Постанова № 7493093, 02.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2009                                                                                           № 22/279

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Крупник Р. В. – представник за довіреністю № 3 від 30.04.2009 року

від відповідача - не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2009

у справі № 22/279 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням уточнень, заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 590697,89 грн. за поставлений за договором № 04/01 від 01.09.2008 року, але неоплачений товар, штрафу в сумі 225000 грн., пені в сумі 71077,20 грн., 3 % річних в сумі 10976,43 грн. та збитків від інфляції в сумі 77725,67 грн., а також відшкодування судових витрат в розмірі 40067,50 грн., з яких 30000 грн. – оплата послуг адвоката.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року, повний текст якого підписаний 21.09.2009 року, у справі № 22/279 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 590697,89 грн. основного боргу, 71077,20 грн. пені, 73696,42 грн. збитків від інфляції, 10797,12 грн. 3 % річних, 225000 грн. штрафу та 9966,82 грн. судових витрат, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду ґрунтується на тому, що, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем свого обов’язку по оплаті товару, отриманого за умовами спірного Договору, проте розрахунки штрафних санкцій, додані позивачем до позовної заяви, виконі невірно та є завищеними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у справі № 22/279 в частині частково задоволення позовних вимог про стягнення штрафу, пені, інфляційних та річних та відмовити в даних вимогах.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що спірне рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не врахував, що сторони не досягли згоди щодо розміру штрафу та не визначили його конкретного розміру в договорі, а відтак, суд безпідставно задовольнив вимоги позивача про його стягнення.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що існують об’єктивні причини несплати відповідачем спірної заборгованості, в зв’язку з чим суд першої інстанції мав зменшити суму заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, скориставшись правом наданим суду ч. 3 ст. 83 ГПК України, ст. 231 ГК України та ст. 551 ЦК України.

Ухвалою від 13.10.2009 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., судді Калатай Н. Ф., Синиця О. Ф., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Незважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце кожного судового засіданні по справі, відповідач в жодне судове засідання представників не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

01.09.2008 року позивач та відповідач уклали договір № 04/01 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити та передати у власність (повне господарське володіння) металопрокатну продукцію (далі Товар), а відповідач – прийняти його та своєчасно провести повні розрахунки на умовах та в строки, визначені Договором.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1690697,89 грн., в тому числі: 1355700,89 грн. за видатковою накладною № РН – 0003907 від 05.09.2008 року, 143406,66 грн. за видатковою накладною № РН – 0003997 від 01.10.2008 року, 155118,90 грн. за видатковою накладною № РН – 0004006 від 01.10.2008 року, та 36471,44 за видатковою накладною № РН – 0004116 від 07.10.2008 року, що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями, зазначених накладних (т. 1 а. с. 13-16). Факт поставки Товару на вказану суму відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата за поставлений Товар здійснюється відповідачем шляхом перерахунку коштів на банківській рахунок позивача в розмірі 100% вартості товару в день отримання Товару відповідачем. Датою отримання Товару є дата накладної на Товар, підписана сторонами. Заборгованість за Товар, яка не погашена в день отримання Товару відповідачем вважається простроченою.

Відповідач за отриманий Товар розрахувався частково, в сумі 1100000 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку позивача (т. 1 а. с. 75-81) та не заперечується відповідачем.

Таким чином, несплаченою залишилась заборгованість в сумі 590697,89 грн., в тому числі за видатковою накладною № РН – 0003907 від 05.09.2008 року – 255700,89 грн. за видатковою накладною № РН – 0003997 від 01.10.2008 року та № РН – 0004006 від 01.10.2008 року – 298525,56 грн. та за видатковою накладною № РН – 0004116 від 07.10.2008 року – 36471,44 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 590697,89 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 590697,89 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 6.2 Договору, за порушення термінів оплати Товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого, але неоплаченого в строк Товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з матеріалів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, розрахунки позивача, що додані до позовної заяви виконані невірно та є завищеними, оскільки позивачем пеня нараховується з порушенням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного спору її нарахування, проте суд першої інстанції при перерахунку штрафних санкцій припустився помилок, з огляду на що, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та 3 % річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду:

- пеня в сумі 70909,82 грн.

Розрахунок пені

- 3 % річних в сумі 10772,60 грн.

Розрахунок 3 % річних

Розрахунок збитків від інфляції, доданий позивачем до позовної заяви, виконаний у повній відповідності з Листом Верхового суду України № 62-97р від 03.04.1997 року „Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел”, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 77725,67 грн.

          Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції підлягає зміні.

При цьому, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що задовольняючи позовні вимоги позивача в розмірі іншому, ніж заявлено позивачем до стягнення, суд мав викласти в рішення або додати окремим документом здійснений перерахунок позовних вимог, чого судом зроблено не було.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідач штрафу в сумі 225000 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п. 3.5 Договору у разі виникнення простроченої заборгованості, відвантаження Товару здійснюється тільки у випадку отримання позивачем гарантійного листа від позивача, або взагалі припиняється. Гарантійний лист не звільняє відповідача від відповідальності згідно умов Договору, а також може встановлювати додаткову відповідальність.

Відповідач гарантійним листом б/н ( т. 1 а. с. 22) визнав, що станом на 10.02.2009 року його заборгованість перед позивачем за отриманий, на умовах Договору, товар становить 590697,89 грн., зобов’язався її оплатити в строк до 15.03.2009 року та, у випадку несплати цієї суми в строк до 15.03.2009 року, зобов’язався сплатити, крім основного боргу, штраф в сумі 225000 грн., який є додатковою відповідальністю, передбаченою п. 3.5 Договору.

Враховуючи, що відповідач у встановлений гарантійним листом строк спірну заборгованість не сплатив, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 225000 грн.

Щодо посилань відповідача, викладених в апеляційній скарзі на те, що сторони не досягли згоди щодо розміру штрафу та не визначили його конкретного розміру в договорі, слід зазначити наступне.

Господарське договірне право базується на принципі свободи волевиявлення при укладанні договору та обов'язковості виконання сторонами зобов'язань за договором.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.5 Договору сторони передбачили можливість застосування додаткової відповідальності за порушення відповідачем обов’язку по оплаті поставленого за умовами Договору Товару та встановили, що її розмір буде встановлюватись в гарантійному листі.

Вищезгаданим гарантійним листом б/н відповідач взяв на себе зобов’язання по оплаті штрафу в сумі 225000 грн. та визначив умову його сплати, проти чого позивач не заперечив і погодив запропоновані умови, звернувшись до відповідача з письмовою претензією № 13/04 від 13.04.2009 про сплату штрафу у зазначеному розмірі (т. 1 а. с. 34).

Узгоджений сторонами порядок визначення штрафних санкцій положеннями чинного законодавства не заборонений.

Посилання відповідача як на доказ неузгодженості розміру штрафу на гарантійний лист від 2008 року (т. 1 а. с. 32) та на претензію позивача № 1/02-п від 06.02.2009 року (т. 1 а. с. 103) до уваги колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Зазначеним гарантійним листом відповідач взяв на себе зобов’язання сплатити в строк до 23.09.2008 заборгованість, яка станом на 23.09.2008 дорівнювала 13357000,89 грн., у випадку неоплати, - сплатити суму заборгованості до 30.09.2008, але з надбавкою 2% від суми заборгованості, у випадку невиконання цього зобов’язання – сплатити у строк до 15.10.2008 суму заборгованості з надбавкою 4%.

Взяті на себе зобов’язання у встановлені строки відповідач не виконав і вищезгаданим гарантійним листом б/н (т. 1 а. с. 22 ) прийняв на себе інше зобов’язання – сплатити в строк до 15.03.2009 заборгованість, яка станом на 10.02.2009 року становить 590697,89 грн., а у випадку порушення зазначеного зобов’язання – сплатити крім основного боргу штраф у розмірі 225000 грн.

Отже, йдеться про два різних зобов’язання, одне з одним не пов’язаних, що спростовує твердження заявника про неузгодженість розміру штрафу.

Щодо посилань відповідача на те, що, що судом першої інстанції не враховано об’єктивні причини несплати відповідачем спірної заборгованості, з огляду на що суд першої інстанції мав зменшити суму заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій, скориставшись правом наданим суду ч. 3 ст. 83 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені) яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Отже, зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, є правом суду, а не його обов’язком, і суд може скористатися таким правом у виняткових випадках.

Невиконання своїх обов’язків контрагентами відповідача, на що посилається відповідач, не є винятковою обставиною в розумінні ст. 83 ГПК України, оскільки становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Контрагент за договором не повинен відповідати за прорахунки суб’єкта підприємницької діяльності, уклавшого з ним цей договір.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на послуг адвоката в сумі 30000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України “Про адвокатуру” адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до п. 5 ст.4 Закону України “Про адвокатуру” адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати, за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам.

Як свідчать матеріали справи, 30.04.2009 року договір про надання правової допомоги з підготовки та проведення господарської справи позивач уклав з Крупніком В.В. як адвокатом (а.с.63 т.1)

Проте, акт здачі-приймання робіт (правової допомоги) від 14.07.2009 про те, що робота щодо надання правової допомоги, передбачена договором про надання правової допомоги з підготовки та проведення господарської справи від 30.04.2009, виконана адвокатом Крупніком В.В. належним чином, підписаний Крупніком В.В. і завірений печаткою суб’єкта підприємницької діяльності. (а.с. 66 т.1).

Платіжним дорученням № 718 від 25.05.2009 року 30000 грн. за юридичні послуги згідно договору б/н від 30.04.2009 року позивач перерахував на рахунок СПД Крупніка В. В. № 2600701045945 в Другій Львівській філії „Кредобанк”, в той час як у договорі про надання правової допомоги з підготовки та проведення господарської справи від 30.04.2009 зазначений рахунок Крупніка В.В. як адвоката № 260070102402 в ЗАТ „Прокредитбанк”, м. Київ, що не може вважатися судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що згідно п. 1.1 договору про надання правової допомоги з підготовки та проведення господарської справи від 30.04.2009 року, адвокат зобов’язується провести в господарському суді м. Києва господарську справу за позовом ТОВ ”Будінвест” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна” про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Акт здачі – приймання робіт (правової допомоги), яким сторони встановили виконання адвокатом роботи за договором в повному обсязі, підписаний сторонами 14.07.2009 року, в той час як перше засідання суду першої інстанції по справі № 22/279 відбулось лише 06.08.2009 року.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи, що заявник в апеляційній скарзі вимагає скасувати рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог про стягнення штрафу, пені, інфляційних та річних та відмовити в даних вимогах, що є безпідставним, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте з огляду на досліджені обставини справи, рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у даній справі підлягає зміні: позов задовольняється частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 590697,89 грн., пеня в сумі 70909,82 грн., 3 % річних в сумі 10772,60 грн., збитки від інфляції в сумі 77725,67 грн. та штраф в сумі 225000 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням приписів ст. 49 ГПК України витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги слід покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна” на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у справі №22/279 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у справі № 22/279 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у справі № 22/279 в наступній редакції:

          „ 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Хазинедароглу Озкан Іншаат Лімітед Ширкеті Україна”(04205, м. Київ, пр-т. Оболонський 23-А, ідентифікаційний код 35093942, р/р 26008103458001 в ЗАТ “Альфа Банк”м. Київ, МФО 300346, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будінвест”(юрид. адреса: 80356, Львівська обл., Жовківський район, с. Сопошин, вул. Вокзальна 18; адреса: 79019, м. Львів, вул. Б. Хмельницького 131, ідентифікаційний код 33080109, р/р 260070102402 в ЗАТ “Прокредитбанк”м. Київ, МФО 320984) 590697, 89 грн. (п’ятсот дев’яносто тисяч шістсот дев’яносто сім гривень 89 копійок) основного боргу, 70909 (сімдесят тисяч дев’ятсот дев’ять) грн. 82 коп. пені, 77725 (сімдесят сім тисяч сімсот двадцять п’ять) грн. 67 коп. збитків від інфляції, 10772 (десять тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 60 коп.3 % річних, 225000 грн. (двісті двадцять п’ять тисяч) грн. штрафу, 9751 (дев’ять тисяч сімсот п’ятдесят одна) грн. 06 коп. державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.”

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 22/279.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

07.12.09 (відправлено)