Постанова № 74888582, 19.06.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 року

м.Харків

справа № 640/15271/17

провадження № 22-ц/790/2674/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

Головуючого : Колтунової А.І.,

суддів: Пилипчук Н.П., Кругової С.С.

за участю: секретаря - Семикрас О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року, постановлену суддею - Зубом Г.А., в залі суду в м.Харкові,-

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2017 року публічне акціонерне товариства «Укрсоцбанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 282 821,23 грн.

Позивач посилався на ті обставини, що 24 грудня 2007 року між акціонерно – комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБСР «Укрсоцбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 820/2-27/21/04-7/302.

09 вересня 2010 року загальними зборами акціонерів банку було прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» далі (ПАТ «Укрсоцбанк»).

Позивач виконав умови договору надав ОСОБА_1 кредит у сумі 49 300,00 доларів США.

В забезпечення умов договору був укладений між банком та ОСОБА_2 договір поруки.

Проте, ОСОБА_1 умови кредитного договору не виконувала, у зв’язку з чим, виникла заборгованість за кредитом, яка на 18 квітня 2017 року складала 282 609,32 грн.

У зв’язку з чим, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на їх користь зазначену суму заборгованості.

09 листопада 2017 року було відкрито судове провадження у справі та справа призначена до розгляду на 07 грудня 2017 року.

31 січня 2018 року до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про залишення позову про стягнення заборгованості без розгляду, посилаючись на ті обставини, що зазначеним кредитним договором передбачено вирішення спору третейським судом.

13 лютого 2018 року аналогічна заява надійшла від ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2018 року заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду задоволені частково. Справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості залишено без розгляду в частині вимоги до відповідача ОСОБА_2 В задоволенні заяви ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду по пред’явленим до неї позовним вимогам відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просив ухвалу суду першої інстанції в частині залишення позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального закону.

Суд розглянув справу за їх відсутності, проте, вони не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Судову повістку на 14 лютого 2018 року отримали лише 19 лютого 2018 року.

Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги, що право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом, іншими нормативно – правовими актами та дійшов до помилкового висновку про залишення позовних вимог до ОСОБА_2 без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважали, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, просили залишити її без змін.

В суд апеляційної інстанції представник ПАТ «Укрсоцбанк», представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 116, 123,130).

В заяві представник ОСОБА_1 просив суд розглядати справу за їх відсутності (а.с. 130).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором без розгляду суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір та договір поруки містять третейське застереження щодо розгляду справи третейським судом.

Оскільки до початку розгляду справи по суті від відповідачів надійшла заява про заперечення щодо вирішення спору в суді при наявності у договорах третейського застереження, то відповідно до п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України зазначені позовні вимоги підлягають залишенню без розгляду.

Колегія суддів вважає, що погодитися з зазначеними висновками суду першої інстанції не можна, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки представником ПАТ «Укрсоцбанк» оскаржується судове рішення лише в частині залишення позовних вимог до ОСОБА_2 без розгляду, то в іншій частині колегія суддів ухвалу суду у апеляційному порядку не переглядає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2,5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи при неявці в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Із матеріалів справи вбачається, що про судове засідання на 14 лютого 2018 року представник позивача не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки судову повістку отримав лише 19 лютого 2018 року (а.с.79).

Згідно з п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом п.3 ч.3 зазначеної норми закону вказано, що справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов’язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду в частині, яка оскаржується постановлена з порушенням норм процесуального закону та підлягає скасуванню.

При ухваленні нового судового рішення колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Пунктом 6.2 кредитного договору, п.5 додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору кредиту та п.5.4 договору поруки передбачено, що спірні питання між сторонами підлягають вирішенню Постійно діючим Третейським судом при Асоціації Українських банків, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. М.Раскової, 15 (а.с. 9, 12, 16).

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди» за угодою сторін може бути передано будь – який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Внесеними доповненнями до п. 6 Закону України «Про третейські суди» Законом України № 2986-VI від 03 лютого 2011 року передбачено, що предметом розгляду третейського суду не можуть бути справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

За частиною 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду, на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

Проте, як зазначено у правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-580цс17, порука є способом забезпечення зобов’язань боржника перед кредитором і має похідну правову природу від правовідносин, що виникають з кредитного договору.

Поручитель за змістом договору поруки не є споживачем послуг банку з кредитування, а, навпаки, є особою, яка своєю відповідальністю забезпечує відповідальність боржника у договорі споживчого кредиту, тобто споживача.

Договір поруки не є договором на придбання, замовлення, використання продукції для особистих потреб, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, виконанням обов’язку найманого працівника, або договором про намір здійснити такі дії.

Отже, поручитель не може розглядатись у договорі поруки як споживач послуг банку, а тому у цих правовідносинах на нього не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при пред’явленні позову про стягнення заборгованості по кредитному договору безпосередньо до поручителя, він підлягав розгляду третейським судом відповідно до умов договору.

Із матеріалів справи вбачається, що позов ПАТ «Укрсиббанк» пред’явлений як до ОСОБА_1 так і до ОСОБА_2 (а.с. 3-4).

Проте, судом першої інстанції встановлено, що спір до боржника по кредитному договору про стягнення заборгованості підлягає розгляду судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції в цій частині ОСОБА_1 не оскаржена.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов’язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно із частиною першою статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором солідарно з позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність.

Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов’язана, зокрема, з визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов’язання та іншими умовами договорів.

Із договору поруки вбачається, що умовами цього договору передбачено солідарну відповідальність боржника та поручителя перед банком як солідарних боржників (а.с. 16).

Позов заявлений до них як до солідарних боржників та ставиться питання про стягнення заборгованості у солідарному порядку.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що окремий розгляд позову банку до боржника та поручителя про стягнення заборгованості не буде відповідати завданню та основним засадам цивільного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду в частині яка оскаржується, постановлена з порушенням норм процесуального права та на підставі п.4 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню, як така що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 367, 368, ст. 371, п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 379, ст. 381, ст. 382, ст. 384, ст. 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року в частині залишення без розгляду позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В іншій частині ухвала Київського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2018 року не переглядалася.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 червня 2018 року.

Головуючий: А.І. Колтунова

Судді: Н.П. Пилипчук

ОСОБА_4