Постанова № 74946748, 13.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/5786/17

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Крусяна А.В.,

ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2018р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді2017р. ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернулося в суд із адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500060/2017/000059/2 від 23.06.2017р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500060/2017/00763 від 23.06.2017р..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що27.04.2017р. між TOB «Дунайська імпортна компанія» (Покупець за контрактом) та Фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) (Продавець за контрактом) було укладено зовнішньоекономічний контракт за №336/17 про поставку товару в асортименті, у кількості і за цінами, зазначеними в Специфікаціях до кожної партії товару (надалі за текстом - Контракт). Згідно п.4.2 Контракту базисні умови поставки FCA-Скідра (склад постачальника) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010р.. Допускаються поставки на інших умовах згідно ІНКОТЕРМС 2010p., які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару. Надалі, згідно Контракту на умовах FCA-Скідра (склад постачальника) та інвойсу за №030 від 19.06.2017р. ФірмаS.A.поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» товар.

В подальшому, з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару між TOB «Дунайська імпортна компанія» та ТОВ «Брокерська Експедиційна компанія Атаман-Груп» було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого декларантом ОСОБА_2 до митного поста Одеса-Порт Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію за №UA500060/2017/009379, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом, а саме за ціною зовнішньоекономічного контракту за №336/17 від 27.04.2017р..

За результатами перевірки ЕМД за №UA500060/2017/009379 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500060/2017/00763 від 23.06.2017р., а також було прийнято рішення про корегування митної вартості товарів за №UA500060/2017/000059/2, відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом.

Не погодившись з висновками митниці про наявність розбіжностей в поданих товариством для митного оформлення документах та вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним, таким що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та підлягає скасуванню, позивач звернувся в суд із відповідним позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5лютого 2018р. в задоволенні адміністративного позовувідмовлено.

В апеляційній скарзі апелянт проситьрішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнитипозовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщенні про час і місце судового розгляду справи у встановленому законом порядку, проте сторони в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.

З урахуванням належного сповіщення сторін, про час і місце розгляду справи, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті та відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду, з ухваленням по справі нової постанови про задоволення вимог, з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині, якщо судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального або порушено норми процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, щоОдеська митниця ДФС, приймаючи оскаржувані рішення, діяла в межах своїх повноважень та у спосіб встановлений митним законодавством України.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вирішуючи спір по суті, суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи не застосував норми матеріального права, які необхідно було застосувати та порушив норми процесуального права.

За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, постанову суду скасовує та приймає по справі нову постанову про задоволення позову, з наступних підстав.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що27.04.2017р. між TOB «Дунайська імпортна компанія» (Покупець за контрактом) та ФірмоюS.A. (Греція) (Продавець за контрактом) було укладено зовнішньоекономічний контракт за №336/17 про поставку товару в асортименті, у кількості і за цінами, зазначеними в Специфікаціях до кожної партії товару (надалі за текстом - Контракт). Згідно п.4.2 Контракту базисні умови поставки FCA-Скідра (склад постачальника) відповідно до ІНКОТЕРМС 2010р.. Допускаються поставки на інших умовах згідно ІНКОТЕРМС 2010p., які зазначаються в інвойсі на окрему партію товару. Надалі, згідно Контракту на умовах FCA-Скідра (склад постачальника) та інвойсу за №030 від 19.06.2017р. ФірмаS.A.поставила ТОВ «Дунайська імпортна компанія» товар.

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару між TOB «Дунайська імпортна компанія» та ТОВ «Брокерська Експедиційна компанія «Атаман-Груп»» було укладено договір про надання послуг, відповідно до якого декларантом ОСОБА_2 до митного поста Одеса-Порт Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію за №UA500060/2017/009379, де було визначено митну вартість Товару, що імпортується, за основним методом, за ціною зовнішньоекономічного контракту за №336/17 від 27.04.2017р..

За результатами перевірки ЕМД за №UA500060/2017/009379 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару митним органом було відмовлено в митному оформленні товару та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500060/2017/00763 від 23.06.2017р., а також було прийнято рішення про корегування митної вартості товарів UA 500060/2017/000059/2, відповідно до якого митну вартість товарів самостійно визначено за резервним методом.

Не погодившись з висновками Одеської митниці про наявність розбіжностей в поданих товариством для митного оформлення документах, вважаючи рішення про коригування заявленої митної вартості протиправним, та таким що не ґрунтуються на вимогах митного законодавства та підлягають скасуванню, ТОВ «Дунайська імпортна компанія» звернулося в судіз відповідним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних рішень, з урахуванням підстав, з якими позивач просить їх скасувати, судова колегія виходить з наступного.

