Постанова № 7493045, 05.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2009                                                                                           № 34/504

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Свереденко В.А. – юрист, Тимошенко Г.М. – адвокат, Ольховик О.В. - юрист

від відповідача – представник не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна інноваційна фінансово-кредитна установа

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.08.2009

у справі № 34/504 (суддя

за позовом                               Державна інноваційна фінансово-кредитна установа

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Поротон"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   тлумачення змісту договору стосовно припинення зобов"язань

ВСТАНОВИВ:

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (далі –позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Поротон”(далі –відповідач) про:

- тлумачення умов договору №07-0014/К про надання кредиту від 19.11.2007 (далі –Кредитний договір), укладеного між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Поротон”, стосовно права позивача на одностороннє розірвання Кредитного договору на підставі підпунктів 6.5, 12.2 зазначеного договору;

- визнання, що додаткова угода № 5 до Кредитного договору стосовно припинення його на підставі пункту 3.1, яка підписана Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та направлена з вимогою №11-957 від 29.05.2009 є укладеною на умовах позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.08.2009р. позовні вимоги були задоволені частково, а саме: розтлумачено, що умови пунктів 6.5 та 12.2 договору №07-0014/К про надання кредиту від 19.11.2007, укладеного між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та Товариством з обмеженою відповідальністю “Поротон”, не дають Державній інноваційній фінансово-кредитній установі право на одностороннє розірвання даного договору. У решті позову відмовити.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким:

- розтлумачити, що умови пунктів 6.5 та 12.2 договору №07-0014/К про надання кредиту від 19.11.2007, укладеного між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ТОВ „Поротон” дають право позивачу на одностороннє розірвання даного договору в судовому порядку;

- вважати, що Додаткова угода №5 до Договору №07-0014/К про надання кредиту від 19.11.2007 стосовно припинення договору на підставі п. 3.1., яка підписана Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ТОВ „Поротон” та направлена з вимогою №11-957 від 29.05.2009 є укладеною на умовах Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

Позивач вважає, що рішення підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, а також з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції приймаючи рішення не врахував норми ст. 651 ЦК України, та ч. 1 ст. 1056 ЦК України, якими встановлена можливість розірвання договорів в односторонньому порядку або за рішенням суду А також апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було з’ясовано позицію відповідача щодо позову у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

19.11.2007 між Позивачем (Кредитор) та Відповідачем (Позичальник) укладено Кредитний договір, відповідно до пункту 1.1 якого Кредитор на підставі протоколу конкурсної комісії від 08.11.2007 № 14 за умови надходження грошових коштів від Державного агентства України з інвестицій та інновацій за кодом програмної класифікації видатків 6241050 “Надання кредитів на реалізацію інвестиційних та інноваційних проектів у галузях економіки, у першу чергу з впровадження передових енергозберігаючих технологій з виробництва альтернативних джерел палива”зобов’язується в порядку та на умовах, визначених договором та чинним законодавством України, надати Позичальнику кредит в сумі 95000000 грн.

Кредит надається з метою впровадження та реалізації інвестиційного проекту “будівництво сучасного цегельного заводу”(пункт 1.2 Кредитного договору).

Відповідно до пункту 6.5 Кредитного договору Кредитор має право ініціювати розірвання Договору та достроково стягнути кредит і нараховані відсотки за користування ним у випадку:

- погіршення фінансово-господарського стану Позичальника;

- порушення Позичальником істотних умов Договору;

- не виконання пунктів 3.1 –3.3 Договору.

У разі невиконання або неналежного виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 8.1 Кредитного договору).

Згідно з пунктом 12.2 Кредитного договору цей договір може бути розірваний:

- за взаємною згодою сторін;

- з ініціативи Кредитора, у випадках передбачених пунктом 6.5 Договору;

- з ініціативи Позичальника, у випадках передбачених пунктом 7.2 Договору.

Розірвання Договору оформлюється додатковою угодою, умовами якої передбачається повне погашення кредиту та відсотків за користування ним на дату розірвання договору (пункт 12.3 Кредитного договору).

Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді (пункт 12.4 Кредитного договору).

29.05.2009, у зв’язку з порушенням відповідачем пункту 3.1 Кредитного договору, позивач направив відповідачу листа №11-957 з вимогою про припинення Кредитного договору у відповідності до пункту 6.5 та 12.2 Кредитного договору, а також надав додаткову угоду № 5.

Зокрема, в додатковій угоді у пунктах 2 та 3 вказано, що всі зобов’язання за Кредитним договором вважаються припиненими між сторонами після підписання додаткової угоди сторонами та скріплення печатками.

Позивач додаткову угоду № 5 підписав, а відповідач відмовився від підписання додаткової угоди, відповіді на вимогу від 29.05.2009 на адресу позивача не надав.

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги причиною виникнення спору між сторонами є різне тлумачення ними умов пунктів 6.5 та 12.2 Кредитного договору. Зокрема, позивач вважає, що ці пункти надають йому право в односторонньому порядку розірвати Кредитний договір. Відповідач не визнає це право позивача.

Відповідно до частини 1 статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Частинами 3, 4 статті 213 ЦК України передбачено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Підстави, форма і порядок зміни або розірвання договору визначені у статтях 651 –654 ЦК України.

Згідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Відповідно до пункту 6.5 Кредитного договору Кредитор має право ініціювати розірвання Договору та достроково стягнути кредит і нараховані відсотки за користування ним у випадку:

- погіршення фінансово-господарського стану Позичальника;

- порушення Позичальником істотних умов Договору;

- не виконання пунктів 3.1 –3.3 Договору.

Пунктом 3.1 Кредитного договору передбачено, що у забезпечення виконання зобов’язань за договором Позичальник зобов’язується в місячний термін з моменту підписання договору, укласти з Кредитором нотаріально посвідчений договір застави, чи банківської гарантії або інший договір забезпечення, строком дії до повного виконання зобов’язань за договором у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Пунктом 3.2 Кредитного договору встановлено, що вартість забезпечення повинна перевищувати суму вимог Кредитора (суму кредиту та суму відсотків за користування ним) не менше як у 1,5 рази (в разі укладання договору застави).

При зменшенні вартості предмета застави через його фізичний або моральний знос, зниження його ринкової вартості або з інших причин Позичальник зобов’язується в 10-ти денний термін з моменту отримання письмової вимоги Кредитора надати в заставу Кредитору додаткове забезпечення (пункт 3.3 Кредитного договору).

Відповідачем не надано суду доказів того, що ним було виконано п. 3.1 Кредитного договору щодо забезпечення виконання зобов’язань за Кредитним договором та укладення договору застави, чи банківської гарантії або іншого договору забезпечення.

Статтею 188 Господарського Кодексу України, якою встановлений порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з листа № 11-957 від 29.05.2009, позивач звертався до відповідача з вимогою про розірвання Кредитного договору.

Таким чином, право позивача на ініціювання розірвання договору передбачене діючим законодавством та самим договором.

До того ж фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем було дотримано встановленого законом та договором порядку для розірвання спірного Кредитного договору.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, а рішення господарського суду м. Києва від 26.08.2009р. є необгрунтованим, не відповідає дійсним обставинам справи і підлягає скасуванню.

У відповідності до положень ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок, відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.4 ст.103, п.4 ст.104, ст.105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Державної інноваційної фінансово-кредитної установи задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 26.08.2009 у справі № 34/504 скасувати.

3.          Позов задовольнити.

4.          Розтлумачити, що умови пунктів 6.5 та 12.2 договору №07-0014/К про надання кредиту від 19.11.2007, укладеного між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ТОВ „Поротон” дають право позивачу на ініціювання розірвання даного договору в судовому порядку.

5.          Вважати, що Додаткова угода №5 до Договору №07-0014/К про надання кредиту від 19.11.2007 стосовно припинення договору на підставі п. 3.1., яка підписана Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ТОВ „Поротон” та направлена з вимогою №11-957 від 29.05.2009 є укладеною на умовах Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Поротон” (25491, м. Кіровоград, вул. Металургів, 21, р/р 260020011070 у ВАТ „Український банк реконструкції та розвитку”, м. Київ, МФО 380883, код ЄДРПОУ 35193043) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65 Б р/р №26504010019142 у АТ „Укрексімбанк” м. Києва МФО 322313) 85,00 грн. державного мита, 315,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

7.          Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 34/504 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді