Рішення № 7491571, 10.12.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.09 Справа № 22/232/09

Суддя Скиданова Ю.О.

м.Запоріжжя За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Руський продукт” (86126, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Кулакова, 1а) до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю “АгроПриват” (юр. адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. О.Матросова, 8А; факт.адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2)

про стягнення 25508,31 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача –Бєлоусова С.О., довіреність б/н від 28.10.2009р.

Дьяченко Н.В., довіреність б/н від 28.10.2009р.

від відповідача: Калініна Ю.О., довіреність № 21 від 30.10.2009р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Первісно заявлені позовні вимоги про стягнення 18253,44 грн. основного боргу, 6826,79 грн. пені за дистриб’юторським договором на поставку товару від 01.04.08р.

Ухвалою суду від 21.09.2009 р. порушено провадження у справі № 22/232/09, судове засідання призначено на 02.11.2009 р.

Ухвалою суду від 02.11.2009р. розгляд справи було відкладено до 16.11.2009р. У судовому засіданні 16.11.2009р. оголошено перерву до 23.11.2009р.

Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 23.11.2009р. згідно п.3 ст.69 ГПК України строк вирішення спору у справі №22/232/09 продовжено на один місяць –до 21.12.2009р.

Ухвалою суду від 23.11.2009р. розгляд справи відкладено на 10.12.2009р.

10.12.2009р. справу розглянуто, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої у зв’язку з тим, що відповідачем заявлено про залік зустрічних однорідних вимог, просить визнати цей залік таким, що заявлений без достатніх правових підстав і належних доказів та збільшив розмір заявлених вимог, та просить стягнути з відповідача 18253,44 грн. основного боргу, 6 826,79 грн. пені, а також 428,08 грн. 3% річних, нарахованих за період з 25.02.2009р. по 08.12.2009р., всього суму 25508,31 грн.

          В частині вимоги про визнання заліку зустрічних вимог таким, що заявлений без достатніх правових підстав і належних доказів, заява позивача судом до розгляду не прийнята у зв’язку з тим, що беручи до уваги предмет спору у справі №22/232/09, заява в цій частині суперечить ст.22 ГПК України, оскільки змінюється і предмет і підстави позову. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає приписам ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України. В частині збільшення розміру майнових позовних вимог заява прийнята судом до розгляду.

          Вимоги мотивовано наступним. За видатковою накладною №96 від 02.09.2008р. позивач передав товар на загальну суму 30 801,60 грн. Згідно з п.2.5 укладеного між сторонами дистриб’юторського договору №1/08 від 01.04.2008р. оплата поставленого товару здійснюється протягом 30 днів з моменту поставки. В результаті фінансово-господарських розрахунків станом на 24.02.2009р. за ТОВ “АгроПриват” утворилась заборгованість в розмірі 18 253,44 грн., що підтверджується звіркою розрахунків. Крім того, на підставі п.6.2 договору відповідачу нараховано пеню в розмірі 6 826,79 грн. за період з 25.02.2009р. по 31.08.2009р., а також згідно зі ст.625 ЦК України суму 428,08 грн. 3% річних за період з 25.02.2009р. по 08.12.2009р.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши у своєму відзиві, що дистриб’юторський договір №1/08 від 01.04.2008р. є неукладеним, оскільки сторони не досягли згоди щодо усіх істотних договору: відсутня Специфікація, в якій повинен був бути визначений асортимент, кількість і технічні умови продажу товару. Зі змісту накладної №РН-0000096 від 02.09.2008р. не вбачається, що вона є додатком до договору. До того ж в накладній зазначено, що товар був відвантажений на умовах попередньої оплати, що суперечить п.п.2.4, 2.5 вказаного договору. Обов’язок відповідача щодо оплати залишку суми за товар, поставлений по накладній, не настав, оскільки позивачем не направлялася вимога щодо оплати цього боргу, як то передбачено ст.530 ЦК України. В доповненні до відзиву відповідач зазначив, що позивач звернувся до нього з пропозицією збувати свій товар через магазини ТОВ “О`кей Україна”, з яким у відповідача існують договірні відносини щодо поставки товару (договір №699/11/07). З метою реалізації цих домовленостей 01.04.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з маркетингу та мерчендайзенгу №3/08, згідно з яким відповідач зобов’язався надавити послуги зі стимулювання збуту товарів торгових марок “Аладушкин” та “Ясно солнышко”, належного позивачу. Позивача було повідомлено, що за загальними умовами продажу товарів через мережу магазинів ТОВ “О`кей Україна”, останньому необхідно оплатити маркетингові послуги з розрахунку приблизно 10 000 грн. за вихід однієї торгової марки або передати у власність товар на аналогічну суму. Позивач на вищевказані умови погодився, 02.09.2008р. по накладній №РН-0000096 передав відповідачу товар на суму 30801,60 грн. для подальшої його передачі ТОВ “О`кей Україна”, а також здійснив попередню оплату послуг на суму 1000 грн. на рахунок відповідача. На виконання умов договору №3/08 відповідач передав товар, прийнятий від позивача по накладній, у власність ТОВ “О`кей Україна” в рахунок оплати послуг за виведення торгових марок “Аладушкин” та “Ясно солнышко” на ринок м.Запоріжжя. 24.02.2009р. частина товару була повернута позивачу у зв’язку з закінченням терміну реалізації, що підтверджується карткою рахунку 361 за період з 01.01.2009р. –28.02.2009р., яка підписана сторонами та скріплена печатками. Таким чином, позивач передав для організації виведення торгових марок на ринок товар на суму 18 253,44 грн. Позивачу було направлено акт приймання-передачі виконаних робіт та рахунок на оплату послуг на суму 18 253,44 грн. Оскільки заперечень з боку позивача не надійшло, згідно з п.4.3 договору відповідач вважав, що розрахунки між підприємствами проведені в повному обсязі. Після подання ТОВ “Руський продукт” даної позовної заяви, йому була направлена заява про зарахування зустрічних вимог на суму 18 253,44 грн. в порядку ст.601 ЦК України. Таким чином, відповідач не має заборгованості перед позивачем. Просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Руський Продукт” (Постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АгроПриват” (Покупець, відповідач) був укладений дистриб’юторський договір №1/08, за яким позивач зобов’язався передати у власність Покупцеві, а Покупець –прийняти та оплатити товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені в Специфікації або накладних, що складають невід’ємну частину цього договору. Позивач передав відповідачу права та обов’язки дистриб’ютора на території міста Запоріжжя та Запорізькій області (п.п.1.1.,1.2).

Судом також встановлено, що 01.04.2008р. сторонами укладено договір №3/08 про надання послуг маркетингу та мерчендайзингу, за яким ТОВ “Руський продукт” (Замовник) доручив, “АгроПродукт” (Виконавець) прийняв на себе зобов’язання з надання комплексу маркетингових послуг та послуг мерчендайзенгу, а також інших послуг зі стимулювання збуту товарів ТМ “Ясно солнышко” та ТМ “Аладушкин”. Відповідно до п.1.2 сторони за десять днів до початку періоду, в якому будуть здійснюватися послуги, шляхом укладення додаткової угоди узгоджують їх обсяг та перелік.

Відповідно до пояснень сторін, ними було узгоджено, що ТОВ “АгроПриват” сприятиме реалізації товарів ТОВ “Руський Продукт” торгових марок “Аладушкін” та “Ясне сонечко” через мережі магазинів ТОВ “О`кей Україна”, з яким у відповідача укладено договір поставки (№699/11/07ПТ від 27.11.2007р.). У зв’язку з цим, 01.09.2008р. відповідачем було підписано з ТОВ “О`кей Україна” Специфікацію №1 до договору поставки №699/11/07ПТ, відповідно до якої узгоджено поставку продукції вищезазначених торгових марок.

Сторонами було узгоджено, що умовою продажу товарів через мережу магазинів ТОВ “О`кей Україна” є оплата маркетингових послуг останнього за виведення торгових марок приблизно у розмірі 10 000 грн., можлива передача у власність товарів на аналогічну суму. ТОВ “Руський Продукт” згідно з виставленим йому рахунком №270808 від 27.08.2008р. здійснив попередню часткову оплату маркетингових послуг в розмірі 1000 грн., що підтверджується банківською випискою.

Згідно з видатковою накладною №РН-0000096 від 02.09.2008р. ТОВ “Руський Продукт” передало відповідачу товар торгових марок “Аладушкін” та “Ясне сонечко” на загальну суму 30801,60 грн. Відповідач в свою чергу передав цей товар ТОВ “О`кей Україна” в рахунок оплати його послуг за виведення торгових марок на ринок м.Запоріжжя.

24.02.2009р. частина товару була повернута позивачу за накладними про повернення у зв’язку з закінченням терміну реалізації, що підтверджується карткою рахунку 361 за період з 01.02.2009р. –28.02.2009р., яка підписана сторонами та скріплена печатками. Так, відповідно до цієї картки сторони погодили, що заборгованість на користь ТОВ “Руський продукт” складає 18 253,44 грн.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексуУкраїни, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст.11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Пунктом 2.5 дистриб’юторського договору передбачено, що Покупець зобов’язаний перерахувати на поточний рахунок Постачальника вартість поставленої йому партії товару протягом 30 днів з моменту поставки.

Твердження відповідача про те, що договір №1/08 від 01.04.2008р. є неукладеним також є безпідставними та необґрунтованими.

Оскільки Цивільний та Господарський кодекс України не містять такого виду договору як дистриб’юторський, та зважаючи на предмет договору №1/08 (пункт 1.1), до спірних відносин слід застосовувати положення законодавства, які притаманні договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір визнається неукладеним тоді, коли у ньому відсутня хоча б одна з істотних умов. Такий висновок прямо передбачено в п. 8 ст.181 ГК України, а саме: у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно з ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків, прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначається специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Із аналізу наведених норм законодавства слідує, що істотними умовами договору купівлі-продажу (як і договору поставки) є предмет, ціна та строк дії договору. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Сторонами договору купівлі –продажу, як і поставки, є продавець (постачальник) і покупець.

Відповідач зазначає, що договір є неукладеним у зв’язку з відсутністю Специфікації до договору, в якій мав бути визначений асортимент, кількість і технічні умови продажу товару. Накладна є документом первинного бухгалтерського обліку та за своїм змістом не може бути додатком до договору. Зі змісту накладної №РН-0000096 від 02.09.2008р. не вбачаться, що вона є додатком до спірного договору.

Відповідно до п.п.1.1,2.2. цього договору встановлено, що кількість, асортимент, технічні умови та ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається відповідно до специфікації або накладних, що складають невід’ємну частину цього договору. За таких обставин відсутність специфікації не може бути підставою для ствердження, що договір неукладений. Оскільки в зазначеному договорі не міститься умови щодо зазначення в кожній накладній договору як підстави поставки, така вказівка не є обов’язковою. Відповідачем не доведено і судом не встановлено, що між сторонами існували інші правовідносини щодо поставки товару. Посилання в накладній №РН-0000096 на умови попередньої оплати не дає підстав безумовно стверджувати, що поставка здійснена не за договором та не спростовує висновків суду.

Таким чином, вирішуючи спір, суд враховує, що договір №1/08 від 01.04.2008р., містить усі істотні умови, необхідні для даного виду договору, по яких сторони досягли згоди, та є укладеним.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення суми 18 253,44 грн. основного боргу за товар поставлений за дистриб’юторським договором №1/08 від 01.04.2008р. згідно видаткової накладної №РН-0000096 від 02.09.2008р.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом встановлено наступне. Відповідач з супровідним листом вих.№02/03-01 направляв позивачеві акт приймання-передачі виконаних робіт від 02.03.2009р. та рахунок №020309 від 02.03.2009р. на суму 18253,44 грн. для оплати наданих йому послуг за договором №3/08 01.04.2008р. про надання послуг маркетингу та мерчендайзингу. Згідно з п.п.4.2, 4.3 цього договору Замовник (позивач) зобов’язаний протягом 10 днів з моменту отримання підписати акт та повернути його виконавцю або надіслати мотивовану відмову від його підписання. У разі неотримання Виконавцем (відповідачем) підписаного акту або відмови від підписання акту в зазначений термін, акт вважається підписаним. У зв’язку з відсутністю заперечень з боку ТОВ “Руський Продукт” відповідач вважав, що розрахунки між ними проведені в повному обсязі шляхом зарахування взаємних вимог. Пунктом 3.3 укладеного між сторонами договору про надання послуг маркетингу та мерчендайзинга №3/08 передбачено, що можливий розрахунок шляхом зарахування взаємних вимог. Відповідачем представлено суду лист №09/10-01 від 09.10.2009р., згідно з яким враховуючи викладені обставини та звернення ТОВ “Руський Продукт” до суду з даним позовом він направив позивачу Заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 09.10.2009р. на суму 18 253,44 грн. Направлення цього листа з додатками підтверджується поштовим чеком №9884 та описом вкладення від 09.10.2009р.

Згідно зі ст.202 ЦК України право чином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, тобто зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом, зокрема - можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

Отже, за правовою природою припинення зобов’язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї сторони.

Заперечення позивача, викладені в заяві про уточнення позовних вимог, суд не бере до уваги, виходячи з наступного. Якщо друга сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду і спір підлягає вирішенню по суті з урахуванням усіх матеріалів і обставин справи. Тобто, друга сторона має право оскаржити заявлену вимогу про зарахування у зв’язку з її недійсністю.

Доказів визнання недійсною заяви про залік зустрічних однорідних вимог в установленому законом порядку станом на день розгляду справи суду не представлено. Обраний позивачем спосіб захисту шляхом заявлення в своїй заяві про уточнення вимоги про визнання заліку таким, що заявлений без достатніх правових підстав та належних доказів, не відповідає приписам ст.16 ЦК України, ст.20 ГК України. Також заява в цій частині суперечила положенням ст.22 ГПК України, тому не могла бути прийнята судом до розгляду в даному позовному провадженні.

За таких обставин, зобов’язання відповідача по сплаті боргу припинилося у зв’язку з направленням ним позивачу заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 09.10.2009р., тому провадження у справі в частині стягнення суми 18 253,44 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмета спору.

          Позивачем також задавлено вимоги про стягнення з відповідача суми 6826,79 грн. пені, нарахованої на суму 18 253,44 грн. за період з 25.02.2009р. по 31.08.2009р.

Пунктом 6.2 дистриб’юторського договору передбачено, що за затримку оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% за кожний календарний день прострочення оплати від вартості поставленого товару.

Відповідно до ст.ст.610,611 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов’язання є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 6 ст.231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому слід враховувати, що положення Законів України мають переважну силу перед договорами. Умови договору не можуть суперечити законам.

Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення зобов’язання відповідачем щодо сплати вартості товару в обумовлений строк є встановленим, однак вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково на підставі наведених вище норм законодавства у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується пеня. Таким чином, за вказаний період до стягнення на користь позивача підлягає пеня у розмірі 2 151 грн. 40 коп.

Крім того, позивач просить стягнути 428,08 грн. 3% річних за період з 25.02.2009р. по 08.12.2009р.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, вимоги про стягнення 3% річних є обґрунтованими. Однак, враховуючи те, що обов’язок відповідача по оплаті суми боргу припинився з дати отримання заяви від 09.10.2009р. про залік зустрічних однорідних вимог, а саме з 13.10.2009р. (з урахуванням поштового обігу), сума 3% річних підлягає до стягнення за період з 25.02.2009р. по 13.10.2009р. у розмірі 345 грн. 07 грн.

          На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 207 грн. 49 коп. витрат на державне мито, суму 193 грн. 52 коп. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому суд враховує, що зобов’язання щодо сплати суми основного боргу припинилося після подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.49, п.1-1 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

          В частині стягнення суми 18 253 грн. 44 коп. основного боргу провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АгроПриват” (юридична адреса: 69057, м.Запоріжжя, вул.О.Матросова, 8А; фактична адреса: 69063, м.Запоріжжя, вул. Крива Бухта, 2; р/р26007315411121 в ЗОФ АКБ “Укрсоцбанк” м.Запоріжжя, МФО 313010, код ЄДРПОУ 32405363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Руський Продукт” (86126, Донецька область, м.Макіївка, вул.Кулакова, буд.1А, р/р26003601318640 в ЗАТ “ОТП Банк”, м.Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 34776646) суму 2151 (дві тисячі сто п’ятдесят одна) грн. 40 коп. пені, суму 345 (триста сорок п’ять) грн. 07 грн. –3 % річних, суму 207 (двісті сім) грн. 49 коп. витрат на державне мито та суму 193 (сто дев’яносто три) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                   Ю.О.Скиданова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 11.01.2010р.