Постанова № 7493461, 11.01.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

11.01.10                                                                                           Справа № 14/154

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого –судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу Миколаївської міської ради Львівської області

на рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2009 року.

у справі №14/154

за позовом: Миколаївської міської ради Львівської області

до: ТзОВ «Автошкола -В»

про: визнання незаконними дій та стягнення 50129,64 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явилися.

від відповідача: Борачок В.М. –представник (довіреність №01 від 11.01.2010р.)

ВСТАНОВИВ :

          Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2009р., суддя Кітаєва С.Б., у позові було відмовлено повністю.

З даним рішенням не погодився позивач - Миколаївська міська рада і оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального і процесуального права та неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

ТзОВ «Автошкола -В»подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 11.01.2010р. у складі колегії відбулася заміна. Суддя Марко Р.І. був замінений суддею Кравчук Н.М.

Сторони буди повідомлені належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2009р. у справі №14/154 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 квітня 2005 року між Миколаївською міською радою Львівської області, як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Автошкола-В”, як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років.

Відповідно до п.1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться по вул.Лисенка,39 в м. Миколаєві. Згідно п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,96843 гка, у тому числі 0,0495 га – під виробничими будівлями і спорудами; 1,16686 га – землі виробничої бази. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі ставки земельного податку без ПДВ ( тобто 5725,77 грн в рік).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції ( п.10 договору ) Відповідно до умов в п.11 договору, орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1|12 частини річної орендної плати на р/р №33219812500332 в УДК у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 04056204, код платежу 13050200 не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця.

Згідно п.13 договору розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених законом; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку.

Договір зареєстрований у Миколаївському відділі Львівської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 20 квітня 2005 р за №04:05:456:00017.

24 березня 2006 року між Миколаївською міською радою та ТзОВ “Автошкола-В” було укладено Додаток до договору оренди земельної ділянки про зміну розміру орендної плати у зв’язку із прийняттям Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік”і внесенням змін в Закон України “Про плату за землю”та внесено зміни в п.9 Договору, виклавши його в такій редакції : “Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5858,05 грн в рік ( ставка земельного податку без врахування ПДВ)”. Додатком до договору погоджено перерахунок орендної плати провести з 01.01.2006 року у відповідності до п.9 договору.

17 лютого 2009 року між сторонами була укладена додаткова угода про зміну договору оренди земельної ділянки на підставі рішення Х11 сесії 5-го демократичного скликання №643 від 19.11.2008 р “Про затвердження матеріалів грошової оцінки земель м. Миколаєва”та Х111 сесії 5-го демократичного скликання №713 від 13.02.2009 року, якою змінено пункт 9 частини 5 договору оренди земельної ділянки та погоджено розрахунок та сплату орендної плати за новими ставками проводити з 01.01.2009 року, у відповідності до п.9 договору оренди зі змінами.

08.05.2008 року, за зверненням директора ТзОВ “Автошкола-В” п.О.Вінявського про встановлення мінімального розміру орендної плати за земельну ділянку для обслуговування виробничої бази по. вул.Лисенка,39 в м. Миколаєві було прийнято рішення 1Х сесії 5-го демократичного скликання ( 4 пленарне засідання) Миколаївської міської ради №533, яким відмовлено ТзОВ “Автошкола-В”у зменшенні орендної плати за земельну ділянку для обслуговування виробничої бази по вул.Лисенка,39 у м.Миколаєві, у зв’язку з тим, що запропонований розмір орендної плати є мінімальним згідно діючого на той час законодавства та зобов’язано ТзОВ “Автошкола-В”укласти додаток до договору оренди земельної ділянки, укладеного 18.04.2005 р і зареєстрованого 20.04.2005 р за №04:05:456:00017 та сплачувати орендну плату з 01.01.2008 р за новими тарифами.

15.07.2008 р на 10 сесії 5-го демократичного скликання Миколаївської міської ради було прийнято рішення за №549 “Про розгляд протесту прокурора”, яким задоволено протест прокурора; скасовано п.2 рішення Миколаївської міської ради від 18.01.2008 р № 430, визнано його недійсним з моменту прийняття та викладено п.2 рішення в наступній редакції: “Затвердити орендну плату для всіх орендарів земельних ділянок” в розмірі, не меншому, ніж 44640,0 грн за 1 га землі на рік”. У пункті п.3 рішення № 549 зобов’язано спеціаліста-землевпорядника Миколаївської міської ради привести у відповідність з даним рішенням всі договори оренди на земельні ділянки.

Миколаївська міська рада, посилаючись на п.36 договору звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати незаконними дії ТзОВ “Автошкола-В” щодо відмови у внесенні змін в договір оренди земельної ділянки 18.04.2005 року про перегляд орендної плати на 2008р. та стягнути з ТзОВ “Автошкола-В”(р/р 26007301470809 в Промінвестбанку м.Миколаєва Львівської області, МФО 325451, ЗКПО 33086907) в користь Миколаївської міської ради Львівської області ( р/р 33213812700332 в УДК в Миколаївському районі, МФО 825014, код ЄДРПОУ 23949770, код платежу 13050200) збитки, завдані незаконними діями щодо відмови у внесенні змін в договір оренди земельної ділянки від 18.04.2005 року про перегляд орендної плати на 2008 рік в розмірі 50129,64 грн (60% від загальної заборгованості) за період з 01.01.2008 р по 31.12.2008 року.

