Постанова № 74888927, 21.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2018 року

м. Харків

Справа № 640/16933/17

Провадження № 22ц/790/2210/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Коваленко І.П.,

суддів Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,

при секретарі Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за поданням державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України боржника ОСОБА_1за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2018 року (в складі судді Губської Я.В.),

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року до суду надійшло подання державного виконавця Київського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України боржника ОСОБА_1

В обгрунтування подання державний виконавець посилався на те, що на примусовому виконанні у Київському ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження ВП № 35859587, з примусового виконання виконавчого листа № 2-2370/10 виданого 01.11.2010 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» суму боргу у розмірі 1215267,92 грн. 02.01.2013 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В результаті вжитих державним виконавцем заходів щодо розшуку майна боржника та отримання джерел доходів, встановлено що згідно відповіді УДАІ за боржником зареєстровані автотранспортні засоби, на які був накладений арешт та оголошений у розшук. До теперішнього часу їх місцезнаходження не виявлено. Згідно відповіді ДПС та ПФУ у боржника відсутні рахунки та боржник не отримує заробітну плату. Відповідно до довідки АДБ боржник зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно відповіді ГУ ПФУ боржник на обліку в пенсійному фонді не перебуває та пенсію не отримує, офіційного місця роботи боржника не знайдено. Державним виконавцем на адресу боржника неодноразово були направлені виклики з вимогою з’явитись на прийом до державного виконавця. Неодноразовими виходами державного виконавця за адресою мешкання боржника перевірити майновий стан боржника не виявилось можливим. Згідно довідки Державної прикордонної служби України від 10.10.2017 року № 0.64-32738/0/15-17 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, перетинав державний кордон України у період з 17.03.2013 року, в тому числі на новорічні свята 27.12.2015 року та 05.12.2016 року боржник перетинав державний кордон України в напрямку Егіпту до міста Шарм-Ель-Шейх. Оскільки боржником рішення суду не виконано, сума боргу не сплачується, державний виконавець просить обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник проти задоволення даного подання заперечували, оскільки як зазначив боржник, він доклав усіх зусиль зі своєї сторони для погашення заборгованості, як шляхом погашення грошових коштів так і шляхом збереження і передачі заставного майна на реалізацію та вважає, що виконавча служба теж повинна робити усе можливе для з’ясування питань реалізації частини заставного майна, визначення сум погашення заборгованості задля приведення суми залишку заборгованості у відповідність з фактичними обставинами справи та надання йому можливості погасити реальну заборгованість. Крім того, боржник вважав, що в поданні державного виконавця не зазначена вартість арештованого майна, кількість та сума реалізованого майна, кількість, стан та вартість іншого переданого ним сім років тому заставного майна, а також не зазначається про наявність у нього іншого майна та відсутні відомості про дохід, тому просив відмовити у задоволенні подання про обмеження тимчасового виїзду за межі України.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2018 року подання державного виконавця Київського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України задоволено.

Тимчасово обмежено право виїзду за межі України боржникові ОСОБА_1 до повного виконання зобов’язань, покладених на нього згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 06.08.2010 року по справі № 2-2370/10.

Не погоджуючись з ухвалою судупершої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланнями на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що задоволення такого подання можливе лише за умови доведеності ухилення боржника від виконання зобов’язання. Сам факт наявності невиконаного рішення суду боржником чи факт перетинання державного кордону не є підставою для тимчасової заборони виїзду особи за кордон без обов’язкового визначення дій боржника по ухиленню від виконання судового рішення.

Крім того, апелянт зазначав, що заборгованість ним погашалась у ході виконавчого провадження, в тому числі від реалізації добровільно переданого боржником рухомого майна. Стосовно оголошення в розшук транспортних засобів, то зазначені дії не відповідають дійсності, оскільки, усі ці транспортні засоби раніше були передані виконавчій службі для реалізації.

02 квітня 2018 року до Апеляційного суду Харківської області надійшов відзив ПАТ «Мегабанк» на апеляційну скаргу ОСОБА_1, в якому представник банку вказує, що суд першої інстанції вірно оцінив відповідні докази про наявність у боржника можливості сплачувати кредит та виконувати доручення заявника щодо відвідування державної виконавчої служби з питань погашення кредитного боргу. Просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи подання державного виконавця Київського відділу ДВС м. Харків ГТУЮ в Харківській області, суд першої інстанції виходив з того, що встановлена наявність у ОСОБА_1 невиконаних боргових зобов’язань, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитися не може виходячи з наступного.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За пунктом 5 ч. 1, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Судом встановлено, що в провадженні Київського ВДВС ХМУЮ знаходиться на виконанні виконавчий лист № 2-2370/10 виданий 01.11.2010 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» суму боргу у розмірі 1215267,92 грн.

Боржником зазначене рішення суду не виконане.

02 січня 2013 року державним виконавцем Київського ВДВС ХМУЮ відкрито виконавче провадження №35859587. (а.с.8)

Разом з тим, матеріали виконавчого провадження не містять доказів направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та її отримання ОСОБА_1

Звертаючись до суду з поданням державний виконавець зазначав, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення, не вживає заходів щодо виконання рішення за рахунок належного йому майна та доходів.

Задовольняючи вимоги подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржнику відомо про ухвалення рішення Московським районним судом м. Харкова щодо стягнення з нього боргу, проте рішення суду ним не виконано.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо, виходячи з наступного.

Значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», не означає саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, який вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження і не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. У зв’язку з цим і здійснюється примусове виконання.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що державним виконавцем було вжито низку дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого листа суду, як то: накладення арешту на майно боржника, вчинені запити до державних установ з метою виявлення майна, зареєстрованого на праві власності за боржником та його доходів.

З відповідей Пенсійного фонду України вбачається, що боржник ОСОБА_1 не значиться особою, яка працює за трудовими договорами та цивільно-правовими угодами, пенсії не отримує. (а.с.21, 22)

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України ОСОБА_1 на обліку в органах ДПС не перебуває. (а.с.21 зв,22 зв.)

З Інформаційної довідки з УДАІ ГУМВСУ в Харківській області від 04.01.2013 року вбачається, що за боржником зареєстроване на праві власності рухоме майно: 11 автомобілів. (а.с.15).

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що частина цих автомобілів була передана банку для реалізації, а два автомобіля залишились арештованими та обліковуються за ним.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за рахунок зазначеного майна можливе повне/часткове задоволення вимог стягувача внаслідок його примусової реалізації, проте державний виконавець не здійснив відповідних заходів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження. Доказів на спростування зазначеного матеріали виконавчого провадження не містять.

Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на передчасність подання про обмеження його у праві виїзду за кордон, оскільки з 20.02.2018 року його прийнято із іспитовим строком на посаду директора ТОВ «УТК Полтранс», він веде господарську діяльність та отримує доходи.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що він не знав про відкриття виконавчого провадження у 2013 році, оскільки у 2012 році виконавче провадження було закрито в зв’язку із передачею 8 автомобілів ВДВС для реалізації.

Із копії виконавчого листа № 2-2370/10 виданого 01.11.2010 року Московським районним судом м. Харкова про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» суму боргу у розмірі 1215267,92 грн. вбачається, що 25.06.2012 року було закрито виконавче провадження п.10 ст.49 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнуто суму у розмірі 247214,70 грн., залишок боргу складає 968053,22 грн. 03.09.2012 року Пост.відм. п.4.8 ст.26 ЗУ «ПВП». (а.с.6 зв.).

Отже, цими записами у виконавчому листі підтверджені пояснення ОСОБА_1 стосовно того, що отримавши постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, він не знав про відкриття провадження у 2013 році.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що державний виконавець, не здійснивши відповідних заходів, передчасно звернуся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого провадження - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон.

Крім того, відповідно до розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Мін'юсту України від 2 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованої Мін'юстом України від 2 квітня 2012 року № 489/20802 в поданні державного виконавця про обмеження виїзду боржника за межі України повинно зазначатись, зокрема, і підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Проте, будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, не виконавши зобов'язань, та доказів, які б свідчили про те, що боржник ухиляється від виконання судового рішення - виконавцем суду не надано.

Дані щодо періодичного виїзду боржника за кордон не є доказом його ухилення від виконання рішення суду та про наміри залишити Україну з метою ухилення від виконання рішення суду, оскільки право на вільне пересування гарантоване Конституцією України.

Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому, згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

У суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 і сам ОСОБА_1 пояснили, що боржник жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, приймає міри для ведення бізнесу з метою отримання доходів і погашення заборгованості, частково став оплачувати заборгованість. Крім того, згідно відповіді Регіонального сервісного центру в Харківській області за ОСОБА_1 зареєстровані ще два автомобілі, будь-яких дій державного виконавця щодо них не вчинено. Також в ПАТ «ВТБ БАНК» на ім’я ОСОБА_1 відкритий поточний рахунок, залишок коштів на 12.02.2018 року складає 9,824.83 грн.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник банку наводить перелік норм матеріального права, яким визначено обов’язки боржника. При цьому відзив не містить посилання на те, коли боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, чи направлялися йому виклики та чи отримував він їх.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність підстав для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки не доведено обізнаність боржника про наявність відкритого виконавчого провадження, ухилення боржником від виконання рішення суду, а також те, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 сприятиме погашенню заборгованості.

Відповідно ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновку, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд при постановленні ухвали, якою задоволено подання державного виконавця, помилково дійшов висновку про доведеність ухилення боржником від виконання судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її скасування з ухваленням постанови про відмову в задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, 382, 383, 384 ЦПК України,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1– задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2018 року– скасувати.

В задоволенні подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області про тимчасове обмеження права на виїзд за межі України боржника ОСОБА_1 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

ОСОБА_4