Постанова № 74905786, 25.06.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/424/18 25.06.2018

Провадження №22-ц/784/1021/18

Провадження №22-ц/784/1021/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 червня 2018 року м. Миколаїв

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Цуркан І.І.,

без участі осіб, які беруть участь у справі і належним чином повідомлені про час та місце судового засідання,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засідання цивільну справу № 474/424/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу, яку постановив Врадіївський районний суд Миколаївської області під головуванням судді Сокола Федора Григорійовича у приміщенні цього суду 10 травня 2018 року за позовом ОСОБА_1 до начальника Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області про визнання неправомірними дій прокурора,

в с т а н о в и л а :

У травні 2018 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до начальника Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області про визнання неправомірними дій прокурора, яким просила суд визнати незаконними дії начальника Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в збирані інформації щодо стану її здоров'я та лікування та визнати незаконними бездіяльність прокурора - керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в ненаданні копії запиту від 28 березня 2018 р. № (15-32) 2106 вих. 18 про надання інформації щодо стану здоров'я та лікування ОСОБА_1

Позовна заява мотивована тим, Первомайська місцева прокуратура Миколаївської області зверталася до Врадіївської центральної лікарні із запитом щодо надання інформації про стан здоров'я та лікування позивача, що призвело до порушень прав останньої на особисте життя та конфіденційність інформації про здоров'є.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 р. у відкритті провадження за вказаною позовною заявою відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що посадові особи органів прокуратури у зв'язку з виконанням ними своїх функцій поза межами кримінального провадження чи будь-якої судової справи, а відтак, в даному випадку, згідно приписів ст. 19 ЦПК України та ст. 19 КАС України, позов ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій прокурора підлягає розгляду адміністративним судом за правилами КАС України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу скасувати й передати питання про відкриття провадження на новий розгляд.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду що даний спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства ґрунтується на невірному застосування положень процесуального законодавства.

Від Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що дії, стосовно незаконності яких подано позовну заяву, були вчиненні прокурором на виконання повноважень щодо представництва інтересів держави під час вирішення цивільного позову, тобто діяв як суб'єкт владних повноважень, а тому суд вірно застосував норми права.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 р. (справа № 474/192/17) задоволено позов керівника Первомайської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради до ОСОБА_1 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки; стягнуто з ОСОБА_1 29 279 грн. 64 коп. збитків.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 01 лютого 2018 р. задоволено заяву ОСОБА_1 та відстрочено виконання рішення суду від 08 вересня 2017 р. Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 р. частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, ухвалу суду від 01 лютого 2018 р. скасовано, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду.

При вирішенні в суді питання щодо надання відстрочки Врадіївським відділом Первомайської місцевої прокуратури направлено запит головному лікарю Врадіївської центральної районної лікарні щодо перебування на лікуванні ОСОБА_1

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 вказувала, що направленням вказаного вище запиту до лікарні, а також ненаданням їй копії запиту, з яким прокурор звертався до лікарні щодо її стану здоров'я порушені її права на захист конфіденційної інформації.

Суд, вирішуючи питання відкриття провадження у справі, вважав, що даний спір не є цивільно-правовим і має розглядатись за правилами адміністративного судочинства

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України в редакції Закону № 2147-VIII).

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.

Також, з аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) у порядку адміністративного судочинства.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі через порушення правил юрисдикції, суд послався на те, що спір ОСОБА_1 виник з прокуратурою у зв'язку із виконанням її працівниками функцій поза межами кримінальної або будь-якої іншої справи, тобто через виконання владних повноважень.

Такий висновок суду є помилковим.

В силу ст. 131-1 Конституції України прокуратура наділена серед інших повноваженнями на представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

З метою представництва інтересів держави в суді повноваження прокурора чітко визначені законом: виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право:

1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом;

2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Тобто законом чітко визначені повноваження прокурора для представництва інтересів держави в суді в тому числі, щодо отримання інформації, які є обмеженими і пов'язані виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва держави в суді.

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відповідно до пункту 2 ч. 3 ст. 2 ПК України є повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

За такого прокурор в цивільному процесі є учасником справи, який є рівним з іншими учасниками і не користується будь-якими перевагами і не наділений повноваженнями владних управлінських дій суб'єкта владних повноважень щодо інших учасників справи.

Статтею 32 Конституції України гарантується, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Зазначені положення Основного Закону кореспондуються із положеннями ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію», згідно із якою визначено, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

Статтею 286 ЦК України визначено право на таємницю про стан здоров'я, а саме: фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Саме на порушення особистих немайнових прав, визначених вказаними вище нормами права, з боку прокуратури, яка діяла в межах розгляду іншого цивільного спору як його учасник, позивач посилалась як на підставу своїх позовних вимог.

Визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб є передбаченим законом способом захисту (п. 10 ч 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 27 Закону України «Про інформацію» передбачено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою цивільно-правову відповідальність згідно із законодавством.

Таким чином, позивач при зверненні з позовом обрала передбачений законом спосіб захисту цивільних справ.

Як роз'яснено в п. 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 01 березня 2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Оскільки ОСОБА_1 звернулась з позовом до суб'єкта владних повноважень - прокурора, який не здійснював владних управлінських, контролюючих функцій щодо неї, не мав повноважень щодо вчинення обов'язкових до виконання дій, звернулась на захист свого цивільного права, обравши передбачений цивільним законодавством спосіб захисту порушеного права, даний спір не є публічно-правовим і має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

За такого колегія судів погоджується з аргументами апеляційної скарги і відхиляє доводи відзиву відповідача на апеляційну скаргу.

Зокрема, посилання прокурора у відзиві на апеляційну скаргу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 р. у справі № 161/14920/16-а є безпідставними, оскільки у вказаній справі участь брав суб'єкт владних повноважень - орган державного архітектурно-будівельного контролю, який наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов'язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. За такого Верховним судом зроблено висновок, що оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то і подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта зумовлено правовідносинами публічно-правового характеру й повинно розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Такі обставини є іншими ніж встановлені у даній справі, а тому така правова позиція не підлягає застосуванню.

Враховуючи, що судом першої інстанції при постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до помилкового вирішення питання стосовно відкриття провадження у справі, ухвала суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 379, 38, 382 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 10 травня 2018 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області про визнання неправомірними дій прокурора направити до того ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Т.Б. Кушнірової

Ж.М. Яворська

___________

Повний текст постанови вготовлений 25 червня 2018 року