Постанова № 74908050, 20.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/3035/17 Номер провадження 22-ц/775/866/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Будулуци М.С., Мальованого Ю.М.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №4 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 8 грудня 2017 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Бакуменко А.В., у місті Краматорську Донецької області, в справі номер 234/3035/17 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 26.12.2007 року між ним та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань, покладених на нього кредитним договором, станом на 31.01.2017 року утворилась заборгованість у загальній сумі 39910,58 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 1586,17 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 32009,77 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 4176,04 грн., заборгованість по судовим штрафам 2138,60 грн., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_2

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 8 грудня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 26.12.2007 року, яка станом на 31.01.2017 року становить 33595,94 грн.

В частині стягнення штрафів та пені – відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» в позові до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував строк позовної давності та не відмовив у задоволенні позову з цих підстав. Загальний строк позовної давності для звернення до суду за захистом цивільного права та інтересу сплив, доказів поважності його пропуску стороною позивача не надано, тому позов задоволенню не підлягає.

Вважає, що позивач не довів отримання відповідачем нової кредитної картки зі строком дії до жовтня 2015 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України. Надав заяву про розгляд справи за його відсутністю та відзив на апеляційну скаргу (а.с. 127, 128-130).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 26.12.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом подачі анкети-заяви, відповідно до якої відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 6).

З розрахунку заборгованості за договором від 26.12.2007 року вбачається, що заборгованість за кредитом станом на 31 січня 2017 року становить 39910,58 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 1586,17 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 32009,77 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом – 4176,04 грн., заборгованість по судовим штрафам – 2138,60 грн. (а.с. 4-5).

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 надано кредитну картку 26 грудня 2007 року терміном дії до грудня 2011 року та кредитну картку від 6 грудня 2011 року терміном дії до жовтня 2015 року (а.с. 61).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з обґрунтованості заявлених

позовних вимог в частині стягнення заборгованості в розмірі 33595,94 грн. та безпідставності

заявлених вимог щодо стягнення штрафів, комісії та пені.

З таким висновком суду повністю погодитися не можна, оскільки він не в повній мірі відповідає обставинам справи та закону.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 Закону банківським кредитом визнається будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З заяви-анкети, яка підписана відповідачем, вбачається, що «Я ознайомлений та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовій формі…» (а.с. 6 зв. стор.).

Підписавши вказану заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та користуючись кредитними коштами, апеляційний суд вважає, що між сторонами по справі існують кредитні правовідносини, щодо яких сторони погодили істотні умови договору кредиту про суму кредиту, строку її повернення та розміру процентів.

Пунктом 5.5. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що за користування кредитом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому тарифами банку із розрахунку 360 календарних днів у році (а.с. 13).

Відповідно до довідки про Умови кредитування за використанням кредитки «Універсальна», яку підписав відповідач ОСОБА_2, передбачено повернення процентів за користування кредитними коштами в розмірі 7% від заборгованості, але не менш 50,00 грн. та не більш залишку заборгованості (а.с. 7).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, правильно виходив з наведених норм

закону.

Разом з тим, визначаючи розмір процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції помилково розрахував їх розмір без врахування умов договору, а саме: сплата відсотків за користування кредитом визначена у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 7).

Проте, з розрахунку заборгованості вбачається, що з 1 квітня 2015 року під час користування кредитними коштами позивач змінив розмір відсотків за користування кредитом до 43,20% (а.с. 4 зв.стор.).

Суд першої інстанції, задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 32009,77 грн., на цей факт уваги не звернув.

Крім того, стосовно спливу строків позовної давності, що є доводом апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з наступного.

В запереченні на позов та письмових поясненнях відповідач та представник відповідача неодноразово заявляли клопотання про застосування позовної давності (а.с. 39-40, 58).

Суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність заявленого клопотання.

Проте, з таким висновком повністю погодитися не можна.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Зазначений трирічний строк діє після порушення суб'єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Умовами кредитування з використанням кредитки «Універсальна» встановлено певний розмір щомісячних платежів та строк їх внесення (а.с. 7).

Отже, у банку настає право вимоги від позичальника про виконання основного зобов'язання з моменту прострочення повернення чергової частини грошових коштів. Позовна давність має бути застосована до цієї частини.

Тому, з огляду на викладене вище, апеляційний суд вважає, що заяви відповідача ОСОБА_2 та його представника про застосування позовної давності підлягають частковому задоволенню.

На цю обставину суд першої інстанції також уваги не звернув.

Щодо доводу апеляційної скарги про неотримання відповідачем нової кредитної картки зі строком дії до жовтня 2015 року, апеляційний суд зазначає наступне.

З довідок ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що в грудні 2011 року за кредитом виготовлена нова кредитна картка 4149437716394323 та проводилась зміна кредитного ліміту (а.с. 61, 62).

З виписки з рахунку по кредитному договору ОСОБА_2 вбачається, що відповідач в 2012-2013 роках частково погашав заборгованість по кредитному договору, тобто користувався кредитною карткою (а.с. 63-69). Тому, його довід з цього питання є безпідставним.

За таких обставин, виходячи з наведеного вище, апеляційний суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 4203,58 грн. за період з 1 березня 2014 року по 31січня 2017 року, виходячи з 36 відсотків за користування кредитом на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Отже, апеляційний суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення

в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

Відтак, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції – підлягає зміні, з ухваленням судового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором в межах строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 8 грудня 2017 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором – змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 26.12.2007 року станом на 31.01.2017 року, яка складається з тіла кредиту в розмірі 1586 (одна тисяча п’ятсот вісімдесят шість) грн. 17 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 4203 (чотири тисячі двісті три) грн. 58 коп.

В інший частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку, як така, що ухвалена у малозначній справі, не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді:

Повне судове рішення складено 22 червня 2018 року.

Судді: