Постанова № 7493048, 05.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2009                                                                                           № 5/29

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Коцюба О.В. – за довіреністю,

від відповідача-1 – Танцюра М.В.– за довіреністю,

від відповідача-2 – Кириленко С.М. – за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Алан-Трейд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2009

у справі № 5/29 (суддя

за позовом                               ТОВ "Алан-Трейд"

до                                                   Державне підприємство "Ресурспостач"

                                                  Державний комітет України з державного матеріального резерву

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 291022052,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

12.06.2009р. ТОВ „Алан-Трейд” звернулося до суду з позовом про стягнення з ДП „Ресурспостач” заборгованості за договорами №121 від 03.07.2008, №122 від 03.07.2008, №166 від 29.07.2008, №167 від 29.07.2008, №186 від 06.08.2008 в сумі 244351 010,00 грн., пені у розмірі 29 566472,21 грн., штраф у розмірі 17104570,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 у справі №5/29 позов задоволено частково. Призначено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 244351 010,00 грн. основного боргу, 25500,50 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю „Алан-Трейд” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача основний борг у розмірі 244351 010,00 грн., пені у розмірі 29 566472,21 грн., штраф у розмірі 17104570,70 грн. , посилаючись на ст. 227 ГК України та 196 ГК України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство „Ресурспостач” звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-1 зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позивача, не врахував того, що невиконання ним зобов'язань перед позивачем виникло внаслідок обставин, що не залежали від його волі, а саме: Державний комітет України з державного матеріального резерву, як комітент за договором комісії, не перерахував кошти на сплату вартості м'яса за договорами, укладеними з позивачем.

Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзив на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

07.04.2008 року між Державним підприємством «Ресурспостач» та Державним комітетом України з державного матеріального резерву укладено договір № 44юр-2008.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору відповідач-1 прийняв на себе зобов'язання за дорученням відповідача-2 вчинити від свого імені, але за рахунок останнього правочини направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження.

На виконання умов договору № 44юр-2008 від 07.04.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алан-Трейд» та Державним підприємством «Ресурспостач» на Аграрній біржі були укладені договори поставки м'яса № 121 від 03.07.2008р., № 122 від 03.07.2008р., № 166 від 29.07.2008р., № 167 від 29.07.2008р. та № 186 від 06.08.2008р.

Відповідно до умов договору № 121 від 03.07.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей - стегна (половини та чверті морожені).

Згідно п. 2.1. поставка товару здійснюється на умовах EXW - склад постачальника («Incoterms» в редакції 2000р.).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11, 50 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

Загальна сума за договором складає 92 000 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3.2. договору № 121).

У відповідності до специфікації до даного договору від 03.07.2008 року позивач зобов'язався поставити 8 000 тонн м'яса загальною вартістю 92 000 000, 00 грн. (вартість 1 кг складала 11, 50 грн.).

На виконання свого зобов'язання за договором позивач поставив відповідачу 4 000 тонн товару за ціною 11, 50 грн. за 1 кг загальною вартістю 46 000 000, 00 грн., який був прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000016 від 17.10.2008.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. до договору № 121 від 03.07.2008 року позивач зобов'язався поставити залишок 4 000 тонн товару за ціною 17, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 68 000 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

За твердженням позивача, що не спростовані відповідачем та підтверджені наявними у справі доказами, позивач поставив відповідачу товар за договором № 121 на загальну суму 113 091 010, 00 грн.

Відповідач за даним договором розрахувався частково, перерахувавши на рахунок Позивача 78 000 000, 00 грн., тобто повністю розрахувавшись за першу поставку Товару на суму 46 000 000,00 грн. та частково виконавши зобов'язання в частині оплати решти поставок.

Тому на сьогоднішній день заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 121 від 03.07.2008 р. становить 35 091 010, 00 грн. (113 091 010, 00 - 78 000 000, 00).

