Рішення № 74979092, 19.06.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.06.2018 р. справа №820/2585/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіліс" до Головного управління ДФС у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень №00000381412 від 22.03.2018 р. та №00000391412 від 22.03.2018 р., -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіліс», у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про скасування податкових повідомлень-рішень ГУДФС у Харківській області №00000381412 від 22.03.2018 р. та №00000391412 від 22.03.2018 р.,

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що не вчиняв податкового правопорушення, яке викладено в акті перевірки. Стверджував, що ним правильно обчислені податкові зобов’язання по взаємовідносинам з ТОВ «Оптима Постач» на підставі належним чином оформлених первинних документів. Наполягав, що до перевірки документи не були надані з поважних причин, а саме у зв’язку із перебуванням бухгалтера підприємства у відпустці на час проведення перевірки, що виключає настання відповідальності за ненадання документів. Посилаючись на ці міркування, представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що в рамках проведення перевірки платник податків не надав жодних оригіналів первинних документів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій у взаємовідносинах з ТОВ «Оптима Постач», отже, у позивача були відсутні підстави для податкового обліку таких операцій. Посилаючись на ці міркування, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що контролюючий орган провів позапланову виїзну перевірку ТОВ «Тіліс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з контрагентом-покупцем ТОВ «Оптима Постач» за травень 2017 року.

Результати перевірки оформлені актом від 28.02.2018 р. №781/20-40-14-12-11/39411719.

Обставини призначення та проведення перевірки платником податків не оспорюються, а тому судом не досліджуються, адже не входять до предмета доказування по цій справі.

У вказаному акті відображені судження контролюючого органу про вчинення платником порушень п. 185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187 та п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкових зобов’язань на загальну суму 189.000,00грн. за рахунок ненадання платником до перевірки первинних документів на підтвердження реальності відображеної в обліку господарської операції, що у силу правила п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України означає відсутність таких документів.

22.03.2018 р. з посиланням на названий акт владний суб’єкт прийняв податкове повідомлення – рішення №00000381412 про збільшення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 236.250,00 грн. (основний платіж – 189.000,00 грн., штрафна (фінансова) санкція – 47.250,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення №00000391412 про застосування штрафу у сумі 510,00 грн. (за подією неподання документів до перевірки).

Як з’ясовано судом, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень суб’єкт владних повноважень обрав приписи п.44.6 ст.44, п.44.7 ст.44, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.п. «а» п.198.1 ст.198, п.п. «г» п.198.5 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, а фактичною підставою послугували судження владного суб’єкта про неподання платником до перевірки первинних документів на підтвердження операції з поставки товару – ТОВ «Оптима Постач»

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень, суд відмічає, що правовідносини з приводу справляння податку на додану вартість унормовані приписами розділу V Податкового кодексу України.

Але у даному конкретному випадку застосування цих норм неможливо без урахування положень ст.44 та п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.

Так, згідно з положеннями п. 85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п.44.6 зазначеної статті у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У ході розгляду справи судом достеменно встановлено, що обставини неподання позивачем первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом-покупцем ТОВ «Оптима Постач» підтверджується актом перевірки та складеними працівниками контролюючого органу актами «Про ненадання первинних документів» від 20.02.2018 р. та від 21.02.2018 р.

Окрім того, з метою встановлення об’єктивної істини по справ, на виконання вимог ст.9 КАС України та за ініціативою представника позивача судом було допитано як свідка – керівника ТОВ «Тіліс» ОСОБА_3.

Свідок пояснив, що 19.02.2018 р. дійсно одержав від працівників контролюючого органу копію наказу про призначення перевірки, копії направлень на перевірку, копію запиту про надання документів до перевірки. Надання документів станом на 19.02.2018 р. виявилось неможливим, так як у розпорядженні ОСОБА_3 була наявна лише частина цих документів. Окрім того, свідок зазначив, що працівники контролюючого органу пояснили йому марність подання документів, котрі все одно не будуть враховані контролюючим органом. З тексту наказу про призначення перевірки та тексту направлень на проведення перевірки однозначно витікає та обставина, що перевірка тривала ще 19.02.2018 р., 20.02.2018 р., 21.02.2018 р. Суд вважає, що свідок як керівник платника податків не міг не розуміти цієї обставини. Інших причин неподання документів до перевірки 20.02.2018 р. та 21.02.2018 р. свідок не пояснив.

За таких обставин, суд доходить до переконання, що подія неподання платником податків документів до перевірки після доведення до відома платника податків у порядку ст. 81 Податкового кодексу України факту проведення перевірки, підтверджена матеріалами справи.

Абзацом 1 п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що незабезпечення зберігання первинних документів та неподання первинних документів є окремими та самостійними складами податкового правопорушення.

У діянні платника наявний склад податкового правопорушення у вигляд неподання документів, існування якого фактично визнано та підтверджено керівником платника у судовому засіданні.

Доводи про знаходження документів в інших місцях юридичних наслідків неподання документів до перевірки не нівелюють.

При цьому, суд зважає, що ані свідком, ані представником позивача не подано жодних належних та допустимих доказів причетності до господарської діяльності платника податків того місця (АДРЕСА_1 у м. Харкові), де нібито знаходились документи по взаємовідносинам з контрагентом-покупцем ТОВ «Оптима Постач».

Окремо суд наголошує, що цей довід позову прямо суперечить показанням свідка, який після приведення до присяги повідомив суду, що частина документів знаходилась у нього, але ці документи не були подані до перевірки.

До того ж доказів документального сповіщення контролюючого органу про факт відсутності документів чи їх знаходження в іншому місці матеріали справи не містять. Свідком визнав, що таке сповіщення не проводилось.

Продовжуючи розгляд справи, суд зауважує, що зміст наведених правових норм свідчить, що обов’язок контролюючого органу здійснювати виїзну перевірку на: підставі первинних документів кореспондується з обов’язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органам державної податкової служби. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК України прирівнюється до їх відсутності.

Зазначена позиція викладена також у постанові Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016 року по справі №0670/1865/12 (К/800/1420/13).

За матеріалами справи судом встановлено, що на запит ГУДФС у Харківській області про надання документів від 19.02.2018 р. №6186/10/20-40-14-12-18 (вручено директору ТОВ «Тіліс» того ж дня) позивач під час проведення перевірки не надав жодних первинних документів щодо фінансово-господарської діяльності з контрагентом ТОВ «Оптима Постач».

Документи не були надані платником податків також і під час проведення перевірки.

Лише до матеріалів позову ТОВ «Тіліс» надало копії договору поставки №05-05/ДК від 10.05.2017 р. між ТОВ «Тіліс» в якості продавця та ТОВ «Оптима Постач» в якості покупця, видаткової накладної №64 від 12.05.2017 р. на суму 163296,00 грн. (у т.ч. ПДВ – 27216,00 грн.), товарно-транспортної накладної №0100012 від 12.05.2017 р., видаткової накладної №69 від 16.05.2017 р. на суму 680400,00 грн. (у т.ч. ПДВ 113400,00 грн.), товарно-транспортної накладної №0100018 від 16.05.2018 р., товарно-транспортної накладної №0100017 від 16.05.2017 р., товарно-транспортної накладної №0100016 від 16.05.2017 р.

Проте, зважаючи на ту обставину, що позивач під час перевірки та після її завершення (зокрема, після ознайомлення з висновками акту та під час процедури адміністративного оскарження) мав можливість надати податковому органу будь-які документи бухгалтерського обліку, а також інші документи, які, на його думку, підтверджують реальність господарських відносин з ТОВ «Оптима Постач» у травні 2017 р., але не скористався таким правом, у суду відсутні підстави для їх врахування при розгляді справи, оскільки дані документи не були предметом дослідження під час перевірки, і не можуть бути взяті до уваги як доказ на підтвердження задекларованих показників податкової звітності, оскільки в силу вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України такі документи вважаються відсутніми на час складання звітності платником.

Суд в такому випадку не може перебирати на себе функції податкового органу та перевіряти правильність та достовірність наданих під час судового розгляду первинних документів.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючий орган за відсутності під час проведення перевірки первинних документів на продаж товару ТОВ «Оптима Постач» та фізичної відсутності товару у розпорядженні платника правильно застосував положення п.п. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України і таке застосування не суперечить п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, позаяк не мав іншого законного варіанту правової поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб’єкт забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України, обставини спірних правовідносин виявив з достатньою повнотою, юридичну оцінку цим обставинам надав вірну, норму матеріального права обрав правильно, перекручень у тлумаченні її змісту не допустив, процедуру реалізації управлінської функції дотримав, вид відповідальності та розмір штрафу визначив правильно.

Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі податкової справи не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для відмови у задоволенні заявлених вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Судове рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч. 3 ст. 243 КАС України 27 червня 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.