Постанова № 7493236, 18.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2010                                                                                           № 13/318

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача: Шульга А.В., представник, довіреність б/н від 10.06.2009;

від відповідача: Філоненко Я.В., представник, довіреність № 33/1612 від 16.12.2009;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг”

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.10.2009

у справі № 13/318 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг”

до                                                   Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешенел Телеком”юнікешен Компані”

про                                                   стягнення 76794,93 грн.

постанова прийнята 18.01.2010, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України засідання суду відкладалось слуханням з 14.12.2009 до 18.01.2010

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг” (далі – ТОВ „Оптіма-лізинг”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешенел Телеком”юнікешен Компані” (далі – СП у формі ТОВ „Інтернешенел Телеком”юнікешен Компані”) про стягнення 33205,90 грн., що становить заборгованість за договором фінансового лізингу транспортного засобу від 21.05.2007 №20071056 та 808,51 грн. збитків від інфляції, 366,73 грн. 3% річних, 2806,45 грн. пені, 39607,34 грн. за неповернення транспортних засобів.

          До прийняття рішення по суті спору ТОВ „Оптіма-лізинг” на підставі ст. 22 ГПК України подало уточнення позовних вимог та просило суд стягнути з СП у формі ТОВ „Інтернешенел Телеком”юнікешен Компані” 33205,90 грн. основного боргу, 808,51 грн. збитків від інфляції, 455,72 грн. 3% річних, 3409,96 грн. пені, 54318,58 грн. за неповернення транспортних засобів.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 у справі № 13/318 позов ТОВ „Оптіма-лізинг” до СП у формі ТОВ „Інтернешенел Телеком”юнікешен Компані” про стягнення 76794,93 грн. задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 33205,90 грн. основного боргу, 808,51 грн. збитків від інфляції, 455,72 грн. 3% річних, 3326,52 грн. пені.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 ТОВ „Оптіма-лізинг” подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 54200,00 грн. неустойки за неповернення транспортних засобів.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано до даних правовідносин норми матеріального права, зокрема ч. 1 ст. 547 та ч. 2 ст. 785 ЦК України.

          ТОВ „Інтернешенел Телеком”юнікешен Компані” у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Оптіма-лізинг” та представник в засіданні суду проти її доводів заперечував і просив рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Оптіма-лізинг” – без задоволення.

          Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між ТОВ „Оптіма-лізинг” (Лізингодавець) та СП у формі ТОВ „Інтернешенел Телеком”юнікешен Компані” (Лізингоодержувач) 21.05.2007 укладено договір фінансового лізингу транспортного засобу № 20071056 за умовами якого, Лізингодавець зобов’язався надати у виключне користування Лізингоодержувачу на умовах та на строк, визначені цим договором, транспортний засіб (засоби), що набувається Лізингодавцем у власність за погодженням з Лізингоодержувачем у відповідного постачальника транспортного засобу, а Лізингоодержувач зобов’язався сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі та виконувати інші умови лізингу, встановлені цим договором (п. 1.1 договору).

          Пунктом 9.2 договору передбачено, що лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання договору. В подальшому Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні і які змінюються та розраховуються протягом строку лізингу пропорційно до зміни офіційного курсу НБУ до іноземної валюти, визначеної в додатку № 1, на дату виставлення такого рахунку.

          Лізинговий платіж включає в себе: а) платіж як винагороду Лізингодавцю за отриманий у лізинг транспортний засіб; б) компенсацію відсотків за кредитом; в) інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням цього лізингового договору. Склад лізингових платежів визначений в додатку № 1 до цієї угоди (п. 9.3 договору).

          Додатком №1 до договору, підписаним між сторонами, визначений графік сплати лізингових платежів та їх розмір, а саме: „всі платежі виплачуються щомісячно, як передплата за місяць, наступний за розрахунковим місяцем”. Графіком платежів передбачено наступні строки здійснення платежів: перше число місяця, за який здійснюється платіж.

Отже, Лізингоодержувач прийняв на себе зобов’язання сплачувати Лізингодавцю щомісячно лізингові платежі в строк до першого числа місяця, за який здійснюється оплата.

Також, зазначеним додатком № 1 до договору погоджені найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість предмета лізингу.

Частиною 2 ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

          01.06.2007 між сторонами укладені акти прийому-передачі автомобілів № 2007/311, № 2007/312 та № 2007/313, згідно з яким Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у фінансовий лізинг майно, а саме, транспортні засоби Skoda Fabia Combi, державні номери: АА 9367СР, АА 9384СР, АА9370СР.

          В матеріалах справи наявні рахунки-фактури (а.с. 31-33), які були виставлені позивачем відповідачу на сплату лізингових платежів по договору № 20071056 за березень-травень 2009, але докази сплати зазначених рахунків відповідачем в матеріалах справи відсутні.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          ТОВ „Оптіма-лізинг” листом від 19.05.2009 № 2243 звернулось до СП у формі ТОВ „Інтернешенел Телеком”юнікешен Компані” з вимогою про усунення порушення умов договору № 20071056 та сплату заборгованості (лізингових платежів) в сумі 27531,90 грн., яка виникла внаслідок порушення товариством умов вказаного договору. Строк оплати визначено до 01.06.2009, але дана вимога залишена відповідачем без реагування.

          Матеріали справи не містять відомостей щодо сплати відповідачем в обумовлений термін заборгованості по лізинговим платежам за договором № 20071056.

          Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів за договором № 20071056 згідно розрахунку за курсом євро до гривні встановленого НБУ на дату виставлення рахунків становить 33205,90 грн.

          Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність заявленої до стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу.

          Відповідно до п. 15.1 договору Лізингодавець може припинити лізинг транспортного засобу та повернути транспортний засіб у своє володіння, якщо Лізингоодержувач, зокрема прострочив оплату лізингового платежу відповідно до додатку № 1 (або будь-якого з додатків № 1), а також усіх належних до сплати платежів (штрафних санкцій і інших відшкодувань, відповідно до лізингового договору) частково або у повному обсязі більше ніж на 30 днів. При цьому Лізингодавець має право вимагати повернення транспортного засобу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Розділом 13 договору передбачено, що Лізингодавець зобов’язаний відразу після припинення лізингу повернути транспортні засоби за місцем знаходження Лізингодавця.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів (ч. 1, 2 ст. 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

Враховуючи надане позивачу право (п. 15.1 договору) він, на підставі виконавчого напису нотаріуса Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві від 18.06.2009 № 864, в односторонньому порядку розірвав договір. На підставі вказаного виконавчого напису 03.07.2009 відкрито виконавче провадження, а постановою від 27.07.2009 оголошено майно боржника у розшук (а.с. 34, 35).

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг” встановлений обов’язок лізингоодержувача, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідач зобов’язання щодо повернення транспортних засобів не виконав.

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Договір фінансового лізингу розірвано 18.06.2009, про що вчинено виконавчий напис. Згідно акту вилучення у боржника майна від 07.09.2009, позивачу були повернуті транспортні засоби Skoda Fabia Combi, державні номери: АА 9384СР, АА9370СР, а про повернення транспортного засобу Skoda Fabia Combi, державний номер АА 9367СР в матеріалах справи документи відсутні. При цьому, зі змісту апеляційної скарги ТОВ „Інтернешенел Телеком”юнікешен Компані” не вбачається протилежного.

          Більш того, скаржник в апеляційній скарзі не заперечує самого факту наявності у нього заборгованості перед позивачем.

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріалами справи не доведено відсутність вини відповідача в порушенні ним своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу транспортного засобу 21.05.2007 №20071056.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

          Частиною 2 ст. 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, частина 2 зазначеної статті ЦК України встановлює законну неустойку за несвоєчасне повернення наймачем речі, одержаної в найм.

Позивачем нарахована неустойка за два транспортні засоби за період з 19.06.2009 по 07.09.2009 (Skoda Fabia Combi, державні номери: АА 9384СР, АА9370СР) та за транспортний засіб, який не повернутий позивачу (Skoda Fabia Combi, державний номер АА 9367СР) за період з 19.06.2009 по 14.09.2009.

          Таким чином, враховуючи, що вищевказаною нормою цивільного законодавства прямо передбачена відповідальність наймача у вигляді сплати неустойки у певному розмірі за невиконання обов’язку повернення речі після припинення відповідного договору, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка за неповернення транспортних засобів в сумі 54200,00 грн. і рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

          Дану позицію підтримує Вищий господарський суд України (постанова від 12.10.2006 № 20-9/029).

          Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 808,51 грн. збитків від інфляції, 455,72 грн. 3% річних та 3409,96 грн. пені.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 455,72 грн. та збитків від інфляції у розмірі 808,51 грн.

          Пунктом 17.3 договору передбачено, що у разі прострочення лізингового платежу Лізингоодержувач сплачує: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

          Перевіряючи правильність нарахування пені, суд першої інстанції виходив із норм ст. 549 ЦК України та ст. 232 ГК України і дійшов висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором № 20071056 становить за перерахунком суду 3326,52 грн. і колегія суддів з цим погоджується зважаючи на положення вказаного вище законодавства та умови п. 17.3 спірного договору.

          За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 у справі № 13/318 підлягає зміні.

          Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг” на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 у справі № 13/318 задовольнити.

          2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2009 у справі № 13/318 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

          „Позов задовольнити частково.

          Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані”(01021, м.Київ, узвіз Кловський, 12-А; код ЄДРПОУ 20057835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг” (07400, Київська область, м.Бровари, пров. Оболонський, 4; код ЄДРПОУ 31033785) 33205 (тридцять три тисячі двісті п’ять) грн. 90 коп. основного боргу, 808 (вісімсот вісім) грн. 51 коп. збитків від інфляції, 455 (чотириста п’ятдесят п’ять) грн. 72 коп. трьох відсотків річних, 3326 (три тисячі триста двадцять шість) грн. 52 коп. пені, 54200 (п’ятдесят чотири тисячі двісті) грн. неустойки за неповернення транспортних засобів.

          В іншій частині позову відмовити”.

          3. Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані”(01021, м.Київ, узвіз Кловський, 12-А; код ЄДРПОУ 20057835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг” (07400, Київська область, м.Бровари, пров. Оболонський, 4; код ЄДРПОУ 31033785) 919 (дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 96 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          4. Стягнути з Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтернешенел Телеком'юнікешен Компані”(01021, м.Київ, узвіз Кловський, 12-А; код ЄДРПОУ 20057835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-лізинг” (07400, Київська область, м.Бровари, пров. Оболонський, 4; код ЄДРПОУ 31033785) 271 (двісті сімдесят одна) грн. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

          5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 2, 3, 4 зазначеної постанови суду.

6. Справу № 13/318 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

19.01.10 (відправлено)