Постанова № 7493246, 25.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2009                                                                                           № 12/147

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Харжевський Ю.В. дов. 325 від 20.11.2009 року

від відповідача:           Рачинський В.А. дов. №1 від 01.09.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Управління спеціальних машин № 2" Відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2009

у справі № 12/147 (суддя

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Вакан"

до                                                   Дочірнє підприємство "Управління спеціальних машин № 2" Відкритого акціонерного товариства "Будмеханізація"

про                                                   стягнення 21949,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВАКАН” до Дочірнього підприємства “Управління спеціальних машин №2” Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” про стягнення 21949, 32 грн. суми відшкодування шкоди, завданої власнику пошкодженого транспортного засобу в порядку регресу в розмірі 11190 грн., вартості пошкоджених будівельних матеріалів –30 чугунних труб DN-100 за ціною 358, 64 грн. за одиницю на загальну суму 10759, 32 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.08.2009 року у справі № 12/147 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства “Управління спеціальних машин №2”Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” на користь з обмеженою відповідальністю “ВАКАН” 21949, 32 грн. завданих збитків, 219, 49 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що факт заподіяння шкоди позивачу підтверджується тим, що у зв’язку з пошкодженням причіпу АА 8239 ХХ до вантажного автомобілю “Рено”АА 3623 СА, а також будівельних матеріалів у причіпі, а саме: 30 чугунних труб DN-100 йому завдано реальних збитків, а саме: власнику пошкодженого транспортного засобу –Дамарчуку А.Г., генеральному директору ДП “Генерик Україна”(платіжне доручення від 05.06.2007 р. № 3229321622 на суму 11190 грн.). Причетність відповідача до факту заподіяння шкоди доводиться тим, що пошкодження автомобілю і труб сталося внаслідок експлуатації крану РДК-251 № 124803, що використовувався відповідачем для виконання робіт за договором № 33 від 22.02.2006 р. на виконання робіт. Також в рішенні суду першої інстанції вказано, що подія, що спричинила заподіяння збитків позивачу, зафіксована у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи від 09.06.2007 р., затвердженої начальником Голосіївського РУ ГУ МВС України у м. Києві. Зокрема, у постанові вказано про те, що пошкодження автомобілю та труб сталося від того, що стріла в кранові під час розвантаження зламалася.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2009 року у справі № 12/147 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що сплата позивачем коштів в сумі 11 190, 00 грн. відбулася на підставі рахунку-фактури №СФ-0000433 від 04 червня 2007 року ТОВ «АВ Сплав». При цьому у вказаному рахунку платником і одержувачем запасних частин було вказано не позивача, а Рибачок Н.Л., який ніякого відношення до позивача не має. Не дивлячись на це, позивач платіжним дорученням №3229321622 від 05 червня 2007 року перераховував кошти в сумі 11 190, 00 грн. не власнику пошкодженого напівпричепу д.н.з. АА 8239 XX вантажного автомобіля «Рено» д.н.з. АА 3623 СА , а ТОВ «АВ Сплав».

З огляду на це, сплачені Позивачем кошти в сумі 11 190, 00 грн. не можуть розглядатися як збитки в розумінні ст. 22 ЦК України, оскільки Позивач неправомірно здійснив витрати у зв'язку із пошкодженням напівпричепу та через його пошкодження. Будь-які права позивача відповідачем порушено не було, оскільки позивач не є власником вказаного напівпричепу, якого, до речі, судом першої інстанції встановлено так і не було.

Крім того, відповідач не може також погодитися і з тим, що стягнуті судом першої інстанції кошти в сумі 10 759, 32 грн. за пошкоджені 30 чавунні труби DN - 100 також є збитками позивача, оскільки на ці труби позивачем суду не було надано жодного належного доказу, що вони є власністю позивача - договору поставки, видаткової накладної чи акту приймання-передачі, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей на бланку суворої звітності, платіжного доручення про їх оплату, тощо. Позивач на підтвердження того, що вказані труби належали йому за зазначеною ціною надав лише рахунок-фактуру №СФ0362 від 26 квітня 2007 року ТОВ «Стамар-Крокус».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2009 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 25.11.2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2009 року у справі №12/147 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м.Києва від 18.08.2009 року у справі №12/147.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

22.02.2006 р. між Дочірнім підприємством “Управління спеціальних машин №2” Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВАКАН” (замовник) було укладено договір № 33 на виконання робіт (надалі – Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання з виконання своїми механізмами, автомобільною і будівельною технікою разом з обслуговуючим персоналом будівельно-монтажних, навантажувально-розвантажувальних та інших робіт і послуг на будівельному майданчику замовника.

Перелік вартості однієї машино-години з урахуванням виду механізмів та будівельної техніки знаходиться в додатках №1 та №2, які є невід’ємною частиною даного Договору.(п.2.1 Договору).

Додатком №1 до договору №33 сторонами погоджено протокол погодження договірної ціни за 1 машино-годину роботи будівельної машини РДК-250-2-(3).

Як стверджує позивач в позовній заяві, 01.06.2007 р. під час виконання робіт із застосуванням РДК-251 № 124803 на будівельному майданчику за адресою: м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 158, вказана техніка, керована працівником відповідача Давиденком І.І., пошкодила причіп АА 8239 ХХ до вантажного автомобілю “Рено”АА 3623 СА, а також будівельні матеріали у причіпі, а саме: 30 чугунних труб DN-100.

