Постанова № 7493032, 28.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2009                                                                                           № 6/98

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від заявника - Саєнко Ю.М. дов. б/н від 22.04.2009 року

від позивача:           Яцишин А.М. дов. б/н від 20.03.2009 року

Ляховчук .М. директор протокол №1 від 17.02.2004 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ЛІС"

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2009

у справі № 6/98 (суддя

за позовом                               ТОВ "ЛІС"

до                                                   ТОВ "Фірма "Т.М.М."

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   розстрочення виконання рішення суду

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року у справі № 6/98 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.М..М” задоволено. Розстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2009 р. № 6/98 на 24 місяці зі сплатою боргу рівними частинами.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.09.2009 року виправлено описку в ухвалі Господарського суду м. Києва від 10.09.2009 – замінивши дату підписання останньої з 19.09.2009 року на 18.09.2009 року.

Не погоджуючись із ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІС” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року у справі №6/98.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є безпідставною та необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції надає перевагу доводам та доказам відповідача та не приймає до уваги доводи позивача (апелянта). У оскаржуваній ухвалі вказується на існування у відповідача великої кредиторської заборгованості, разом з тим суд ігнорує факт існування у апелянта кредиторської заборгованості перед іншими суб’єктами господарювання. Таким чином, суд порушив вимоги ст.. 4-2 ГПК України. Крім цього, а ні відповідачем, а ні судом першої інстанції не надано жодної конкретної обставини, що ускладнює виконання рішення суду або робить його неможливим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2009 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІС” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 28.10.2009 року.

Представник ТОВ “ЛІС” в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду м.Києва від 10.09.2009 року у справі №6/98 скасувати.

Представник ТОВ “Т.М.М.” в судовому засіданні апеляційної інстанції 28.10.2009 року заперечував проти доводів представника ТОВ “ЛІС” , викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва у справі №6/98 від 10.09.2009 року.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІС” до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “Т.М.М.” про стягнення 191164,66 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за товар (щебінь) за договором № 8/01 від 01.01.2005 р.. Крім того, позивач зазначив, що текст вказаного договору на даний час втрачено.

Ухвалою суду від 10.02.2009 р. було порушено провадження у справі № 6/98.

Позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та трьох відсотків річних та просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції 197296,08 грн., три відсотки річних в розмірі 2928,51 грн., 2003,37 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням суду від 09.04.2009 р. позов було задоволено частково, було вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 193241,86 грн. основаного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2068,9 грн. трьох відсотків річних 1953,11 грн. державного мита та 115,1 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову було відмовлено.

Постановою Київською апеляційного господарського суду від 08.07.2009 р. рішення першої інстанції було змінено, а саме п. 2 резолютивної частини рішення викладено у наступній редакції:

„Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Т.М.М.” (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2б, рахунок 260019800772 у ВАТ „ТММ банк” в м. Києві, МФО 300986, код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІС” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, рахунок 26006405662271 у Київській обласній філії „Укрсоцбанк”, МФО 321013, код 19407655) 177265 (сто сімдесят сім тисяч двісті шістдесят п’ять) грн. 13 коп. основного боргу, 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 90 коп. - 3% річних, 14181 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 21 коп. –інфляційних витрат, 1935 (одну тисячу дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 15 коп. –державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання постанови було видано наказ.

Відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення суду на 24 місяці зі сплатою рівними частинами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2009р. заяву про розстрочку виконання рішення Товариства з обмеженою відповідальністю “Т.М.М.” задоволено, розтрочено виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2009р. № 6/98 на 24 місяці зі сплатою боргу рівними частинами.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у справі № 6/98 прийнята з вірним застосуванням норм процесуального права, є обґрунтованою з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, основним видом діяльності відповідача є будівництво житла та іншої нерухомості. Оскільки на даний час припинилося кредитування банками фізичних та юридичних осіб, знизився рівень платоспроможності відповідача, відсутня змога реалізувати нерухомість, яку вона будує, в тих обсягах, які були до кризи.

У зв’язку з викладеним, набагато зменшились прибутки фірми, що не дає фінансової можливості проводити розрахунки з постачальниками товарів, робіт, послуг, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення відповідачем своєї основної господарської діяльності, якою є будівництво.

Крім того, відповідач вказав, що має не виплачену заробітну плату своїм працівникам за грудень 2008 р., а також за травень та червень 2009 р., хоча згідно з законодавством про працю виплата заробітної плати є першочерговою.

Також відповідач має велику заборгованість по кредитам в сумі 285000000 грн., 675000 доларів США, 17754000 євро.

Відповідач стверджує, що не відмовляється від виконання договірних зобов’язань перед позивачем, у той же час, у період економічної та фінансової кризи не має відповідних фінансових можливостей. Зупинити виплати за кредитами відповідач не може, оскільки це призведе до визнання фірми банкрутом з подальшою ліквідацією. Чистий прибуток відповідача за І-ий квартал 2009 р. склав 20528 грн.

У зв’язку з такими обставинами відповідачеві необхідне розстрочення виконання рішення з метою сплати заборгованості.

Відповідно до ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Крім того, згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Необхідною умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є наявність виняткових обставин що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Згідно п. 1.2., 2 Роз’яснення ВАСУ від 12.09.96 р. N 02-5/333„Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року № 6/98 прийнята з дотриманням норм процесуального права, є законною і обґрунтованою, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІС”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Як вже зазначалось вище згідно п. 1.2., 2 Роз’яснення ВАСУ від 12.09.96 р. N 02-5/333„Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Проте, суд першої інстанції, задовольнивши заяву про розстрочку виконання рішення не зазначив строки виконання кожної частки рішення, в зв’язку з чим п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105, 121 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІС” залишити без задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини ухвали в наступній редакції:

Розстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.04.2009р. №6/98 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Т.М.М.” (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2б, рахунок 260019800772 у ВАТ „ТММ банк” в м. Києві, МФО 300986, код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІС” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Жовтнева, 15, рахунок 26006405662271 у Київській обласній філії „Укрсоцбанк”, МФО 321013, код 19407655) 177265 (сто сімдесят сім тисяч двісті шістдесят п’ять) грн. 13 коп. основного боргу, 2068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 90 коп. - 3% річних, 14181 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят одну) грн. 21 коп. –інфляційних витрат, 1935 (одну тисячу дев’ятсот тридцять п’ять) грн. 15 коп. –державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 04 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на два роки починаючи з 01.11.2009 р. по 01.11.2011 р. з оплатою щомісячно рівними частинами згідно наведеного графіка:

3. Матеріали справи № 6/98 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді