Постанова № 7493237, 19.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2010                                                                                           № 40/300

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Токар Ю.В.- пред. за дов. № 58 від 18.09.2009 року;

від відповідача - не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2009

у справі № 40/300 (суддя

за позовом                               Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто"

про                                                   стягнення заборгованості з орендної плати 451430,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто" про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 412554,01 грн. за період грудень 2008 року – травень 2009 року, пеню в розмірі 29605,72 грн. та збитки від інфляції – 9270,83 грн.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача до Державного бюджету України суму основної заборгованості станом на 09.10.2009 року у розмірі 495654,58 грн., пеню – 46379,88 грн. та збитки від інфляції – 15814,21 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 р. у справі № 40/300 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто" на користь Державного бюджету України суму основної заборгованості - 495654,58 грн., збитки від інфляції – 15814,21 грн. та пеню у розмірі 42348,69 грн., а також судові витрати : 5538,17 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що розрахунок орендної плати виконано позивачем відповідно Методики розрахунку і порядку використання орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України за № 786 від 04.10.1995 р. Розмір заборгованості по сплаті орендних платежів за користування майном за період грудень 2007 року – вересень 2009 року в сумі 495654,68 грн. підтверджується матеріалами справи. В зв'язку з тим, що позивачем доведено невиконання відповідачем умов зазначеного договору щодо своєчасного та в повному обсязі внесення орендної плати, суд першої інстанції у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України задовольнив позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 15814,21 грн., а також відповідно до п. 3.3 договору стягнув з відповідача пеню в розмірі 42348,69 грн. В стягненні пені в розмірі 4031,19 грн. суд першої інстанції відмовив, посилаючись на те, що відповідачем була сплачена пеня в розмірі 4031,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 71 від 04.02.2008 року, № 507 від 18.06.2008 року, № 617 від 22.07.2008 року та № 857 від 26.09.2008 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 р. у справі № 40/300 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Регіонального відділення Фонду Державного майна України по місту Києву задовольнити частково.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. Зокрема, апелянт відзначає, що судом першої інстанції безпідставно не прийнято до уваги та не досліджено подані представником відповідача пояснення та контррозрахунок суми боргу, згідно розрахунку відповідача сума заборгованості становить 399942,33 грн., а пеня 39551,93 грн. Крім того, відповідач вважає, що суд неправомірно стягнув з нього збитки від інфляції в розмірі 15814,21 грн. у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки в даному випадку, за переконанням апелянта, сума орендної плати вже містить в собі суму інфляційних витрат і не може знову застосовуватись до нього як штрафна санкція за прострочення оплати орендованого платежу. В апеляційній скарзі відповідач також вказує на те, що місцевий господарський суд безпідставно не розглянув клопотання про відстрочення виконання рішення на 6 місяців, яке відповідач подав в судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.01.2010 р.

Представник позивача через канцелярію суду подав відзив на апеляційну скаргу, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.10.2009 р. № 40/300 змінити, позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 12.01.2010 року не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по місту Києву (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Август-Авто" (надалі- орендар) виникли внаслідок укладеного 27.12.2007 р. договору оренди № 3980 нерухомого майна, що належить до державної власності загальною площею 2468,00 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Межигірська,76, строком з 27.12.2007 р. по 26.11.2010 р.

Факт передачі об'єкта оренди відповідачу підтверджується актом прийому - передачі від 27.12.2007 р.

Умовами п. 3.1, 3.2, 3.6 договору оренди встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди – квітень 2007 року – 62165,21 грн. Керуючись п. 19, п. 25 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом ФДМ України від 13.10.2004 року № 2149 та протоколом № 2 від 02.08.2007 року, розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем – 63914,06 грн. без ПДВ за базовий місяць (квітень 2007 року). Орендна плата за перший           місяць оренди (грудень 2007 року) встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий на індекс інфляції за 5-12 місяці 2007 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Перерахування орендної плати здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції таким чином: 100 % орендної плати перераховуються орендарем до державного бюджету.

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача по сплаті орендної плати за період з грудня 2007 р. по вересень 2009 р. становить 495654,58 грн. Відповідачем контррозрахунок заборгованості наданий лише за період з грудня 2007 р. по липень 2009 р., згідно поданого ним контррозрахунку заборгованість за період з грудня 2007 р. по липень 2009 р. становить 399942,33 грн.

