Постанова № 74888585, 14.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 640/14878/17 (категорія: спори, пов’язані з застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»)

Провадження № 22ц/790/2406/18

14 червня 2018 року Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року (суддя Зуб Г.А.)

у цивільній справі (№ 640/14878/17) за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі Харківської філії ПриватБанку, третя особа – публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 року представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4, діючи від її імені, звернувся до суду з позовом «про захист прав споживачів», у якому з урахуванням уточнень від 07.11.2017 року (а.с.27), посилаючись на ст.ст. 2, 11, 19, 22, 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.ст. 23, 1167 ЦК України, просив стягнути з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у якості компенсації моральної шкоди 809 189, 19 грн., вказуючи, що під час поїздки у відпустку на півострів Крим, вона не була допущена до проїзду прикордонним загоном по рішенню від 19.11.2015 року про відмову у виїзді на підставі ухвали Дніпровського районного суду Дніпродзержинського району Дніпропетровської області. При ознайомленні з виконавчим провадженням стало відомо, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.11.2014 року на неї накладено стягнення у розмірі 809 189,19 грн. на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», а при ознайомленні зі справою було виявлено, що вказаним заочним рішенням було стягнуто заборгованість з позивача на користь ПАТ «Акцент-Банк», тобто виконавче провадження ґрунтовано на підробленому виконавчому листі, оскільки виконавчий лист був виданий на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». У зв’язку з чим до Київського районного суду м. Харкова було подано заяву про скасування заочного рішення суду.

Крім того, вказував представник позивача ОСОБА_3, за кредитним договором між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і позивачем від 23.10.2007 року їй був виданий кредит на купівлю автомобілю моделі SKODA SUPER B, 2007 року випуску. 01.11.2007 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ПАТ «Акцент-Банк» був укладений договір факторингу. Автомобіль SKODA SUPER B, 2007 року випуску, був розбитий в ДТП в м. Лубни Полтавської області, а оскільки позичальника ніхто не повідомляв про зміну кредитора, то про дане ДТП було негайно повідомлено страхову компанію та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». В подальшому на представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було оформлено генеральне доручення на вищевказаний автомобіль з повноваженнями отримання страхових коштів, стягнення збитку з винуватця ДТП, в цілях погашення кредиту.

Таким чином, кредитний договір з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений 23.10.2007 року, договір факторингу між відповідачем та третьою особою 01.11.2007 року, позов подано до суду 17.04.2014 року, а автомобіль з відповідними документами передані кредитору 18.06.2008 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2016 року заочне рішення скасоване і призначене нове слухання на загальних підставах. При повторному розгляді справи, в судових засіданнях змінювались різні представники банку і ніяких документів не надавали, а в подальшому взагалі не з’являлись. 27.10.2016 року було постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду у зв’язку з неодноразовою неявкою позивача. Вказаний позов було подано в інтересах ПАТ «Акцент-Банк», але підписаний представником ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідач ввів в оману ПАТ «Акцент-Банк», обмовив позивачку, подав позов і своєю недійсною інформацією поставив під загрозу квартиру позивачки, до неї приходили представники виконавчої служби. Кожного разу коли відкладалось слухання справи з вини відповідача у позивачки були сльози, виникав стрес, розлад здоров’я, що спричинило виникнення немайнових втрат, які спричинили позивачці моральні страждання, а оскільки кредит позивачем був отриманий на купівлю автомобілю, тому за правилами ст. 11 ЗУ «про захист прав споживачів» ці договірні стосунки відносяться до споживчого кредиту. А тому, позивач, як споживач, вимушена звернутись до суду за захистом свого права.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд постановив рішення не ґрунтуючись на матеріали справи не виявив причин і слідства. Порушив положення ст. 263 ЦПК України. Знехтував головним принципами правосудця - повага до честі і гідності, рівності перед законом і судом, оскільки банк ввів в оману Київський та Дніпровський районний суд отримав заочне рішення про стягнення 809 189,19 грн. на користь ПАТ «Акцент-Банк». Отримав виконавчий лист, і мабуть фотошопом, переробив його на ППАТ «ПриватБанк» та надав його у виконавчу службу м.Дніпродзержинськ. У судовому засіданні Представник банку не спростував своєї вини

Своїми винними діями банк вимусив позивачку скасувати виїзди до родичів чоловіка, позбавив її стосунків з родичами позивачки і чоловіка. На сімейній на нараді від неї витребували передати квартиру своїй матері. В силу не приязливого відношення сусідів, вимушена винаймати квартиру, надумана сума стала тим психологічним ковальним молотом, що вибив її з соціального життя і родини, а також це призвело до року депресійного стану, безсоння, страх майбутнього і таке інше.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16. З наявних в матеріалах справи, а саме укладеного між сторонами кредитного договору, не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а представник відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України ( в ред. Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна доводи ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень ( ст.ст.10, 60 ЦПК України в редакції цього кодексу, яка діяла на час розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції; статті 12, 83 діючого ЦПК України)

Розглядаючи справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено обставин, з якими закон пов'язує право позивача на відшкодування моральної шкоди, оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов'язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди. Даних для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених ст. ст. 23, 1167 ЦК України матеріали справи також не містять.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду, оскільки суд постановив рішення у відповідності із законом, яким регулюються спірні правовідносини, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи встановлено, що між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DN81AR03110323 від 23.10.2007 року у розмірі 197506,00 грн. на купівлю автомобілю моделі SKODA SUPER B, 2007 року випуску на строк до 22.10.2014 року.

Автомобіль був пошкоджений у ДТП, у зв’язку з чим позивач надала довіреність громадянину ОСОБА_5 щодо питань, пов’язаних з експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом та розпорядженням (з правом продажу, міни, оренди, найму, позички, дарування, страхування) щодо вказаного автомобілю. (а.с. 49)

01.11.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ЗАТ «Акцент-Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого ПАТ «Акцент-Банк» отримало право вимоги за вказаним кредитним договором.

У зв’язку з чим 17.04.2014 року до Київського районного суду м. Харкова звернувся ПАТ «Акцент-Банк» з позовом до позивача про стягнення заборгованості за даним кредитним договором в розмірі 809189,19 грн., за результатами розгляду якого Київським районним судом м. Харкова було ухвалено заочне рішення від 04.11.2014 року, яким позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, та стягнуто з відповідача на користь ПАТ «Акцент-Банк» кошти в загальному розмірі 809189,19 грн. На виконання вказаного рішення був отриманий виконавчий лист, та пред’явлено його до виконавчої служби, де було відкрито виконавче провадження.

В рамках примусового виконання виконавчого провадження, державний виконавець звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яке ухвалою суду від 15.04.2015 року було задоволено. В подальшому вказана ухвала була скасована з переданням на новий розгляд. (а.с. 72-74)

Рішенням підрозділу охорони державного кордону від 19.11.2015 року ОСОБА_3 відмовлено у виїзді на тимчасово окуповану територію України. (а.с. 15)

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27 жовтня 2016 року скаргу ОСОБА_3 задоволено, суд вирішив зняти тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_3 за межі України. Дані про оскарження такої ухвали відсутні. задоволено. (а.с.13)

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2016 року заочне рішення від 04.11.2014 року суду було скасовано та призначено справу до розгляду. (а.с. 63)

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.10.2016 року позовну заяву ПАТ «Акцент-Банк» до ОСОБА_3 було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 207 ЦПК України. (а.с. 7)

Відповідно до положень частин 1 та 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з положеннями пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди

Згідно зі статтею 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.

Правила статті 1167 ЦК України регулюють позадоговірні (деліктні) відносини.

Згідно правової позиції Верховного Суду України стосовно відшкодування моральної шкоди, завданої споживачеві послуг, відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров’я людей продукцією у випадках, передбачених законом (Постанова Верховного Суду України 9 листопада 2016року у справі № 6-1575цс16). Розглянутий судом позов про відшкодування моральної шкоди не був обґрунтований іншими підставами,

У даному випадку звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_3 зазначала, що неправомірні, на її думку, дії відповідача, якими їй завдано моральну шкоду, пов'язані з незаконним зверненням до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Таким чином, правовідносини між ОСОБА_3 та банком випливають з договірних відносин.

У ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачені права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі), серед яких не зазначено про неправильне нарахування виконавцем заборгованості споживачеві чи реалізація права на звернення до суду з позовом.

Саме по собі звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 та в подальшому звернення до виконавчої служби з виконавчим листом на виконання заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.11.2014 року не вплинули на якість чи обсяг наданих послуг. Таких обставин по даній справі не встановлено.

З наявних в матеріалах справи кредитного договору не передбачено відшкодування моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань. Відсутні також підстави для відшкодування моральної шкоди з підстав, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Оскільки доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не свідчать про наявність підстав для скасування чи зміни рішення суду, апеляційний суд у відповідності до вимог ст.375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 червня 2018 року

Головуючий – П.В. Кісь

Судді: І.В. Бурлака

ОСОБА_2