Рішення № 7491967, 08.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.09                                                                                           Справа№ 14/198

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю мале підприємство «Воля»,м.Львів

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Прогрестехбуд», м. Стрий

про стягнення 27 523,78 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар: Хороз І.Б

Представники:

від позивача: Брунець В.Г. - представник

від відповідача: не з”явився.

Права та обов»язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України позивачу роз»яснино.

Суть спору: Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю мале підприємство «Воля», м.Львів, до відповідача: закритого акціонерного товариства «Прогрестехбуд», м. Стрий, про стягнення 27 523,78 грн заборгованості., в тому числі: 21438,00 грн основного боргу, 2566,20 грн. пені, збитки внаслідок інфляції у розмірі 2876,45 грн, три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 643,13 грн; просить відшкодувати судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.11.2009 року. Ухвала отримана відповідачем 30.10.09р, що підтверджується поштовим за №4843942 повідомленням про вручення рекомендованої поштової кореспонденції. Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзиву та витребовуваних документів не подав. Позивач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив; подав за №1-10/11-09 від 10.11.09 р Заяву про уточнення позовної заяви та уточнення розміру позовних вимог з доказами надіслання її 11.11.09 року відповідачу, просить уточнені позовні вимоги задоволити. За таких обставин, з метою недопущення порушення змагальності і рівності сторін перед законом та судом, створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також для правильного вирішення спору, суд вважав за необхідне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 11.11.2009 року розгляд справи відкладено на 08.12.2009 року; суд повторно зобов»язав сторони виконати в повному обсязі вимоги ухвали про порушення провадження у справі та надати витребовувані документи, явка повноважних представників сторін в судове засідання визнавалась судом обов»язковою.

Представник позивача в судове засідання 08.12.09р. з»явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи на три тижні та продовження строків розгляду справи для добровільного врегулювання спору.

Відповідачем у справі є ЗАТ «Прогрестехбуд».

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзиву та витребуваних документів не подав.

Присутній в судовому засіданні Шпирка Р.О. не є повноважним представником ЗАТ «Прогрестехбуд», оскільки довіреність від 01.12.09р. за № 01/12.09-01 підтверджує його повноваження, як представника ТзОВ «Прогрестехбуд», яке не є стороною у даній справі.

У зв»язку з наведеним клопотання Шпирка Р.О. без номера і дати (зареєстрованого в канцелярії господарського суду 08.12.09р. за вх..№ 25482) судом до розгляду не прийнято.

Відповідач відзиву, заперечень на позов, витребуваних документів не подав.

Враховуючи наведене, підстав та можливості задоволити клопотання позивача про продовження строків вирішення справи та відкладення її розгляду на три тижні суд не вбачає, оскільки, враховуючи дату поступлення позовної заяви до суду, а відтак і строки розгляду даної справи, підстав та можливості для чергового відкладення розгляду справи суд не вбачає. Щодо врегулювання питань, пов»язаних з предметом спору у даній справі, то сторони не позбавляються такої можливості і в подальшому, зокрема на стадії виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи , судом з”ясовано.

24 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю малим підприємством «Воля», м.Львів (позивачем у справі) та Закритим акціонерним товариством «Прогрестехбуд», м.Стрий (відповідачем у справі) було підписано договір підряду № 01-08/24-04 (надалі –договір).

Згідно п.1.1. даного договору позивач зобов»язувався виробити металопластикові дверні блоки в кількості 32 штуки та виконати повний комплекс робіт по їх монтажу на при реконструкції існуючої будівлі під житловий будинок корпус № 21 ( по генплану) по вулиці Пасічній,133 у м.Львові, а відповідач зобов»язувався прийняти вказані роботи та оплатити їх відповідно до умов договору.

Загальна вартість робіт згідно умов договору була визначена сторонами у 74178,00 гривень.

На виконання умов договору щодо виготовлення металопластикових дверних блоків, позивач виготовив та передав відповідачу дверні блоки у кількос ті 32 штук.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем також протягом червня та вересня 2008 року було в повному обсязі виконано комплекс робіт з монтажу вказаних дверних блоків відповідно до умов договору. Факт виконання зазначених робіт та поставки дверних блоків підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) за червень 2008 року від 27.06.2008 року та довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-№) за вересень 2008 року від 04.09.2008 року (копії додаються), а також Актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за червень 2008 року від 27.06.2008 року та актом приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2 в) за вересень 2008 року від 04.09.2008року (копії додаються).

Відповідач виконані позивачем за договором роботи прийняв, зауважень не висловив.

Однак, відповідач не здійснив своєчасно , у строки передбачені п.2.3 договору, та в повному обсязі оплату за виконані роботи, чим порушив умови договору.

Відповідно до п.2.2 договору відповідач зобов»язувався протягом десяти банківських днів з моменту підписання договору перерахувати позивачу аванс в розмірі 37000 гривень.

Відповідно до п.2.3 договору платежі за місячно виконані роботи проводяться грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок підрядника протягом п»яти банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) різниці між вартістю виконаних робіт та вартістю фактично використаних на ці роботи матеріальних ресурсів, які були придбані з використанням авансового платежу.

В загальному за договором позивачем виконано робіт вартістю 74 178,00 грн, фактично відповідачем оплачено вартість робіт на суму 52 740,00 грн, станом на 01 жовтня 2009 року основний борг склав 21 438,00 грн.

08.05.2008 року відповідачем було перераховано позивачу кошти в розмірі 37000 гривень в якості авансового платежу згідно п.2.2 договору, а також 21.07.2008 року було перераховано 15740 гривень. Таким чином, загальна сума оплачених коштів згідно умов договору становить 52740 гривень, що відповідає вартості виконаних робіт за червень 2008 року, що підтверджується Актом виконаних робіт (КБ-2в) від 27.06.2008 року та Довідкою (КБ-3) від 27.06.2008 року.

Позивачем було також виконано, як зазначено вище, роботи відповідно до умов договору і у вересні 2008 року на загальну суму 21438 грн, що підтверджується Актом виконаних робіт (КБ-2в) від 04.09.2008 року та Довідкою (КБ-3) від 04.09.2008 року. Відповідач вартість зазначених робіт не оплатив.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 03.12.2008 року, а оскільки відповіді не отримав, то повторно надіслав відповідачу претензію від 21.01.2009 року. Однак жодної відповіді від відповідача на надіслані претензії позивач не отримав, жодних дій з погашення заборгованості відповідач не вчинив.

Таким чином, станом на 01.10.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за виконану роботу згідно договору становить 21438,00 гривень.

Виходячи із встановленого, умов п.2.2 договору, відповідач вважається таким, що прострочив оплату за виконану позивачем роботу починаючи з шостого банківського дня з моменту підписання Акту приймання виконаних робіт за вересень 2008 року ( форма КБ-2в) відповідачем, а саме –з 08.10.2008 року.

Відповідно до ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Предметом спору у даній справі, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог, є стягнення боргу за виконані, однак не оплачені відповідачем підрядні роботи та покладення на відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору за порушення ним зобов»язань в частині проведення оплати за виконані роботи.

Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначеного ст.175 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.638 ЦК України договір №01-08/24-04 від 24.04.08 р є укладеним, оскільки істотні умови домовленості були прийняті сторонами та знайшли своє відображення в цьому договорі. Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до вимог ст.ст.626,627 ЦК України та ст.ст.179,180,181 ГК України між позивачем та відповідачем було укладено зазначений господарський договір, на підстав якого сторони вступили у господарські правовідносини та набули прав і обов»язків, що встановлені в цьому договорі.

Таким чином, умови, що становлять зміст договору від 24.04.08 р . визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та є обов»язковими для виконання.

Як вбачається з матеріалів справи сторони розпочали виконання договору №01-08/24-06 від 24.04.2008 р . Так, на виконання умов Договору щодо виготовлення метало пластикових дверних блоків, Позивач виготовив та передав Відповідачу дверні блоки в кількості 32 штуки, останній здійснив часткове перерахування коштів на виконання зобов»язань за договором.

Відповідно до ст..526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст.525 ЦК України). з зазначеними статтями Цивільного кодексу України кореспондується також і ст.193 ГК України.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, зобов»язання підлягає виконанню у строки (терміни) визначені, зокрема, умовами договору.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодеком, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визначаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

За ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання ( неналежне виконання).

Пунктом 3 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки , встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов»язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За нормами ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов»язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов»язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; частиною 2 цієї статті прямо встановлено, що не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов»язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов»язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.549 ЦК України, ст.230 ГК України штрафними санкціями (неустойкою, штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Позивачем заявлена вимога про стягнення пені на підставі пункту 8.6 договору. Цим пунктом договору передбачено що, у разі прострочення розрахунків замовник ( відповідач по справі) сплачує підряднику ( позивачу у справі) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунків (розрахунки додаються), загальний розмір пені, яку Відповідач повинен сплатити Позивачу, становить 2566,20 гривень.

Також, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунків (розрахунки додаються), загальний розмір збитків внаслідок інфляції становить 2876,45 гривень, а загальна сума трьох процентів річних становить 643,13 гривень.

Уточнені позовні вимоги про стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст..16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Аналогічна за змістом норма закріплена також і в ст..20 ГК України.

Відповідно до ст.44 ГПК України до складу судових витрат входять, зокрема , витрати з державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати по оплаті послуг адвоката. В обґрунтування витрат по оплаті послуг адвоката позивач посилається на договір №03/10 від 01 жовтня 2009 року про надання правової допомоги з підготовки та проведення господарської справи , акт здачі-приймання робіт (правової допомоги ) від 10.11.2009 р, платіжне доручення №274 від 06.11.09 р на суму 1000,00 грн, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю .

Виходячи з умов договору про надання правової допомоги з підготовки та проведення господарської справи за №03/10 від 01.10.09 р, беручи до уваги перелічені та додані до зазначеного договору документи, враховуючи ,що відповідно до ч.5 ст.49 ГПК України суми, які, зокрема, підлягають сплаті за послуги адвоката, пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову –на відповідача, що витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 1000,00 грн підтверджується договором , копією платіжного доручення , копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю , а відтак дані витрати є реальними та документально підтвердженими і прямо передбаченими ст.44 ГПК України,- 1000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім того стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 275,24 грн державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оплачених позивачем за подання даного позову до суду.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2, 21,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

Вирішив :

1.           Уточнені позовні вимоги задоволити повністю.

2.           Стягнути із Закритого акціонерного товариства «Прогрестехбуд» ( пошт.адреса :м.Львів, вул.Героїв УПА,72; юридична адреса : Львівська область, м.Стрий, вул..Панаса Мирного, 1/8, код ЄДРПОУ 22424901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю малого підприємства «Воля»( м.Львів, вул..Стрийська,197, код ЄДРПОУ 13795662) 21438,00 грн. основного боргу, 2566,20 грн. пені, 2876,45 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 643,13 грн, 275,24 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3.          Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя