Рішення № 7491921, 01.12.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09 Справа№ 6/219

За позовом: Приватного підприємства «ББМ-Транс», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про: стягнення 3041 грн. 53коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від позивача: Ігнатова Т.О.

від відповідача: не зявився

Представнику позивача, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обовязки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області приватним підприємством «ББМ-Транс»подано позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 2200грн. 00коп. основного боргу, 81 грн. 54 коп. 3 % річних, 384грн.15 коп. інфляційних нарахувань та 376 грн. 24 коп. пені.

Ухвалою суду від 20.11.2009р. за даним позовом судом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01.12.2009р.

Позивачем в судовому засіданні подано клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в звязку з оплатою відповідачем основного боргу в сумі 2200 грн. 00 коп.

Відповідач в судове засідання не зявився, письмового пояснення на позов не подав, причин нявки в судове засідання та невиконання вимог суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи,

Господарському суду представлено достатньо доказів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідно до заявок на перевезення вантажу № 509 від 15.10.2008р. та № 518 від 23.10.2008р. ФОП ОСОБА_1 замовила в ПП «ББМ-Транс»послуги по перевезенню вантажів, а саме металопрокату та профнастилу з м. Калуш Івано-Франківської обл. на загальну суму 3200 грн. (1600 грн. 00 коп. + 1600 грн. 00 коп.), в т.ч. ПДВ. Як вбачається з долучених до матеріалів справи заявок, оплата послуг з перевезення мала бути здійснена відповідачем впродовж 15 банківських днів.

Відповідачем обовязок щодо оплати наданих позивачем послуг у встановлений строк не виконано.

14.11.2008р. позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості. Однак, відповідачем перераховано позивачу частину заборгованості в розмірі 1000грн.00коп. 17.08.2009р. позивачем направлена відповідачу претензія № 9 з вимогою сплатити залишок заборгованості та штрафні санкції.

20.11.2009р. відповідачем платіжним дорученням № 971 перераховано позивачу решту суми основного боргу в розмірі 2200грн. 00коп.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк та у відповідності до умов договору та вимог цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошових зобовязань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання грошових зобовязань відповідач зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 3% річних від простроченої суми. Відповідно до представленого розрахунку сума інфляційних втрат становить 384грн.15 коп., 3% річних 81 грн. 54 коп.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення пені в розмірі 376 грн. 24 коп. за період з 14.11.2008р. по 13.05.2009р., суд прийшов до всновку відмовити в її задоволенні, оскільки умовами заявок № 509 від 15.10.2008р. та № 518 від 23.10.2008р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 23.10.2008р. не передбачено домовленості про сплату пені, у випадку не виконання грошового зобовязання. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР, передбачено, що платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково в частині стягнення 81 грн. 54 коп. 3 % річних, 384грн.15 коп. інфляційних втрат. В частині стягнення пені в розмірі 376 грн. 24 коп. відмовити. В частині стягнення 2200 грн. 00 коп. провадження у справі підлягає припиненню в зв”язку з відсутністю предмету спору.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст.33, 43, 49, 82, 84 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ( р/р НОМЕР_2 у ПЛФ ВАТ “Кредобанк” м.Львів, МФО 325365, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь приватного підприємства «ББМ-Транс», м.Київ, вул.Гарматна, 21/71 ( п/р 2600004510684 у АКБ “Правекс-Банк”, МФО 321983, код ЄДРПОУ 35212495) 81 грн. 54 коп. 3 % річних; 384грн.15 коп. інфляційних втрат, 89грн.42 коп. витрат по сплаті державного мита та 206грн. 87коп. вартості інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

3.В частині стягнення пені в розмірі 376 грн. 24 коп. відмовити.

4. В частині стягнення 2200 грн. основного боргу провадження припинити.

Суддя