Постанова № 7493498, 12.01.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.10 Справа № 15/147

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів:Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Калуш Калуського району Івано-Франківської області.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 3.11.2009 р.

у справі № 15/147

за позовом: відділу капітального будівництва виконавчого комітету Калуської міської ради, м.Калуш Калуського району Івано-Франківської області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Калуш Калуського району Івано-Франківської області.

про повернення бруківки.

За участю представників:

від позивача: не з»явився.

від відповідача: не з»явився.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 3.11.2009 р. у справі №15/147 (суддя Деделюк Б.В.) позов задоволено повністю, зобов"язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1), повернути Відділу капітального будівництва виконавчого комітету Калуської міської ради, майдан Шептицького, 2, м.Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області, 77300, (ідентифікаційний код 23800482), бруківку гранітну (5х6) - 27,3 м2, бруківку гранітну колоту (7х8) - 172 м2, бруківку гранітну колоту (9х10) - 117 м2 згідно умов договору зберігання № 4 від 30.06.2004 року, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відділу капітального будівництва виконавчого комітету Калуської міської ради, майдан Шептицького, 2, м.Калуш, Калуського району, Івано-Франківської області, 77300, (ідентифікаційний код 23800482), 360 грн. 14 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд мотивував рішення тим, що доказів повернення бруківки гранітну (5х6) - 27,3 м2, бруківки гранітну колотої (7х8) - 172 м2, бруківки гранітну колотої (9х10) - 117 м2 згідно умов договору зберігання № 4 від 30.06.2004 року, що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду, вважаючи його таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з»ясуванням обставин справи, відповідачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 оскаржено його в апеляційному порядку.

Вимоги апеляційної скарги скасувати рішення господарського суду і направити справу на новий розгляд обґрунтовуються тим, що господарським судом не досліджено факт терміну дії договору зберігання №4, не досліджено істотні умови вказаного договору, а сам договір є нікчемним.

Позивач, на час розгляду апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подав, участь повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомлено.

Від відповідача надійшла телеграма про розгляд апеляційної скарги без участі його представника.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

30.06.2004 року між відділом капітального будівництва Калуської міської ради та підприємцем ОСОБА_2 укладено договір зберігання № 4.

Згідно умов договору "Власник" - відділ капітального будівництва Калуської міської ради передає другій стороні "Охоронцеві" - Підприємцю ОСОБА_2 гранітну бруківку для благоустрою площі Героїв в м.Калуші.

Відповідно до п.2.1 договору зберігання №4 «Охоронець»бере на себе зобов»язання у безкоштовному забезпеченні зберігання гранітної колотої бруківки.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору зберігання № 4 від 30.06.2004 року, в зв"язку з чим просить суд зобов"язати ФОП ОСОБА_2 повернути бруківку гранітну (5х6) - 27,3 м2, бруківку гранітну колоту (7х8) - 172 м2, бруківку гранітну колоту (9х10) - 117 м2 та покласти на останнього судові витрати.

З метою досудового врегулювання спору 27.07.2009 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 5-38/1.58 з вимогою повернути зазначену бруківку відповідно до договору до 10.08.2009 року, яку останнім залишено без розгляду.

Згідно акта інвентаризації від 23.10.2007року у ОСОБА_2 на зберіганні залишається наступна бруківка: бруківка гранітна (5х6) - 27.3 м2 бруківка гранітна колота (7х8) - 172 м2, бруківка гранітна колота (9х 10) - 117 м2.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Приписами ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як встановлено ст. 938 цього ж Кодексу, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

У відповідності до ст.942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно вимог ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Проте судом встановлено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань.

Господарським судом встановлено, що відповідач не надав доказів повернення позивачу отриманої на зберігання за договором зберігання №4 від 30.06.2004 р. вищезазначеної бруківки.

Львівський апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд Івано-Франківської області в оскаржуваному рішенні вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав безпідставними доводи відповідача.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (ч.2 ст.215 ЦК України).

Щодо інших доводів апеляційної скарги, слід зазначити, що термін дії договору, в даному випадку, не виключає право власника повернути бруківку.

Зазначені обставини не спростовані скаржником при подачі апеляційної скарги.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34 ГПК України скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтували неправомірність і безпідставність рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 3.11.2009 р. у справі №15/147 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

3.Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий-суддяКордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Мурська Х.В.