Позивач перерахував на розрахунковий рахунок АВ СПЛАВ ТОВ плату за ремонт автомобіля, згідно рахунку-фактири №СФ - 0000433 від 04.06.07. - 11 190,00 грн. (платіжне доручення №3229321622 від 05.06.2007 року).

Вартість пошкоджених будівельних матеріалів - 30 чугунних труб DN-100 за ціною 358,64 грн. за одиницю становить на загальну суму 10759,32 грн.

На доказ вказаних обставин, позивач додав постанову від 07.06.2007 року Голосіївського РУ ГУ МВС України про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою г-на Дамарчук А.Г.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану власнику пошкодженого транспортного засобу в розмірі 11 190,00грн та вартість пошкоджених будівельних матеріалів – 30 чугунних труб DN-100 за ціною 358,64 грн. за одиницю на загальну суму 10 759,32 грн. в порядку регресу.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. (Абзац перший пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду № 9 від 24.10.2003 ).

Приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому, під шкодою розуміється зменшення або втрата певного особистого чи майнового блага.

Стаття 1166 ЦК встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рам ках позадоговірних (деліктних) зобов'язань. Для застосування цієї статті між борж ником (завдавачем) шкоди та кредитором (потерпілим) не може бути ніяких до говірних відносин. Разом з тим деліктне зобов'язання може виникнути і між осо бами, що перебувають у договірних відносинах, однак завдана при цьому шкода не повинна бути пов'язана з порушенням договірного зобов'язання. І лише у випадках, прямо передбачених законом, за нормами глави 82 ЦК України відшкодо вується також шкода, завдана порушенням зобов'язання, яке складає зміст ци вільно-правового договору.

Дана стаття містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). У науці цивільного права акт завдання шкоди прийнято поділяти на такі складові еле менти: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв'я зок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомір ного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Проти правною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні нор ми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушу ються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода — це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідаль ності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду .

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шко дою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність на стає незалежно від вини.

Згідно зі ст. 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення.

При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

У відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

За статтею 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди (абз. 3 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

Отже, відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України можливе тільки за наявності таких умов:

-неправомірної поведінки особи, якою завдано шкоду;

-наявності шкоди. У даному випадку, втрати або пошкодження майна потерпілого;

-наявності причинового зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об’єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди;

-вини завдавача шкоди.

Таким чином, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому, згідно статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, на позивача покладено обов’язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та шкодою.

Однак, позивачем не надано жодного доказу, а матеріали справи не містять доказів наявності причинного зв’язку між розміром збитків та протиправною поведінкою відповідача.

В якості доказів щодо розміру збитків позивачем надано тільки 2 рахунки-фактури №СФ-0000433 від 04 червня 2007 року, №СФ0362 від 26 квітня 2007 року.

Рахунок-фактури №СФ-0000433 від 04 червня 2007 року виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю”АВ СПЛАВ” невідомим громадянином-Рибачок Н.Л., який взагалі жодного відношення до сторін по справі немає. Суми, які вказані в зазначеному рахунку-фактурі необґрунтовано, підстави за якими ТОВ “АВ СПЛАВ” повинен сплатити Рибачуку Н.Л. взагалі не вказано.

Крім того, позивачем до матеріалів справи взагалі не додано доказів щодо власника пошкодженого транспортного засобу (напівпричепу д.н.з. АА 8239 XX вантажного автомобіля «Рено» д.н.з. АА 3623 СА .), не встановлено винну особу (відсутнє рішення суду щодо встановлення вини працівника відповідача).

Також, в якості доказів позивач послався на постанову від 07.06.2007 року Голосіївського РУ ГУ МВС України про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою г-на Дамарчук А.Г.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки постановою про відмову у порушенні кримінальної справи. (рекомендації президії ВГСУ від 29.12.2007 N 04-5/239 “Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 01.03.1994 N 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

Матеріали справи містять також рахунок-фактури №СФ0362 від 26 квітня 2007 року на здійснення попередньої оплати за поставлений товар, постачальником є ТОВ «Стамар-Крокус», отримувачем – ТОВ “Вакан” .

Даний рахунок-фактури не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. ст. 32, 33 ГПК України того, що саме товар, який був зазначено в рахунку-фактури знаходився в напівпричепі д.н.з. АА 8239 XX вантажного автомобіля «Рено» д.н.з. АА 3623 СА в момент падінні стріли крана.

Також позивачем взагалі не обґрунтовано розмір збитків, які нібито зазнав позивач в зв’язку з пошкодженням металевих труб. Матеріали справи не містять доказів того, кому належить пошкоджені матеріали (труби), яка ціна, тощо.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального права, а тому рішення Господарського суду м. Києва від 18.08.2009 року підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу у зв’язку із задоволенням апеляційної скарги, з Позивача на користь Відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 109,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Управління спеціальних машин №2” Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2009 року у справі № 12/147 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ВАКАН”(місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, 22, поштова адреса: 03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код ЄДРПОУ 19249966, п/р 26008303013501 в УДК Шевченківського району м. Києва, МФО 300164) на користь Дочірнього підприємства “Управління спеціальних машин №2”Відкритого акціонерного товариства “Будмеханізація” (01013, м. Київ, пров. Деревообробний, 3, код ЄДРПОУ 05503256) 109,75 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №12/147 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді