Постанова № 74888926, 22.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2018 року

м. Харків

справа № 621/985/17

провадження № 22-ц/790/2648/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії :

Головуючого Сащенко І.С.,

суддів Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

розглянув в порядку спрощеного провадження в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року (суддя Овдієнко В.В.)

по цивільній справі № 621/985/17 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про захист прав споживача,-

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому з урахуванням уточнень просив:

- зобов'язати відповідача АК «Харківобленерго» надати йому рахунки за спожиту електроенергію, починаючи з жовтня місяця 2016 року, із зазначенням в рахунках показників електричного лічильника, та суми оплати, які розраховані на споживача, а не на професійних бухгалтерів;

- зобов'язати відповідача, якщо дні передач даних показань електролічильника співпадають з вихідними, то автоматично продовжувати період подання показань лічильника на таку ж кількість;

- зобов'язати відповідача здійснювати оплату комісійного збору за банківське обслуговування під час оплати рахунків за спожиту електричну енергію.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що відповідач АК "Харківобленерго" з жовтня 2016 року припинив надавати рахунки за спожиту електроенергію на паперових носіях. На його звернення до АК "Харківобленерго" з цього питання йому було надано відповіді, що рахунки йому не надходять з тієї причини, що він не має заборгованості за спожиту електричну енергію. У зв'язку з доповненням до «Правил користування електроенергією» АК "Харківобленерго" було введено нові строки передачі показань електричних лічильників: за два дні до кінця місяця і три дні після закінчення місяця. На практиці, коли ці дні припадають на вихідні, АК "Харківобленерго" їх не продовжує, а таких днів набігає в шести місяцях з дванадцяти. Також, вказав, що АК "Харківобленерго" припинила платити за його банківське обслуговування, тому з нього банк бере комісійний збір, хоча у договорі з АК "Харківобленерго" про це не вказано.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 27.02.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення районного суду, та направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції ( м. Харків, м. Балаклія, м. Ізюм ). Зазначає, що судом першої інстанції були невірно інтерпретовані його позовні вимоги, зокрема щодо надання відповідачем розрахунків за спожиту електроенергію та зобов’язання відповідача сплачувати кошти за банківське обслуговування споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах за ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються підприємством, проте позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності з боку відповідача порушення його прав, як споживача електричної енергії.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29.09.2014 року між ОСОБА_1 та АК «Харківобленерго» було укладено договір про користування електричною енергією №927206 за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до умов вказаного договору Енергопостачальник - АК «Харківобленерго» в особі Зміївського РВЕ взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві ОСОБА_1 електричну енергію у необхідних йому обсягах, останній в свою чергу зобов'язався оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами.

Для розрахунків за використану електричну енергію позивачу було відкрито абонентський особовий рахунок №927206.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24-27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електроенергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року (далі - Правила), Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04.05.2006 року за № 562.

Права та обов'язки споживачів послуг електропостачання, визначені статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 25, 26 Закону України «Про електроенергетику», якими, зокрема, передбачено обов'язок споживачів оплачувати послуги з електропостачання у строки, встановлені договором або законом відповідно до встановлених тарифів та кореспондуюче цьому обов'язку право енергопостачальника відключити побутового споживача від електропостачання у разі порушення термінів сплати за спожиту електричну енергію.

Виходячи з положень статей 6,526,626-631 ЦК України укладений договір є обов'язковим для належного виконання сторонами відповідно до його умов, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року в редакції від 29 жовтня 2015 року розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку.

Пунктом 20 вищевказаних Правил передбачено, що розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

За змістом пункту 21 Правил користування електричною енергією для населення зняті споживачем чи отримані та/або зняті енергопостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку в інший день вважаються вихідними даними для визначення показів засобу обліку на перше число календарного місяця шляхом додавання (віднімання) середньодобового споживання, помноженого на кількість днів (діб) між датою зняття показів та першим числом календарного місяця. Платіжний документ, який виписується енергопостачальником, формується ним за обсяг електричної енергії, спожитий протягом календарного місяця (з першого числа розрахункового місяця, по перше число місяця, наступного за розрахунковим).

Відповідно до п.22. Оплата спожитої електричної енергії може здійснюватися: за розрахунковими книжками; за платіжними документами, які виписуються енергопостачальником; за карткою попередньої оплати.

Таким чином, оплата за споживчу електричну енергію може здійснюватися споживачами не тільки виключно за платіжними документами. Крім того ані договором, ані Правилами не передбачено обов'язку енергопостачальника надсилати рахунки на оплату спожитої електроенергії у разі відсутності у споживача заборгованості. Також згідно Правил, незважаючи на кількість неробочих днів на початку місяця, період на подання показів лічильника закінчується на третій робочий день місяця.

Щодо сплати комісійної винагороди банку під час оплати за спожиту електричну енергію, то колегія суддів виходить з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що між АК "Харківобленерго" та банківськими установами, зокрема ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", укладено договори на приймання платежів за електроенергію від населення.

Довідкою Зміївського РВЕ АК "Харківобленерго" №2172 від 07.11.2017 року, зазначено перелік банківських установ, а саме ХОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", ХГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", ПАТ "Мегабанк" де споживачі електричної енергії мають можливість здійснювати оплату за спожиту електроенергію без комісії.

Крім того, згідно п. 2.2.1 Договору на прийняття платежів за електричну енергію №1/18/04 від 18.04.2005 року укладеного між АК "Харківобленерго" та ВАТ "Державний ощадний банк" замовник зобов'язаний сплачувати виконавцю комісійну винагороду в розмірі 1,5% від загальної суми, що перерахована виконавцем та його структурними підрозділами на рахунок замовника по платежах за електричну енергію, що прийняті від населення Харківської області.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, викладених в позовній заяві ОСОБА_1 не надано і матеріали справи не містять.

Згідно з вимогами ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правові підстави для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Рафаїла Яковича- залишити без задоволення.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 27 лютого 2018 року –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

ОСОБА_3