Постанова № 74939880, 21.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/639/17

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Осіпова Ю.В.,

суддів – Бойка А.В., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення – 26.12.2017р.) по справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

30.03.2017 року ГУ ДФС у Миколаївській області звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просило суд стягнути з відповідача кошти в рахунок погашення податкового боргу у сумі 25000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідачка є платником транспортного податку, та оскільки останньою не сплачено зазначені у податковому повідомленні-рішенні зобов’язання, то у неї виник податковий борг, який повинен бути стягнутий у передбаченому законодавством судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ГУ ДФС у Миколаївській області відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС у Миколаївській області 09.02.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2017 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Відповідач – ОСОБА_1 дійсно є платником податків та зобов'язана сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановленим ПКУ.

ОСОБА_1 є власником автомобіля «HONDA PILOT», 2012-го року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Податковим повідомленням-рішенням №1413-17 від 09.06.2015р. відповідачу визначено податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25000 грн.

Не дочекавшись добровільної сплати відповідачем п/зобов’язання, податковий орган звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та передчасності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом ст.37 і 38 ПК України, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язують сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Як слідує з положень пп.267.8.1 п.267.8 ст.267 ПК України, транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно із п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст.95 ПКУ).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Так, за правилами п.59.1 ст.59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 42.1 і 42.2 ст. 42 ПК України (у редакції, чинній на момент прийняття ППР), податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

У свою чергу, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. (п. 45.1. ст. 45 ПК України).

Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає (абзац 5 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

Згідно із п.58.3 ст.58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 є власником автомобіля «HONDA PILOT», 2012-го р.в., д.н. НОМЕР_2.

По справі встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №1413-17 від 09.06.2015р. відповідачу було визначено податкове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25000 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу відповідача - вул.Сахарова,1«О», м.Миколаїв, 54052.

Як вбачається з довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Миколаївській області від 12.10.2017 року (а.с.90), відповідач дійсно з 01.06.2013 року проживає за зазначеною адресою.

Аналогічні відомості містяться і в листі ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 30.03.2015 року №406/10/14-05-17-26, який був направлений Завідувачу сектору АДР УДМС України в Миколаївській області.

Отже, із вказаного вбачається, що у податкового органу є відомості щодо дійсної адреси перебування відповідача.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи корінець податкової вимоги від 21.09.2015 року №412-23 (а.с.10) на суму 26259,06 грн. фактично був направлений відповідачці за іншою адресою - АДРЕСА_1, 54050.

Таким чином, враховуючи вказаний факт, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що податкова вимога від 21.09.2015 року №412-23 надсилалася на адресу, за якою відповідач фактично не проживає (перебуває) з 01.06.2013 року, а отже вважається такою, що не вручена платнику податків.

У зв’язку з зазначеним, судова колегія, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені даного позову, оскільки, відповідно до вимог ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області – залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 21 червня 2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: ОСОБА_2

Судді: А.В. Бойко

ОСОБА_3