Ухвала суду № 74897691, 22.06.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Справа № 819/152/18

22 червня 2018 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Осташа А.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської виборчої комісії та Всеукраїнського об'єднання "Політична партія "Свобода" про визнання дій протиправними та визнання протиправними та скасування постанов Тернопільської міської виборчої комісії та рішення з'їзду політичної партії ,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільським окружним адміністративним судом розглядається справа №819/152/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської виборчої комісії та Всеукраїнського об'єднання "Політична партія "Свобода" про визнання дій протиправними та визнання протиправними та скасування постанов Тернопільської міської виборчої комісії та рішення з'їзду політичної партії.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 січня 2018 року визначено головуючу у справі суддю Тернопільського окружного адміністративного суду Подлісну І.М.

Під час розгляду справи по суті, а саме:21 червня 2018 року від позивача надійшла заява про відвід головуючої судді Подлісної І.М.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 червня 2018 року провадження в адміністративній справі зупинено до вирішення питання про відвід судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2018 року автоматизованою системою документообігу суду для вирішення питання про відвід судді Подлісної І.М. визначено головуючого суддю Осташа А.В.

У відповідності до ч.8 ст.40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяви про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1 про відвід судді, у позивача виникли сумніви щодо упередженості судді Подлісної І.М. при розгляді даної справи.

На думку позивача, зазначені сумніви виникли після 19.06.2018, а саме після прийняття нею рішення в аналогічній справі за позовом іншого позивача. Позивач зазначає, що у справі №819/151/18 суддя відмовила в позові ОСОБА_2 який за своєю суттю є аналогічним його позову, який на даний час знаходиться на розгляді, а тому позивач вважає, що оскільки таке рішення прийнято в аналогічній справі то і в його позові буде відмовлено.

Крім того, в поданій заяві про відвід судді Подлісної І.М. позивач наводить підстави для відводу, які вже ним зазначались у заві про відвід від 26 лютого 2018 року, по якій вже було винесено відповідні ухвали.

В цій частині заява про відвід ухвалою від 21 червня 2018 року залишена без розгляду з підстав передбачених ч.3 ст.39 КАС.

Таким чином суд, при вирішенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Подлісної І.М. аналізує виключно ті підстави, про які йому стало відомо 19 червня 2018 року.

Проаналізувавши підстави для відводу викладені в письмовій заяві позивача, дослідивши матеріали справи, застосувавши норми процесуального законодавства, які регламентують розгляд питання про відвід судді, а також норми, які визначають підстави для такого відводу та проаналізувавши практику Європейського суду з прав людини, що стосується даного питання, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу виходячи з наступного.

Відповідно до статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Як видно із поданої заяви позивача про відвід судді від 21 червня 2018 року, її суть зводиться до незгоди із рішенням суду поставленим суддею в іншій справі (№819/151/18), позов в якій є аналогічним із позовними вимогами заявленими в даній справі. Суд вважає, що така обставина не може слугувати підставами для відводу, оскільки ч.4 ст.36 КАС України, визначено, що незгода сторони із процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

З аналогічних підстав не може бути підставою для відводу незгода позивача із прийняттям процесуальних рішень в ході розгляду справи, а саме: при проведенні допиту свідків, огляді речових чи письмових доказів.

При розгляді питання про відвід судді, слід також врахувати усталену практику Європейського суду з прав людини. Зокрема ЄСПЛ у своїх рішеннях які стосуються неупередженості судді у розгляді конкретної справи вказав, що наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" та "Веттштайн проти Швейцарії").

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії").

Будь-яких доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість головуючої судді Подлісної І.М. в результаті розгляду даної адміністративної справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи не здобуто.

Враховуючи зазначене в задоволенні заяви про відвід судді Подлісної І.М. слід відмовити.

Керуючись ст.ст.36, 39, 40, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 21.06.2018 про відвід головуючої судді - Подлісної І.М. в адміністративній справі № 819/152/18 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської міської виборчої комісії та Всеукраїнського об'єднання "Політична партія "Свобода" про визнання дій протиправними та визнання протиправними та скасування постанов Тернопільської міської виборчої комісії та рішення з'їзду політичної партії, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку передбаченому ч.2 ст.256 КАС.

Суддя Осташ А.В.

Копія вірна

Суддя Осташ А.В.