Постанова № 74888912, 19.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

19 червня 2018 року

м. Харків

справа №612/899/16-ц

провадження № 22-ц/790/1047/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії:

головуючого – Сащенко І.С.

суддів – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря Бойко А. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк»

на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року (суддя Мороз О.І.)

по цивільній справі № 612/899/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», ОСОБА_2, третя особа Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області, про розірвання договору іпотеки квартири, припинення обтяження нерухомого майна, вчинення дій,-

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» в якому з урахуванням уточнень просив розірвати договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, застосувати наслідки розірвання договору іпотеки: припинити обтяження цього нерухомого майна, накладеного державним нотаріусом Близнюківської державної нотаріальної контори та вилучити відповідні записи з Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна.

В обґрунтування позову посилався на те, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» було укладено кредитний договір № HAUAGA00000041 згідно якого остання отримала кредит у розмірі 10500 доларів США, а із урахуванням додаткових умов до цього договору - у сумі 16202,26 дол. США. ОСОБА_1 у цих кредитних відносинах виступав як поручитель. Як спосіб забезпечення виконання боржником зобов’язання між ним та банком 13.02. 2008 року було укладено договір поруки. 12.02.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки належної йому квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. За цим договором він виступав як майновий поручитель ОСОБА_2 У листопаді 2016 року із листа банку йому стало відомо про намір банку укласти договір купівлі-продажу зазначеної квартири третій особі.

Зазначав, що після укладення договору № HAUAGA00000041 від 12.02.2008 року у ньому, без його відома, були змінені істотні умови кредитування: сума заборгованості, штрафу, скорочено термін на який надавався кредит, збільшено розмір щомісячних платежів, змінено термін погашення кредиту. Отже відбулася зміна істотних умов договору.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 27.10.2016 року, яке набрало законної сили, договір поруки визнаний припиненим.

Оскільки договір поруки, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» судом визнано припиненим, вважав, що договір іпотеки від 12.02.2008 року, згідно якого він виступає майновим поручителем, повинен бути розірваним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат ОСОБА_3 позов підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову не заперечувала.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа – Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області свого представника до суду не направила.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 22.11.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір іпотеки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, укладений 12.02.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 Припинено обтяження нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, яка належить майновому поручителю ОСОБА_1, накладеного шляхом заборони відчуження, державним нотаріусом Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_5 12 лютого 2008 року та зобов’язано вилучити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. При цьому посилається на неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що зміна основного зобов’язання та припинення поруки не може бути підставою для розірвання договору іпотеки.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 згідно договорів поруки та іпотеки, укладених з ПАТ КБ «ПриватБанк» виступав як поручитель та майновий поручитель відповідно. У зв`язку із збільшенням обсягу відповідальності, порука в силу ч.1 ст.559 ЦК України припинилась. Крім того, порука визнана припиненою і рішенням суду, яке набрало законної сили. А отже є всі підстави для розірвання договору іпотеки у наслідок припинення зобов’язань між сторонами та припинення обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Проте погодитися з таким висновком судова колегія не може, оскільки він не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, що 12.02.2008 між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК” було укладено кредитний договір HAUAGA00000041 за яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 10500 дол. США.

Того ж дня в якості забезпечення зобов’язань позичальника ОСОБА_2 між банком та поручителем ОСОБА_1 був укладений Договір поруки №HAUAGА0000004, за яким ОСОБА_1 зобов’язався відповідати перед Банком як солідарний боржник разом із ОСОБА_2 за Кредитним договором.

12.02. 2008 року ОСОБА_1 з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК” також уклали договір іпотеки належної йому квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4. За цим договором він виступав як майновий поручитель ОСОБА_2 Іпотекою забезпечувалося виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань перед банком за договором HAUAGA00000041 від 12.02. 2008 року (а.с.7-9).

12.02.2008 року на цю квартиру державним нотаріусом Близнюківської районної державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_1 накладено заборону відчуження до припинення договору іпотеки (а.с.9).

12.03.2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 уклали Додаткову угоду №1 до кредитного договору до договору HAUAGA00000041 від 12.02. 2008 року. Зміни до договору іпотеки не вносились.

Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 27 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” про визнання договору поруки припиненим, третя особа - ОСОБА_2, задоволено, визнано поруку припиненою на підставі ч.1 ст.559 ЦК України у зв`язку із зміною зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності (а.с.15-25). Рішення набрало законної сили.

Посилання в рішенні суду на те, що обсяг відповідальності ОСОБА_1, як майнового поручителя за договором іпотеи збільшився у зв’язку зі змінами до основного договору є помилковим та не може бути підставою для розірвання договору іпотеки.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов’язанням.

Отже, збільшення обсягу відповідальності майнового поручителя є неможливим.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням, яке виникає за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Отже, правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. На відносини з права застави не поширюються норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки, оскільки іпотека за правовою природою є заставою, та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом.

Статтею 575 ЦК України іпотека прямо визначена окремим видом застави.

Підстави припинення права застави визначені статтею 593 ЦК України, а щодо іпотеки, як її окремого виду, також і статтею 17 Закону України «Про іпотеку», серед яких не наведено посилань на зміну зобов’язання, що призводило б до збільшення обсягу відповідальності іпотекодавця.

Згідно із частиною п’ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Оскільки підстави припинення іпотеки, як окремого виду забезпечення виконання зобов’язання, безпосередньо врегульовані окремими нормами цивільного закону, суд не може вдаватися до аналогії закону і застосовувати норми, які регулюють підстави припинення інших видів забезпечення виконання зобов’язання незалежно від ступеня їх подібності в суті відносин чи найменуванні сторін.

З огляду на вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, відтак з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367,374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк» - задовольнити.

Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2017 року– скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ПриватБанк», ОСОБА_2, третя особа Близнюківська державна нотаріальна контора Харківської області, про розірвання договору іпотеки квартири, припинення обтяження нерухомого майна вчинення дій залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 червня 2018 року.

Головуючий І.С. Сащенко

Судді А.І. Овсяннікова

ОСОБА_6