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

Позивач надав Відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000054 від 12 грудня 2008 р. на суму 27 200 000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов договору № 122 від 03.07.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей - стегна (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11, 50 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

У відповідності до специфікації до даного договору від 03.07.2008 року позивач зобов'язався поставити 8 000 тонн м'яса загальною вартістю 92 000 000, 00 грн. (вартість 1 кг складала 11, 50 грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 8 000 тонн товару (м'ясо курей -стегна) за ціною 20, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 160 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008 року позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000051 від 12 грудня 2008 р. на суму 64 000 000,00 грн. з ПДВ, що становить 40% загальної вартості Товару за договором № 122 від 03.07.2008 р. і є сумою передоплати відповідно до п. 3.3 договору № 122 від 03.07.2008 р.

Відповідач за даним зобов'язанням розрахувався лише частково, перерахувавши на рахунок Позивача суму в розмірі 55 340 000, 00 грн.

Відповідно до умов договору № 166 від 29.07.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей - стегна (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11, 90 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

У відповідності до специфікації до даного договору від 29.07.2008 року позивач зобов'язався поставити 4 500 тонн м'яса загальною вартістю 53 550 000, 00 грн. (вартість 1 кг складала 11,90 грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 4 500 тонн товару (м'ясо курей -окорока) за ціною 17, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 76 500 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008р. позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000053 від 12 грудня 2008 р. на суму 30 600 000, 00 грн. з ПДВ (76 500 000,00 грн. х 40% ).

Відповідно до умов договору № 167 від 29.07.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умов даного договору м'ясо курей - стегна (половини та четверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 11,90 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

У відповідності до специфікації до даного договору від 29.07.2008 року позивач зобов'язався поставити 5 000 тонн м'яса загальною вартістю 59 500 000, 00 грн. (вартість 1 кг складала 11,90 грн.).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 5 000 тонн товару (м'ясо курей-стегна) за ціною 17, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 85 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008р. позивач надав відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000052 від 12 грудня 2008 р. на суму 34 000 000, 00 грн. з ПДВ.

Відповідно до умов договору № 186 від 06.08.2008 року, а саме: пункту 1.1., позивач зобов'язався поставити, а відповідач-1 прийняти і оплатити у відповідності до умовчаного договору м'ясо курей - окорока (половини та чверті морожені).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна товару складає 12, 50 грн. з ПДВ за 1 кілограм товару.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.12.2008р. сторони погодили, що позивач зобов'язується поставити 20 000 тонн товару (м'ясо курей - стегна) за ціною 17, 00 грн. з ПДВ за 1 кг, на загальну суму 340 000 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за товар здійснюється в наступному порядку: 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від продавця рахунку фактури і 60 % вартості товару (партії товару), після отримання від продавця копій документів, зазначених у даному пункті.

12.12.2008р. Позивач надав Відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000055 від 12 грудня 2008 р. на суму 136 000 000, 00 грн. з ПДВ.

Спір по справі виник, оскільки позивач вважає, що відповідач-1 в порушення умов п. 3.3. договорів № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008 не перерахував позивачу 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від позивача рахунку- фактури.

Також, під час апеляційного провадження, в судовому засіданні 27.10.2009, представники позивача пояснили, що в даному випадку предметом позовних вимог є стягнення попередньої оплати за договорами поставки укладеними між позивачем та відповідачем-1, тобто спонукання відповідача-1 до виконання зобов’язання по договорах.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до розділу 1 Статуту Державне підприємство «Ресурспостач» засноване на державній власності, створене згідно з наказом Комітету від 30.01.2006 №23 і належить до сфери управління Державного комітету України з державного матеріального резерву. Власником (засновником) підприємства є держава, яка реалізує свої повноваження власника через уповноважений орган управління - Державний комітет України з державного матеріального резерву.

