Постанова № 7493009, 04.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2009                                                                                           № 50/146

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.08.2009

у справі № 50/146 (суддя

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Мегаполіс"

                                                  ТОВ "Екопорт"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованості у розмірі 220739,52 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Еко” (далі – позивач) у лютому 2009 року звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Будинок „Мегаполіс” (далі – відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопорт” (далі – відповідач 2) про стягнення з відповідача 1 заборгованості за договором № 07/04/20 від 20.04.2007 у розмірі 220239,52 грн., з яких 217360,00 грн. – основний борг, 375,17 грн. – три відсотки річних від простроченої суми, 3001,35 грн. – пеня, та стягнення з відповідача 2 заборгованості за договором № 07/04/20 від 20.04.2007 у розмірі 500,00 грн. Судові витрати позивач просив покласти на відповідачів пропорційно стягненню заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.08.2009 у справі № 50/146 позов задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий Будинок „Мегаполіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еко” основний борг в розмірі 216860,00 грн., 3% річних в сумі 375,17 грн., інфляційні збитки в сумі 3001,35 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 2202,37 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117,73 грн. Стягнуто також з Товариства з обмеженою відповідальністю „Екопорт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еко” основний борг в розмірі 500,00 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 5,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 0,27 грн.

Рішення мотивоване, зокрема, тим, що на додатку № 19 до договору стоїть печатка відповідача-1, а отже місцевий господарський суд визнав доведеним той факт, що між сторонами дійсно був підписаний додаток № 19 до договору. Крім цього, належним доказом виконання взятих на себе зобов’язань за договором суд також визнав гарантійний лист відповідача-1, підписаний зі сторони відповідача-1 директором Судаковим М. Зважаючи на доведеність основного боргу, суд першої інстанції також стягнув з відповідача 1 на користь позивача суми трьох відсотків річних та пені. Враховуючи, що 15.08.2008 між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю “ЕКОПОРТ” поручилося за належне виконання обов'язків відповідачем-1 перед позивачем за договором 07/04/20 від 20.04.2007, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 на користь позивача заборгованості за договором № 07/04/20 від 20.04.2007 у розмірі 500,00 грн. також була задоволена.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Будинок „Мегаполіс” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2009 у справі № 50/146 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що додаток № 19 від 01.12.2008 до договору № 07/04/20 від 20.04.2007 ніколи не укладався між позивачем та відповідачем 1. Даний факт також підтверджується відсутністю як у відповідача 1, так і у самого позивача оригіналу вказаного додатку.

Також апелянт вказує, що позивачем було надано сфальсифіковану копію гарантійного листа, нібито, підписаного супервайзером промоутерів Войновською І. та директором складу Судаковим М., оскільки оригіналу вказаного листа позивачем також не було надано суду. Крім того, апелянт зазначає, що згідно посадової інструкції до повноважень директора складу не віднесено можливості надавати такі гарантії.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.09.2009 у справі № 50/146 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Будинок „Мегаполіс” було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі. Розгляд апеляційної скарги призначено на 15.10.2009 об 11 год. 30 хв. та зобов’язано позивача надати суду оригінал додатку № 19 від 01.12.2008 до договору № 07/04/20 від 20.04.2007 та оригінал гарантійного листа за підписами директора Судакова М. та супервайзера промоутерів Войновської І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2009 у справі № 50/146 розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладався на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 77 ГПК Укоаїни, зокрема, через нез’явлення відповідача2 в судове засіданя та було зобов’язано вдруге позивача надати суду вказані документи (або письмові обґрунтовані пояснення щодо неможливості подання певних доказів).

В судовому засіданні 15.10.2009 представник відповідача 1 подав клопотання про винесення Київським апеляційним господарським судом окремої ухвали в порядку статті 90 ГПК України щодо дій судді господарського суду міста Києва Головатюка Л.Д. та Товариства з обмеженою відповідальністю „Еко”, які, на думку сторони, підпадають під ознаки злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України, яке не було задоволено судом апеляційної інстанції як необґрунтоване, в розумінні ст.90 ГПК України.

В судове засідання 04.11.2009 не з’явилися представники відповідача 2. Відповідач 2 був обізнаний про знаходженні в провадженні суду апеляційної інстанції апеляційної скарги у даній справі; а також про час і місце судового засідання. Так, ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 15.10.2009 року була отримана згідно повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем 2 заздалегідь - 24.09.2009 року. Ухвала суду про відкладення розгляду апеляційної скарги на 04.11.2009 року була відправлена відповідачу 2 також своєчасно – 16.10.2009 року (копія реєстру наявна в матеріалах справи). Крім того, відповідач 2 звертався до суду апеляційної інстанції з клопотаннями про ознайомлення з матеріалами справи 21.10.2009 року та 23.10.2009 року, які були задоволені судом та представник сторони 22.10.2009, 23.10.2009 року ознайомився з матеріалами справи в приміщенні Київського апеляційного господарського суду. Тому апеляційну скаргу відповідача 1 у даній справі 04.11.2009 року було розглянуто за відсутності представника відповідача 2, клопотань та заяв від якого про відкладення її розгляду не надходило.

Представник відповідача 1 просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2009 у справі № 50/146 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2009 у справі № 50/146 залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, позивач посилається на те, що додаток № 19 до договору було підписано сторонами шляхом обміну між ними даного додатку електронним зв’язком. Також позивач наголосив, що саме договір про надання маркетингових послуг є основним договором та підставою оплати спірних послуг, тоді як згідно з доповненнями до останнього від 31.12.2007 року строк дії договору встановлений до 31.12.2008 року.

Клопотання відповідача 1 про здійснення фіксації було задоволено, в судовому засіданні 04.11.2009 року на підставі частини 7 ст.811 ГПК України здійснювалося фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно з’ясовано судом першої інстанції, 20.04.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Еко” (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий Будинок „Мегаполіс” (замовник, відповідач 1) було укладено договір про надання маркетингових послуг № 07/04/20 (далі - договір).

Так, у відповідності до пункту 1.1 договору виконавець взяв на себе зобов’язання по наданню замовнику маркетингових послуг по просуванню і стимуляції реалізації товарів торгових марок “Хортиця”, які поставляються замовником, а замовник зобов’язався оплатити виконавцю надані послуги на умовах, передбачених даним договором.

Судом першої інстанції також правомірно досліджено, що згідно з пунктами 2.2., 2.3. договору в строк не більше 5 календарних днів після надання послуг виконавець зобов’язаний надати замовнику акт виконаних робіт. Замовник підписує акт виконаних робіт в разі виконання виконавцем умов даного договору та виконання всіх обумовлених сторонами робіт і оплачує вартість наданих послуг.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо того, що позивач надав відповідачу 1 спірні послуги та акт виконаних робіт, а, це, відповідно, є підставою для задоволення позову, через наступне.

По-перше, в силу другого речення п.2.3. договору послуги, передбачені ним, вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт.

По-друге, відповідно до пункту 3.1. договору вартість послуг, що надаються позивачем, та терміни їх надання сторони узгоджують в додатках до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін. Додатки до договору, підписані сторонами, є невід’ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 5.2. договору даний договір вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2007.

Відповідно до пункту 5.4. договору даний договір складений в двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу, по одному екземпляру для кожної зі сторін.

Судом апеляційної інстанції приймається довід позивача стосовно того, що 31.12.2007 між позивачем та відповідачем 1 було укладено додаткову угоду до договору № 07/04/20 від 20.04.2007, згідно якої сторони узгодили, що строк дії договору продовжується сторонами до 31.12.2008.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 31.12.2007 до договору № 07/04/20 від 20.04.2007 дана додаткова угода складена на російській мові в двох екземплярах, що мають однакову юридичну силу, по екземпляру для кожної сторони і вступає в силу з моменту підписання сторонами.

Аналогічним чином сторонами укладалися й інші додатки до вищенаведеного договору, зокрема, наступні додатки: № 18 від 01.06.2008 року, № 14 від 01.03.2008 року, № 16 від 01.03.2008 року, № 15 від 01.03.2008 року, № 13 від 01.05.2008 року, № 12 від 23.04.2008 року, № 11 від 05.03.2008 року, № 10 від 20.02.2008 року, № 9 від 01.02.2008 року, № 7 від 01.02.2008 року, № 6 від 16.01.2008 року, № 5 від 01.02.2008 року, № 4 від 09.01.2008 року, № 3 від 01.01.2008 року, оригінали яких на предмет порядку укладення оглядалися в судовому засідання 04.11.2009 року (копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що умови вказаного договору між сторонами містять пряму вимогу стосовно того, що вартість послуг, що надаються позивачем, та терміни їх надання сторони узгоджують в додатках до даного договору, які підписуються уповноваженими представниками сторін та є його невід’ємною частиною. А моментом виконання робіт (надання послуг за договором) є момент підписання сторонами акту виконаних робіт.

Застережень щодо можливості узгодження вказаних додатків іншим шляхом сторони не передбачали. Крім того, сторонами виконувалися на реалізацію вказаного договору інші додатки (крім №19), які укладалися та підписувалися сторонами в узгодженому договором порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відзиву на апеляційну скаргу позивач, в обґрунтування своїх вимог, посилається на додаток № 19 до договору № 07/04/20 від 20.04.2007, відповідно до пунктів 1, 4 якого Товариство з обмеженою відповідальністю „Еко” мало надати Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Будинок „Мегаполіс” маркетингові послуги, направлені на просування і стимулювання збуту товарів, що поставляються замовником шляхом проведення виставкових заходів за період з 01.12.2008 по 31.12.2008 у розмірі 217360,00 грн., яку відповідач 1 повинен був перерахувати позивачу у строк до 31.12.2008.

З огляду на те, що на копії додатку № 19 від 01.10.2008 до договору стоїть печатка відповідача 1, місцевий господарський суд визнав доведеним той факт, що між сторонами дійсно був підписаний додаток № 19 до договору, що також підтверджується копією гарантійного листа відповідача 1, підписаного зі сторони відповідача 1 директором Судаковим М.

Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вказаним висновком господарського суду, з огляду на наступне.

Матеріали справи містять лише копію додатку № 19 від 01.10.2008 до договору № 07/04/20 від 20.04.2007. Сторонами не заперечується той факт, що в установленому договором порядку цей додаток не підписувався, а доводи позивача про те, що такий додаток було узгоджено факсовим шляхом, як і передача факсом гарантійного листа, не є підставою для задоволення позову через наступне.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Важливе значення має правильне визначення моменту завершення вчинення правочину, оскільки саме цей момент фіксує настання бажаних правових наслідків. При письмовому оформленні правочину таким моментом може бути скріплення на відповідному письмовому документі підписом учасника зафіксованих у ньому необхідних для настання правових наслідків умов.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до частини 3 статті 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Спеціальні вимоги встановлюються для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це установчими документами юридичної особи (головою правління, президентом, директором тощо), довіреністю, законом або та іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Київський апеляційний господарський суд також враховує, що договір №07/04/20 від 20.04.2007 та додаткова угода від 31.12.2007 до вказаного договору були підписані особисто уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Також, як вбачається з пункту 5 спірної додаткової угоди, ця угода складена в двох екземплярах, по одному для кожної зі сторін, вступає в силу з моменту її підписання уповноваженими представниками обох сторін і є невід’ємною частиною договору № 07/04/20.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відхиляє, як необґрунтовані, посилання позивача, як на підставу задоволення позову, те, що оригінал вказаної угоди (додатку № 19 від 01.10.2008) у нього відсутній у зв’язку з тим, що сторони підписували його шляхом обміну по факсу та електронною поштою.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що надана позивачем копія додатку № 19 від 01.10.2008 до договору № 07/04/20 від 20.04.2007, як і гарантійного листа, є неналежними доказами в розумінні частини 3 ст.36 ГПК України.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що лише звіти директорів магазинів про проведення маркетингових послуг, не є належними, в розумінні статей 32, 34,43 ГПК України, доказами того, що такі послуги дійсно надавалися позивачем саме відповідачу 1 та на виконання умов договору № 07/04/20 від 20.04.2007 в редакції додатку № 19 від 01.10.2008, оскільки, крім іншого, у вказаних звітах відсутні посилання на будь-який договір, а вказані юридичні особи не є сторонами спірного договору.

Тоді як акт виконаних робіт, підписання якого в силу п.2.3. договору в разі виконання позивачем умов цього договору та виконання всіх обумовлених сторонами робіт, було підставою вважати роботи виконаними за цим договором, також суду не надано. А посилання позивача на відправлення проекту такого акту (том 1 аркуші справи 143) стороні не є підставою вважати роботи виконаними в розумінні наведеного пункту договору. До того ж, згідно з абзацом 2 п.3.1. договору сторони обумовили, сплата відповідачем 1 коштів здійснюється на підставі рахунку. Позивачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції доказів виставлення такого рахунку відповідачу 1. На запитання суду апеляційної інстанції представник сторони повідомив, що такі рахунки також виставлялися факсом чи електронною поштою, що заперечив представник відповідача 1 стосовно спірних робіт.

Інших належних доказів позивач суду не надав, відповідач 1 повністю заперечив факт надання спірних послуг, а суд апеляційної інстанції не встановив за наявних матеріалів справи факту такого надання в порядку ст.ст. 33, 34, 36, 43, 99, 101 ГПК України.

Київський апеляційний господарський суд також приймає до уваги той факт, що до грудня 2008 року відповідач 1 вчасно та у повному обсязі сплачував позивачу плату за отримані маркетингові послуги на підставі укладених в установленому договором порядку додатків, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (т. 1, арк. справи 34 – 63). А посилання на аркуші 4 рішення суду першої інстанції про надання позивачем відповідачу 1 охоронних послуг та про їх порушення з боку відповідача1 в частині повної та своєчасної оплати, є помилковими.

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції відповідно до розділу ХІІ ГПК України, не встановив наявність обставин, які є підставою для задоволення позову до відповідача 1 з огляду на встановлене та вищенаведені норми матеріального права.

В зв’язку з цим у позові до відповідача 2, який на підставі п.1.1. договору поруки від 15.08.2008 року поручився перед позивачем за виконання обов’язків відповідача 1 згідно умов договору № 07/04/20 від 20 квітня 2007 року, на суму 500 грн., теж слід відмовити.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, а місцевий господарський суд не встановив обставин, які б були підставою для задоволення позову, в зв’язку з чим рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2009 у справі № 50/146 підлягає скасуванню у повному обсязі, а апеляційна скарга – задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в позові до обох відповідачів повністю.

На підставі викладеного Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2009 у справі № 50/146 підлягає скасуванню у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 104 ГПК України.

В зв’язку з тим, що Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення місцевого господарського суду та про відмову у задоволенні позовних вимог до обох відповідачів, та в зв’язку з цим задоволення апеляційної скарги, судові витрати як за розгляд справи в суді першої інстанції, так і за подання апеляційної скарги покладаються на позивача на підставі статей 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Будинок „Мегаполіс” задовольнити.

          Рішення господарського суду міста Києва від 07.08.2009 у справі № 50/146 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю до обох відповідачів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еко” (поштова адреса: проспект Гонгадзе, 20, м. Київ, 04215, місцезнаходження: проспект Науки, 8, м. Київ, 03039, п/р № 26001380658941 в КОФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 321013, код ЄДРПОУ 32104254), а у випадку відсутності коштів з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний Будинок „Мегаполіс” (проспект Леніна, 96, м. Запоріжжя, 69002, код ЄДРПОУ 25484884, п/р № 260002048760991 в ЗРУ КБ “Приватбанк”, МФО 313399) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 1103,68 грн.

Матеріали справи № 50/146 повернути до господарського суду міста Києва, якому доручити видачу наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.11.09 (відправлено)