Постанова № 74898984, 19.06.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа № 920/1236/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

за участі секретаря судового засідання

за участі:

прокурора- Ногіна О.М., посвідчення № 032167 від 11.02.15 р

позивача- Кунець В.В., довіреність № 9-18-0.6-14/62-18 від 12.01.18 р

відповідачів - 1) не з'явилися, 2) не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача - ФОП Ісаєвої Ю.М. (вх. № 561С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 02 березня 2018 року по справі № 920/1236/17

за позовом керівника Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, м. Суми;

до:

1) Шосткинської міської ради Сумської області, м. Шостка Сумської області;

2) Фізичної особи-підприємця Ісаєвої Юлії Михайлівни, м. Шостка Сумської області;

про скасування рішення в частині та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

20 грудня 2017 року керівник Шосткинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Головного управління Держгеокадастру в Сумській області звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, в якому просить: 1) скасувати п. 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 в частині надання дозволу ФОП Ісаєвій Ю.М. на укладення договору встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки площею 24,0 кв. м під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності між будинками № 12 та № 14 по вул. Свободи в м. Шостка; 2) зобов'язати ФОП Ісаєву Ю.М. повернути територіальній громаді м. Шостка земельну ділянку площею 24,0 кв. м, нормативна грошова оцінка якої становить 10706,16 грн, розташовану між будинками № 12 та № 14 по вулиці Свободи в м. Шостка під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, передану на підставі договору № 208 встановлення особистого строкового сервітуту від 08.06.2016.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.03.2018 у справі № 920/1236/17 (суддя Н.О. Спиридонова) позов задоволено повністю. Скасовано п. 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 у частині надання дозволу ФОП Ісаєвій Ю.М. на укладення договору встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки площею 24,0 кв. м під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності між будинками № 12 та № 14 по вул. Свободи в м. Шостка. Зобов'язано ФОП Ісаєву Ю.М. повернути територіальній громаді м. Шостка земельну ділянку площею 24,0 кв. м, нормативна грошова оцінка якої становить 10706,16 грн, розташовану між будинками № 12 та № 14 по вулиці Свободи в м. Шостка під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, передану на підставі договору № 208 встановлення особистого строкового сервітуту від 08.06.2016. Стягнуто з Шосткинської міської ради на користь Прокуратури Сумської області судовий збір за подання позову в сумі 1600,00 грн. Стягнуто з ФОП Ісаєвої Ю.М. на користь Прокуратури Сумської області судовий збір за подання позову в сумі 1600,00 грн.

Повний текст зазначеного рішення складено 03.03.2018 та його копію 06.03.2018 отримано 2-м відповідачем - ФОП Ісаєвою Ю.М.

2-й відповідач - ФОП Ісаєва Ю.М. 20.03.2018, тобто в межах передбаченого законом строку на подання апеляційної скарги на рішення суду, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що пункт 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 відповідає чинному законодавству України, та прийнято у відповідності до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 р. № 244, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 22.11.2011 р. № 1330/20068 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», та затвердженого рішенням 7 сесії 6 скликання від 30.11.2012 року «Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Шостка». Вказані документи маються в матеріалах справи.

При цьому заявник апеляційної скарги вказує на те, що між сторонами договору про встановлення особистого сервітуту було досягнуто згоди по всім істотним умовам із зазначенням змісту сервітуту, визначеного статті 403 Цивільного кодексу України України, договір узгоджується Із положеннями та вимогами чинного законодавства України, є дійсним, не є удаваним та/або фіктивним договором.

Також звертає увагу на те, що, з урахуванням статі 144 Конституції України, пункту 38 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 5, 152 Земельного кодексу України, Шосткинська міська рада виступає як повноправний суб'єкт цивільних правовідносин і, як власник землі, вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому права особистого сервітуту в порядку, встановленому законом.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 у справі № 920/1236/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою 2-го відповідача та встановлено іншим учасникам справи строк для надання відзивів на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) іншим учасникам справи копій відзивів та доданих до них документів. Про відкриття апеляційного провадження всі учасники справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.190-194).

20.04.2018 у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. у справі № 920/1236/17 проведено повторний автоматичний розподіл та для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Барбашова С.В., суддя Гребенюк Н.В.

За приписами ч. 14 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.04.2018 у справі № 920/1236/17 апеляційну скаргу 2-го відповідача призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.05.2018 об 11:00 год. та викликано в судове засідання представників учасників справи. Представники сторін були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення( т-1,а.с.221-224) та довідкою поштового відділення в м.Шостка Сумської області від 04.05.2018 по повернення за спливом строку зберігання поштового відправлення направленого ФОП Ісаєвій Ю.М. за адресою реєстрації: АДРЕСА_1( т-1,а.с.234-239).

В судовому засіданні 15.05.2018 у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача, 1-го відповідача та 2-го відповідача ухвалою від 15.05.2018 у справі № 920/1236/17 відкладено розгляд апеляційної скарги на 30.05.2018 об 11:00 год.

Представник позивача за вх.від 16.05.2018 звернувся до суду з клопотанням про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник першого відповідача звернувся до суду з клопотанням вх.від 16.05.2018 №3684 про відкладення розгляду справи, з посиланням на зайнятість представника в підготовці чергового засідання сесії Шосткинської міської ради.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру в Сумській області 23.05.2018 за вх. № 3888 подав до Харківського апеляційного господарського суду клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Сумського окружного адміністративного суду (40021, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 159) або в приміщенні Господарського суду Сумської області (40011, м. Суми, проспект Шевченка, 18/1), з посиланням на неможливість прибути до Харківського апеляційного господарського суду 30.05.2018 через необхідність того ж дня прийняти участь в судових засіданнях по іншим справам в інших судах, що знаходяться в м. Суми.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі № 920/1236/17 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь в режимі відеоконференції в судовому засіданні, призначеному на 30.05.2018 об 11:00 год. у зв'язку з відсутністю технічної можливості провести зазначене судове засідання в режимі відеоконференції через зайнятість залів судових засідань, оснащених необхідними технічними засобами.

Другий відповідач ФОП Ісаєва Ю.М.за вх.від 24.05.2018 №3902 та №3927 звернувся до суду з клопотаннями про залишення позову без розгляду з підстав, що позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права ії підписувати, або особою посадове становище якої не вказано (п.2 ч.1 ст.226 ГПК), з посиланням на те, що прокуратура не має права звертатись з позовом в інтересах Головного управління Держгеокадастру в Сумській області, яке не є органом державної влади або місцевого самоврядування, що у спірних правовідносинах здійснює владні управлінські функції та про розгляд апеляційної скарги за відсутності другого відповідача за його неможливістю прибути в судове засідання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 розгляд справи було відкладено на 19.06.2018 о 10:00 год.

Позивач - Головне Управління Держгеокадастру в Сумській області звернувся до суду з клопотанням від 5.06.2018 вх. 4290 про участь у справі в режимі відеоконференції, ухвалою Харківського апеляційного господарського від 06.06.2018 у справі №920/1236/17 клопотання позивача задоволено, доручено господарському суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання 19.06.2018 в режимі відео конференції.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№3356 від 05.05.2018) та його представник в судовому засіданні 19.06.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, ФОП Ісаєва Ю.М. на момент укладення договору про встановлення особистого строкового не була ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, для задоволення потреб якої необхідно встановити земельний сервітут, розташованої між будинками №12 та « 14, а тому не є суб'єктом, який має право вимагати встановлення сервітуту в розумінні статті 98 Земельного кодексу України.

Таким чином, за висновком позивача, договір встановлення особистого строкового сервітуту №208 від 08.06.2016 є фіктивним правочином в розумінні статі 234 Цивільного кодексу, оскільки він не спрямований на настання правових наслідків, обумовлених зазначеним правочином.

Крім того, як вказує позивач, договір встановлення особистого строкового сервітуту №208 від 08.06.2016 є удаваним правочином в розумінні частини 1 статті 235, оскільки передбачає передачу земельної ділянки у тимчасове користування для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає правовій природі договору оренди землі, визначеній положеннями статті 792 ЦК України та статті 13 Закону України «Про оренду землі», а не правовій природі земельного сервітуту, який не передбачає передачу земельної ділянки, а лише надає сервітуарію право обмеженого користування такою земельною ділянкою для задоволення потреб суміжного землекористувача, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином, як вважає позивач, прийняття Шосткинською міською пункту 4 рішення 31 сесії 6 скликання від 20.03.201, а також укладення першим та другим відповідачами договору особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, замість договору оренди є створенням механізму надання землі підприємцям в обхід проведення аукціонів, без розроблення землевпорядної документації та формування земельної ділянки в натурі.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2999 від 19.04.2018) та в судових засіданнях 15.05.2018 та 19.06.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обґрунтовує тим, що за змістом частини 1 статі 98 Земельного кодексу України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Однак ФОП Ісаєва Ю.М. не є власником або користувачем земельної ділянки, для задоволення потреб якою необхідно встановити земельний сервітут стосовно земельної ділянки, розташованої між будинками №12 та №14 по вулиці Свободи в м. Шостка площею 24,0 кв.м. Разом з цим, зі змісту п.4 рішення 31 сесії 6 скликання Шосткинської міської ради від 20.03.2015 та договору №208 встановлення особистого строкового сервітуту від 08.06.2016 не вбачається, що потреби ФОП ІсаєвоїЮ.М. стосовно здійснення підприємницької діяльності не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Таким чином, як вважає прокурор, правові підстави для встановлення щодо ФОП Ісаєва Ю.М. земельного сервітуту відсутні, у зв'язку з чим пункт 4 рішення 31 сесії 6 скликання Шосткинської міської ради від 20.03.2015 є незаконним.

Також прокурор вказує на те, що пункт 4 рішення 31 сесії 6 скликання Шосткинської міської ради від 20.03.2015, яким 2-гому відповідачеві надано дозвіл на встановлення особистого строкового сервітуту порушує інтереси держави, зокрема, у сфері земельних відносин, оскільки правовідносини, пов'язані з використанням земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула або може вибути з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Крім того, звертає увагу на те, що затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, на який посилається другий відповідач, не містить умов щодо укладання договору особистого сервітуту, тоді як Шосткинська міська рада, затверджуючи 30.11.2012 Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Шостка, в розділі 2 визначила порядок оформлення права особистого сервітуту для встановлення тимчасових споруд.

При цьому, затверджений Шосткинською міською радою порядок не відповідає імперативним приписам ст.92 Конституції України, згідно якої засади цивільно-правової відповідальності визначається виключно законами України, а не актами органів місцевого самоврядування.

Окріма цього вказує на те, що фактично Шосткінською міською радою було надано ФОП Ісаєвій в користування земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає визначенню договору оренди, встановленому статтею 13 Закону України "Про оренду землі" .

В той же час, сервітут за своєю правовою природою лише обмежує власника речі у вчиненні перешкод для її використання іншою особою без зміни речових прав власника щодо самої речі, тобто без передачі її у користування іншій особі.

Таким чином, за висновком прокурора, фактично правовідносини між відповідачами мають характер правовідносин щодо оренди земельної ділянки, укладення якого відповідно до вимог ст.ст. 116, 134 Земельного кодексу України потребує проведення земельних торгів, а отже в даному випадку вбачаються ознаки удаваного правочину в розумінні статті 235 Господарського кодексу України з метою передачі земельної ділянки в обхід процедури проведення таких торгів.

Також вказує на те, що, зі змісту договору від 08.06.2016 вбачається, що в ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки, яка передавалась ФОП Ісаевій Ю.М., який характеризує об'єкт оренди та є істотною умовою договору оренди.

Отже у вказаному договорі відсутні всі істотні умови, у зв'язку з чим, враховуючи положення 15 Закону України «Про оренду землі», він є неукладеним, а тому знаходження другого відповідача на спірній землі є безпідставним.

1-й відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№3000 від 19.04.2018) підтримує апеляційну скаргу 2-го відповідача, просить задовольнити її у повному обсязі, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Свою правову позицію обґрунтовує тим, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Земельного кодексу України, Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 № 244 на підставі рішення XII сесії VI скликання Шосткинської міської ради від 30.11.2012, Шосткинська міська рада затвердила Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Шостка та затвердила форму Типового договору встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Рішення XII сесії VI скликання Шосткинської міської ради від 20.11.2012 на даний час є діючим.