Пунктами 23,24 ст.4 МК України встановлено, що митне оформлення –це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

На підставі приписів Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За змістом ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Водночас, відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.

В той же час, відповідно до ч.5,6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Як визначено в ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За наслідками здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, у разі наявності розбіжностей у поданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані надати додатковий перелік документів. При цьому, витребування митним органом таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що, за висновками Митниці, подані ТОВ «Дунайська імпортна компанія» до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зокрема, що стосується посилань в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500060/2017/000059/2 від 23.06.2017р. на те, що у наданих ТОВ «Дунайська імпортна компанія» до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, то суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст.52, 53, 58 МК України зазначив, що товариство зобов’язане було зазначати достовірні відомості про вартість товару, в тому числі і про вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, не лише в зовнішньоекономічному договорі, а й в інвойсі, та інших відповідних документах поданих до митного оформлення.

Відсутність вказаних відомостей про вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з пакуванням унеможливлює перевірку органів доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов ч.1 ст.54 МК України

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки витрати на пакування включаються до складу митної вартості лише у разі, якщо їх не включено у вартість самого товару.

Водночас, за умовами п.7.1, п.7.2 Контракту на поставку №336/17 від 27.04.2017р. товар може поставлятися як у зворотній тарі Покупця, так і у тарі Постачальника, яка не підлягає поверненню та її вартість входить до ціни товару. Обов'язок упаковки і маркування товару покладається на Постачальника. Дані витрати входять до ціни товару та не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, у даному випадку якщо поставка товару була здійснена у тарі Постачальника, то, відповідно, її вартість також увійшла у ціну товару. Ту обставину, що поставка товару була здійснена у тарі Постачальника – компанії Frutopolis S.A. (Греція) підтверджено наданою позивачем калькуляцією від 19.06.2017р. (інвойс №030, контракт №336/17 від 27.04.2017р.), з огляду на яку: пакування – 0,075 євро, у тому числі: ящики - 0,055євро, піддони – 0,02 євро.

За вказаних обставин, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що у спірних правовідносинах вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. А відтак, у інвойсі, пакувальному листітощо цілком правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару, і є її складовою частиною.

Варто зазначити, що відповідно до калькуляції до вартості товару також входять і витрати на переробку товару, охолодження, постійні витрати фабрики, витрати на митне оформлення (експорт), перевезення товару (з поля до фабрики). Проте, зазначені складові, також, окремо не зазначаються в інвойсі та пакувальному листі.

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач, при митному оформленні товару, надав відповідачу довідку про транспортні витрати від 19.06.2017р., де транспортна компанія «MasivAuto» SRL зазначила, що згідно договору №338/17 від 12.06.2017р. на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів, вартість транспортних послуг складає 2 500 євро.

Що ж стосується не визначення у довідці умов постачання товару, на що послалася Митниця в спірному рішенні про коригування митної вартості товару, то апеляційний суд зазначає, що чинним законодавством не визначено обов'язкових реквізитів, які повинні бути у таких довідках про транспортні витрати, у тому числі умови постачання, а тому, відповідноїх відсутність у цій довідці не може бути належною причиною для відмови у митному оформленні за «контрактною» ціною товару.

Вказана довідка носить виключно інформаційний характер та надається безпосередньо перевізником замовнику перевезення у рамках договору про перевезення, тому не повинна містити умови, на яких здійснюється постачання товару, які обумовлено між покупцем товару та постачальником в окремому договорі.

На підтвердження оплати за перевезення товару, суду надано акт виконаних робіт, платіжне доручення та довідку банку.

У довідці про транспортні витрати зазначений маршрут перевезення та, відповідно, місце початку маршруту, а саме: Скідра, Греція. Тобто, у даній довідці фактично зазначені умови постачання товару.

Умови постачання товару визначено у Контракті на постачання №336/17 від 27.04.2017р., у інвойсі №030 від 19.06.2017р. та специфікації до вищевказаного Контракту. Так, сторони домовились, що товар постачається на умовах FСА - Скідра, що зазначено в вищевказаних документах.

Стосовно відсутності умов здійснення оплати за товар у інвойсі, колегія суддів виходить з наступного.

Рішенням про коригування митної вартості товарів за №UA500060/2017/000059/2 від 23.06.2017р. вказано, що зовнішньоекономічним договором (контрактом) за №336/17 від 27.04.2017р. передбачено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. У поданому інвойсі за №030 від 19.06.2017р. відсутні умови здійснення оплати за товар. Інших документів, підтверджуючих здійснення передплати, до митного органу не надавалося. В результаті чого орган доходів і зборів прийшов до висновку про невиконання позивачем умов здійснення оплати за товар передбачених відповідним зовнішньоекономічним контрактом.

