.4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 10, визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, сама по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з врахуванням річного строку позовної давності, оскільки прострочення оплати виникло за період з 09.07.2013р. по 06.01.2014р. і пред»явленням позову 20.12.2017р., вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 513 271,92 грн. за зазначений період прострочення платежу погашена строком спеціальної позовної давності, а тому задоволенню не підлягає відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 375 276,49 грн. за період з 09.07.2013р. по 13.12.2017р. та інфляційні витрати у сумі 3 574 341,96 грн. за період з 09.07.2013р. по 13.12.2017р.

За приписами ст.625 ЦК України прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов’язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До вимог про стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та сум процентів застосовується загальна позовна давність у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Виходячи з того, що суд не може вийти за межі позовних вимог згідно вимог ч. 2 ст. 237 ГПК України, а після переривання перебіг позовної давності починається заново, то вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних підлягають задоволенню частково, за період з 01.01.2015р. по 13.12.2017р., оскільки сторонами було узгоджено відстрочення оплати боргу до 31.12.2014р.

Здійснивши розрахунок 3% річних за допомогою інформаційно-аналітичної програми «Ліга-Закон», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних за період з 01.01.2015р. по 13.12.2017р. у сумі 249 643,47 грн.

Здійснивши розрахунок інфляційних витрат за допомогою інформаційно-аналітичної програми «Ліга-Закон», суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати за період з січня 2015р. по листопад 2017р. у сумі 2 290 739, 96 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав мотивованої оцінки заяві відповідача щодо застосування позовної давності у спірних правовідносинах, що не узгоджується з вимогами ст. 238 ГПК України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції, а рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. у справі № 905/3062/17 є таким, що ухвалено з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права, що полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» , Київська область, м.Васильків на рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. у справі № 905/3062/17 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2018р. у справі № 905/3062/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» , Київська область, м.Васильків про стягнення з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості з оплати виконаних робіт на підставі договору №2-222/3 від 30.11.2012р. у розмірі 2 820 175,38 грн., пені у розмірі 513 271,92 грн., 375 276,49 грн. 3% річних та інфляційних втрат в сумі 3 574 341,96 грн., а всього 7 283 065,75 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (85307, Донецька область, м.Покровськ, вул.Захисників України, буд.2, код ЄДРПОУ 32001618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» (08600 Київська область, м.Васильків, вул. Володимирівська, б.57А, офіс 11, код ЄДРПОУ 35174848) заборгованість за договором №2-222/3 від 30.11.2012р. у розмірі 2 820 175,38 грн., 3% річних у сумі 249 643,47 грн. та інфляційні втрати в сумі 2 290 739,96 грн., судовий збір з подання позову у розмірі 80 401,19 грн.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша дорожньо-будівельна компанія» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 120 602,78 грн.

Господарському суду Донецької області видати накази у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано впродовж п»яти днів.

Головуючий О.О.Радіонова

Судді Д.О.Попков

ОСОБА_3