Позивач обґрунтовує вимоги про визнання незаконними дій відповідача та про стягнення з нього збитків саме недосягненням згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки (недосягненням згоди щодо розміру орендної плати за 2008 р).

Відповідно до ст.118 Господарського кодексу України зміна то розірвання договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Інше в умовах договору оренди землі від 18.04.2005 року, не передбачено, про що свідчить зміст п.36 договору.

Відповідно до ч.4 ст.188 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Миколаївська міська рада і ТзОВ “Автошкола-В” не досягнули згоди щодо змін умов договору від 18.04.2005 року у зв’язку з переглядом розміру орендної плати на 2008 рік, однак, у даному позові позивач не заявляє вимогу про спонукання відповідача до внесення змін у зазначений договір стосовно розміру орендної плати за землю за 2008 рік та, як похідну від цієї вимоги, вимогу про достягнення орендної плати за період з 01.01.2008 р по 31.12.2008 р, а вибрав інший спосіб захисту “свого порушеного права, на отримання орендної плати”.

Однак, оренда землі – це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької діяльності та іншої діяльності. (ст.3 Закону України “Про оренду землі”). Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій формі. Умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду (ст.ст.13,14 Закону України “Про оренду землі”).

          Договір оренди може бути укладений, як правило, лише за спільним волевиявленням сторін ( ч.2 і 4 ст.15 Закону України “Про оренду землі”). Зміни в договір підлягають внесенню в тій формі та порядку, в якиїх укладено договір. В разі недосягнення згоди між сторонами договору про внесення змін в договір, такі питання вирішуються в судовому порядку.

Якщо судовим рішенням договір змінено, розірвано, то договір вважається зміненим чи розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду ( п.5 ст.188 ГК України).

          За таких обставин справи суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що позивачем помилково обраний такий спосіб захисту, як визнання незаконними дій ТзОВ “Автошкола-В” щодо відмови у внесенні змін в договір оренди земельної ділянки від 18.04.2005 р в частині перегляду орендної плати на 2008 рік, для захисту свого порушеного права на отримання орендної плати в розмірі встановленому законом, оскільки такий спосіб захисту ніяк не пов’язаний із правами осіб, зазначених у даному позові як позивач і відповідач і не призведе до захисту порушеного права на отримання орендної плати за спірний період у визначеному позивачем розмірі. Окрім того, позивач-апелянт не довів, що таке право було взагалі порушено відповідачем, оскільки позивач не скористався наданим йому чинним законодавством та умовами п.36 договору правом на вирішення спору про внесення змін в договір у судовому порядку.

Умовами договору оренди земельної ділянки, зокрема умовами п.36 договору, не передбачено, що у випадку недосягнення згоди щодо внесення змін в умови договору, такий спір вирішується в судовому порядку шляхом звернення з вимогою про визнання незаконними дій орендаря щодо відмови у внесення змін в договір оренди земельної ділянки.

          Позивач-апелянт вважає, що спір виник з приводу шкоди, спричиненої місцевому бюджету м. Миколаєва, тобто правовідносини по сплаті загальнообов’язкових платежів та податків до місцевого бюджету є об’єктом спричинення шкоди, а сама шкода це є збитки у вигляді недоїмки обов’язкового платежу – несплаченої до місцевого бюджету орендної плати за земельну ділянку. Орендна плата несплачена в результаті відсутності додатку до договору про внесення змін в розмір орендної плати за земельну ділянку за 2008 рік.

          Стягнення збитків з землекористувачів передбачено ст.ст.156 Земельного кодексу України, серед вказаних у зазначеній статті підстав відшкодування збитків власникам землі не вказано такої підстави як відмова у внесенні змін до договору оренди землі.

          Відповідно до ст.157 Земельного кодексу України порядок визначення і розрахування збитків, в тому числі власникам землі, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

          Норма статті 225 Господарського кодексу України визначає втрачену вигоду, як доход суб’єкта господарювання.

Отже, визначення позивачем-апелянтом предмету спору про стягнення збитків у даній справі та обґрунтування позовних вимог ( ст.93, ч.1 ст.124, ст.ст.125,126 ЗК України, ст.ст.22,7 Закону України “Про плату за землю”, ст.21 Закону України “Про оренду землі”) є неправильним, а зазначені позивачем норми матеріального права не регулюють спірні матеріально-правові відносини.

          Не підлягає застосуванню і ст.22 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки позивач не доводить, яке саме цивільне право міськради (неприбуткової організації) порушено відповідачем на заявлену суму збитків. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

          Відповідно до ст.1166 ЦК України учасник господарських відносин, який спричинив шкоду своїми діями чи бездіяльністю майну юридичної особи, повинен відшкодувати завдану шкоду суб’єкту, права якого порушено, у повному обсязі.

          Однак, до даних правовідносин позивач-апелянт не застосовує вказані правила ст.1166 ЦК України і докази щодо правомірності застосування до спірних правовідносин правил ст.1166 ЦК України також відсутні, оскільки позивач невірно обрав спосіб захисту порушеного права і організацію в особі якої мають бути захищені інтереси про стягнення збитків.

          За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2009р. по справі №14/154 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 24.09.2009 року у справі №14/154 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                   О.Л. Мирутенко

Судді:                                                                       Г.М. Гнатюк

                                                  Н.М. Кравчук