Відповідач-1 укладав договори поставки з Позивачем в рамках державного замовлення та на підставі договору комісії № 44юр-2008 від 07.04.2008, укладеного з Відповідачем-2, де Відповідач-1 діяв від свого імені, але за рахунок та згідно інструкцій Відповідача-2.

Крім того, згідно статті 1018 ЦК України, Відповідач-2 є власником товарів придбаного відповідачем-1.

Відповідно до статті 1016 ЦК України комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач-1 повідомляв Відповідача-2 про укладені ним договори з Позивачем, також відповідачем-1 та Відповідачем-2 було укладено відповідні додаткові угоди до договору комісії №44юр-2008 від 07.04.2008. Таким чином, Відповідач-2 прийняв до виконання контракти укладені з Відповідачем-1 на користь Відповідача-2 (копії листів та додаткових угод залучені до матеріалів справи).

Отже, Відповідач-2 повинен був забезпечити Відповідача-1 всім належним, зокрема для здійснення оплати за контрактами та будучи проінформованим про необхідність виконання контрактів, повинен був надати Відповідачеві-1, як комісіонеру, вказівки щодо належного виконання контрактів. Враховуючи бездіяльність Відповідача-2 невиконання своїх зобов'язань за контрактами Відповідачем-1 не залежало від його волі та було наслідком невиконанням Державним комітетом України з державного матеріального резерву своїх зобов'язань за договором комісії №44юр-2008 від 07.04.2008.

Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що невиконання відповідачем-1 зобов'язань перед Позивачем виникло внаслідок обставин, що не залежали від його волі, а саме: Відповідач-2, як комітент за договором комісії, не перерахував кошти на сплату вартості товару за договорами, укладеними з Позивачем.

Згідно до ст. 218 ГК України Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. З огляду на викладене, та враховуючи вимоги ст. 1016 ЦК України, колегія приходить до висновку про відсутність вини відповідача-1 у порушенні ним зобов’язань за договорами поставки щодо здійснення передплати за договорами у розмірі 40 % вартості товару (партії товару) після отримання від позивача (продавця) рахунків-фактур, оскільки Відповідач-2, як комітент за договором комісії, не перерахував відповідачеві-1 кошти на сплату вартості товару за договорами поставки, укладеними з Позивачем.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законодавством або не випливає з характеру відносин.

Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень представників позивача, фактично предметом позовних вимог є стягнення попередньої оплати за договорами поставки укладеними між позивачем та відповідачем-1, тобто спонукання відповідача-1 до виконання зобов’язання по договорах поставки № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008.

Відповідно до ст. 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Тобто, чинним законодавством не передбачено серед правових наслідків невиконання покупцем обов’язку щодо попередньої оплати товару право продавця (постачальника) вимагати від покупця сплати попередньої оплати. З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2009р. є необґрунтованим, не відповідає дійсним обставинам справи і підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Державного підприємства „Ресурспостач” підлягає задоволенню. Щодо вимог викладених в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю „Алан-Трейд” про те, щоб стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача основний борг у розмірі 244351 010,00 грн., пені у розмірі 29 566472,21 грн., штраф у розмірі 17104570,70 грн. то вони не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи .

З умов договорів поставки № 121 від 03.07.2008, № 122 від 03.07.2008, № 166 від 29.07.2008, № 167 від 29.07.2008 та № 186 від 06.08.2008 вбачається, що відповідач-2 не є стороною зазначених договорів, а тому вони не створюють ніяких обов’язків для відповідача-2 і відповідно відсутні підстави для застосування відповідальності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.4 ст.103, п.4 ст.104, ст.105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства „Ресурспостач”

задовольнити.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Алан-Трейд” залишити без задоволення.

3.          Рішення Господарського суду міста Києва від 21.07.2009 у справі №5/29 скасувати.

4.          В задоволенні позову відмовити.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Алан-Трейд” (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1; код ЄДРПОУ 35745488) в дохід Державного бюджету України 12750,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

6.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7.          Матеріали справи № 5/29 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді