Постанова № 74971555, 14.06.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7570/14-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/2101/18 Доповідач у 2 інстанції Журба С. О.Категорія 26 14.06.2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Журби С.О.,

суддів Сержанюка А.С., Сушко Л.П.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, який мотивувало наступним:

03 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», був укладений кредитний договір № 6955679, відповідно до умов якого Позичальник отримав кредит у сумі 31 340,00 доларів США зі сплатою 18,00 % річних.

Через неналежне виконання позичальником зобов'язань позивач 27.06.2014 року направив відповідачу рекомендованим листом письмову вимогу № КІЕ-44/247 від 26.06.2014р. про дострокове повернення всієї суми кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, яка була отримана відповідачем 01 липня 2014 року, однак зазначена вимога банку не була виконана.

Позивач зазначав, що станом на 18 листопада 2014 року сума кредитної заборгованості склала 8 701,99 доларів США , з яких: заборгованість за кредитом - 8294,62 доларів США, заборгованість за відсотками - 407,37 доларів США, штраф в розмірі 1% від суми одержаного кредиту - 313,40 доларів США, що за курсом НБУ становить 17 990,00 гривень, пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 707,56 доларів США, що за курсом НБУ становить 29147,02 гривень. Вказану заборгованість за кредитом позивач просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2, а також стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2018 року позов ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» задоволено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про стягнення з нього боргу за кредитним договором на користь банку. Позивач надав суду неналежної якості копію меморіального валютного ордеру № 506353875 від 03 жовтня 2008 року, при цьому оригіналу надано не було, що свідчить про його підробку. Крім того, суд зробив невірні розрахунки заборгованості за відсотками та пені. На підставі викладеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам, підстави для його зміни чи скасування при апеляційному перегляді справи відсутні.

Свою незгоду з оскаржуваним рішенням апелянт обґрунтовує насамперед тим, що в ході розгляду справи з його точки зору не було доведено самого факту надання кредитних коштів, про які стверджує позивач, оскільки оригінал меморіального ордеру № 506353875 від 03.10.2008 року, яким банк доводить дану обставину, до суду так представлений і не був, а копія даного ордеру не може вважатися належним доказом по справі, відтак не має враховуватися судом. При цьому відповідач заперечує факт отримання від позивача кредитних коштів у розмірі 31 340,00 доларів США. Не є доказом такого отримання кредиту й представлений банком розрахунок заборгованості, який до того ж є не точним. Все це з точки зору апелянта обумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З наведеною позицією апелянта колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.

Дійсно, ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду. В той же час, у відповідності до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 14 грудня 2016 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька Інна Петрівна, про захист прав споживачів фінансових послуг, розірвання кредитного договору та договору застави, що було залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 березня 2017 року, посиланням ОСОБА_2 на неотримання ним кредитних коштів за договором № 6955679 від 03 жовтня 2008 року в обумовленому договором розмірі вже була дана правова оцінка, якою така позиція відповідача була визнана безпідставною.

Судами у вказаних рішеннях було встановлено, що відповідно до умов кредитного договору кредитні кошти фактично були надані банком позичальнику в обумовленому договорі розмірі шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку, який відкривається банком для обліку наданих позичальнику в кредит сум, на рахунок позичальника в гривнях. На підставі п.2.3.5 кредитного договору за дорученням ОСОБА_2 банк здійснив продаж іноземної валюти, наданої як кредитні кошти, та перерахував гривневий еквівалент проданої іноземної валюти на рахунок позичальника, а в подальшому - на поточний рахунок ТОВ «Світ-Авто» згідно договору купівлі-продажу №2609-6 від 26.09.2008 року для оплати автомобіля, придбаного ОСОБА_2

Зважаючи на встановлення вищевказаних фактів судовими рішеннями та враховуючи положення ч. 4 ст. 82 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає вказані обставини преюдиційними для вирішення даної справи, відтак такими, що додатковому доведенню не підлягають. За таких умов доводи апелянта з цього приводу є безпідставними. Не може погодитися колегія суддів й з посиланнями апелянта на неналежність представленого до суду розрахунку заборгованості за кредитом, який було здійснено у відповідності до умов кредитного договору, а відповідачем ні в ході розгляду справи, ні під час її перегляду апеляційною інстанцією, не було доведено невідповідності такого розрахунку або неврахування у ньому певних платежів, здійснених відповідачем.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов до правильного висновку по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Л.П. Сушко

А.С. Сержанюк