Постанова № 7492956, 14.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2009                                                                                           № 35/153

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Мартюк А.І.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агроінтер Холдінг"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2009

у справі № 35/153 (суддя

за позовом                               Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агроінтер Холдінг"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 2248,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. у справі № 35/153 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Агроінтер Холдінг” на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд” 1838,10 грн. – заборгованості по орендним платежам, 410,57 грн. – пені, 102,00 грн. – державного мита, 118,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія Агроінтер Холдінг” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. у справі № 35/153 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

В поясненнях, наданих в судовому засіданні, представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. у справі №35/153, прийнявши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01 грудня 2007 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія Агроінтер Холдинг” (далі відповідач) було укладено Договір №4487 на оренду жилого приміщення (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п.п. 1.1. 1.2), орендодавець надає, а орендар, на визначений п.5.1. строк, приймає в орендне користування жиле приміщення з характеристикою: кімнати №7 у загальній квартирі №14 у будинку №74 на вул. Жилянській з характеристикою: житлова площа –11,30 кв.м., загальна площа –16,71 кв.м.

Договір укладався на строк з 01.12.2007 року до 31.05.2008 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору, за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору.

За умовами взятих на себе договірних зобов’язань (п. 2.3. Договору) орендні платежі сплачуються орендарем щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що всупереч вищевказаному договірному зобов’язанню відповідач систематично не виконував свої обов’язків у частині внесення плати за оренду житлового приміщення.

Заборгованість станом на 30.09.2008р. становить 1838,10 грн., що є порушенням п. 2.3. Договору.

Згідно з п. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Оскільки строк Договору закінчився 31.05.2008р. і відповідної заяви про припинення Договору від сторін не надходило, даний договір вважається пролонгованим.

Крім цього, у п. 2.7. Договору Сторони встановили, що орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю приміщення за актом прийому –передачі.

Порядок пролонгації договору оренди за відсутності заяви сторони про припинення договору визначено п. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.764 ЦК України, п. 4 ст. 284 ГК України.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Спірне приміщення є комунальним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно –правовими актами (ч.1 ст.2, ст.3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п. 1, п. 3 с. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на день пред’явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні першої та апеляційної інстанції, відповідач свої зобов’язання за Договором №4487 від 01.12.2007р. щодо сплати орендних платежів не виконав, суму заборгованості в розмірі 1838,10 грн. не сплатив.

Наданими суду доказами підтверджено, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо сплати орендних платежів.

Твердження відповідача відносно безпідставності нарахування позивачем орендних платежів, судом не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна ”у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як свідчать матеріали справи, ані з боку позивача, ані з боку відповідача не направлялись відповідні заяви, щодо припинення терміну дії Договору.

Крім того, відповідно до п. 3.2.5 Договору, після закінчення строку дії Договору, або в разі його розірвання у порядку, визначеному п. 5.5. Договору, звільнити приміщення та повернути його орендодавцю за актом приймання –передачі.

Відповідачем не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що останнім було звільнене орендоване приміщення після закінчення терміну дії договору та передано за актом приймання –передачі позивачу тоді, як позивачем було надано суду акт від 01.10.2008р. про користування житловим приміщенням за адресою м. Київ, вул. Жилянська, 74 кімната № 7 у загальній квартирі №14.

Відповідно до п. 7.1. Договору сторони домовились, що рахунки – фактури на оплату орендних платежів орендар отримує кожний місяць у строк до 10 –го числа поточного місяця, у орендодавця за юридичною адресою вказаною у Договорі. У разі не з’явлення протягом 10 днів після сплину вищевказаного строку орендарем претензії орендодавцю про неотримання зазначених рахунків –фактур, дані рахунки вважаються отриманими орендарем.

На підтвердження наявної заборгованості позивачем були надані копії рахунків –фактур за період з 26.11.2007р. по 01.09.2008р.

Крім того, керуючись п. 2.3. Договору, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем було здійснено нарахування пені в розмірі 410,57грн.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що таке нарахування правомірним та обґрунтованим.

Згідно п. 2.3. Договору за несвоєчасне внесення орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожний прострочений день.

Позивач нарахував розмір пені за період з 11.05.2008 по 11.10.2008, яка складає 410 грн. 57 коп.

Колегія суддів, вважає, що позивач повинен був нараховувати пеню за період з 11.12.2007р. по 11.06.2008р., тобто за шість місяців від дня коли зобов”язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, то позивач втратив право на нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції в частині стягнення пені невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду – частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Агроінтер Холдінг” 410,57 грн. пені , в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державного мито за подання позовної заяви, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та державне мито за подання апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 83, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Агроінтер Холдінг” задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 17.06.2009 р. по справі № 35/153 скасувати в частині задоволених позовних вимог Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд”, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Агроінтер Холдінг” на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд” 410,57 грн. пені.

Прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд”, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Агроінтер Холдінг” на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд” 410,57 грн. пені відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Агроінтер Холдінг” (01004, м. Київ, вул. Терещінківська, 13, офіс 99; р/р 26002306268980 в АКБ “ТК –Кредит”, МФО 322830, код ЄДРПОУ 19071698) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення „Спецжитлофонд” ”(04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, р/р 26002301261729 в Філії “Подільського відділення Промінвестбанку”в м. Київ, МФО 322197, код ЄДРПОУ 31454734), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 79,26 грн. державного мита за подання позовної заяви, 39,63 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, 91,69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Матеріали справи № 35/153 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

Судді