Постанова № 74946749, 21.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/1273/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача – судді Турецької І.О.,

суддів – Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл-Юг» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рисоіл-Юг» (далі – ТОВ «Рисоіл-Юг») звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі – ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 грудня 2016 року:

- № НОМЕР_1, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 701 937,00 грн. за півріччя 2016 року;

- № НОМЕР_2, яким зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 901 464,00 грн. за червень 2016 року.

В обґрунтування позову товариство зазначило, що господарські операції з надання послуг ТОВ «Комодити Контрол Сервіс» та ТОВ «Новотіс» є реальними, оскільки підтверджується наданими в повному обсязі первинними документами, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2016 року за №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Суд першої інстанції, проаналізувавши господарські операції позивача та оцінивши їх правомірність, з точки зору відповідності нормам Податкового кодексу України, які регулюють правильність визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та правильність декларування податкового кредиту, дійшов висновку, що висновки контролюючого органу, що стали підставою для прийняття спірних рішень, не підтверджені жодними документами та ґрунтуються на припущеннях.

У зв’язку з чим, судом зроблено висновок, що формування позивачем показників податкової звітності відбулося на підставі даних, підтверджених первинними документами.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зі змісту апеляційної скарги можливо зробити висновок, що в неї міститься текст акта перевірки у скороченому вигляді.

В апеляції відсутні будь-які заперечення на доводи суду першої інстанції, якими він спростовував висновки акта перевірки.

Апелянт продовжує наполягати на тому, що позивачем не підтверджено здійснення господарських операцій з ТОВ «Комодити Контрол Сервіс» та ТОВ «Новотіс».

У зв’язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.

Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляції та про правильність висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що основний вид економічної діяльності ТОВ «Рисоіл-Юг» є транспортне оброблення вантажів.

Так, в період з 27.09.2016 року по 08.11.2016 року, ГУ ДФС в Одеській області була проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Рисоіл-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт від 15.11.2016 року № 340/15-32-14-01/38184272 (далі – акт перевірки) (т.1 а.с.16-64).

У висновках даного акту перевірки зазначено про порушення товариством п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.135.1 ст. 135, п.140.2 ст. 140, пп. 140.4.2 п.140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування з податку на прибуток на 13 701 937 грн. за півріччя 2016 року.

Також встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що стало причиною завищення від’ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1 901 464 грн. за червень 2016 року.

Таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що надані до перевірки акти надання послуг ТОВ «Комодити Контрол Сервіс» не відповідають змісту договору №1510/13 від 15.10.2013 року про надання сюрвейєрських послуг при прийманні, зберіганні і видачі вантажу, не розкривають змісту господарських операцій, які є предметом договору та не фіксують факти здійснення цих господарських операцій.

До того ж зазначено, що ТОВ «Рисоіл-Юг», отримавши від експедитора ТОВ «Новотіс» транспортно-експедиційні послуги, не надало до перевірки транспортно-супроводжувальну документацію на вантаж, а саме: судові документи, сертифікати походження, екологічні сертифікати, санітарні сертифікати, сертифікати здоров’я, радіологічні сертифікати та інші первинні документи, які б розкривали зміст і сутність господарських операцій.

Контролюючий орган вважав, що надані позивачем акти надання послуг ТОВ «Новотіс», перелік яких наведений у додатку до акту перевірки, не підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ «Новотіс» та не є первинними документами, незважаючи на те, що мають певну юридичну форму, та не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку цих господарських операцій.

01.12.2016 року за результатами перевірки, ГУ ДФС в Одеській області прийняла наступні податкові повідомлення-рішення від 01 грудня 2016 року:

- № НОМЕР_1, яким ТОВ «Рисоіл-Юг» зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 701 937,00 грн. за півріччя 2016 року;

- № НОМЕР_2, яким ТОВ «Рисоіл-Юг» зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 901 464 грн. за червень 2016 року (т.1 а.с.12-14).

Адміністративне оскарження позивачем, до ДФС України, спірних податкових повідомлень-рішень не призвело до їх скасування (т.4 а.с.110-116).

Аналіз фактичних обставин справи та відповідних норм податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини, свідчить про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, досліджуючи господарські операції позивача з його контрагентами, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Рисоіл-Юг» (Замовник) та ТОВ «Комодити Контрол Сервіс» (Виконавець) 15.10.2013 року був укладений договір № 1510/13 про надання сюрвеєрських послуг, пов’язаних з прийомом, зберіганням і видачею вантажу.

Відповідно до умов даного договору, а також додаткових угод, Замовник доручає, а Виконавець приймає до виконання зобов'язання щодо виконання робіт інспектування, відбору проб та лабораторних аналізів вантажу – масла рослинного в процесі зберігання і подальшого відвантаження на експорт (т.1 а.с.104-112).

На підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Рисоіл-Юг» надало акти надання послуг та звіти виконавця до цих актів, в яких визначено зміст наданих та отриманих послуг, кількісні та вартісні характеристики цих послуг, зазначені дати поставок, станцію відправлення, виробників, резервуари, номера накладних, найменування товару щодо якого здійснювались відповідні дослідження, відповідні характеристики відібраних проб та зазначено, які проби передані на зберігання.

Вказані акти та звіти підписані з боку ТОВ «Комодити Контрол Сервіс» та ТОВ «Рисоіл-Юг» і містять печатки цих підприємств (т.1 а.с.113-130, 167-248).

Крім цього, ТОВ «Комодити Контрол Сервіс» на підтвердження виконаних робіт виписані на адресу Замовника податкові накладні, про що позивачем складено відповідний реєстр отриманих податкових накладних (т.1 а.с.131-165).

На підтвердження здійснення оплати за представленні послуги позивачем надані банківські виписки за 2015-2016 роки (т.3 а.с.86-213).

Далі, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Новотіс» (Виконавець) були укладені наступні договори:

- № 2711-13 ЖД від 27.11.2013 року на надання послуг зі зважування автотранспорту і залізничних вагонів;

- № 2711-13 ЖД від 27.11.2013 року на організацію комплексу залізничних послуг на ст. Хімічна;

- № 01/11 від 01.11.2013 року на транспортно-експедиційне і митно-брокерське обслуговування (т.2 а.с.2-28).

Згідно вказаних договорів, Виконавець зобов’язувався надавати наступні послуги: прийом і відправлення вагонів, здійснення технічного і комерційного огляду вагонів, розкредитування перевізних документів, підбір ставки з вагонів і перестановки її на шляху відстою в очікуванні подачі, подача та прибирання вагонів, перестановка ставки з вагонів, перестановка вагонів на приймально-відправні колії, проведення технічного і комерційного огляду вагонів на приймально-відправних коліях станції, інформування про результати, здійснення комерційної переважування вагонів; на транспортно-експедиційне і митно-брокерське обслуговування.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем до перевірки надані акти надання послуг, в яких визначено зміст наданих та отриманих послуг, кількісні та вартісні характеристики цих послуг.

Вказані акти та звіти підписані з боку ТОВ «Новотіс» та ТОВ «Рисоіл-Юг» (т.2 а.с.29-108).

Виконавцем на адресу замовника виписані податкові накладні щодо виконання наданих послуг, коносаменти за 2015-2016 роки, банківські виписки, що підтверджують проведення оплати за наданні послуги (т.3 а.с.109-256, т.2 а.с.1-213).

До того ж, на підтвердження наявності у контрагентів позивача відповідної кваліфікації та можливості щодо виконання наведених послуг, матеріали справи містять свідоцтва про атестацію вимірювальної лабораторії ТОВ «Комодити Контрол Сервіс» та витяги з наказів щодо штатного складу ТОВ «Новотіс» (т.4 а.с.7-14).

Контролюючий орган, перевіряючи законність вказаних господарських операцій, звинувачує позивача в тому, що останній, відніс до складу операційних витрат у бухгалтерському обліку по кредиту рахунка №903 в дебет рахунку 791 та рядку 2150 Звіту про фінансовий результат «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» вартість робіт та послуг, які не підтверджені первинними документами, які б підтверджували їх фактичне надання, внаслідок чого завищена собівартість реалізованої продукції.

Відповідач встановив завищення задекларованого позивачем показника у рядку 2285 «Звіту про фінансові результати» «Разом витрати» на суму 9 707 154,00 грн., а також завищення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування 2290 Звіту про фінансові результати «Фінансовий результат до оподаткування» (2280-2285): прибуток на суму 9 707 154,00 грн.

Досліджуючи даний аргумент контролюючого органу, колегія суддів бажає зазначити наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності.

Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підпункт 14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надає визначення поняттю витрат та встановлює, що це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об'єктом оподаткування, відповідно до п.134.1.1 ст.134 Податкового кодексу України, є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Стаття 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Досліджуючи докази, що наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції встановив, що під час податкової перевірки товариство надало усі оригінали первинних документів, які підтверджують реальність господарської операції та підтверджують правильність формування об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Доводи апелянта про те, що до податкової перевірки не були надані оригінали чи копії вантажно-митних декларацій, періодичних митних декларацій, а також транспортна супроводжувальна документація не засновані на законодавстві, що наведено вище, оскільки вказані документи не є первинними щодо операцій, які здійснювались ТОВ «Рисоіл-Юг» з ТОВ «Новотіс».

Суд приймає до уваги пояснення позивача, що перелічені вище документи, за правилами бухгалтерського обліку повинні знаходитися у виконавця послуг.

Стосовно зауважень апелянта щодо ненадання до перевірки документів по відбору зразків, то як правильно зазначив позивач, він не здійснював самостійно відбір проб, а наймав сторонню організацію для цієї послуги, про що посадовим особам, що здійснювали перевірку надавались відповідні докази.

До того ж, ГУ ДФС в Одеській області, за наведеними вище господарськими операціями, встановило завищення ТОВ «Рисоіл-Юг» розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 1 901 464,00 грн.

З таким звинуваченням контролюючого органу не можна погодитися, за наступними підставами.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у вказаній редакції, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій – не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункти 200.2., 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України гласять, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегією суддів досліджувалась первинна бухгалтерська документація позивача за наведеними вище господарськими договорами і їй надавалась відповідна правова оцінка щодо її відповідності Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отож, вказане має наслідком зробити висновок про дотримання позивачем норм Податкового кодексу України, які регулюють формування податкового кредиту.

На підтримку правової позиції позивача свідчать також обставини того, що за результатами податкової перевірки ТОВ «Комодити Контрол Сервіс» за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, в тому числі, щодо взаємовідносин з ТОВ «Рисоіл-Юг», не було встановлено будь-яких порушень податкового законодавства, що підтверджується відповідним актом перевірки вказаного контрагента позивача.

На обґрунтування відсутності у суб’єкта владних повноважень достовірних доказів щодо порушення позивачем податкового законодавства, колегія суддів наголошує на важливості дотримуватися принципів, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», Європейський суд з прав людини підкреслив, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Отже, наведені ГУ ДФС в Одеській області аргументи апеляційної скарги, не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими та не спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами.

Також слід акцентувати увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції»

Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до вимог ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції ухвалою від 26 березня 2018 року було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за подання даної апеляційної скарги, суд, на підставі ст.133 КАС України, вважає за можливим стягнути його з Головного управління ДФС в Одеській області у розмірі 257 456,12 грн.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області – залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рисоіл-Юг» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код за ЄДРПОУ 39398646) судовий збір у розмірі 257 456 (двісті п’ятдесят сім тисяч чотириста п’ятдесят шість) грн. 12 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів – ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, банк отримувача – ГУДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) – 820019, рахунок отримувача – 31215256700001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повне судове рішення складено 21.06.2018 року.