Суд першої інстанції погодився з вказаним вище висновком митниці, та наголосив на тому, що умови оплати за товар, наведені у інвойсі №030 від 19.06.2017р. не відповідають фактичним умовам оплати за товар за контрактом №336/17 від 27.04.2017р..

Однак, з такою позицією митного органу та суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що зовнішньоекономічний договір (контракт) за №336/17 укладено 27.04.2017р., в подальшому між тими самими сторонами 9.06.2017р. було укладено додаткову угоду №1 до контракту №336/17 від 27.04.2017р. відповідно до якої, п.3.1 Контракту на постачання за №336/17 від 27.04.2017р. викладено в наступній редакції: 3.1. Оплата за Товар Покупцем може здійснюватись на наступних умовах: або - на протязі 14 днів після митного очищення Товару Покупцем, що підтверджується ВМД;або – на умовах 100% передплати зі сторони Покупця. Вартість товару вказується в інвойсі на кожну партію товару.

В наданому декларантом інвойсі №030 від 19.06.2017р. зазначена умова оплати – протягом 14 днів з моменту митного оформлення товару, що також відображено у електронній митній декларації №UA500060/2017/009379, електронному повідомленні митниці про прийняття документів та у Картці відмови в прийнятті митної декларації,митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2017/00763 від 23.06.2017р..

Довідкою банку за №288/ІІІ від 22.09.2017р. та платіжним дорученням №26 від 5.07.17р. підтверджується здійснення оплати відповідно до умов зазначених у Додатковій угоді №1 від 9.06.2017р..

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, про відсутність підстав у митного органу вважати невиконаними умови здійснення оплати за товар у інвойсі №030 передбачені Контрактом на постачання товаруза №336/17 від 27.04.2017р..

Стосовно розбіжностей виявлених в адресі відправника, вказаної в митній декларації країни відправлення за №17GREX410100034213 від 19.06.2017р. та адресі вказаної в МД№500060/2017/003979 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR-1 за №А702741 від 19.06.2017р. суд апеляційної інстанції керується наступним.

З матеріалів справи вбачається що експортна декларація була оформлена Постачальником товару компанією FRUTOPOLIS S.A. про що зазначено у розділі 1 декларації, тому заповнена на грецькій мові у тому числі і адреса виробника.У експортній декларації Постачальником зазначена виробнича адреса. Цей факт підтверджується листом-підтвердженням з перекладом на українську мову від компанії FRUTOPOLIS S.A., де вказано грецькою та англійською мовами усі діючі адреси: юридична адреса (офіс Постачальника) та виробнича адреса – місце відвантаження товару.

Окрім того, в матеріалах справи наявна офіційна інформаційна довідка (з перекладом на українську мову) стосовно реєстраційних даних компанії FRUTOPOLIS S.A., у тому числі її адреси, за якими здійснюється діяльність компанії.

У зв’язку із вказаним,судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість доводів апелянта стосовно наявності інформації про вартість транспортування в наданих до митниці документах.

Дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, апеляційний суд встановив, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.

До митного оформлення декларантом були надані документи, перелік яких визначений митним законодавством, та які, як встановлено під час розгляду справи, давали митному органу змогу визначити заявлену митну вартість товарів. А відтак, витребування у декларанта додаткових документів є безпідставним, що свідчить про неправомірність рішення митного органу у неприйнятті митної декларації і відмові митного оформлення товарів та коригування їх митної вартості.

Апеляційний суд вважає, що Одеською митницею ДФС, як суб’єктом владних повноважень, на якого КАС України покладає обов’язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих нею рішень, не доведено, які відомості в зовнішньоекономічному контракті, інвойсі та інших наданих декларантом документах є сумнівними та в чому полягають наявні в нього сумніви, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення за шостим методом та неможливості визначення митної вартості товару за ціною угоди, а також не спростовано те, що надані позивачем митному органу документи були достатніми для визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ ««Дунайська імпортна компанія»».

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що постанову суду не можливо вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,319,322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2018р. – скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів за №UA500060/2017/000059/2 від 23.06.2017р.;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA500060/2017/00763 від 23.06.2017р..

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська імпортна компанія» (код ЄДРПОУ 40017905) судовий збір в сумі 8810грн..

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

судді: А.В. Крусян

ОСОБА_1