Рішення № 7491567, 12.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.10 Справа № 21/190/09

Суддя Черкаський В.І.

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 (69106, АДРЕСА_1)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Автомобільний ринок” (69050, м.Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, б.36; код за ЄДРПОУ 32269203)

про зобовязання укласти типовий договір оренди

суддя Черкаський В.І.

за участю представників сторін:

від позивача не зявився;

від відповідача Зосенко Л.О., дов. № 20-09 від 08.12.2009

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 18.11.2009 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 14.12.2009 року.

Заявлено позовні вимоги про зобовязання відповідача підписати типовий договір оренди торгівельного місця на автомобільному ринку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

У судове засідання 14.12.2009 року сторони представників не направили, вимог суду не виконали.

Ухвалою від 14.12.2009 судове засідання на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 12.01.2010.

22.12.2009 до суду надійшов відзив відповідача, в якому він проти позову заперечив, виходячи з наступного. У своїй позовній заяві про зобов'язання укласти типовий договір оренди торговельного місця, Позивач наполягає на безпідставній відмові Відповідача в укладанні цього договору. 04.09.09 поштою на адресу Відповідача від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшла заява, про укладання типового договору оренди торговельного місця. До цієї заяви Позивач долучив роздрукований бланк цього договору. Такі істотні пункти, як 1, 9, 10, 16 зразку цього договору Позивачем залишені поза увагою взагалі, тобто: - не визначений та не ідентифікований предмет договору; - розміри орендної плати; - порядок розрахунків; - строки дії договору, які статтею 180 ГК України визначені, як істотні умови господарського договору та підлягають погодженню в процесі його укладання. Позивачем був суттєво порушений встановлений статтею 181 ГПК України загальний порядок укладення господарських договорів: по-перше, Відповідачу як стороні договору не був направлений у двох примірниках проект договору, відповідно до пункту 2 цієї статті; по-друге, відповідно до пункту 4, Відповідач був позбавлений права скласти протокол розбіжностей, тобто був взагалі позбавлений, як сторона договору, можливості досягти згоди при укладені затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 278 (в редакції від 29.07.09 № 868) типового договору. Істотною обставиною при розгляді цієї справи є те, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.05.03 р. за №190/4, товариству з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»передано в оренду земельну ділянку площею 12,7985 га на Оріхівському шосе для розташування автомобільного ринку (цільове призначення орендованої землі), про що 24.07.03 р. між Запорізькою міською радою та ТОВ «Автомобільний ринок»укладено договір оренди, за умовами якого суборенда земельної ділянки не передбачена. В свою чергу, слід зазначити, що ст. 8 Закону України «Про оренду землі», частиною 5 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, “орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди”. При укладенні типового договору оренди торговельного місця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 278 (в редакції від 29.07.09 № 868), між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок»та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, виникають особливі переддоговірні умови, які потребують додаткового врегулювання в процесі укладення господарського договору. Тому виходячи із викладеного, з урахуванням наведених порушень з боку Позивача, Відповідач своїм листом від 25.09.09 № 30 повідомив, про те що укладення типового договору є неможливим, оскільки Позивач порушив законодавство про земельні відносини та оренду землі. Таким чином, Позивач порушив загальний порядок укладання господарських договорів, як передбачено ст. 181 ГК України, не виконав вимог ст. 179 ГК України, де сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору і не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови, не погодив істотні умови договору, які закріплені ст. 180 ГК України та не дотримав особливостей укладання господарських договорів передбачених ст. 184 ГК України.

За клопотанням представника позивача, справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 12.01.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 р. № 868 затверджено «Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків», яке передбачає, що у разі коли підприємець сплатив ринковий збір за 30 і більше днів на одному ринку, суб'єкт господарювання зобов'язаний за заявою такого підприємця укласти з ним договір оренди торговельного місця згідно з типовою формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об'єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи".

Суд встановив, що 04.09.2009 на адресу відповідача від Позивача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшла заява, про укладання типового договору оренди торговельного місця. До цієї заяви Позивач долучив бланк цього типового договору без заповнення відповідних граф, які містять істотні умови договору оренди, не визначений та не ідентифікований предмет договору; розміри орендної плати; порядок розрахунків; строки дії договору, які статтею 180 ГК України визначені, як істотні умови господарського договору та підлягають погодженню в процесі його укладання.

Згідно ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України

Проаналізувавши надані докази,суд дійшов висновку, що позивачем не дотриманий встановлений чинним законодавством порядок укладення господарського договору, тобто, позивач не надав суду доказів звернення до відповідача із пропозицією про укладення договору у відповідності з чинним законодавством.

Враховуючи викладене, слід відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

У позові відмовити.

Суддя В.І.Черкаський

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 12.01.2010)