Виходячи зі змісту апеляційної скарги, відзиву на позовну заяву та контррозрахунку заборгованості між сторонами існує спір щодо розміру орендної плати.

Колегією суддів перевірено розрахунки заборгованості, які надані сторонами та встановлено, що відповідач не вірно визначає розмір щомісячної орендної плати, оскільки ним взагалі не зазначається орендна плата за грудень 2007 року (з 27.12.2007 року по 31.12.2007 року), а орендна плата за січень 2008 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий на індекс інфляції лише за травень - грудень 2007 року, при цьому відповідач безпідставно при визначенні орендної плати за січень 2008 року не скоригував орендну плату на індекс інфляції за січень 2008 року. Відповідно в подальшому за наступні місяці відповідач також не вірно визначав розмір орендної плати. Таким чином, судом не може бути прийнятий до уваги поданий відповідачем контррозрахунок.

Посилання відповідача на те, що позивачем невірно визначений розмір орендної плати за базовий місяць, колегією суддів не приймається до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Спірні відносини, що виникли у сторін по справі, регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Розмір орендної плати, згідно п. 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", розраховується на підставі Методики, розробленої Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 затверджено Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, де визначений наступний порядок розрахунку орендної плати: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за перший місяць оренди, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за перший місяць оренди розраховується розмір орендної плати за наступні місяці оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди укладений між сторонами після проведення орендодавцем конкурсу на право оренди державного майна.

Пунктом 25 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом ФДМ від 13 жовтня 2004 р. № 2149 (в редакції яка діяла на момент укладення договору) передбачено, що за результатами конкурсу з переможцем конкурсу орендодавець укладає договір оренди. До умов договору оренди включаються орендна плата в розмірі, запропонованому переможцем конкурсу, та інші пропозиції переможця конкурсу.

Сторонами в договорі встановлена базова орендна плата за перший місяць в розмірі 63914,06 грн. без ПДВ, яка була запропонована переможцем конкурсу, тобто відповідачем по даній справі. А тому заперечення відповідача щодо розміру базової орендної плати за перший місяць в сумі 63914,06 грн. без ПДВ є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Щодо застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 "Деякі питання оплати оренди державного майна" колегія суддів відзначає наступне.

Як встановлено колегією суддів, Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) впроваджене тимчасове, до 1 січня 2010 року, зниження орендних ставок за оренду нерухомого державного майна, визначених у додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786, крім ставок, визначених пунктами 1 - 3 зазначеного додатка. Постанова набрала чинність 14 квітня 2009 р. (офіційне опублікування: Урядовий кур'єр, 2009, 04, 14.04.2009 N 67).

Відповідно до інструктивного листа Фонд державного майна України від 22.04.2009 № 10-16-5581 "Про порядок застосування тимчасового зниження ставок за оренду державного майна при розрахунку орендної плати" зменшення орендних ставок застосовується при розрахунку орендної плати за травень - грудень 2009 року.

Відповідно до уточненого розрахунку заборгованості (а.с. 102 т.1) вбачається, що при визначенні розміру орендної плати за травень – вересень 2009 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву застосовано зниження орендних ставок у порядку, визначеному в інструктивному листі Фонду державного майна України від 22 квітня 2009 р. № 10-16-5581 та Постанові Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316.

З огляду на вищевказане, доводи відповідача щодо незастосування позивачем Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316 визнаються колегією суддів такими, що не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 18 цього Закону одним із основних обов'язків Орендаря є внесення своєчасно і у повному обсязі орендної плати.

Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

У порушення умов договору відповідач сплачував орендну плату несвоєчасно та у неповному обсязі, у зв'язку з чим за період з грудня 2007 року по вересень 2009 року утворилася заборгованість з орендної плати у розмірі 495654,58 грн. Колегією суддів оцінено розрахунок суми заборгованості, який наданий позивачем та встановлено, що позивач правильно визначав розмір орендної плати у відповідності до Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 316. За заявлений позивачем період відповідач зобов'язаний був перерахувати оренду плату в розмірі 1573410,84 грн., відповідачем сплачено 1077756,26 грн., в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 495654,58 грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, проте відповідач, в порушення умов договору не сплатив орендну плату, а тому місцевий господарський суд правильно постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 495654,58 грн. заборгованості з орендної плати.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доводи апелянта проте, що витрати від інфляції застосовується до нього двічі не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки встановлення щомісяця розміру орендної плати шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць є істотною умовою договору, а передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто розмір орендної плати коригується лише на індекс інфляції за наступний місяць, а у випадку прострочення виконання зобов’язання сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 15814,21 грн. згідно правильного та обґрунтованого розрахунку позивача за заявлений позивачем період прострочення, оскільки позовні вимоги в цій частині відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, а також ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 46379,88 грн. колегія суддів встановила наступне.

Статтею 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 46379,88 грн., яка нарахована останнім за період прострочення з 11.04.2009 року по 09.10.2009 року. Суд першої інстанції позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково, відмовивши в стягненні пені в розмірі 4031,19 грн., посилаючись на те, що відповідачем була сплачена пеня в розмірі 4031,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 71 від 04.02.2008 року, № 507 від 18.06.2008 року, № 617 від 22.07.2008 року та № 857 від 26.09.2008 року.

Колегія суддів не погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції, оскільки як вбачається зі змісту позовних вимог позивачем пеня нарахована за період прострочення з 11.04.2009 року по 09.10.2009 року, орендні правовідносини між сторонами виникли з грудня 2007 року, відповідач з квітня 2008 року невчасно сплачує орендні платежі, тобто порушує строки виконання грошового зобов’язання, відповідно платіжних доручень № 71 від 04.02.2008 року, № 507 від 18.06.2008 року, № 617 від 22.07.2008 року та № 857 від 26.09.2008 року, на які посилається суд першої інстанції, пеня сплачена за порушення зобов’язань в 2008 році, а не в 2009 році.

Зважаючи на викладене та враховуючи приписи чинного законодавства, за умови встановлення факту прострочення з боку відповідача зобов’язання щодо оплати орендних платежів, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 46379,88 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені.

Доводи апелянта щодо відстрочки виконання рішення судом не приймаються до уваги, оскільки матеріали справи не містять заяву № 171/ю від 01.10.2009 року, на яку посилається відповідач, жодних доказів, що ним вказана заява була подана до суду першої інстанції також не надано.

При цьому, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги, що суду першої інстанції відповідачем не були надані докази, які б підтверджували, що відповідач знаходиться у тяжкому фінансовому становищі.

Колегія суддів вважає за доцільне відзначити, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України передбачає право, але не обов’язок господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір пені, а також відстрочити виконання судового рішення, тому твердження скаржника про порушення судом першої інстанції даної норми необґрунтоване.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Тобто відповідач не позбавлений можливості звернутися до господарського суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду під час його виконання.

Таким чином, враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто" не підлягає задоволенню.

Судові витрати, пов’язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 4 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто" залишити без задоволення.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2009 року у справі № 40/300 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції :

"1. Позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто" (03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Гната Юри, 9, к. 414, код 30550552) в доход Державного бюджету України (одержувач –ВДК у Шевченківському районі м. Києва, р/р 31111094700011, код 26077968, банк одержувача –ГУДК в м. Києві, р/р 31111094700011, МФО 820019, КЕКД: 22080300, назва: плата за оренду іншого державного майна) суму основного боргу зі сплати орендних платежів – 495654,58 грн., збитки від інфляції – 15814,21 грн. та пеню - 46379,88 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто" (03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Гната Юри, 9, к. 414, код 30550552) в доход Державного бюджету України (Одержувач:УДК у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ:26077968, банк одержувача:ГУДКУ у м. Києві, МФО:820019, рахунок: 31110095700011, код платежу за бюджетною класифікацією:22090200, символ звітності банку:095) 5578,49 грн. – державного мита.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Авто" (03148, м. Київ, Святошинський район, вул. Гната Юри, 9, к. 414, код 30550552) в доход Державного бюджету України (Одержувач:УДК у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ:26077968, Банк одержувача:ГУДКУ у м. Києві, МФО:820019, рахунок: 31213259700011, код платежу за бюджетною класифікацією:22050000) 312,50 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

3.          Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання зазначеної постанови суду.

4.          Матеріали справи № 40/300 повернути Господарському суду міста Києва.

5.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

20.01.10 (відправлено)