Постанова № 7493140, 16.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2009                                                                                           № 49/330

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           Мартюк А.І.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Кузьменко Н.О. – дов. №63 від 07.08.2009;

від відповідача -Мелющева М.О. – дов. б/н від 21.08.2009;

                               Лісовець Ю.В. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Аркуш"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.10.2009

у справі № 49/330 (суддя

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Інтерпап"

до                                                   ТОВ "Аркуш"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 148023,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група „Інтерпап” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ „Аркуш” 148023,48 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №ТГ-320 від 30.03.2009, з яких 104853,40 грн. основного боргу, 2400,53 грн. пені, 39066,16 грн. відсотків за користування чужими коштами, 1703,39 грн. інфляційних витрат.

Заявою від 20.08.2009 №208-юр позивачем були уточнені позовні вимоги. Зокрема, позивач просив припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 104853,40 грн.; стягнути з позивача на користь відповідача 3184,40 грн. - пені, 56462,19 грн. – відсотків за користування чужими коштами, 1703,39 грн. – витрат від інфляції, а також 1662,04 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2009 у справі №49/330 провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 104853,40 грн. припинено; позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 43170,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №ТГ-320 від 30.03.2009, з яких 2400,53 грн. пені, 39066,16 грн. відсотків за користування чужими коштами, 1703,39 грн. інфляційних, крім того 1480,24 грн. державного мита та 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Аркуш” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду м. Києва від 07.10.2009 року по справі №49/330, зменшивши суму відсотків за користування чужими коштами, що підлягають стягненню з ТОВ „Аркуш” на користь ТОВ „Торгова група „Інтерпап” з 39066,16 грн. до 2194,13 грн., заливши в решті оскаржуване рішення без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що суд в рішенні не взяв до уваги та не навів правової оцінки доводам відповідача щодо необґрунтованості вимог позивача в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами в сумі 39066,16 грн. Зокрема, відповідач вказує на те, що розмір такої компенсації непомірно великий і має бути приведений відповідно до ст. 233 ГК України до 2194,13 грн. (розраховано від максимальної ставки за депозитом, що пропонується банком, який обслуговує позивача - 20,5% річних). В іншій частині відповідач повністю згоден з рішенням суду.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №ТГ-320 від 30.03.2009, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов’язався поставити покупцю (відповідачу) у власність паперову продукцію, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів (банківські виписки) судом першої інстанції було встановлено, що відповідач під час розгляду справи повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 104853,40 грн.

Отже, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Матеріалами справи також підтверджується, що на момент звернення позивачем до господарського суду м. Києва з цим позовом, відповідачем не були виконані належним чином зобов’язання за договором №ТГ-320 від 30.03.2009 з оплати продукції, в зв’язку з чим судом першої інстанції були повністю задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені – 2400,53 грн., інфляційних – 1703,39 грн. та відсотків за користування чужими коштами – 39066,16 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ним під час розгляду спору в суді першої інстанції подавалася заява про уточнення позовних вимог від 20.08.2009, якою він збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних витрат та відсотків за користування чужими коштами. До вказаної заяви позивачем було подано розрахунок вказаних сум, згідно якого станом на 20.08.2009 з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 3184,40 грн., інфляційних – 1703,39 грн. та процентів за користування чужими грошовими коштами – 56462,19 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вимоги про стягнення 1703,39 грн. індексу інфляції були задоволені судом першої інстанції правомірно.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, за порушення термінів оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період несплати, від суми заборгованості за кожен день прострочки (п. 10.2 договору).

У зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що розрахунок пені та інфляційних, доданий до заяви про уточнення позовних вимог від 20.08.2009 про стягнення пені у розмірі 3184,40 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 5.5 договору №ТГ-302 від 03.03.2009 передбачено, що відповідач сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Станом на 20.08.2009 розмір відсотків за користування чужими коштами згідно розрахунку позивача складає 56462,19 грн.

Відповідачем факт прострочки не заперечується. При цьому, відповідачем заперечується сам розмір стягуваних відсотків за користування чужими коштами, в зв’язку з тим, що ставка обслуговуючого відповідача банку становить 20,5% за депозитними вкладами. Також відповідач вказує, що згідно ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, оскільки на думку відповідача сума відсотків за користування чужими кошами є непомірно великою.

Колегія суддів не приймає доводів відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відсотки за користування чужими коштами в розумінні ст. 692 Цивільного кодексу України не є штрафними санкціями в розумінні Господарського кодексу України. Крім того, розмір відсотків за користування чужими коштами, встановлений ст. 692 ЦК України законодавцем не обмежений та не має прив’язок до розмірів, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що розмір відсотків за користування чужими коштами встановлений сторонами в договорі, і відповідач, укладаючи вказаний договір, прийняв всі його умови, а умови договору є обов’язковими до виконання відповідно до ст. 629 ЦК України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок розміру відсотків за користування чужими коштами в сумі 56462,19 грн. здійснений позивачем у відповідності до закону та умов договору, є обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Під час прийняття рішення, господарським судом м. Києва не була дана оцінка заяві позивача від 20.08.2009 про уточнення позовних вимог, якою він збільшив розмір пені та відсотків за користування чужими коштами, що підлягають стягненню з відповідача за неналежне виконання договору.

У зв’язку з викладеним, колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Аркуш” задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва по справі №49/330 від 07.10.2009 підлягає зміні в частині стягнення пені в розмірі 3184,40 грн. та стягнення відсотків за користування чужими коштами в сумі 56462,19 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, п. 1-1. ст. 80, ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Аркуш” залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва у справі №49/330 від 07.10.2009 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аркуш” основного боргу у розмірі 104853,40 грн.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аркуш” (03151, вул. Народного Ополчення, 1, ідентифікаційний код 32102786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Група Інтерпап” (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8а, оф. 291, ідентифікаційний код 35137937) 3184,40 грн. - пені, 56462,19 грн. – відсотків за користування чужими коштами, 1703,39 грн. – витрат від інфляції, а також 1662,04 грн. державного мита та 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.”

3. Матеріали справи №49/330 повернути до господарського суду м. Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Мартюк А.І.