Постанова № 7493014, 04.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2009                                                                                           № 28/104

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Новікова М.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Мамро О.О. – дов. №24 від 08.04.2009

від відповідача - Гребінник О.О. – дов. б/н від 28.08.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "ВТС-Трейд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.06.2009

у справі № 28/104 (суддя

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"

до                                                   ТОВ "ВТС-Трейд"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 151023,98 грн.

Склад колегії змінено згідно Розпорядження заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2009 №01-23/3/1.

28.10.2009 року в судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва, в зв’язку з чим постанова приймається зазначеною датою.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро лізинг” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму в розмірі 352084,06 грн., яка включає в себе 313007,10 грн. основного боргу, 2398,61 грн. витрат від інфляції, 17260,40 грн. пені, 2157,55 грн. – 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.04.2009).

Рішенням господарського суду м. Києва від 09.06.2009 року позов ТОВ „Євро Лізинг” задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 313007,10 грн. основного боргу, 2398,61 грн. витрат від інфляції, 17260,40 грн. пені, 2157,55 грн. – 3% річних, а також 3520,84 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „ВТС-Трейд” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 11.06.2009 у справі №28/104 в частині задоволених позовних вимог ТОВ „Євро лізинг” щодо стягнення ТОВ „ВТС-Трейд” суми заборгованості у розмірі 256406,51 грн., а також пені, 3% річних, збитків від інфляції, нарахованих на вказану заборгованість.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що під час розгляду справи в суді між сторонами велися переговори, за результатами чого було підписано низку документів, які змінили умови договору та надали позивачу додаткові гарантії щодо сплати відповідачем заборгованості. Зокрема, відповідач зазначає, що за умовами підписаних сторонами додаткових угод від 10.04.2009 строк сплати суми основного боргу ще не настав, що призвело до неправильного визначення господарським судом м. Києва розміру як основного боргу, так і пені, 3% річних та збитків від інфляції. Зазначені обставини, а також факт відсутності відповідача в судовому процесі, в зв’язку з неналежним повідомленням сторони про час та місце слухання справи, призвели, на думку відповідача, до неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін. Зокрема, позивач зазначає, що рішенням було присуджено до стягнення суму заборгованості та штрафних санкцій, що виникла за період з 20.09.2008 по 26.03.2009, в той час як додаткові угоди були підписані 10.04.2009 року. Крім того, вказані додаткові угоди були розірвані в односторонньому порядку позивачем відповідно до умов додаткових угод, про що відповідач був повідомлений належним чином 29.09.2009.

Матеріалами справи встановлено:

05.12.2007 між сторонами був укладений договір лізингу №611, відповідно до п. 2 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби (надалі ТЗ) у відповідності із замовленням на ТЗ.

Після надання ТЗ лізингоодержувачу на дату надання сторони підписують акт приймання-передачі ТЗ (п. 4.5 договору).

Згідно п. 5.1 договору за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати лізингоодежувачем лізингових платежів лізингодавцю встановлюється в плані лізингу та інших додатках.

На виконання умов договору та замовлень відповідача на транспортні засоби №611/001 від 06.12.2007, №611/005, №611/006, №611/007, №611/008 від 28.01.2008, №611/009 від 01.02.2008, №611/010, №611/011, №611/012 від 30.05.2008 позивачем були надані відповідачу наступні транспортні засоби: напівпричіп МАЗ 975830-3012, шасі №YЗМ97583070002628, реєстраційний №АА6060ХТ; МАЗ 53605-221, шасі №YЗМ53360570001128, реєстраційний №АА1146ЕХ; сідловий тягач МАЗ 543205-226, шасі № YЗМ64320570003446, реєстраційний №АА1184ЕХ; причіп СЗАП-8305, шасі Х1W83050070002496, реєстраційний №АА7147 ХТ; сідловий тягач МАЗ 543205-226, шасі № YЗМ54630570003445, реєстраційний №АА2835НА; Opel Astra 1,6, шасі № Y6D0TGF698X019167, реєстраційний №АА2026НК; Hyundai Accent1,5D, шасі №NLHCM41VP8Z11066, реєстраційний №АА8236НК; напівпричіп МАЗ 975830-3012, шасі № YЗМ97583080003216, реєстраційний №АА0809ХР.

Відповідач отримав згадані транспортні засоби, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі №611/001 від 20.12.2007, №611/005, №611/006, №611/007, №611/008 від 28.01.2008, №611/009 від 21.02.2008, №611/010 від 09.07.2008, №611/011 від 10.07.2008, №611/012 від 18.07.2008, однак своїх зобов’язань щодо сплати лізингових платежів згідно планів лізингу належним чином не виконував (плани лізингу в матеріалах справи), у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно довідки про стан взаєморозрахунків №6264 від 20.03.2009 року (а.с. 121-122) заборгованість відповідача перед позивачем на 20.03.2009 складає 256406,51 грн.

Заявою від 17.04.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 313007,10 грн. основного боргу, 2157,55 грн. – 3% річних, 2398,61 грн. – інфляційних, 17260,40 грн. – пені. В даній заяві позивач визначив, що дана сума заборгованості виникла у відповідача на дату 26.03.2009 року.

В судовому засіданні позивач по справі пояснив, що сума заборгованості, яку він просить стягнути – 313007,10 грн., виникла станом на 26.03.2009 року та складається із суми 256406,51 грн. та суми 56600,96 грн. – сума чергового внеску згідно первісних планів лізингу за квітень місяць, строк погашення якої настав 20.03.2009 року.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами 10.04.2009 року були підписані додаткові угоди №2, згідно якої лізингоодержувач визнає, що станом на 10.04.2009 він має заборгованість в розмірі 190018,35 грн. та пеню на цю дату в розмірі 12445,65 грн. та №3, згідно якої лізингоодержувач визнає станом на 10.04.2009 заборгованість в розмірі 66388,16 грн. та пеню в розмірі 4201,49 грн. Загальна сума основного боргу за обома угодами складає 256406,51 грн.

Вказаними додатковими угодами сторони погодили розстрочку сплати основної заборгованості, при цьому за обома угодами дата першого платежу згідно графіку розстрочки визначена 20.08.2009 року, тобто станом на день прийняття судом рішення – 09.06.2009 року, строк сплати заборгованості не настав.

Підписаними додатковими угодами сторони змінили також плани лізингових платежів (копії в матеріалах справи), і, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, строк сплати платежу в сумі 56600,96 грн., який не увійшов до реструктуризованого додатковими угодами боргу та строк сплати якого спочатку був визначений 20.03.2009, настав лише 15.04.2009 року, тобто після 26.03.2009 року.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Тобто, уклавши додаткові угоди, які є невід’ємною частиною договору лізингу №611 від 05.12.2007, та підписавши їх, обидві сторони визначили існуючу на певну дату суму боргу та встановили строки погашення боргових зобов’язань.

Посилання позивача на те, що додаткові угоди були розірвані в односторонньому порядку судом не приймаються до уваги, оскільки рішення щодо розірвання додаткових угод №2 та №3 від 10.04.2009 року було прийнято позивачем після прийняття господарським судом м. Києва рішення у даній справі (лист від 25.09.2009 року за №9266 в матеріалах справи).

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду м. Києва у справі №28/104 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 313007,10 грн. є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, по-перше, строк сплати зобов’язання в сумі 256406,51 грн. на момент прийняття рішення не настав і по-друге, сума боргу в розмірі 56600,96 грн. не є сумою заборгованості станом на 26.03.2009 року, як це визначив позивач.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки не виникло факту прострочення виконання грошового зобов’язання, стягнення з відповідача 3 відсотків річних та інфляційних є неправомірним.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення у справі №28/104 в частині стягнення з відповідача 2398,61 грн. витрат від інфляції та 2157,55 грн. – 3% річних.

Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Штрафними санкціями, відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 2 ст. 551 Цивільного Кодексу України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Додатковими угодами від 10.04.2009 № 2 та 3 було встановлено строк погашення пені протягом 10 банківських днів з дня підписання зазначених додаткових угод. Загальна сума пені за обома додатковими угодами складає 16647,14 грн.

Отже, строк сплати пені настав 27.04.2009 року (без врахування вихідних та святкових днів), тобто до прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі.

Доказів погашення сум пені відповідачем, як і доказів перерахунків пені, суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 16647,14 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду м. Києва по справі №28/104 від 09.06.2009 має бути скасоване повністю в частині стягнення основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних та скасоване частково в частині суми стягнення пені в розмірі 613,26 грн., а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ВТС-Трейд” підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Витрати по сплаті державного мита за розгляд справи судом першої інстанції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ВТС-Трейд” задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва по справі №28/104 від 09.06.2009 скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ВТС-Трейд” (01024, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31а, рахунок №260093002562 в КФ ВАТ „Універсальний Банк Розвитку та артнерства”, МФО 320746, ідентифікаційний код 30683731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро лізинг” (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, рахунок №2600510828 в ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478, ідентифікаційний код 32774741) 16447 (шістнадцять тисяч чотириста сорок сім тисяч) грн. 14 коп., 16 (шістнадцять) грн. 45 коп. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.”

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро лізинг” (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, рахунок №2600510828 в ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478, ідентифікаційний код 32774741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВТС-Трейд” (01024, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 31а, рахунок №260093002562 в КФ ВАТ „Універсальний Банк Розвитку та артнерства”, МФО 320746, ідентифікаційний код 30683731) 1760 грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

Видачу поворотних наказів доручити господарському суду м. Києва після надання доказів виконання наказу господарського суду м. Києва від 27.07.2009 у справі №28/104.

Матеріали справи №28/104 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді