Постанова № 7493004, 04.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2009                                                                                           № 31/224

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Григоровича О.М.

суддів:           

за участю секретаря

судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача: повідомлений належним чином, але не з’явився;

від відповідача: Чижевський М.Г., представник, довіреність б/н від 04.04.2008;

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Піастрелла-К”

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2009

у справі № 31/224 (суддя

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Міраж”

до                                                   Закритого акціонерного товариства „Піастрелла-К”

про                                                   стягнення 261804,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 у справі № 31/224 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Міраж” до Закритого акціонерного товариства „Піастрелла-К” про стягнення 261804,71 грн. задоволено повністю.

          Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 Закрите акціонерне товариство „Піастрелла-К” (далі – ЗАТ „Піастрелла-К”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

          Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилався, що сума боргу, яка заявлена позивачем не відповідає дійсності, а тому і розрахунок пені, 3% річних та інфляційні витрати розраховані невірно; судом безпідставно стягнуто з відповідача суму коштів за надані позивачу юридичні послуги.

          Представником відповідача 03.11.2009 через канцелярію суду подано письмові пояснення, в яких він просив суд зменшити розмір пені з 23763,68 грн. до 2000,00 грн. обґрунтовуючи це тяжким фінансовим становищем ЗАТ „Піастрелла-К”, а також просив відстрочити виконання рішення суду першої інстанції на шість місяців.

          Колегія суддів наведені в письмових поясненнях скаржника доводи відхилила, виходячи із ступеня виконання зобов'язання та причини неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем. При цьому, відповідач не позбавлений права звернутись до позивача з відповідною пропозицією.

          Товариство з обмеженою відповідальністю „Міраж” (далі – ТОВ „Міраж”) у судове засідання повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги ЗАТ „Піастрелла-К” належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 16.10.2009, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75.

          Враховуючи те, що мають місце докази належного повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги ЗАТ „Піастрелла-К”, неявка представника ТОВ „Міраж” не тягне перенесення розгляду справи на інші строки, в зв’язку з чим колегія суддів вважає можливим відповідно до ст. 75 ГПК України здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

ТОВ „Міраж” відзив на апеляційну скаргу ЗАТ „Піастрелла-К” не надало, що відповідно до ст. 96 ГПК України також не є перешкодою для перегляду рішення господарського суду в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

          Між ТОВ „Міраж” (Перевізник) та ЗАТ „Піастрелла-К” (Замовник) 16.10.2006 укладений договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, за умовами якого Перевізник зобов’язався організувати та здійснити транспортування вантажів Замовника згідно його письмових вказівок, а Замовник зобов’язався провести розрахунки за надані Перевізником послуги.

Згідно з п. 3.1. договору розрахунки між сторонами здійснюються згідно виставленим рахункам, які підтверджені товаротранспортними документами, протягом 10 (десяти) банківських днів.

Оплата за виконані об’єми робіт здійснюється по договірним цінам, обумовленим за кожне окреме перевезення, згідно прийнятої заявки (п. 3.2. договору).

          На виконання взятих за договором зобов’язань, ТОВ „Міраж” надав ЗАТ „Піастрелла-К” послуги з автовантажних перевезень по маршруту Італія –Україна (м. Київ), що підтверджується матеріалами справи (а.с. 11-37, 45-52).

          Натомість, ЗАТ „Піастрелла-К” за надані ТОВ „Міраж” послуги по договору від 16.10.2006 розрахувалося частково і заборгованість відповідача перед позивачем становить 196575,50 грн.

          Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).

          Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Позивач 21.11.2008 звернувся до відповідача з претензією № 2, в якій просив до 02.12.2008 погасити заборгованість.

          В подальшому, ТОВ „Міраж” на прохання ЗАТ „Піастрелла-К” було складено графік розстрочення платежів по заборгованості ЗАТ „Піастрелла-К”, яким просило дотримуватись цього графіку та зазначило, що в інших випадках, ТОВ „Міраж” буде змушене звернутись до суду з метою стягнення боргу та пені за прострочення.

          Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

          Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

          Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором від 16.10.2006.

          Згідно з п. 3.3. договору за прострочення оплати рахунків за надані послуги з перевезення, Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

          Перевіряючи правильність нарахування пені, суд першої інстанції виходив із норм ст. 549 ЦК України, ст. 232 ГК України та дійшов висновку, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача за договором від 16.10.2006 становить 23736,68 грн. і колегія суддів з цим погоджується, зважаючи на положення вказаного вище законодавства та умови п. 3.3 договору від 16.10.2006.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Що стосується суми 3% річних та індексу інфляції, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 3774,92 грн. та індекс інфляції у розмірі 25250,61 грн.

          При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 12467,00 грн. за надані юридичні послуги, виходячи із наступного.

          Звертаючись до суду із позовом, позивач, окрім суми боргу, що підлягає стягненню з відповідача за договором від 16.10.2006 та штрафних санкцій, просив суд стягнути грошові кошти в сумі 12467,00 грн. за надані юридичні послуги згідно договору від 10.04.2009 №2.

          Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 10 Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

          Оскільки договір від 10.04.2009 про надання юридичних послуг № 1, укладений між ТОВ „Міраж” та фізичною особою – підприємцем Степанюк А.В. не свідчить про надання саме адвокатських послуг, то понесені ТОВ „Міраж” витрати в сумі 12467,00 грн. не є судовими витратами в розумінні ст. 44 ГПК України і стягненню не підлягають.

          Внесення господарським судом до збитків витрат ТОВ „Міраж” на правове обслуговування суперечить закону, зокрема, положенням ст. 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов’язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідності з оспорюваною шкодою.

          Також дану позицію підтримує Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 04.03.2002 у справі № 04-1/11-16/148).

          В засіданні суду представник скаржника зазначив, що оскаржує рішення суду першої інстанції в даній справі тільки в частині стягнення з ЗАТ „Піастрелла-К” на користь ТОВ „Міраж” грошових коштів в сумі 12467,00 грн. за надані юридичні послуги (протокол с/з від 04.11.2009).

          Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 у справі № 31/224 підлягає зміні.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Піастрелла-К” на рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 у справі № 31/224 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2009 у справі № 31/224 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Піастрелла-К” (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 7, код ЄДРПОУ 31628451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міраж” (67801, Одеська обл. Овідіопольський район, смт. Овідіополь, провулок Партизанський, 1Б код ЄДРПОУ 32839515) 221826 (двісті двадцять одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 11 коп. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 3774 (три тисячі сімсот сімдесят чотири) грн. 92 коп. 3% річних, 23736 (двадцять три тисячі сімсот тридцять шість) грн. 68 коп. пені, 2493 (дві тисячі чотириста дев’яносто три) грн. 37 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита та 112 (сто дванадцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.”

          3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Міраж” (67801, Одеська обл. Овідіопольський район, смт. Овідіополь, провулок Партизанський, 1Б код ЄДРПОУ 32839515) на користь Закритого акціонерного товариства „Піастрелла-К” (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 7, код ЄДРПОУ 31628451) 62 (шістдесят дві) грн. 33 коп. витрат, пов’язаних з відшкодуванням державного мита за подання апеляційної скарги.

          4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 2, 3 зазначеної постанови суду.

          5. Матеріали справи № 31/224 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.11.09 (відправлено)