Рішення № 7491984, 22.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.09 Справа№ 32/231

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши матеріали справи

За позовом: Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів „Трускавецькурорт”, м.Трускавець Львівська область.

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Трускавець Львівська область.

Про стягнення 11 029,23 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Дякон Б.Р. начальник юридичного відділу (довіреність №34 від 20.10.2009р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів „Трускавецькурорт”, м.Трускавець Львівська область до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м.Трускавець Львівська область про стягнення 11 029,23 грн. з яких 1 534,15 грн. заборгованість по орендній платі, 419,06 грн. заборгованість по експлуатаційних витратах, 6 946,37 грн. пеня та 2 129,65 грн. неустойка.

Ухвалою суду від 16.11.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 08.12.2009р. Ухвалою суду від 08.12.209р. розгляд справи відкладено з підстав вказаних в даній ухвалі. Рішення прийнято 22.12.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 08.12.2009р. подав клопотання, яким він просить суд не здійснювати технічну фіксацію судового процесу у справі.

Представник позивача в судовому засіданні 22.12.2009р. подав письмове пояснення б/н, щодо підстав нарахування пені та неустойки, позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити.

На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу за адресою: 82200, АДРЕСА_1, ухвали про порушення провадження у справі з відміткою поштового відділення про те, що причиною повернення конверту є закінчення терміну зберігання.

На вимогу ухвал суду від 16.11.2009р. позивач надав довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.12.2009р. за №НОМЕР_2, надану на його запит державним реєстратором, згідно якого ОСОБА_2 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та згідно запису №1 місце проживання: 82200, АДРЕСА_1. На цю ж адресу судом було надіслано ухвали про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. N 01-8/1228).

Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача по наявних у ній матеріалах.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд,

встановив:

01.12.2008р. між Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів „Трускавецькурорт” (орендодавець), в особі генерального директора ОСОБА_4 з однієї сторони та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди № 050-12 нерухомого майна, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 23 кв.м, вартістю 8503,51 грн., розміщене в приміщенні санаторію „Берізка” на 1 поверсі , згідно з поверховим планом (додаток №3), за адресою: АДРЕСА_2 (далі - обєкт оренди), для продажу мобільних телефонів, аксесуарів та фототоварів. Вказане нерухоме майно є власністю орендодавця.

За умовами п.1.2., п.1.3. та п.1.4. договору вказане в п.1.1. майно передається орендарю протягом трьох днів після підписання цього договору за актом приймання-передання майна (додаток №1). Передання майна в оренду не тягне за собою переходу права власності на це майно. Орендар користується майном протягом строку оренди без права розпорядження. В разі відчуження орендодавцем майна та переходу права власності на нього до інших осіб цей договір оренди припиняється. У разі припинення цього договору орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому цим договором при переданні майна орендарю. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передання. Обовязок зі складання акта приймання-передання покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору.

Згідно п.2.1. та п.2.2. договору плата за користування майном є платежем, який вносить орендар орендодавцеві незалежно від наслідків господарської діяльності. Плата за користування майном визначається на підставі розмірів орендної плати, затверджених радою директорів ЗАТ „Трускавецькурорт” і становить 1196,00 грн. без ПДВ за місяць. На суму плати за користування майном проводиться нарахування ПДВ. В плату за користування майном не входять витрати орендодавця на оплату комунальних послуг та інших експлуатаційних витрат.

Відповідно до п.2.3. та п.2.4. договору розмір плати за користування майном переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни орендарем мети використання майна, змін на ринку нерухомості, зміни орендних ставок, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. У разі недосягнення згоди між сторонами стосовно розміру плати за користування майном, цей договір припиняється з моменту одержання відповіді стороною на свою вимогу про перегляд розміру плати за користування майном, а якщо відповіді не отримано через 30 днів з моменту направлення такої вимоги. Плата за користування майном, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації та сплаті орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п.2.6. договору орендар сплачує плату за користування майном шляхом щомісячних перерахувань грошових коштів на поточний рахунок орендодавця. При здійсненні оплати орендар у призначенні платежу обовязково вказує цей договір, період за який здійснюється оплата, а також тип платежу (плата за користування майном, витрати на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати, неустойка, тощо). Якщо орендар не виконає зазначені вимоги, то орендодавець зараховує грошові кошти, що надійшли на його поточний рахунок, у такому порядку: в першу чергу витрати на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати і плату за користування майном; в другу чергу неустойку.

Згідно п.2.7. договору зобовязання орендаря зі сплати плати за користування майном виконуються шляхом щомісячної, до десятого числа поточного місяця, авансової оплати в розмірі не менше розміру плати за користування майном, вказаного у п.2.2. цього договору.

За умовами п.2.8. договору орендар оплачує орендодавцю витрати на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати (на утримання та експлуатацію приміщень, на електроенергію, теплову енергію, воду та каналізацію, послуги радіо, утримання пожежної сигналізації, вивіз сміття;дезинфекцію, утримання ліфтів, підйомників та інше) шляхом перерахування орендодавцю суми цих витрат окремо на підставі виставленого орендодавцем рахунку (його факсокопії): - до десятого числа поточного місяця якщо сума таких витрат визначена у розрахунку експлуатаційних витрат (додаток №2); - до десятого числа наступного місяця якщо сума таких витрат визначається згідно з показниками лічильників.

Згідно п.2.9. договору сума витрат, визначена згідно з п.2.8. цього договору, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та сплаті орендодавцю, з урахуванням пені в розмірі 2% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За умовами п.3.1.1. договору орендодавець зобовязувався не пізніше 3-х днів з моменту підписання договору оренди передати орендарю майно згідно з розділом 1 цього договору, за актом приймання-передання, в якому зазначається технічний стан майна на момент передачі його орендарю.

Згідно п.4.1.4. та п.4.1.6. договору орендар зобовязувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати плату за користування майном та обовязкові платежі відповідно до мов договору. Уразі припинення або розірвання цього договору в триденний строк повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передання його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Відповідно до п.6.1., п.6.2. та п.6.3. договору, цей договір укладено строком на 1 місяць, що діє з 01.12.2008р. до 31.12.2008р. включно. Умови цього договору зберігають силу протягом всього строку цього договору, а в частині зобовязань орендаря щодо орендної плати до виконання зобовязань. Зміни і доповнення до цього договору допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внестись розглядаються протягом 30 днів з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Відповідач користуючись орендованим приміщенням несвоєчасно та не в повному розмірі сплачував орендну плату та плату за експлуатаційні витрати.

24.02.2009р. Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів „Трускавецькурорт” звернулося з претензію вих. №211 про погашення заборгованості у розмірі 1262,27 грн. в триденний строк від дати отримання даної претензії та вимогою здійснити оплату за поточний місяць в розмірі 2600,20 грн. Оскільки термін дії договору закінчувався 28.02.2009р., позивач також вимагав терміново з«явитись для передачі орендованого майна і підписання акту приймання-передання. Претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідач порушив умови договору оренди щодо сплати орендної плати в строки встановлені умовами договору оренди, відтак у нього є заборгованість по орендній платі в сумі 1 534,15 грн.; та за експлуатаційні витрати в сумі 419,06 грн. Загальна сума заборгованості становить 1 953,21 грн.

Позивач керуючись п.2.4 договору оренди та на підставі ст.6, та ч.2 ст.551 ЦК України, ч.6 ст.231, ч.6 ст.232 ГК України нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 6 946,37 грн.

Крім того, позивач керуючись п.4.1.6. договору оренди та на підставі ст. 785 ЦК України, нарахував відповідачу неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, яка згідно поданого ним розрахунку становить 2 129,65 грн.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобовязання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За умовами ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Факт передачі в оренду відповідачу нежитлового приміщення загальною площею 23 кв.м, що знаходиться в приміщенні санаторію „Берізка” на 1 поверсі, за адресою: АДРЕСА_2 підтверджується актом приймання-передання майна в оренду від 01.12.2008р. підписаного сторонами та скріпленого печаткою позивача.

Відповідач порушив умови договору оренди щодо сплати орендної плати в строки встановлені умовами договору оренди, відтак у нього є заборгованість по орендній платі в сумі 1 534,15 грн.

Пунктом 2.8. договору оренди встановлено, що орендар оплачує орендодавцю витрати на комунальні послуги та інші експлуатаційні витрати (на утримання та експлуатацію приміщень, на електроенергію, теплову енергію, воду та каналізацію, послуги радіо, утримання пожежної сигналізації, вивіз сміття;дезинфекцію, утримання ліфтів, підйомників та інше) шляхом перерахування орендодавцю суми цих витрат окремо на підставі виставленого орендодавцем рахунку. Оплата по експлуатаційним витратам здійснюється орендарем згідно п.2.8. договору та розрахунку експлуатаційних витрат (додаток №2) - до десятого числа поточного місяця в розмірі 28,55 грн. з ПДВ.

Борг відповідача по експлуатаційним витратам згідно поданого розрахунку за період з грудня 2008 року по лютий 2009 року включно, становить 419,06 грн.

24.02.2009р. Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів „Трускавецькурорт” звернулося з претензію вих. №211, про погашення заборгованості у розмірі 1262,27 грн. в триденний строк від дати отримання даної претензії та здійснити оплату за поточний місяць в розмірі 2600,20 грн., крім того позивач просив з»явитися для повернення приміщення по акту прийому-передачі, проте відповідач залишив дану претензію без відповіді та задоволення.

Відтак, враховуючи вищенаведені норми, правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за орендну плату за грудень 2008р. - лютий 2009р. в сумі 1 534,15 грн.; по експлуатаційним витратам в сумі 419,06 грн.

Згідно ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не повернув майно з оренди по акту приймання-передання як це передбачено умовами п. 1.4. договору оренди, відтак нарахована позивачем на підставі ст.785 ЦК України неустойка в сумі 2129,65 грн. підлягає стягненню.

Щодо нарахованої позивачем пені, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 2.4. договору оренди передбачено, що плата за користування майном, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, підлягає індексації та сплаті орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 2% від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Проте слід зазначити, що Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань.

Стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” вказує на те, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” обмежує розмір нарахування пені, яка вказується сторонами у договорі.

Для того, щоб неустойка вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення. Тому не можна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», яким встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Враховуючи вищенаведене, не заслуговує на увагу суду твердження позивача викладене в поясненні щодо правомірності нарахування ним пені згідно умов договору та посилання при цьому на ч.2 ст.551 ЦК України.

Відтак, суд здійснив розрахунок пені згідно умов ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань». Згідно розрахунку здійсненого судом до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 143,44 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 1 534,15 грн. заборгованість по орендній платі, 419,06 грн. заборгованість по експлуатаційних витратах, 143,44 грн. пені, 2 129,65 грн. неустойки.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», ст.ст. 11, 525, 530, 549, 599, 610, 612, 759, 785 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 283 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (82200, АДРЕСА_1; банківські реквізити невідомі; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів „Трускавецькурорт” (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Біласа, 13; р/р 260073013486 в АБ „Національні інвестиції” в м.Київ; МФО 300498; код ЄДРПОУ 30322940) 1 534,15 грн. заборгованість по орендній платі, 419,06 грн. заборгованість по експлуатаційних витратах, 2 129,65 грн. неустойки, 143,44 грн. пені, 42,27 грн. держмита та 90,44 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 6802,93 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя

Суддя