Постанова № 7493205, 13.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2010                                                                                           № 23/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           Гольцової Л.А.

          Рябухи В.І.

за участю секретаря судового засідання:           Мудрицькій К.О.

представників сторін:

позивача: Галицька Л.А. (дов. від 20.02.09 № 124);

відповідача: Могуренко С.Є. (дов. від 12.01.10 № 3),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Роса"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2009

у справі № 23/16 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна"

до                                                   Приватного підприємства "РОСА"

про                                                   стягнення 218007,89 грн.

за зустрічним позовом Приватного підприємства “РОСА”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ульма Опалубка Україна”

про визнання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) до договору оренди опалубки від 10.01.05 № 2-10/01-05 недійсними

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.09 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного підприємства “РОСА” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ульма Опалубка Україна” 214780,86 грн. заборгованості за договором оренди опалубки від 10.01.05 № 2-010/01-05, з яких 153218, 51 грн. основного боргу, 42747, 96 грн. інфляційних втрат, 16547, 60 грн. пені, 2266, 79 грн. 3% річних, крім того 2147, 80 грн. державного мита, 116, 82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Провадження в частині зустрічного позову припинено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було встановлено дати виникнення боргу, яка є основним елементом для визначення розміру інфляційних втрат, 3% річних та пені. Акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.08 не містить інформації про суму боргу, яка виникла саме на підставі договору оренди опалубки від 10.01.05 № 2-10/01-05, а не на будь-якій іншій, що не є предметом розгляду даної справи. В апеляційній скарзі зазначено, що в резолютивній частині рішення було допущено арифметичну помилку, розмір основного боргу було збільшено з 126715, 83 грн. до 153218, 51 грн.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення, а також доручити Господарському суду міста Києва винести ухвалу про виправлення описки в резолютивній частині рішення.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

10.01.05 між Дочірнім підприємством „Баума Україна” (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „Ульма Опалубка Україна”) (далі – позивач, орендодавець) та Приватним підприємством „РОСА” (далі – відповідач, орендар) було укладено договір оренди опалубки № 2-10/01-05.

Пунктом 1.2. договору від 10.01.05 № 2-10/01-05 передбачено, що орендодавець передає в оренду елементи опалубки згідно актів приймання-передачі.

Згідно з п. 1.3. вказаного вище договору орендар приймає в оренду елементи опалубки, забезпечує їх схоронність, своєчасно вносить платежі за оренду, своєчасно та в справному стані повертає елементи опалубки у відповідності до встановленого терміну оренди.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до закінчення всіх розрахунків (п. 2.1. договору).

Відповідно до п 3.1. договору орендар отримає на підставі довіреності елементи опалубки згідно актів приймання-передачі на складі орендодавця: м. Вишневе, вул. Київська 8а, склад № 1.

Орендна плата складає 4,5% від заставної вартості переданого обладнання. Оплата провадиться щомісяця до 10 числа наступного місяця після початку строку оренди до закінчення оренди (п. п. 5.1., 5.2. договору ).

Позивач свої зобов’язання в частині передачі відповідачу в оренду опалубки виконав, про що свідчать підписані сторонами акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме:

-          № ОУ-0000005 на загальну суму 3192,12 грн.;

-          № ОУ-0000011 на загальну суму 2883,20 грн.;

-          № ОУ-0000028 на загальну суму 3294,88 грн.;

-          № ОУ-0000036 на загальну суму 5476,31 грн.;

-          № ОУ-0000042 на загальну суму 15665,12 грн.;

-          № ОУ-0000049 на загальну суму 24316,04 грн.;

-          № ОУ-0000067 на загальну суму 30780, 00 грн.;

-          № ОУ-0000085 на загальну суму 38269,66 грн.;

-          № ОУ-0000101 на загальну суму 41887,74 грн.;

-          № ОУ-0000122 на загальну суму 40536,53 грн.;

-          № ОУ-0000141 на загальну суму 40946,99 грн.;

-          № ОУ-0000008 на загальну суму 32640,58 грн.;

-          № ОУ-0000028 на загальну суму 25194,19 грн.;

-          № ОУ-0000039 на загальну суму 12703,22 грн.;

-          № ОУ-0000061 на загальну суму 8765,64 грн.;

-          № ОУ-0000088 на загальну суму 7331,40 грн.;

-          № ОУ-0000113 на загальну суму 5206,81 грн.;

-          № ОУ-0000150 на загальну суму 5380,37 грн.;

-          № ОУ-0000172 на загальну суму 5380,37 грн.;

-          № ОУ-0000198 на загальну суму 5144,87 грн.;

-          № ОУ-0000234 на загальну суму 4420,24 грн.;

-          № ОУ-0000268 на загальну суму 4277,64 грн.;

-          № ОУ-0000306 на загальну суму 3804,25 грн.;

-          № ОУ-0000061 на загальну суму 8765,64 грн..

В позовній заяві позивач зазначив, що орендна плата за весь період становить:

січень 2005 року – 3192,12 грн., лютий 2005 р. – 2883,21 грн., березень 2005р. – 3192,12 грн., квітень 2005 р. – 3294,88 грн., травень 2005 р. – 5476,43 грн., червень 2005 р. – 15665,13 грн., липень 2005 р. – 24316,05 грн., серпень 2005 р. – 30780,00 грн., вересень 2005 р. – 38265,65 грн., жовтень 2005 р. –41887,74 грн., листопад 2005 р. – 40536,52 грн., грудень 2005 р. – 40946,99 грн., січень 2006 р. – 32640,57 грн., лютий 2006 р. – 25146,23 грн., березень 2006 р. –12703,22 грн., квітень 2006 р. – 8765,64 грн., травень 2006 р. – 7331,4 грн., червень 2006 р. – 5206,81 грн., липень 2006 р. – 5380,37 грн., вересень 2006 р. –5144,87 грн., жовтень 2006 р. – 4420,23 грн., листопад 2006 р. – 4277,64 грн., грудень 2006 р. – 3804,26 грн. Тобто, орендна плата з січня 2005 року по грудень 2006 року складає 370690, 29 грн.

          Відповідачем лише частково було сплачено орендну плату в сумі 217471,78 грн.

24.12.08 між позивачем та відповідачем було підписано угоду № 3/12, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 27968,54грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач покладені на нього зобов’язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі не виконав, доказів про сплату решти боргу не надав, а тому вимога позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 126715 грн. 83 коп. підлягає задоволенню.

До того ж, слід зазначити, що в матеріалах справи знаходиться акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.08 на загальну суму 126715, 83 грн., який підписаний сторонами без зауважень та застережень.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Ухвалами суду від 02.11.09, від 18.11.09 та 07.12.09 позивача було зобов’язано надати уточнений розрахунок суми позову та письмові пояснення щодо періоду, за який нараховувались пеня, 3% річних, інфляційні втрати.

На виконання вимог вказаних вище ухвал суду позивачем було надано розрахунок суми позову та пені, 3% річних, інфляційних втрат з урахуванням зменшення позовних вимог.

Дослідивши наданий розрахунок колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приймає його до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п. 6.1 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату орендної плати (більше ніж 10 днів) орендар зобов’язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ(але не більше 15% від загальної суми) за весь період прострочення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2. ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17629 грн. 01 коп. пені, 12257 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 2690 грн. 14 коп. 3% річних.

Відповідачем не було надано жодного доказу та не спростовано розрахунок позивача щодо пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно заявлених відповідачем зустрічних вимог з таких підстав.

В частині 2 статті 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Таким чином, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Оскаржені акти приймання-передачі за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною обладнання, що є предметом оренди, і може бути використаний в якості доказу у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду та підлягатиме оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, зокрема, про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Враховуючи, що оскаржені акти приймання-передачі не носять характеру актів в розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, то зазначений спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Отже, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

В уточненнях до апеляційної скарги ПП “РОСА” просить застосувати позовну давність щодо орендних платежів, які виникли до 21.01.06.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не приймає до уваги вказане вище з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом зазначеної норми відповідну заяву має бути зроблено в суді першої інстанції до моменту прийняття ним рішення по суті заявлених вимог. Інше означало б можливість скасування апеляційною інстанцією рішення місцевого господарського суду (внаслідок застосування позовної давності та в зв’язку з цим необхідності відмови в позові) за відсутності підстав для такого скасування, передбачених статтею 104 ГПК України (лист Вищого господарського суду України від 12.03.09 № 01-08/163 “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).

Відповідач в уточненнях до апеляційної скарги просить призначити почеркознавчу експертизу підпису директора ПП “РОСА” на актах здачі-прийняття робіт.

Призначення експертизи можливе:

а) за клопотанням сторін, третіх осіб, прокурора;

б) з власної ініціативи суду.          

Якщо особа подала клопотання про призначення експертизи, а інші особи проти клопотання заперечують, суд вирішує клопотання, виходячи з мотивів заявленого клопотання та необхідності використання спеціальних знань для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Як зазначається у п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.06 N 01-8/2651 "Про деякі питання призначення судових експертиз" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до приписів ст. ст. 41, 42 Господарського процесуального кодексу України призначення експертизи на вимогу учасників процесу не є обов'язком суду, а є його правом; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за загальними правилами, встановленими статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає недоцільним призначення почеркознавчої експертизи, оскільки матеріали справи свідчать, що такої необхідності не має.

Слід зазначити, що місцевим господарським судом в резолютивній частині рішення не було враховано заяви позивача про зменшення позовних вимог від 09.02.09 № 1юр, де сума основної заборгованості складає 126715, 83 грн.

Враховуючи викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.09 у справі №23/16 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства “РОСА” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.09 у справі №23/16 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства “РОСА” (03083, м. Київ, пр. Науки, 119-б, код ЄДРПОУ 21521174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ульма Опалубка Україна” (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 кім. 414, код ЄДРПОУ 31563803) 126715 грн. 83 коп. основного боргу, 12257 грн. 48 коп. інфляційних втрат, 17629 грн. 01 коп. пені, 2690 грн. 14 коп. 3% річних, 1592 грн. 92 коп. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита при подачі позовної заяви, 86 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Провадження в частині зустрічного позову припинити.”

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ульма Опалубка Україна” (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9 кім. 414, код ЄДРПОУ 31563803) на користь Приватного підприємства “РОСА” (03083, м. Київ, пр. Науки, 119-б, код ЄДРПОУ 21521174) 796 грн. 46 коп. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита при подачі апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва..

5.Матеріали справи №23/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

                                                                                          Рябуха В.І.

18.01.10 (відправлено)