На виконання пункту 1.5. та розділу 2 Порядку розміщення тимчасових споруд в м. Шостка, ФОП Ісаєва Ю.М. отримала паспорт прив'язки тимчасової споруди та уклала договір особистого сервітуту для встановлення тимчасових споруд. Укладенню договору особистого сервітуту передувало рішення XXXI сесії Шосткинської міської ради VI скликання від 29.08.2015.

Таким чином, як вважає перший відповідач, Шосткинська міська рада при прийнятті рішення в частині надання дозволу на укладання договору ФОП Ісаєва Ю.М. керувалась виключно діючим законодавством та в межах наданих їй повноважень.

Представники першого та другого відповідачів у судове засідання 19.06.2018 не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102225109574 та №6102225109582 про вручення їм копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Перший відповідач звернувся до суду з електронним листом вх.789 від 13.06.2018 в якому просить відкласти розгляд справи с посиланням на знаходження представника на лікарняному, але зазначений лист не оформлений в установленому порядку, а саме не засвідчено електронним цифровим підписом, згідно з п.1.5.4. Інструкції з діловодства в господарських судах, тому зазначений лист колегією суддів залишено без розгляду .

1-й відповідач 18.06.2018 за вх. № 4701 звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника. Проте документальних обґрунтувань щодо поважності причин неможливості забезпечити явку представника в судове засідання не надав.

З огляду на вимоги п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання представника 1-го відповідача, оскільки зазначене клопотання не підтверджено документально, та суд вже задовольняв клопотання 1-го відповідача про відкладення розгляду справи в попередньому судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників першого та другого відповідачів відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача та прокурора, а також викладені в апеляційній скарзі, відзивах на апеляційну скаргу доводах позивача, першого відповідача та прокурора, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, Відповідно до п. 4 рішення 31 сесії 6 скликання Шосткинської міської ради від 20.03.2015 "Про надання дозволів на укладання договорів встановлення особистих строкових сервітутів щодо земельних ділянок" фізичній особі - підприємцю Ісаєвій Юлії Михайлівні надано дозвіл на укладення договору встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки площею 24,0 кв.м під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності в блоці з автобусною зупинкою між будинками № 12 та № 14 по вул. К.Маркса терміном на три роки (з моменту прийняття даного рішення) для торгівлі промисловими товарами.

На виконання вказаного рішення між Шосткинською міською радою та ФОП Ісаєвою Ю.М. укладено договір від 08.06.2016 № 208 про встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно "Сервітуарію" на територію (об'єкт благоустрою) в м. Шостка, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда площею 24,0 кв.м.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що об'єктом особистого строкового сервітуту є територія (об'єкт благоустрою) в районі між будинками № 12 та № 14 по вул. Свободи в м. Шостка, площею 24,0 кв.м, розташування та межі якої зазначено в додатку до цього договору.

Відповідно до пункту 1.4. договору сторони встановили, що даний договір не є договором оренди земельної ділянки чи будь-яким іншим договором користування земельною ділянкою.

Сторонами погоджено у п.3.1, що за користування особистим строковим сервітутом сервітуарій сплачує власнику річну плату в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка визначається управлінням Держгеокадастру в м. Шостка Сумської області для кожного календарного року. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки на 2016 рік становить 10706,16 грн. за 1 кв.м.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обґрунтування позову посилається на те, що земельний сервітут відповідно до вимог за змістом частини 1 статі 98 Земельного кодексу України може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки, а також у тому разі, якщо потреби такого власника чи землекористувача не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Проте ФОП Ісаєва Ю.М. не є ані власником, ані користувачем земельної ділянки, для задоволення потреб якою необхідно встановити земельний сервітут стосовно спірної земельної ділянки, і зі змісту п.4 рішення 31 сесії 6 скликання Шосткинської міської ради від 20.03.2015 та договору №208 встановлення особистого строкового сервітуту від 08.06.2016 не вбачається, що потреби ФОП Ісаєвої Ю.М. стосовно здійснення підприємницької діяльності не можуть бути задоволені в інший спосіб, ніж встановлення сервітуту.

Таким чином, за висновком прокурора, правові підстави для встановлення щодо ФОП Ісаєва Ю.М. земельного сервітуту відсутні, у зв'язку з чим пункт 4 рішення 31 сесії 6 скликання Шосткинської міської ради від 20.03.2015 є незаконним.

Також прокурор зазначає, що Шосткінською міською радою було надано ФОП Ісаєвій в користування земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності, що відповідає визначенню договору оренди, встановленому статтею 13 Закону України "Про оренду землі" . Разом з цим, сервітут лише обмежує власника речі у вчиненні перешкод для її використання іншою особою без зміни речових прав власника щодо самої речі, тобто без передачі її у користування іншій особі.

Таким чином, за висновком прокурора, перший та другий відповідачі уклали договір про встановлення земельного сервітуту для приховання правовідносини щодо оренди земельної ділянки, які відповідно до вимог ст.ст.116, 134 Земельного кодексу України потребують проведення земельних торгів з наступним укладенням договору оренди , а отже в даному випадку вбачаються ознаки удаваного правочину в розумінні статті 235 Господарського кодексу України з метою передачі земельної ділянки в обхід процедури проведення таких торгів.

Окрім цього прокурор вказував на те, що зі змісту договору від 08.06.2016 вбачається, що в ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки, яка передавалась ФОП Ісаевій Ю.М., який характеризує об'єкт оренди та є істотною умовою договору оренди. Отже у вказаному договорі відсутні всі істотні умови, у зв»язку з чим, враховуючи положення 15 Закону України «Про оренду землі», він є неукладеним, а тому користування другим відповідачем спірною земельною ділянкою є безпідставним.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, погодився із доводами позовної заяви та дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком господарського суду першої інстанції, зважаючи на таке.

У відповідності до статті 8 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцева рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Згідно п. 2.31. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" поняття, зміст та підстави встановлення і припинення земельного сервітуту визначені главою 32 Цивільного кодексу України (статті 401 - 406), главою 16 Земельного кодексу України (статті 98 - 102).

Статтею 395 Цивільного кодексу України встановлено, що сервітут є речовим правом на чуже майно, яке полягає у обмеженому користуванні чужим майном для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Також, згідно зі статтею 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими та здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до частини 3 статті 98 Земельного кодексу України встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею

Статтею 100 Земельного кодексу України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Відповідно до статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Як встановлено частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 99 Земельного кодексу України передбачено цілі, для яких може встановлюватися сервітут та встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів:

а) право проходу та проїзду на велосипеді;

б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху;

в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм);

г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку;

ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку;

д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми;

е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми;

є) право прогону худоби по наявному шляху;

ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд;

з) інші земельні сервітути.

З правового аналізу вказаних норм випливає, що земельний сервітут за своєю правовою природою є правом обмеженого користування чужою земельною ділянкою для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, яке не пов'язане із позбавленням власника земельної ділянки правомочностей володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут може бути встановлений для задоволення потреб особи, яка є власником або землекористувачем сусідньої земельної ділянки, експлуатація якої вимагає встановлення земельного сервітуту.

Таке право встановлюється за для усунення недоліків земельної ділянки сервітуарія (особи, яка звертається із вимогою про встановлення сервітуту), які зумовлені місцем розташування або природним станом цієї земельної ділянки .

Разом з цим, у абзаці 1 пункту 2.32 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено, що за змістом частини першої статті 98 ЗК України земельний сервітут (крім особистого) може бути встановлений для власника або землекористувача сусідньої земельної ділянки.

Отже, земельний сервітут може мати також характер особистого сервітуту, який не вимагає для особи, яка просить його встановити, наявності статусу власника чи користувача сусідньої земельної ділянки.

Особливістю суб'єкта особистого сервітуту є те, що сервітуарієм в ньому виступає особа, наділена правом, яке є лише в неї.

При цьому, вид земельного, в тому числі особистого сервітуту, який встановлюється для певної особи, має відповідати переліку видів земельного сервітуту, визначеним статтею 99 Земельного кодексу України.

Зі змісту пункту 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 вбачається, що вказаним пунктом було надано дозвіл ФОП Ісаєвій Ю.М. на встановлення особистого строкового сервітуту щодо спірної земельної ділянки площею 24,0 кв.м під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Також відповідно до пункту 1.1 договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від 08.06.2016 вбачається, що предметом цього договору є особистий строковий сервітут, встановлений виключно сервітуарію на території (об'єкт благоустрою) в м. Шостка, на якій буде розміщуватись та використовуватись для провадження підприємницької діяльності тимчасова споруда площею 4.0 кв.м.

Отже потребою ФОП Ісаєвої Ю.М., для задоволення якої було встановлено особистий строковий сервітут, у договорі від 08.06.2016 та у пункті 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 визначено необхідність розміщення тимчасової споруди на спірній землі для провадження нею підприємницької діяльності .

При цьому для задоволення цієї потреби зазначеними рішенням та договором було встановлено особистий сервітут у вигляді надання ФОП Ісаєвій Ю.М. права розмістити на спірній земельній ділянці тимчасову споруду площею 4.0 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності.

В той же час статтею 99 Земельного кодексу України не передбаченого такого виду сервітуту, як надання права розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

При цьому слід зазначити, що надане ФОП Ісаєвій Ю.М. право розмістити на спірній земельній ділянці тимчасову споруду площею 4.0 кв.м. для здійснення підприємницької діяльності не відноситься до встановленого пунктом «в» статті 99 Земельного кодексу України такого виду сервітуту, як право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм), зважаючи на таке.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до пункту 1.3. зазначеного Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності він не поширюється на розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на землях з особливим режимом використання.

Згідно зі статтею 21 Закону України №2807-ІV від 06 вересня 2005 року «Про благоустрій населених пунктів» мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою, до яких належать альтанки, павільони, навіси, паркові арки колони, вуличні вази, вазони і амфори, декоративні та ігрові скульптури, вуличні меблі, сходи, балюстради, паркові містки, інформаційні стенди.

Отже тимчасова споруда, призначена для здійснення підприємницької діяльності, яка по суті є торговельним місцем, не виконує функцій декоративного чи іншого оснащення благоустрою, у зв'язку з чим не може вважатися малою архітектурною формою і її розміщення не може розцінюватися як вид сервітуту, передбачений пунктом «в» статті 99 Земельного кодексу України

Окрім цього, земельний сервітут може бути встановлено для задоволення лише тих потреб, які не можна задовольнити іншим способом, аніж шляхом встановлення земельного сервітуту.

Проте така потреба ФОП Ісаєвої Ю.М., як необхідність розміщення тимчасової споруди здійснення підприємницької діяльності може та має бути задоволена іншим шляхом, а саме - шляхом укладення договору оренди в порядку статей 124-127 Земельного кодексу України.

Також слід зазначити, що ФОП Ісаєва Ю.М. на момент укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту не була ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, для задоволення потреб якою необхідно встановити земельний сервітут стосовно земельної ділянки, розташованої між будинками № 12 та № 14 по вул. Свободи в м. Шостка, а тому в неї не могло виникнути і потреби щодо усунення недоліків розташування або недоліків природного стану такої земельної ділянки.

Таким чином, пункт 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 та укладений на його підставі договір суперечить вимогам статті 99 Земельного кодексу України.

Крім того встановлений пунктом 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 та договором від 08.06.2016 особистий строковий сервітут взагалі не відповідає правовій природі сервітуту, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, земельний сервітут за своєю правовою природою є правом обмеженого користування чужою земельною ділянкою для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, і це право не пов'язане із позбавленням власника земельної ділянки правомочностей володіння, користування та розпорядження нею.

В той же час, згідно з положеннями пункту 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 та договору від 08.06.2016 ФОП Ісаєвій Ю.М. фактично було передано право розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності площею 24,0 кв.м для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже підприємницька діяльність передбачає систематичність її здійснення, що означає постійний характер її здійснення на певній території, в тому числі і на земельній ділянці.

Таким чином, надання ФОП Ісаєвій Ю.М. права розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці комунальної власності площею 4,0 кв.м для здійснення підприємницької діяльності передбачає тимчасове вибуття цієї земельної ділянки із володіння та користування власника - відповідної територіальної, що суперечить правовій природі сервітуту.

Крім того, невідповідність наданого ФОП Ісаєвій Ю.М. права користування спірною земельною ділянкою переліку видів земельного сервітуту, встановленому статтею 99 Земельного кодексу України, та можливість задоволення нею своєї потреби у розміщенні тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності у іншій ніж встановлення сервітуту спосіб також свідчить про те, що це право суперечить правовій природі земельного сервітуту.

Також слід зазначити, що згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

А тому, необмежене використання землі другим відповідачем для здійснення підприємницької діяльності за своєю правовою природою є вже не сервітутом, а орендою землі, так як таке землекористування повністю узгоджується із визначенням права оренди землі, встановленим частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України.

Разом з цим, виходячи зі змісту статей 93, частини 1 статті 116, статей 122, 124 Земельного кодексу України, надання земель державної або комунальної власності в оренду здійснюється лише шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки та передбачає проведення земельних торгів.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, в даному випадку вбачаються ознаки удаваного правочину з огляду на статтю 235 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої визначено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Укладення договору земельного сервітуту замість договору оренди землі є створенням механізму надання землі у користування підприємцям в обхід проведення земельних торгів (аукціонів).

Також слід зазначити, що пункт 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015, яким 2-му відповідачеві надано дозвіл на встановлення особистого строкового сервітуту, також порушує інтереси держави, зокрема, у сфері земельних відносин, оскільки правовідносини, пов'язані з використанням земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула або може вибути з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 зазначив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Таким чином, пункт 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 та укладений на його підставі договір суперечить вимогам статей 93, 98, 99, 100, 116, 122, 124 Земельного кодексу України, статей 395, 401, 404 Цивільного кодексу України та порушує права та охоронювані законом інтереси відповідної територіальної громади та держави .

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовуй правовий акт Індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині скасування п. 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015 в частині надання дозволу ФОП Ісаєвій Ю.М. на укладення договору встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки площею 24,0 кв. м під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності між будинками № 12 та № 14 по вул. Свободи в м. Шостка.

ФОП Ісаєва Ю.М. в апеляційній скарзі посилається на те, що, з урахуванням статі 144 Конституції України, пункту 38 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 5, 152 Земельного кодексу України, Шосткинська міська рада виступає як повноправний суб'єкт цивільних правовідносин і як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому права особистого сервітуту в порядку, встановленому законом.

Однак колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, Шосткінська міська рада як орган місцевого самоврядування при наданні земельної ділянки комунальної власності в користування повинна була діяти у чіткій відповідності із вимогами земельного кодексу України.

Проте, як вже зазначалося, при пункт 4 рішення 31 сесії Шосткинської міської ради 6 скликання від 20.03.2015, яким другому відповідачу було надано в тимчасове користування спірну земельну ділянку для здійснення підприємницької діяльності та укладений на його підставі договір суперечать вимогам статей 98, 99, 100 Земельного кодексу України, статей 395, 401, 404 Цивільного кодексу України.

ФОП Ісаєва Ю.М. в апеляційній скарзі та Шосткинськаї міська рада Сумської області у своєму відзиві на апеляційну скаргу як на підставу для відмови у задоволенні позову посилається на те, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Земельного кодексу України , Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 № 244 на підставі рішення XII сесії VI скликання Шосткинської міської ради від 20.11.2012, Шосткинська міська рада затвердила Порядок розміщення тимчасових споруд в м. Шостка та затвердила форму Типового договору встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під встановлення особистого строкового сервітуту щодо земельної ділянки під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Рішення XII сесії VI скликання Шосткинської міської ради від 30.11.2012 на даний час є діючим.

На виконання пункту 1.5. та розділу 2 Порядку розміщення тимчасових споруд в м. Шостка, ФОП Ісаєва Ю.М. отримала паспорт прив'язки тимчасової споруди та уклала договір особистого сервітуту для встановлення тимчасових споруд. Укладенню договору особистого сервітуту передувало рішення XXXI сесії Шосткинської міської ради VI скликання від 29,08.2015.

Таким чином, як вважають перший та другий відповідачі, Шосткинська міська рада при прийнятті рішення в частині надання дозволу на укладання договору ФОП Ісаєва Ю.М. керувалась виключно діючим законодавством та в межах наданих їй повноважень.

Однак колегія суддів вважає такі посилання необгрунтованими, зважаючи на таке.

Зі змісту Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Шостка, затвердженого рішенням XII сесії VI скликання Шосткинської міської ради від 20.11.2012 (далі Порядок розміщення тимчасових споруд в м. Шостка) вбачається, що його було затверджено на підставі Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 № 244 (далі Порядок №244).

Разом з цим Порядок №244, на який посилається другий відповідач, не містить умов щодо укладання договору особистого сервітуту.

Проте Шосткинська міська рада, затверджуючи 30.11.2012 Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Шостка, в розділі 2 визначила порядок оформлення права особистого сервітуту для встановлення тимчасових споруд.

В той же час норми законодавства, які регулюють інститут земельного сервітуту, зокрема статті 98, 99, 100 Земельного кодексу України, ст.ст. 395, 401- 406 Цивільного кодексу України не передбачають необхідності надання органом місцевого самоврядування дозволу на оформлення сервітуту.

Отже рішення Шосткінської міської ради XII сесії VI скликання Шосткинської міської ради від 30.11.2012 суперечить положенням Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, а також підзаконного нормативно-правового акту - наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 № 244.

При цьому відповідно до частини 7 статті 11 Господарського процесуального кодексу України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Таким чином положення правового акту місцевого значення - Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Шостка , затвердженого рішенням Шосткінської міської ради XII сесії VI скликання Шосткинської міської ради від 30.11.2012, які суперечать правовим актами вищої юридичної сили - наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 № 244 та закону, судом не застосовуються.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання ФОП Ісаєвої Ю.М. повернути територіальній громаді м. Шостка спірну земельну ділянку, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № II «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма необхідними для даного правочину умовами). Сама лише відсутність у договорі тієї чи іншої істотної умови (умов) може свідчити про його неукладення, а не про недійсність (якщо інше прямо не передбачено законом, як-от частиною другою статті 15 Закону України Про оренду землі").

Статтею 100 Земельного кодексу України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором.

Як вже вказувалося вище, за своєю правовою природою є правом обмеженого користування чужою земельною ділянкою для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом, яке не пов'язане із позбавленням власника земельної ділянки правомочностей володіння, користування та розпорядження нею.

Отже, враховуючи вимоги вказаної норми та виходячи з правової природи земельного сервітуту, істотними умовами договору про встановлення договору земельного сервітуту є :

- предмет договору;

- об'єкт сервітуту (кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється сервітут )

- термін дії договору (сервітут може бути або безстроковим, або встановленим на певний термін - ст. 98 ЗК, ст. 403 ЦК);

- плата за встановлення сервітуту (якщо сторони не домовилися про інше);

- мета встановлення земельного сервітуту;

- відповідальність сторін.

Зі змісту договору від 08.06.2016 вбачається, що в ньому відсутній кадастровий номер земельної ділянки, яка передавалась ФОП Ісаєвій Ю.М., який характеризує об'єкт оренди та є істотною умовою договору оренди.

Крім того, у договорі від 08.06.2016 чітко не визначено таку істотну умову договору даного виду, як предмет земельного сервітуту - зміст обмеженого права користування чужим майном, оскільки у пункті 1.1 договору вказано про право здійснення другим відповідачем підприємницької діяльності, яке саме по собі є необмеженим правом і в договорі не визначено його обмежень.

Таким чином, договір 08.06.2016 є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Окрім цього, договір від 08.06.2016 підписувався сторонами на підставі Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності в м. Шостка , затвердженого рішенням Шосткінської міської ради XII сесії VI скликання Шосткинської міської ради від 30.11.2012, який всупереч наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.11 № 244, Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України, встановлював необхідність надання Шосткінською міською радою дозволу на встановлення земельного сервітуту.

А тому надання сервітуту на умовах такого договору є безпідставним.

Отже знаходження другого відповідача на спірній земельній ділянці позбавлене достатніх правових підстав.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову в частині зобов'язання ФОП Ісаєвої Ю.М. повернути територіальній громаді м. Шостка земельну ділянку площею 24,0 кв. м, нормативна грошова оцінка якої становить 10706,16 грн, розташовану між будинками № 12 та № 14 по вулиці Свободи в м. Шостка під розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності, передану на підставі договору № 208 встановлення особистого строкового сервітуту від 08.06.2016

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, в доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для скасування цього рішення відсутні.

Клопотання 2-го відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає, оскільки згідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках та порядку, встановлених Законом. Прокурор здійснює представництво в суді держави у разі порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області наділено контрольними повноваженнями щодо порушень чинного законодавства.

Керуючись статтями 269, 270, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 02 березня 2018 року по справі № 920/1236/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.06.2018.

Постанова може бути оскаржена в порядку ч. 1 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.